Перейти до вмісту

Туреччина

Матеріал з Хабадпедії
Місто Стамбул

Туреччина (турецькою: Türkiye) — держава на межі між Азією та Європою, що в багатьох відношеннях є географічною і культурною сполучною ланкою між країнами Близького Сходу та Європою Країна межує з Грецією і Болгарією на заході, з Сирією та Іраком на півдні і з Іраном, Вірменією та Грузією на північному сході. Столиця — Анкара, але центральне й найвідоміше місто — Стамбул (у минулому званий «Кушта» або «Константинополь») — історична столиця Османської імперії.

Історія

Єврейська громада Туреччини — одна з найстаріших і найважливіших в єврейській історії. Євреї жили в Малій Азії ще з часів Першого Храму, але більшість прибула після вигнання з Іспанії у 5252 році (1492), коли Османська імперія прийняла їх з розкритими обіймами.

У XX столітті громада налічувала близько 100 000 євреїв. З роками їхня кількість зменшилася, і у 2025 році в Туреччині живуть близько 15 000 євреїв — більшість у Стамбулі, а меншість — в Ізмірі, Бурсі та Анкарі.

Громада вирізняється збереженням традиції ладино, самобутньою культурою, єврейськими навчальними закладами, давніми синагогами та місцевими доброчинними установами.

У країні діяли великі мужі Ізраїлю: одні жили в ній, а інші відвідували її під час своїх мандрів як шадари; серед них можна назвати рабі Моше Алшиха, рабі Йосефа Каро рабі Яакова Кулі (автора «Ялкут ме-ам лоез»), рабі Іммануеля-Хая Рікі та інших.

У період османського панування в країні діяли «хахам-баші» — головні рабини на території під владою Османської імперії, що охоплювала Землю Ізраїлю, Сирію, Ємен та інші країни.

У Туреччині досі існує мусульмансько-єврейська секта з нащадків учнів Шабтая Цві, які продовжують його шлях.

У 5783 році (2022/2023) в країні стався землетрус, унаслідок якого загинули керівники єврейської громади.

Головним рабином країни був рав Іцхак Халева, який був у добрих стосунках зі шлухім та активістами Хабаду в країні й багато їм допомагав.

Хабад у Туреччині

У наших Ребе

Бааль-Шем-Тов на своєму шляху до Землі Ізраїлю для зустрічі зі святим автором «Ор га-хаїм» перебував у Стамбулі в Туреччині; на зворотному шляху він сказав тоді, що бачив там душі танаїв та амораїв.

У 5524 році (1763/1764) через Кушту піднявся до Землі Ізраїлю також рабі Менахем-Мендл з Перемишлян.

Під час Першої світової війни із Землі Ізраїлю було вислано підданих з російським громадянством, оскільки Росія перебувала у стані війни з Туреччиною, що володіла Землею Ізраїлю, і це призвело до закриття єшиви «Торат емет» у Хевроні незабаром після її заснування (і до її повторного відкриття пізніше в Єрусалимі).

У 5679 році (1918/1919) Ребе Рашаб планував поїхати з Ростова-на-Дону до Туреччини. У той період Грузія була незалежною державою, і всі установи її уряду містилися в готелях у Ростові-на-Дону. У міністерстві фінансів працював єврей на прізвище Шрайбер, і в Рош га-Шана він молився в синагозі Ребе Рашаба, що була близько від готелю. Він розповів анаш, що уряд Грузії збирається відплисти кораблем до Туреччини, оскільки більшовики наближаються до цього району. Кілька багатих хасидів Хабаду теж думали приєднатися до поїздки й запропонували Ребе Рашабу, щоб і він емігрував разом з ними. Цю ідею запропонували ребецн Стерні-Сарі Шнеєрсон, яка дала свою згоду, а також Ребе Рашаб.

Для оформлення візи Ребе Рашаба сфотографували. Фотографію було зроблено в Тіша бе-Ав того року. Перед відплиттям, коли корабель був готовий і значну частину домашніх речей уже було продано, Ребе Рашаб вийшов зі своєї кімнати й сказав домашнім, що він передумав і вирішив не їхати. Він додав і попросив, щоб більше не питали, чому і навіщо, і залишився в Ростові-на-Дону.

Хабадська діяльність

Діяльність хасидизму Хабад у Туреччині почалася епізодично силами юнаків і молодих аврехів у рамках «Мерказ шліхут» ще до відкриття постійного Бейт Хабаду в країні[1]. Це крім хасидів, яких було послано туди для епізодичного відвідування вже в раніший період, наприклад рав Моше-Іцхак Гехт, посланий туди в 5723 році (1962/1963).

Діяльність почалася на постійній і регулярній основі в 5763 році (2002/2003) з прибуттям рава Менахема-Мендла Хітрика, щоб діяти там як шаліах Ребе, відповідаючи на потреби місцевих євреїв, бізнесменів, ізраїльських туристів і єврейської громади.

Рав Хітрик оселився в Стамбулі й через недовгий час був призначений головним ашкеназьким рабином країни. Він заснував там єврейську синагогу і організовує суботи та заходи для громади. Крім того, він служить також машгіахом кашруту, шойхетом, сойфером стам тощо.

Рабини Хабаду в країні виступили ініціаторами створення Об'єднання рабинів в ісламських країнах і входять до числа його керівників.

Див. також

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Так, наприклад, рав Еліягу Сегаль і рав Йосі Зелікович проводили пасхальні седери для туристів.

Повідомити про помилку на цій сторінці