Перейти до вмісту

Єгуда-Меїр Шапіро

Матеріал з Хабадпедії
Рабі Єгуда-Меїр Шапіро
Голова єшиви «Хахмей Люблін»
Основна інформація
Відомий якР. Меїр Шапіро
Дата народження7 адара 5647 (3 березня 1887)
Місце народженняШац, Румунія
Дата смерті7 хешвана 5694 (27 жовтня 1933)
Місце смертіЛюблін
Місце похованняГар-га-Менухот в Єрусалимі
КраїнаПольська Республіка, Російська імперія, Королівство Румунія, Австро-Угорщина[В]
Місце діяльностіПольща
Рід діяльностірабин[В]
Посадарабин Глини, рабин Сянока, рабин Пйотркува, рабин Любліна, голова єшиви «Хахмей Люблін», представник «Агудат Ісраель» у польському «Сеймі»
Інші посадиПредставник «Агудат Ісраель» у «Сеймі» в Польщі
УчителіРабі Шмуель-Іцхак Шор і рабі Ісраель Фрідман з Чорткова
УчніДив. далі
Праці«Маргеніта де-рабі Меїр», «Імрей даат», «Ор га-Меїр»
Сім'я
Батькорабі Яаков-Шимшон Шапіро
МатиМаргала Шапіро, дочка рава Шмуеля-Іцхака Шора
Медіафайли у Вікісховищі

Рабі Єгуда-Меїр Шапіро (7 адара 5647 (3 березня 1887) – 7 хешвана 5694 (27 жовтня 1933)) був гаоном у Торі і хасидуті, одним з рабинів Польщі, головою єшиви «Хахмей Люблін» і засновником постанови «Даф йомі».

Біографія

Дарчий напис рава Шапіро на його книзі «Ор га-Меїр», яку він подарував Ребе як весільний подарунок: «Дар тлумачення — виноградинам лози, синам вищих святих праотців, у день весілля, у вівторок Ваїшлах 5689, у місті Варшаві, хай береже його Творець і спасе, від автора»

Рав Єгуда-Меїр Шапіро народився 7 адара 5647 року (3 березня 1887) у містечку Шац (Сучава) в Румунії в родині рабі Яакова-Шимшона Шапіро (автора «Хідушей Магаріяшаш» з галахи, агади та каббали)[1] і Маргали Шапіро (доньки рава Шмуеля-Іцхака Шора, автора респонсів «Мінхат шай»).

У дитинстві в ньому виявилися особливі здібності до старанності, і більшу частину дня він вивчав Тору. Коли йому було дев'ять років, він уже знав напам'ять «Шулхан арух», частину «Йоре деа», з коментаторами. Коли він досяг віку бар-міцви, почав навчатися у свого діда, гаона рабі Шмуеля-Іцхака Шора (автора «Мінхат шай»), який був головою рабинського суду в місті Монастириська, і той навчив його шляхів ухвалення галахічних рішень і громадської діяльності. Рав Шапіро займався також вченням Каббали і вченням хасидуту. Він вивчав книгу «Толдот Яаков Йосеф» і писання Алтер Ребе. Любив науку астрономію і вкладав сили в її вивчення та в теми освячення місяця.

У 5663 році (1902/1903), коли йому було шістнадцять, помер його вчитель і дід, і юнак повернувся до міста Шац і отримав прізвисько «ілуй із Шаца». Коли рабі Шалом-Мордехай га-Коген Шводрон (Магаршам з Бережан) проїжджав через місто Шац, йому довелося зустрітися з равом Шапіро. Він був дуже вражений його здібностями і написав про нього: «Проїжджаючи через Буковину, я бачив одного дивовижного юнака, створеного для великих справ, я багато сперечався з ним у міркуваннях Абає і Рави й отримав велику насолоду від його слів, і благословив його: «Благословенний Той, Хто створює світила»».

У місяці елулі 5666 року (1905/1906) одружився з донькою одного з хасидів адмора рабі Ісраеля з Чорткова. Після одруження написав свою книгу «Імрей даат» на Тору, на яку отримав схвалення від великих покоління, але книга зникла в друкарні.

У 5671 році (1910/1911), у віці двадцяти чотирьох років, був призначений рабином у місті Глиняни. На цій посаді служив близько десяти років, а потім служив рабином у місті Сянік у Галичині. Взимку 5683 року (1922/1923) був призначений великими Ізраїлю представляти ортодоксальне єврейство в польському «Сеймі», де представляв єврейство з великою гідністю. Наприкінці 5683 року (1922/1923), на першому Великому зібранні «Агудат Ісраель» у Відні, висунув ідею вивчення «Даф йомі», яку було прийнято і якої дотримуються донині в багатьох громадах Ізраїлю.

Єшива «Хахмей Люблін»

У 5684 році (1923/1924) був обраний рабином міста Пйотркув, де заклав перший камінь «Єшиви Хахмей Люблін». Будівлю єшиви було відкрито 28 сівана 5690 року (24 червня 1930) у присутності десятків тисяч гостей з усієї Європи та за участі сотень рабинів і адморів. Того ж дня його також коронували рабином Любліна. У період будівництва єшиви він надрукував свою працю респонсів «Ор га-Меїр».

