Цві-Єгуда Кук
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
| ||
| Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять. | |
| Цві-Єгуда Кук | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Ім'я в оригіналі | צבי יהודה קוק[В] |
| Дата народження | 5651 (1890/1891) |
| Дата смерті | 14 адара 5742 (9 березня 1982) |
| Місце поховання | Оливкова гора |
| Країна | Ізраїль[В] |
| Місце проживання | Яффо, Єрусалим |
| Рід діяльності | рабин[В] |
| Освіта | єшива «Торат хаїм» в Єрусалимі, єшива батька в Яффо, Гальберштадт (Німеччина) |
| Посада | голова єшиви «Мерказ га-Рав» в Єрусалимі |
| Учителі | Аврагам-Іцхак Кук |
| Учні | рав Залман-Барух Меламед та інші |
| Сім'я | |
| Батько | Аврагам-Іцхак Кук |
| Мати | Рейза-Рівра, донька рава Цві-Єгуди Рабиновича-Теоміма |
| Дружина | Хава-Лея Гутнер |
| Родовід | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Рав Цві-Єгуда га-Коген Кук (Рацья) був одним із лідерів релігійного сіонізму, головою єшиви «Мерказ га-Рав» в Єрусалимі, сином і продовжувачем шляху рава Аврагама-Іцхака га-Когена Кука.
Біографія
Народився в ніч седеру 5651 року (1890/1891) у Литві в батька, рава Аврагама-Іцхака га-Когена Кука, і матері Рейзи-Ріври, доньки рава Цві-Єгуди Рабиновича-Теоміма. Батько його бабусі, Рафаель Пельман, був одним із наближених Ребе Цемах Цедека. У 5664 році (1903/1904) здійснив алію зі своєю родиною до Землі Ізраїлю і жив у Яффо, де його батько був рабином. Навчався в єшиві «Торат хаїм» в Єрусалимі, в єшиві свого батька в Яффо та в Гальберштадті в Німеччині. Основну частину своїх знань отримав від батька.
У 5684 році (1923/1924) одружився з Хавою-Леєю Гутнер, але дітей у них не народилося. Після повернення до Землі Ізраїлю присвятив себе редагуванню, упорядкуванню та виданню творів свого батька.
Після відходу з життя батька, а згодом відходу з життя рава Харлапа був призначений головою єшиви «Мерказ га-Рав» в Єрусалимі, заснованої його батьком. Під його керівництвом єшива перетворилася на головний осередок релігійного сіонізму. Він виховав покоління рабинів і керівників згідно з уявленням, що народ Ізраїлю, Тора Ізраїлю і Земля Ізраїлю — одне неподільне ціле і що Держава Ізраїль — це «ат'халта де-геула». Він повів своїх учнів до створення «Гуш Емуним» і справи заселення та поселенського руху в Юдеї і Самарії і був рішучим противником будь-якого відступу та евакуації поселень у Землі Ізраїлю. Зокрема, він очолив боротьбу проти відступу із Синаю та з району Ямит. Паралельно він заснував торанічні й виховні установи та виростив покоління знавців Тори, які поширювали його вчення і світогляд та зробили його основою релігійно-сіоністського уявлення.
Помер 14 адара 5742 року (9 березня 1982) і похований на Оливковій горі поруч із могилою свого батька.
Зв'язок з Хабадом
Після візиту Адмора Раяца до Святої Землі в 5689 році (1928/1929) (під час якого він відвідав дім рава Кука) Адмор Раяц надіслав лист раву Аврагаму-Іцхаку га-Когену Куку і наприкінці його додав: «Привіт [= передання привіту] і благословення його синові, раву гаону рабі Цві-Єгуді, шліта»[1]. В елулі 5695 року (1934/1935), після відходу з життя рава Аврагама-Іцхака Кука, Ребе Раяц надіслав раву Цві-Єгуді лист зі співчуттями [2].
У 5689 році (1928/1929) рав Цві-Єгуда написав статтю під назвою «Сар га-Тора шель хесед» про Адмора Раяца і в ній написав серед іншого: «...його святість, наш пан рабі Йосеф-Іцхак, шліта, своїм величезним духовним впливом в усіх країнах розсіяння, продовженням свого святого керівництва в Хабаді прийняття ярма Царства Небес із цілковитою вірою та в простоті Тори Всевишнього, у самопожертві та в підбадьоренні духу заради утримання позицій єврейства в дні лиха й сум'яття, у піднесенні сподівання на те, щоб створити полегшення і спасіння.... у могутній і дивовижній війні проти нечестя влади безбожництва [= мається на увазі влада СРСР] і нечестивців, що порушують завіт [= мається на увазі Євсекція]... у пробудженні очікування повної Геули та у відновленні величі віри істини в явлення нашого праведного Мошіаха»[3].
