Бета Ісраель
Громада Бета Ісраель[1] — це усталена назва репатріантів з Ефіопії[2], які жили в області Абіссінія. Ця громада, за деякими думками, існувала ще з часів Першого Храму (а за іншими думками — від часу зруйнування Другого Храму) упродовж тисяч років як громада, окрема й відірвана від решти громад Ізраїлю, і зберігала унікальні звичаї, що помітно відрізняються від законів і звичаїв юдаїзму в тому вигляді, в якому вони збереглися в нас.
У минулому діячі Єврейської агенції почали діяти, щоб з'ясувати історію громади та репатріювати її членів до Святої Землі, що спричинило широку полеміку через галахічні сумніви. Тоді як рабини, близькі до кіл релігійного сіонізму та руху ШАС, підтримували їхню репатріацію до Країни й стверджували, що до них слід ставитися як до повноцінних євреїв в усіх відношеннях, більшість законовчителів і великих Ізраїлю однозначно стверджували, що від них слід вимагати пройти гіюр, щоб усунути галахічні сумніви, і в усякому разі вимагати від них пройти гіюр для певності.
Ребе однозначно утримувався від втручання в галахічний бік питання через те, що в нього втрутилися політичні міркування, і через те, що галахічне рішення потребує всебічного й глибокого об'єктивного дослідження.
Через галахічні сумніви, утримання Ребе від рішення в цьому питанні та огульне рішення стількох рабинів про необхідність гіюру для репатріантів з Ефіопії, усталене в Хабаді ставлення до цього питання — повага до членів громади як до особистостей і принципова вимога відгукнутися на вимоги рабинів і пройти гіюр для певності.
Передісторія
Уже понад тисячу років тому єврейську громаду в Абіссінії задокументували єврейські мандрівники й першовідкривачі, які подорожували по всьому світу, як-от Ельдад га-Дані та Біньямін з Тудели.
Із посиленням християнської влади в країні та її прагненням підкорити своїй владі всі меншини, зокрема й єврейських мешканців, здійснювалися численні дії з придушення єврейської віри, які включали як фізичну боротьбу, так і різні місіонерські дії, а на їхньому піку — видання указу про знищення євреїв і юдаїзму.
Ці гоніння тривали сотні років і підірвали міцність єврейської громади в усіх відношеннях, зокрема призвели до послаблення дотримання Тори й заповідей і до труднощів у передаванні єврейських знань наступним поколінням.
Близько 5600 року (1839/1840) «Лондонське товариство поширення християнства серед євреїв» розгорнуло масовану діяльність серед громади «Бета Ісраель», і внаслідок тривалого періоду — семи років посухи й голоду, які погіршили економічне становище членів громади, — їхні дії знайшли відгук, і їм вдалося домогтися хрещення багатьох. Паралельно члени громади, яким вдалося вистояти попри труднощі, намагалися підтримувати зв'язок з єврейськими громадами в Європі і навіть намагалися здійснити алію до Землі Ізраїлю, але зазнали невдачі у своєму задумі.
У 5708 році (1947/1948) громада «Бета Ісраель» налічувала близько 90 000 осіб.
- Фалаші та фалашмура
Одна з поширених назв громади «Бета Ісраель» — фалаші, вислів амхарською мовою, що означає «вигнанці», — назва, дана членам громади після того, як їх вигнала влада.
На відміну від цього, члени фалашмури — це нащадки громади, які асимілювалися й охрестилися внаслідок дій місії і яких спочатку називали «Парас мукра».
Ця громада відокремилася від громади «Бета Ісраель», і галахічна полеміка щодо алії ефіопських євреїв їх не стосується, оскільки існує галахічний консенсус, що їх неможливо вважати євреями і вони потребують повного гіюру.
