Перейти до вмісту

Мирний договір з Єгиптом

Матеріал з Хабадпедії
Прем'єр-міністр Ізраїлю Менахем Бегін у рукостисканні з президентом Сполучених Штатів Джиммі Картером і президентом Єгипту Анваром Садатом після підписання договору

Мирний договір з Єгиптом — договір, підписаний у 5739 році (1978/1979) між прем'єр-міністром Ізраїлю Менахемом Бегіном і президентом Єгипту Анваром Садатом.

У межах договору територію Синайського півострова було передано Єгипту з евакуацією євреїв, які там проживали, причому Бегін стверджував, що оскільки це не частина Святої Землі, немає причини впиратися через неї на шкоду миру.

Ребе рішуче виступає проти цього договору, стверджуючи, що він створює загрозу життю мільйонів євреїв і відкриває шлях до передачі додаткових територій.

Історія

Візит Садата до Ізраїлю

На початку 5738 року (1977/1978) Анвар Садат, президент Єгипту, оголосив про свою готовність приїхати й виступити в Кнесеті. У відповідь прем'єр-міністр Менахем Бегін запросив його приїхати з візитом до Ізраїлю[1].

9 кислева, через десять днів після своєї заяви, Садат приземлився в Ізраїлі. Під час візиту Садат виступив у Кнесеті й відвідав музей «Яд Вашем».

Приблизно через місяць, 15 тевета, Менахем Бегін прибув з відповідним візитом до Ісмаїлії, де розпочалися переговори про мирний договір між представництвом Держави Ізраїль і Єгиптом.

Того ж дня Ребе висловився[2] про візит Садата і сказав, що його візит мав на меті лише зміцнити його становище у світі.

Кемп-Девідські угоди

Після того як переговори про договір зайшли в глухий кут, Сполучені Штати запросили сторони на «мирну конференцію» до комплексу «Кемп-Девід» у Меріленді, Сполучені Штати.

Ці переговори завершилися 15 елула 5738 (17 вересня 1978), а в 5739 році (1978/1979) було підписано мирний договір між Державою Ізраїль і Єгиптом.

Угоди передбачали відхід Ізраїлю з усієї території Синайського півострова та евакуацію всіх євреїв, які там проживали. Крім того, договір встановлював, що буде створено автономію для арабів, які проживають в Юдеї і Самарії та Газі.

Договір було фактично підписано 27 адара 5739 (26 березня 1979) на галявинах Білого дому, а фактична евакуація відбулася в 5742 році (1981/1982).

Вигнання із Синаю

З 5727 року (1966/1967), коли ЦАХАЛ звільнив Синайський півострів, було засновано 16 поселень у тому, що називалося «районом Ямит».

У 5742 році (1981/1982) відбулася евакуація «району Ямит» у межах останнього етапу договору. Більшість жителів цього місця евакуювалася добровільно, але активісти «Руху за зупинку відступу із Синаю» привезли на місце тисячі людей, які боролися проти вигнання.

Операцією з вигнання командував Аріель Шарон.

Слова Ребе про договір

Під час переговорів про договір Ребе багато разів гучно виступав проти підписання мирного договору.

Ребе сказав, що сам той факт, що Садат прибув до Святої Землі, пояснюється тим, що він побачив, що неєвреї тут не справляють враження, і тому захотів дійти мирної угоди; але після того як перед ним почали плазувати, це спонукало його вимагати весь Синай[3].

Одне з того, на чому Ребе ґрунтував свою позицію, — розділ 329 у «Шулхан арусі», і він сказав, що все їхнє бажання в тому, щоб «земля стала легкою для завоювання перед ними»[4].

Також Ребе говорив про безглуздя відмови від територій, на яких є нафтові свердловини, здатні значно зміцнити військове й економічне становище Ізраїлю, і про їх передачу без жодної компенсації.

Ребе вимагав, щоб рішення про договір ухвалювали не політики, а щоб порадилися з військовими, чи зашкодить передача Синаю безпеці[5].

Щодо плану автономії Ребе стверджував, що Ізраїль мусить відкинути цю ідею, оскільки автономія стане важелем для вимог арабів Юдеї і Самарії та Гази створити власну державу — що з часом виявилося цілком точним.

На одному з фарбрейнгенів[6] Ребе сказав, що всі троє (Бегін, Садат і Картер) не завершать свого терміну природним чином. І справді, так і сталося: Картер програв вибори на другий термін, Бегін усамітнився у своєму домі в депресії, а Садата було вбито...

Революції в Єгипті

Думка Ребе — що не можна покладатися на єгиптян у тому, що вони дотримуватимуться договору. На фарбрейнгені 18 елула 5741 (17 вересня 1981) Ребе говорив про те, що договір під сумнівом, бо навіть якщо нинішній єгипетський уряд дотримуватиметься договору, можливо, станеться переворот у владі, і влада, яка прийде, не дотримуватиметься договору. Невдовзі після цього, 8 тішрея 5742 (6 жовтня 1981), було вбито Анвара Садата, і його місце посів Хосні Мубарак. Через тридцять років, у 5771 році (2010/2011), у межах «Арабської весни», Мубарака було повалено, і його місце посіла терористична організація «Брати-мусульмани», які навіть погрожували скасувати договір, доки і їх не було усунуто від влади.

Після перевороту 5771 року (2010/2011) р. Агарон-Дов Гальперін розповів, що після вбивства Садата він чув від д-ра Давида Цуріеля[7], що Ребе сказав йому на єхідуті: «Хто знає, хто правитиме в Єгипті через рік, і хто може припустити, якою там буде ситуація через 30 років»[8]. Він розповів, що опублікував цю історію в 5742 році (1981/1982), підкресливши першу частину фрази, а тепер зрозуміла і її друга частина. Р. Єгошуа Мондшайн спростував цю історію і стверджував, що Ребе цього не казав, а також що до того часу не було знайдено жодної публікації р. Агарона-Дова про таке пророцтво[9].

Ребе пояснив, що спокій, який панує на єгипетському кордоні, не обов'язково є результатом мирного договору, а випливає з гіркого досвіду єгиптян у попередніх війнах, у яких вони зазнали тяжких втрат. Крім того, відомо, що єгипетська армія дедалі більше озброюється важкою зброєю, попри мирний договір.

Додаткова література

  • Шай Гефен, ‏«Доки ми не визнаємо жахливої помилки Кемп-Девіда, ми не переможемо в цій війні», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 321, сторінка 40-43 (5761) קישור לשבועון בית משיח

Див. також

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Усупереч думці міністра оборони і начальника Генштабу, які стверджували, що бажання Садата — влаштувати провокацію
  2. ^ Сіха 9 кислева 5738 (19 листопада 1977)
  3. ^ Сіха 24 тевета 5738 (3 січня 1978)
  4. ^ Сіха 18 елула 5738 (20 вересня 1978)
  5. ^ Сіха 10 швата 5738 (18 січня 1978)
  6. ^ Так розповів голова «Яд ле-ахім» рав Шалом-Дов-Бер Ліпшиц, який сидів на цьому фарбрейнгені поруч із Ребе.
  7. ^ Фахівець зі стабілізації пісків. У межах своєї роботи допомагав у переговорах про договір
  8. ^ Коли Ребе передбачив: хто може припустити, що там буде через тридцять років?
  9. ^ Єгошуа Мондшайн у своїй рубриці «Сіпурім ве-гільгулейгем».

Повідомити про помилку на цій сторінці