Рацья вважався менш близьким до Хабаду і хасидизму, ніж його батько. Водночас, коли він почув, що бахурім з його єшиви організували урок із книги «Танія», він не перешкодив цьому, а лише попросив додати також урок із «Нефеш га-хаїм» рабі Хаїма з Воложина. Його учень рав Залман-Барух Меламед написав, що Рацья велів своїм учням вивчати «Нефеш га-хаїм», а потім книгу «Танія» [4]. Рав Амрам Блой у юності давав уроки з учення хасидуту, а також проводив уроки в єшиві «Мерказ га-Рав» в Єрусалимі близько пів року. Голова єшиви, рав Цві-Єгуда Кук, дозволив проведення уроку за двох умов: по-перше, щоб почали вчити з 32-го розділу «Танії», присвяченого темі агават Ісраель, сказавши, що це «серце „Танії“», а друга умова була, що той, хто веде урок, рав Амрам, вивчатиме вчення його батька, рава Аврагама-Іцхака Кука[5].
Коли рав Ісраель-Меїр Лау відвідав Ребе 23 адара 5734 року (17 березня 1974) (у ті дні він був рабином на півночі Тель-Авіва), Ребе під час єхідуту згадав той факт, що рав Кук (мається на увазі, звісно, рав Цві-Єгуда Кук) опублікував лист проти участі релігійних депутатів Кнесету в уряді, попри невиправлення Закону про повернення в питанні «Хто є євреєм»[6], і попросив, щоб його лист надіслали «з бахурім»[7].
26 адара II 5741 року (1 квітня 1981) рав Моше Левінгер, один із керівників поселенців у Хевроні, увійшов на єхідут у «Нижньому Ган Едені», під час якого Ребе поцікавився самопочуттям і станом здоров'я Рацьї (який тоді був хворий і помер приблизно через рік).
Розповів рав гаон р. Іссер Клонський, рабин Гіват-Мордехая в Єрусалимі: «Професор Ісраель Бен-Зеєв[8], освічений єврей з єрусалимської родини, заснував комітет допомоги герам, а також написав книгу про гіюр. У ті дні – важливо зазначити – на відміну від сьогодення, у державі майже не було герів.
«Одного разу він прийшов до єшиви „Мерказ га-Рав“ в Єрусалимі. Рав Цві-Єгуда га-Коген Кук, благословенної пам'яті, попросив його: „Будь ласка, покажи мені свою книгу“». Рацья переглянув книгу і, переконавшись, що багато з написаного в ній не відповідає галахі, запропонував авторові сісти з ним, обговорити книгу й виправити те, що потребує виправлення. І справді, багато разів проф. Ісраель Бен-Зеєв приходив, зустрічався з Рацьєю довгими годинами і виправив усю свою книгу, щоб вона відповідала галахі. Одного разу Рацья прийшов до єшиви, підійшов до мене [= Іссера Клонського] і запитав мене: „Ти листуєшся з Любавицьким Ребе?“. Я відповів ствердно; іноді я пишу йому листа і удостоююся отримати від нього письмову відповідь. Рацья сказав мені: „Дивись, у мене є проблема. Я виправив професорові Бен-Зеєву всю його книгу, щоб вона відповідала галахі. Автор надрукував свою книгу і навіть зазначив, що я переглянув написане в ній, однак пропустив усі мої виправлення. Зараз він збирається поїхати до Америки і, ймовірно, піде зустрітися з Любавицьким Ребе. Ребе перегляне книгу і не зрозуміє, як може бути, що я переглянув книгу і залишив усі помилки. Тому, будь ласка, напиши Ребе, що я справді переглянув книгу, але автор не вніс жодного слова з усіх моїх виправлень“»..[9].
Примітки
- ^ «Ігрот кодеш» Адмора Магаріяца, т. 2, с. 210.
- ^ «Ігрот кодеш» Адмора Магаріяца, т. 17, с. 154
- ^ «Лі-нтівот Ісраель», частина 2, сьома стаття, с. 41 і далі.
- ^ «Бе-аїн това», випуск 5, с. 2.
- ^ «Шней хаєй Амрам», с. 11.
- ^ Ці слова опублікував рав Мордехай-Менаше Лауфер у «Бейт хаєйну» 5752 року (1991/1992). З «Гіткашрут», випуск 1302, с. 10.
- ^ «Ємей тмімім», т. 6, с. 286.
- ^ Професор Бен-Зеєв удостоївся отримувати різні відгуки від Ребе, зокрема він отримував лист із благословенням на новий рік (архів «Цеірей Агудат Хабад», Єрусалим). Його онук — рав Ідо Ерліх-Вебер
- ^ «Гіткашрут», випуск 1302, с. 11-10.
Код особи: № 7440420000