Репатріація громади Бета Ісраель
Після Війни за незалежність Єврейська агенція розгорнула діяльність серед громади «Бета Ісраель», і впродовж років членів громади репатріювали в ході кількох основних операцій з алії, що проводилися в 5739-5751 роках:
- Операція «Ахім», операція «Еліягу» — у 5739-5742 роках, у ході яких було репатрійовано близько 16 000 осіб
- Операція «Моше», операція «Шва» — у 5744-5745 роках, у ході яких було репатрійовано близько 8500 осіб
- Операція «Підйон швуїм», «євреї в обмін на зброю» — у 5744-5751 роках, у ході яких було репатрійовано близько 9000 осіб
- Операція «Шломо» — 12 сівана 5751 (25 травня 1991), у ході якої було репатрійовано близько 14 000 осіб
У всіх цих операціях репатріювали лише фалашів, виходячи з припущення, що члени фалашмури змішалися й не зберегли своєї єврейської ідентичності, а тому не вважаються євреями.
Разом із тим після тривалого політичного тиску в 5763 році (2002/2003) Кнесет Ізраїлю ухвалив рішення репатріювати також членів фалашмури; спочатку було ухвалено рішення репатріювати лише тих, про кого є чіткий запис, що вони народилися від матері-єврейки, а в 5775 році (2014/2015) визначення було розширено на всіх членів громади фалашмура, які належать до нащадків Ізраїлю, навіть якщо зв'язок — у віддаленіших поколіннях і вони народилися від батька й матері, які не є євреями.
Галахічна полеміка
- Галахічні сумніви
- Змішання та включення неєвреїв до громади без проходження гіюру
- Недійсні шлюби та нащадки, які з галахічного погляду вважаються мамзерами, оскільки розлучення здійснювалися не за галахічними вимогами, а лише за усталеними звичаями
- Також щодо тих, хто приєднався до громади й прийняв її звичаї, є сумнів щодо гіюру, оскільки члени громади були змушені чинити дії, що суперечать вірі й тим самим скасовують гіюр
- Упродовж багатьох років члени громади пережили період місіонерства, воєн і поневірянь, які ускладнюють з'ясування їхнього походження та належності до первісної громади
- Галахічні підходи
- Головні рабини, рав Іцхак-Айзик га-Леві Герцог і рав Бен-Ціон-Меїр-Хай Узіель, постановили в 5702 році (1941/1942), що переважна більшість членів громади, імовірно, належить до «єврейського роду», але, щоб вийти із сумніву, їм потрібно пройти гіюр на легших, ніж зазвичай, умовах; також після призначення головним рабином рава Іцхака Нісіма він продовжував дотримуватися галахічної думки своїх попередників на цій посаді і навіть виступав проти масової репатріації членів громади.
- Першим, хто повністю визнав їхнє єврейство, був рав Овадья Йосеф, який видав галахічне рішення на підтримку цієї думки в 5733 році (1972/1973)[3].
- У схожому випадку громади «Бней Ісраель», що прибула з Індії зі схожими характеристиками[4], рав Шауль Ісраелі постановив, що хоча вони євреї і їм дозволено одружуватися з євреями, їм заборонено одружуватися з когенами[5], тоді як рав Овадья Гадая[6] вимагав, щоб вони пройшли гіюр для певності, і разом із тим заборонив їм і після гіюру одружуватися з когенами, і до його думки приєднався рав Моше Файнштейн[7], тоді як рав Моше Штернбух[8] постановив, що немає можливості дати дозвіл громаді загалом, оскільки для цього потрібно зібрати всіх мудреців Ізраїлю, а в нашому поколінні це неможливо, і єдиний шлях дати дозвіл — за умови, що кожен особисто пройде повний гіюр; так само постановили рав Шломо-Залман Ойербах, рав Шломо-Шимшон Кареліц і рав Нісім Кареліц.
- Рав Йосеф-Шалом Еляшів стверджував, що слід проводити їм гіюр ще до їхньої алії до Святої Землі, коли їхнє бажання здійснити алію перебуває на піку сили і вони готові пройти будь-яку необхідну процедуру заради алії до Країни, і тим самим їхнє прийняття заповідей буде повним і щирим, і навіть якщо після алії до Країни вони зовсім ослабнуть у дотриманні заповідей, гіюр матиме галахічну силу.