У єшиві «Хахмей Люблін» навчалися сотні юнаків, і керівництво єшиви дбало про всі матеріальні та духовні потреби її учнів. Випускники єшиви обіймали в Польщі численні духовні посади в період перед Другою світовою війною. Коли єшива опинилася у фінансових труднощах, рав Шапіро був змушений прийняти на себе посаду рабина міста Лодзь, яке зобов'язалося взяти єшиву під свою опіку. Насправді план не здійснився, і під час підготовки до поїздки до Лодзі він захворів і через три місяці, 7 хешвана 5694 року (27 жовтня 1933), покликав групу своїх учнів, сказав їм випити «лехаїм» і попросив їх заспівати його улюблені нігуни, які він склав, і так, під час співу, помер. У 5718 році (1957/1958) його учні перенесли його труну на «Гар-га-Менухот» в Єрусалимі.

З Ребе

Лист рава Шапіро Ребе Раяцу
Похорон рава Меїра Шапіро в Любліні

Рав Шапіро брав участь у весіллі Ребе, що відбулося 14 кислева 5689 року (27 листопада 1928) у Варшаві. Під час весілля Ребе Раяц попросив рава Шапіро побесідувати з Ребе про слова Тори. Рав Шапіро звернувся до Ребе і сказав йому: «Ну.. скажіть що-небудь». Ребе викладав перед ним упродовж довгої години, тихо й неквапливо, тоді як рав Шапіро слухав і час від часу робив короткі зауваження. Наприкінці бесіди рав Шапіро звернувся до Ребе Раяца і сказав йому: «Любавицький Ребе, ви взяли зятя — гаона світу». Наступного ранку після весілля рав Шапіро прийшов до готелю, де зупинився Ребе після весілля, щоб вручити йому як весільний подарунок свою книгу «Шут Ор га-Меїр» з присвятою, написаною його рукою. Ребе і рав Шапіро усамітнилися на кілька годин у бічній кімнаті готелю, і після цього рав Шапіро вийшов у великому захваті[2].

10 сівана 5692 року (14 червня 1932) Ребе Раяц видав заміж свою доньку Шейну в місті Ландварів у Польщі, і рав Шапіро надіслав Ребе Раяцу вітальний лист з нагоди весілля його доньки.

Ребе на фарбрейнгені тижневої глави «Цав» 5731 року (1970/1971), у зв'язку з певним тлумаченням Раші, розповів: «На моєму весіллі, що відбулося у Варшаві, був присутній також рав р. Меїр Шапіро з Любліна, який подарував мені свою книгу «Ор га-Меїр», а потім також взяв участь у шева брахот. Мій учитель і тесть дуже любив його і дуже хотів, щоб я побесідував з ним у навчанні.. Я тоді переглянув книгу, і серед відповідей є одна, що стосується цього тлумачення Раші, яке обговорюється зараз.. Не підозрюйте мене в тому, що я обізнаний з усіма книгами респонсів.. Я тоді (у період весілля) переглянув книгу, і відтоді це залишилося в моїй пам'яті»[3].

Інші згадки Ребе про книгу рава Шапіро «Ор га-Меїр» трапляються в книзі Ребе «Ігрот кодеш» на тему ібуру року[4], у «Лікутей сіхот»[5], а також під час візиту адмора із Садгори 4 тамуза 5740 (18 червня 1980) Ребе згадав свою бесіду в навчанні з равом Шапіро на своєму весіллі.

Його праці

  • Шут «Ор га-Меїр» — на трактати Шасу
  • «Маргеніта де-рабі Меїр» — коментар на Шас.
  • Примітки до Шасу і Рамбама
  • «Імрей даат» — збірка його хідушім з галахи та агади. Книга зникла в друкарні.

Його нігуни

Рав Меїр Шапіро був також композитором нігунів, які багато співають при дворах хасидів, деякі з них навіть стали нігунами Хабаду-Любавич, наприклад: нігун «Уцу ейца», нігун «Бха батху» і нігун фарбрейнгену 274.

Деякі з його учнів

Родина

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Рабі Яаков-Шимшон Шапіро був онуком рабі Яакова-Шимшона з Шепетівки і походив, по прямій чоловічій лінії, від рабі Пінхаса з Корця. З боку матері він був з нащадків автора «Твуот шор».
  2. ^ Згідно зі свідченням рава Шмуеля Залманова, який був офіціантом, відповідальним за центральний стіл на весіллі, за яким сиділи Ребе Раяц, Ребе та інші великі Ізраїлю, що брали участь у весіллі, серед них рав Шапіро. Крім того, він супроводжував Ребе («шомер») під час його перебування в готелі після його весілля. Його свідчення було надруковано в тижневику «Кфар-Хабад», випуск 358.
  3. ^ Ідеться про Раші на вірш (тижнева глава «Ваїкра» 7, 2) «І відкине його воло з його пір'ям».
  4. ^ «Ігрот кодеш», том 24, лист 9046, адресований братові рава Шапіро. Там теж Ребе висловлюється: «записано в моїй пам'яті».
  5. ^ Т. 11, с. 311.
Єгуда-Меїр Шапіро згадується ще в 30 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5104851701

Повідомити про помилку на цій сторінці