Перейти до вмісту

Іспанія

Матеріал з Хабадпедії
Іспанія

Іспанія — країна в Європі, у якій тисячі євреїв жили ще з часів Храму.

Площа країни — близько 500 000 км². Станом на 5785 рік населення країни становить близько 48 мільйонів жителів, з них близько 20 000 євреїв.

Вигнання з Іспанії — примусове виселення євреїв Іспанії та Португалії у 5252 році; вигнання змусило євреїв переселитися до країн Західної Європи, таких як Росія, Німеччина, Польща та інші.

Походження назви «Сфарад»

Єврейська назва Іспанії, Сфарад, узята з ТАНАХу: «А вигнанці цього війська синів Ізраїлю, що в кнаанеїв аж до Царфата, і вигнанці Єрусалима, що в Сфараді, успадкують міста Негева» [1]. Первісна вимова назви збереглася, мабуть, у Перекладі Сімдесяти: סְפַרְד (Sfard) — лідійська назва столиці Лідійського царства на заході Малої Азії (на заході сучасної Туреччини), грецька назва якої була Сардис, а перська — Спарда. У масоретському тексті трапляється огласовка: סְפָרַד.Немає перешкоди до того, що пророк Овадья мав на увазі Аспамью, оскільки фінікійці (грецька назва кнаанеїв) дісталися до неї вже в період до нашої ери. А пророк Овадья мав намір описати силу Б-га у збиранні вигнанців і тому описати саме найвіддаленіші з відомих місць. Однак уже переклад Йонатана бен Узіеля до вірша в книзі Овадьї ототожнює Сфарад з «Аспамьєю», і так далі ототожнювали її євреї в Середньовіччі (див. коментаторів до Овадьї, там само). Мудреці називали цю країну «Аспамья», за її назвою, як, наприклад, у виразі «сон в Аспамьї» [2], і подібне можна знайти і в Середньовіччі.

Історія іспанського єврейства

Рання історія

Переказ про єврейське поселення на Піренейському півострові розповідає, що вже на початку доби Першого Храму в Іспанії оселилися євреї. Євреї в Іспанії показували могилу Адонірама, збирача податків царя Шломо, якого, згідно з переказом, було вбито в Іспанії, у місті Сагунт[потрібне джерело][тому що...]. Переказ розповідає також, що місто Толедо, арабська назва якого була «Тулайтула», збудували вигнанці вавилонського вигнання після зруйнування Першого Храму. Родина Абарбанель, одна зі знатних і давніх родин Іспанії, веде свій родовід від династії царя Давида. Згідно з родинним переказом, вона прибула до Іспанії ще до зруйнування Другого Храму.

Переказ, прийнятий серед євреїв Іспанії в Середньовіччі, стверджував, що вони — нащадки вигнанців із міста Єрусалима. Рабин і вчений іспанський єврей рабі Аврагам ібн Дауд писав 1161 року: «У [єврейській] громаді в Гранаді є переказ, що вони походять від жителів Єрусалима, із синів Єгуди і Біньяміна, а не із сіл і містечок у віддалених округах». В іншому місці він зазначив, як родина його предків з боку матері прибула до Іспанії: ""Коли Тит здолав Єрусалим, його воєначальник, призначений над Іспанією, задобрив його і попросив прислати йому полонених зі знаті Єрусалима, і той прислав йому кількох із них, і були серед них ті, хто робив завіси, і ті, хто знався на шовковому ремеслі, і одного з них звали Барух, і вони залишилися в Меріді"".[3]


Основна стаття – Сефардське єврейство

Іспанське єврейство — єврейська громада, що існувала на Піренейському півострові починаючи з доби Другого Храму — через Римську імперію в Іспанії, мусульманський період, а потім християнське королівство — аж до вигнання з Іспанії у 5252 (1492) році. Іспанське єврейство досягло вершини свого розквіту під мусульманським пануванням. Цей період називається Золотою добою, і він вирізняється культурним та економічним процвітанням, під час якого Іспанія була релігійним, культурним та економічним центром усіх євреїв світу.

Мусульмани також довіряли євреям фортеці для охорони. Єврейські державні діячі та вчені діяли при дворах мусульманських правителів. Так, рабі Шмуель га-Нагід посів дуже впливове становище при дворі халіфа в Кордові і утвердився в Гранаді. Цей період характеризувався також безліччю важливих єврейських творців, поетів і мислителів, таких як рабі Шломо ібн Гвіроль, рабі Єгуда га-Леві, рабі Моше ібн Езра, рабі Шмуель га-Нагід, рабі Менахем бен Сарук, рабі, і особливо Рамбам, вплив якого на іспанське єврейство був вирішальним.

Іспанське єврейство виробило унікальні риси, що включали нусах «Сфарад» і домінантну традицію ухвалення галахічних рішень.[4] Ця традиція почалася не пізніше ніж з Рабейну Хананеля, досягла вершини в «Золоту добу» і за днів рабі Йосефа Каро, автора «Шулхан аруха», триває до наших днів і вплинула на решту діаспор.

Унаслідок «вигнання з Іспанії» у 5252 (1492) році євреї, які не прийняли християнства, були змушені переселитися до сусідньої Португалії. Звідти їх згодом вигнали до Північної Африки, до Османської імперії, до Західної Європи[5]}}, до решти країн Близького Сходу та до Італії. Вигнанці, що вирізнялися в культурному і релігійному відношенні, поступово поширили свої традиції та свій нусах молитви на громади євреїв країн ісламу, на мустаарабів і на романіотів. Так склалася спільна релігійно-галахічна ідентичність, через яку їх стали називати «сефардами», — і це приблизно з XIX століття.

Вигнання

Основна стаття – Вигнання з Іспанії

Вигнання з Іспанії — примусове виселення в 5252 (1492) році євреїв королівств Кастильської корони й Арагонського королівства в Іспанії, які відмовилися прийняти християнство. Умови вигнання різнилися в різних місцях, і через п'ять років, у 5257 році, його оголосили й євреям Португалії. Ще через рік, у 5258 році, було вигнано і євреїв королівства Наварра.

Шлухім в Іспанії

Рав Давид-Менахем-Мендл Ліберзон дає інтерв'ю іспанським ЗМІ під час внесення сувою Тори

Існує переказ, що після вигнання євреїв з Іспанії було накладено херем на те, щоб більше не селитися в цьому місці[6], однак багато законовчителів нашого покоління дозволили це, зокрема рав Овадья Йосеф.

Див. також

Додаткова література


Примітки

  1. ^ Овадья, 1, 20
  2. ^ Вавилонський Талмуд, Ніда, 30б
  3. ^ «Седер олам раба ве-зута» — «Сефер га-каббала» Раавада, Єрусалим 1971, с. 43-44; 51
  4. ^ Вимова святої мови, що називається «сефардською вимовою», за своїм походженням давніша і передує іспанському єврейству.
  5. ^ «Сефер га-зіхронот», розділ 1
  6. ^ Див. збірник «Га-Доар», 11 тевета 5731 (8 січня 1971)
  7. ^ Помер 29 ава 5783 (16 серпня 2023)
  8. ^ Вимовляється «Марбеа»

Повідомити про помилку на цій сторінці