Ставлення Ребе

але якщо дослідив і з'ясував скільки потрібно – до цього стосується «Не бійтеся перед обличчям і т. д.», і зобов'язаний оприлюднити, навіть якщо його не послухають.
Я почав дослідження – і відразу побачив, що обговорення ведеться на основі слів законовчителів, які жили сто й більше років тому, а в проміжку були війни та поневіряння населення (включно з – вищезгаданими), і укази, і що їх примушували до багатьох речей тощо, як відомо, і в цьому немає дослідження й вивчення тощо майже зовсім.
І згідно з початком дослідження – майже напевно вони потребують повного гіюру (або їм заборонено входити до громади) – і я не продовжив далі дослідження (тим паче що місцеві рабини продовжують цим займатися).
І тому мені заборонено оприлюднювати думку щодо цього – і також вищевикладене йому – лише для того, щоб розвіяти його підозру, ніби я не звернув уваги на його лист
Коли хасиди Хабаду прибули до Африки як шойхети, рав Аврагам-Абуш Лауфер звернувся до Ребе й запитав про членів громади, і Ребе відповів йому, що оскільки справа потребує галахічного з'ясування, слід ухилитися від висловлення позиції щодо цього питання.
Ребе й далі утримувався від того, щоб займатися цим питанням, і в 5737 році (1976/1977) написав одному з тих, хто опікувався членами громади, що в міру того, як минає час, у це питання втручається дедалі більше політичних і партійних справ, які ускладнюють галахічне з'ясування цього питання, і наголосив, що додаткова причина не займатися цим публічно — у тому, що є такі, хто витлумачить сказане протилежно до його наміру, а він зовсім не має на меті заперечувати допомогу й підтримку членам громади в матеріальному й духовному, а лише галахічне ставлення до них[9].
Разом із тим Ребе наголошував далі у своїх листах рабинам, що якщо рабин дійшов галахічного висновку, він має стояти на ньому з усією твердістю і виконувати сказане «Не бійтеся нікого», і наполягати на цьому, навіть якщо до його думки не дослухаються[9].
Згодом, після масової репатріації членів громади, Ребе в 5743 році (1982/1983) вказав раву Ефраїму Вольфу, який запитав щодо прийому учнів з цієї громади до ремісничого училища, що слід рішуче ухилитися від їхнього прийому[10].
Не втручаючись у саме галахічне обговорення, Ребе висловив свою думку, що якби не втручалися політичні міркування і якби справді для всіх, хто цим займається, було важливе благо членів громади і вони не використовували б галахічне обговорення заради політичних вигод, то всіх заохочували б пройти гіюр для певності[9].
Коли Ребе запитали, чи ставитися до них як до окремої секти (подібно до самаритянської секти), Ребе відповів: «не віддаляти»[11]. Крім того, коли репатріантка з Ефіопії, яка не говорить івритом, попросила благословення, Ребе відповів: «перевірити мезузи»[12].
На практиці Ребе заохочував директорів шкіл Хабаду твердо стояти на сторожі, і коли один навчальний заклад закрився через нестачу учнів унаслідок наполегливості в цьому, а директор закладу проходив перед Ребе під час роздавання доларів, Ребе підтримав його і сказав йому: «За стражданням — нагорода»[13].
За переказами, Ребе вказав хасидам, щоб вони не займалися публічно цією темою і не сперечалися про неї[14].
Див. також
Зовнішні посилання
- Лист Ребе, Тема єврейства ефіопів перетворилася на політичну й партійну справу, на сайті
«Хабад Інфо» - Гаон рав Овадья Йосеф просить Ребе: вказати хасидам наближати ефіопів

Додаткова література
- «Ані єгуді», видавництво «Тора ор», 5778, с. 377-389 (галахічний огляд і думка Ребе щодо цього питання).
- «Особистий статус членів ефіопської громади», даяна рава Аврагама Шермана, 5779.
| Країни Африки | ||
|---|---|---|
|
Примітки
- ^ Називаються також фалашами, а помилково іноді узагальнено називаються також фалашмурою.
