Перейти до вмісту

Референдум

Матеріал з Хабадпедії

Референдум — винесення питання із законодавчої, конституційної чи політичної справи на голосування всіх, хто має право голосу в державі.

Референдум — інструмент, що слугує в принципі[1] заміною законодавчих зборів у питанні, винесеному на голосування. Іноді результати референдуму не зобов'язують уряд приймати їх, а слугують лише консультацією.

У деяких державах світу змінювати чи додавати статті до конституції можна лише за допомогою референдуму.

Референдум вІзраїлі

У 5710-ті роки (50-ті роки) було досягнуто угоди між Державою Ізраїль та урядом Німеччини про виплату компенсацій тим, хто пережив Голокост, яка дістала назву «Угода про репарації». Угода викликала величезну бурю в Землі Ізраїлю, і під час цих подій депутат Кнесету Менахем Бегін запропонував провести референдум, але його пропозицію не було прийнято. Упродовж років висувалися й інші пропозиції про референдум, як-от відокремлення релігії від держави. Усі пропозиції про референдум не було прийнято.

Проспект, випущений хасидами Хабаду напередодні плану розмежування

Референдум щодо плану розмежування

У 5765 році (2004/2005) Аріель Шарон провів референдум серед зареєстрованих членів партії «Лікуд» про те, чи виконувати план розмежування як частину мирного процесу, і оголосив, що прийме результати референдуму, якими б вони не були. Коли результати було опубліковано, Шарон дістав тяжкий удар від членів своєї партії: результати референдуму показали переважну більшість проти плану. Після провалу Шарон змінив кілька деталей у плані й подав його як «новий план», але цього разу провів його через уряд.

У межах зусиль із зірвання плану Рада Юдеї, Самарії та Гази ініціювала масову демонстрацію з вимогою референдуму всього народу про план розмежування. Хасиди Хабаду в Країні вийшли з роз'яснювальною кампанією, щоб запобігти цій вимозі, у світлі однозначної думки Ребе з цього питання[1].

15 кислева 5770 (2 грудня 2009) Кнесет затвердив законопроєкт про те, що будь-яке політичне врегулювання, яке передбачатиме відступ із територій під ізраїльським суверенітетом, буде винесено на вирішення референдумом і Кнесетом.

Улітку 5773 прем'єр-міністр Біньямін Нетаньягу почав просувати новий план відступу з територій Юдеї і Самарії і для цього провів Основний закон про референдум.

Ставлення Ребе

Ребе висловився на тему референдуму, пояснюючи, що мета запропонованого референдуму — бути лише пігулкою, яка заспокоїть людей правого табору. І більше того: мета — надати легітимності підлим діям прем'єр-міністра[2].

Під час єхідуту, який мав пан Шмуель Кац, у минулому член ЕЦЕЛЮ, а згодом депутат Кнесету, Ребе з усією рішучістю відкинув закон про референдум і сказав йому:

«Я побоююся тих, хто хоче розв'язати суперечку про відступ шляхом проведення референдуму, бо небезпека криється в самому формулюванні. Якщо прийдуть і запитають народ: „Чи готові ви поступитися територіями в обмін на мир?“ — це буде навмисний обман, адже в це розумне запитання вже вкладають половину відповіді, ніби поступка приведе до миру.»[2].

«Якщо йдуть на референдум, то лише за умови, що сформулюють запитання приблизно так: чи варто наражати на смертельну небезпеку кожен дім у Землі Ізраїлю й ризикувати війною, коли Ізраїль залишиться без нафти, без придатних до оборони кордонів, коли ворог близько до наших населених центрів, в обмін на підпис Садата на папері; і це тоді, коли ясно, що до цього дня єгиптяни вже чотири рази порушували свій підпис, і ясно, що Садат не проживе довго й не правитиме Єгиптом вічно, і ясно, що в нього немає жодної думки про арабів в Юдеї і Самарії, і ясно, що араби Юдеї і Самарії відкрито заявляють, що їхній намір — знищити й убити весь народ, який живе в Сіоні, і ясно, що навіть якщо певна група погодиться на мир, інші групи не погодяться — питання в тому, чи варто в такому становищі ризикувати й повертати території в обмін на клапоть паперу, який нікого не зобов'язує?».

Зовнішні посилання

Примітки

Повідомити про помилку на цій сторінці