Перейти до вмісту

Хаїм-Бен-Ціон Раскін

Матеріал з Хабадпедії
Рав Хаїм-Бен-Ціон Раскін
Основна інформація
Дата народження15 сівана 5624 (19 червня 1864)
Дата смерті7 хешвана 5699 (1 листопада 1938)
Місце похованняЛенінград
Місце проживанняРудня, Гжатськ
НалежністьХасидизм Хабад
Сім'я
БатькоЄгуда-Лейб
МатиЦвія
ДружинаДвоня Раскіна
ДітиІцхак Раскін, Сара Каценеленбоген, Єгуда-Лейб Раскін, Шломо Раскін (Рудня), Яаков-Йосеф Раскін
Родовід

Рав Хаїм-Бен-Ціон Раскін (15 сівана 5624 (19 червня 1864) — 7 хешвана 5699 (1 листопада 1938)) був хасидом, відданим Ребе Раяцу. Батько хабадської родини Раскіних. Життя р. Хаїма-Бен-Ціона було присвячене чистому вихованню його дітей у Торі, трепеті перед Небесами і хасидуті, попри сильні вітри Гаскали і комунізму, що віяли в ту пору.

Біографія

Рав Хаїм-Бен-Ціон Раскін народився 15 сівана 5624 року (19 червня 1864) у батька, рава Єгуди-Лейба (сина р. Іцхака, сина р. Дов-Бера), і матері, пані Цвії, у містечку Дубровно, у хасидській родині, що сягала корінням аж до Алтер Ребе. Замолоду він покинув свій дім і пішов до дому свого діда р. Шимона Крімера в Гжатську, що лежить між Смоленськом і Москвою, де вчився старанно й наполегливо. Увесь час він отримував підбадьорливі листи від своїх батьків, рава Єгуди-Лейба і Цвії, які заохочували його старанно вивчати Тору.

Коли йому було дев'ятнадцять років, на свято Шавуот 5643 року (11 червня 1883), він осиротів, утративши батька. Через три місяці, 15 елула 5643 року (17 вересня 1883), він одружився зі своєю дружиною Двонею, дочкою р. Яакова-Йосефа і Шиме-Хаше Шаглових, мешканців містечка Рудня, близького до Любавичів. Лише через два роки померла і його мати, пані Цвія.

Мешканці містечка Рудня, попри його близькість до Любавичів, належали до копиських хасидів. Відхід Ребе Магараша у 5643 році (1882/1883), без того щоб хтось із його синів офіційно прийняв вінець проводу, а також поселення р. Хаїма-Бен-Ціона в Рудні зробили, мабуть, своє, і він визнав над собою владу Адмора з Кописі рабі Шломо-Залмана Шнеєрсона (онука Цемах Цедека).

Через сімнадцять років Адмор із Кописі помер. Р. Хаїм-Бен-Ціон почав тоді їздити до Адмора Рашаба в Любавичі. Р. Хаїм-Бен-Ціон розповідав, що три речі, які він тоді побачив, — ось що підкорило його серце пов'язати себе з Адмором Рашабом: те, як той омивав руки перед трапезою Шабату, нігун двейкут, який він почув від Ребе, і те, як виголошувався маамар хасидуту, який він тоді удостоївся почути вперше.

Усе життя р. Хаїма-Бен-Ціона було присвячене вихованню його дітей у дусі хасидуту. Він віддавав на це свою душу. Ребе Раяц сам згадав про це в одній зі своїх сіхот у Ленінграді: «Жив собі єврей біля Москви, щодня він встає о 4 годині вчити Тору, а перед цим він каже Тегілім і проливає сльози, як воду. І про що він плаче? Він просить милосердя у Всевишнього, благословенний Він, щоб його діти й онуки йшли прямим шляхом...»

Р. Хаїм-Бен-Ціон у 5690 році (1929/1930)

Уже деякий час тому він переніс своє місце проживання з Рудні до Гжатська, близького до Москви. Причина була в тому, що р. Хаїм-Бен-Ціон відчув перші ознаки духу Гаскали, який починає віяти в його містечку.

У Гжатську йому довелося зіткнутися з новими об'єктивними труднощами у вихованні чотирьох його дітей (троє синів і дочка). Дитина Іцхак Раскін, семи років, потребувала меламеда і хедера, яких не було в Гжатську. Тому його відіслали до дому тітки Нехами (сестри р. Бен-Ціона), яка жила в Ліозно. Через деякий час Ребе Раяц — який обіймав у ті роки посаду директора єшиви «Томхей Тмімім» Любавич — повідомив йому, що відкрилося відділення, яке підходить за віком синові Іцхаку. Тоді дитина перейшла вчитися до Любавичів, де вчилася до свого одруження в 5676 році (1915/1916).

Лист Ребе Рашаба до нього

У 5661 році (1900/1901) народився наймолодший син Яаков-Йосеф Раскін. Коли він досяг віку «хедера», батько, р. Хаїм-Бен-Ціон, зібрав кількох дітей і вирішив заснувати хедер на свій лад. У Гжатську були два «меламеди» за фахом: один — р. Ашер-Хаїм, богобоязливий єврей, проте він вимовляв літери з «польською» вимовою; а другий був литвак. Він знався на точності слів і був успішним меламедом, але трепету перед Небесами в нього було менше, ніж у першого. Коли р. Хаїм-Бен-Ціон запитав в Адмора Рашаба, кому з двох віддати перевагу, той звелів йому взяти польського меламеда, бо трепет перед Небесами — це вирішальна річ під час вибору меламеда для дітей.

Відтоді як він став хасидом Адмора Рашаба, р. Хаїм-Бен-Ціон суворо стежив за тим, щоб приїжджати щороку, до кожного Рош га-Шана, у Любавичі, щоб перебувати поруч із Ребе в ці дні, і повертався додому до Йом Кіпуру. Також і в роки, коли його матеріальне становище було тяжким, він позичав гроші і їхав до Ребе.