- ^ Серед дослідників немає згоди, чи йдеться про єврейських вигнанців (з десяти колін), які оселилися в цій області ще за часів Першого Храму (є й інші думки щодо цього, див. на сайті «Га-Міхлоль» у статті «Походження Бета Ісраель»), чи про групу місцевих мешканців, не пов'язану з єврейською громадою, яку засудила християнська церква, яка відокремилася від неї і дістала звання «євреї» як образливе прізвисько (див. у вищезгаданій статті). Усталене ставлення до них майже всіх законовчителів — як до громади сумнівно єврейської, з минулим і звичаями, що викликають галахічні дилеми. За винятком рава Овадьї Йосефа, який спирався на раннє рішення Радбаза й Магарикаша, що жили за сотні років до того, як виникла полеміка про їхню алію до Святої Землі, більшість законовчителів вважали, що ефіопи — сумнівні євреї, яким потрібен гіюр. [Див. шут «Ціц Еліезер» гаона рава Е.-Й. Вальденберга, частина 12, розділ 66, с. 179-180. Гаон рав М. Штернбух у шут «Тшувот ве-ганагот», частина 1, «Евен га-езер», розділ 767 (постановляє, що зобов'язані пройти гіюр і їм дозволено одружуватися лише між собою). Гаон рав М. Файнштейн у збірнику «Га-Пардес», тішрей 5745 (вересень–жовтень 1984), с. 20. І така ж думка гаона рава Й.-Ш. Еляшіва та гаона рава Ш.-З. Ойербаха (ефіопи — сумнівні євреї і мають пройти гіюр за законом. Збірник «Особистий статус членів ефіопської громади» рава Аврагама Шермана, с. 13). І така ж думка рабинського суду «Еда гаредіт» і на чолі його автора «Мінхат Іцхак» (ефіопи потребують повного гіюру. А щодо питання родоводу слід остерігатися. Там само, с. 12). Слід зазначити, що рав Шмуель Беері, учений єврей, який досліджував і перевіряв питання про ефіопів упродовж 16 місяців, коли перебував в Ефіопії за дорученням Єврейської агенції, пише, що «є чіткі докази, що вони зовсім не з нащадків Ізраїлю, а в якийсь час прийняли на себе певні заповіді завдяки різним впливам» (там само, с. 6-4, примітки 5-4, і див. там примітку 6.)]
- ^ Це було до його призначення головним рабином і всупереч чіткій позиції головних рабинів, які не прийняли його рішення і вимагали, щоб члени громади пройшли гіюр для певності. Лише в 5780 році (2019/2020) його думку було офіційно прийнято Головним рабинатом.
- ^ А з галахічного погляду навіть краще, оскільки вони не змішалися з неєвреями і були відомі своїм ретельним дотриманням чистоти сімейного життя.
- ^ «„Бней Ісраель“ з Індії: який їхній закон щодо шлюбу», у «Бней Ісраель», видання Головного рабинату, 5722.
- ^ Кашрут громади «Бней Ісраель» з Індії рав Овадья Гадая.
- ^ Лист рава Файнштейна раву Д. Леві з Цюриха, наводиться в «Псакей дін Єрушалаїм», том 5, с. 279.
- ^ Шут «Тшувот ве-ганагот», частина 2, розділ 685.
- ^ 1 2 3 Ставлення Ребе до ефіопських євреїв
- ^ «Лікут маанот кодеш» 5743, пункт 33.
- ^ Відповідь Ребе раву Гдал'ягу Аксельроду через рава Хаїма-Шалома Сегаля. Переказ підтвердив рав Аксельрод у телефонній розмові 15 тамуза 5782 (14 липня 2022).
- ^ «Тшувот у-маанот мі-Мелех га-Мошіах» 5752-5754, 5753, відповідь 14, у тшурі з весілля Асулін — Сабан.
- ^ Раву Авшалому Кілю, який керував школою Хабаду в Кір'ят-Тівоні. Так само було і з р. Хаїмом Левіним, якого міністерство освіти звільнило з посади керівника закладу в Йокнеамі, на чолі якого він стояв, через його відмову приймати учнів-ефіопів.
- ^ Так, наприклад, Ребе вказав раву Шломо Майданчику.