Як і щороку, також і до Рош га-Шана 5677 року (28 вересня 1916) р. Хаїм-Бен-Ціон приїхав до Ребе. Цього разу він залишився також на Йом Кіпур і на перші дні свята Сукот.

Унаслідок днів Першої світової війни, яка тоді почалася, його синові, тамімові Яакову-Йосефу Раскіну, довелося залишити єшиву. Його батько, р. Хаїм-Бен-Ціон, тривожився, і тому вони обидва увійшли на єхідут. Ребе порадив повернути сина до дому батьків у Гжатську і склав йому особливий порядок навчання на весь рік. У домі батьків він залишився вчитися самотужки до дня свого весілля.

До Рош га-Шана 5678 року (17 вересня 1917) р. Хаїм-Бен-Ціон поїхав до Слов'янська, близького до Харкова, де в ту пору перебував Адмор Рашаб. З цих відвідин Ребе він привіз із собою новий і щирий нігун — «Нігун зі Слов'янська», або, як він відомий, «Ростовський нігун», а також «нігун-підготовку».

Одразу з відходом Адмора Рашаба р. Хаїм-Бен-Ціон прийняв на себе провід його сина, Адмора Раяца, і пов'язав себе з ним глибоким душевним зв'язком. За сім років від прийняття проводу і до того, як він покинув Росію, р. Хаїм-Бен-Ціон кілька разів їздив до Адмора Раяца і навіть входив на єхідут. Так само він часто писав Ребе і навіть отримував відповіді.

Також і після того, як Адмор Раяц виїхав із Росії і жив у Латвії та в Польщі, р. Хаїм-Бен-Ціон продовжував писати йому постійно, попри пов'язану з цим небезпеку.

Коли йому було близько шістдесяти, Адмор Раяц повелів йому на єхідуті вивчити напам'ять усі мішнайот розділу «Кодашім», а наступного року звелів йому вивчити також розділ «Тагарот».

За свою ретельність у виконанні заповідей він дістав прізвисько «жандарм єврейства»[1].

У 5697 році (1936/1937) р. Хаїм-Бен-Ціон захворів і страждав від паралічу. Коли його стан трохи покращився, він міг писати лише лівою рукою.

У вівторок, 7 хешвана 5699 року (1 листопада 1938), р. Хаїм-Бен-Ціон помер у Ленінграді, перебуваючи при ясній свідомості до останньої миті. Того ж дня він удостоївся бути похованим по-єврейськи в Ленінграді.

Родина

Його дружина Двоня Раскіна — померла 16 адара II 5695 (21 березня 1935).

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Хаїм-Бен-Ціон Раскін
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Сара Каценеленбоген
 
 
 
 
 
Іцхак Раскін
 
 
 
 
 
 
 
Шломо Раскін (Рудня)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Яаков-Йосеф Раскін
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єгошуа Раскін
 
Міна, дружина Аврагама-Агарона Хена, (Родовід родини Хен)
 
Сіма-Хася, дружина Меїра Іткіна
 
Рахель, дружина Нісана Пінсона
 
Шауль Раскін
 
Шалом-Дов-Бер Раскін
 
Сіма-Хаше, дружина Моше Вишедського
 
Менахем-Мендл Раскін (Кфар-Хабад)
 
 
 
 
 
Шалом-Дов-Бер Раскін (Лондон)
 
Давид Раскін
 
Єгуда-Лейб Раскін
 
 
 
 
 
Іцхак Раскін
 
Цвія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Менуха-Рахель, дружина Шмуеля Катана
 
Єгудит, дружина Іссахара-Давида Клаузнера
 
Батья, дружина Олександра-Зуші Дана
 
Єгошуа Раскін (Кір'ят-Малахі)
 
Шломо Раскін (Цфат)
 
 
 
 
 
 
Двоня, дружина Йосефа Соломона
 
Леві-Іцхак Раскін
 
Хана
 
Цві-Гірш Раскін
 
Менахем-Мендл Раскін (Монреаль)
 
Хаїм-Гілель Раскін
 
Давид Бравман
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Шмуель Раскін (Будапешт)
 
Ар'є-Зеєв Раскін
 
Шломо Раскін (Франкфурт)
 
Леві Раскін (Нахалат-Гар-Хабад)
 
Бенціон Раскін
 
 
Леві-Іцхак (Іче) Раскін
 
 
 
 
 
Йосеф-Іцхак Гурарі, (Родовід родини Гурарі)
 
Танхум Матусов
 
Хана
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Родовід родини Брод
 
Менахем-Мендл Раскін (Кіпр)
 
 
 
Двора, дружина Шломо-Хаїма Вайнфельда
 
Цвія, дружина Шмуеля Курца
 
Шмуель Раскін (Холон)
 
Шнеур Раскін
 


Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Відлунням цього було те, що сталося під час його відвідин дому його сина р. Яакова-Йосефа Раскіна, де в колисці лежало немовля Лейбл, голова якого не була покрита кіпою; коли р. Хаїм-Бен-Ціон помітив це, він демонстративно вийшов із дому, сказавши, що не може перебувати в домі, де не надягають кіпу на голову єврейського немовляти. Зі слів його онука рава Йосефа-Іцхака Пінсона.
    • Шалом Магідман, ‏Творять велике і незбагненне, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 2115, сторінка 50 (5785)
  2. ^ He Gave His Life for His Children’s Chinuch, and Succeeded קישור לאתר אנ"ש (англійською)
Хаїм-Бен-Ціон Раскін згадується ще в 20 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 4440808800

Повідомити про помилку на цій сторінці