Шалом-Дов-Бер Раскін
| Шалом-Дов-Бер Раскін | |
|---|---|
Хасид, який вирізнявся ахават Ісраель і гостинністю | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5681 або 5682 |
| Дата смерті | 7 сівана 5773 (16 травня 2013) |
| Місце поховання | Оливкова гора |
| Країна | комуністична Росія, Ізраїль |
| Місце проживання | Горький, Кфар-Хабад |
| Рід діяльності | палітурник |
| Сім'я | |
| Батько | Шломо Раскін (Рудня) |
| Дружина | Рівка, дочка р. Єгошуа Лейн |
| Діти | Єгошуа Раскін (Кір'ят-Малахі), Шломо Раскін (Цфат) та інші |
| Брати й сестри | Шауль Раскін |
| Родовід | |
Рав Шалом-Дов-Бер Раскін (5681 або 5682 – 7 сівана 5773 (16 травня 2013)) — хасид, що вирізнявся агават Ісраель і гостинністю, який жертвував собою заради дотримання Тори і заповідей у комуністичній Росії.
Біографія
Шалом-Дов-Бер Раскін народився приблизно через півтора року після відходу Ребе Рашаба (5680 року (1919/1920)) і був одним із перших, кого назвали його ім'ям.
Шалом-Дов-Бер осиротів, втративши батька, р. Шломо Раскіна, у віці 20[1], ще до свого одруження, і на його плечі лягла турбота про велику родину разом із гостинністю, яку його батько запровадив у своєму домі.
Після того як він одружився з Рівкою, донькою р. Єгошуа Лейна[2], під час гонінь на дотримання Тори і заповідей з боку російського уряду, він цілковито присвятив себе вихованню дітей, попри стеження таємної поліції за його домом. Для своїх синів він найняв приватного меламеда, який навчав їх у нього вдома, і наполіг, щоб вони не ходили навчатися до школи. Улітку він брав своїх синів занурюватися в річці, а сам робив так само й узимку.
У його домі кожного Шабату проводився кідуш для тих, хто молився в підпільному міньяні.
Щоб отримати звільнення від російської армії, де неможливо було дотримуватися Тори і заповідей, він удавав людину з психічними проблемами, через що згодом був змушений влаштуватися на роботу з людьми такого роду. Попри те що заробіток був дуже мізерним, він мав надзвичайну щедрість і гостинність.
Родина жила в однокімнатній квартирі в місті Горький (нині Нижній Новгород), на шляху із Сибіру до Москви. Попри маленьку й тісну квартиру і безліч душ, що жили в ній[3], дім завжди був повний гостей. Коли помер Сталін і було оголошено амністію тисячам в'язнів, через їхній дім пройшли маси євреїв і хасидів, щоб відпочити, помитися і поїсти.
Поряд із гостинністю у своєму домі він дбав також про далеких родичів, що опинилися у важкому економічному становищі. Коли р. Моше Вишедського з Чернівців було заарештовано і заслано до Сибіру, р. Шалом-Дов-Бер щотижня надсилав його родині гроші на утримання дому.
Його робота полягала в палітурних роботах для урядових документів, але задля додаткового заробітку він займався також обрамленням картин, не повідомляючи про це. Для цього йому доводилося працювати в себе вдома в нічні години.
Його родина виїхала з Росії і оселилася в Кфар-Хабаді.
Перед Другою світовою війною один із його братів жив у Варшаві, через якого він надсилав листи Ребе Раяцу, а брат надсилав зашифровані листівки з пунктами з фарбрейнгенів. Коли вибухнула війна і зв'язок із Росією перервався, листування припинилося.
Із Ребе
Коли його свояк (чоловік сестри) рав Моше Вишедський зумів вибратися з-за залізної завіси, Раскін попросив його запитати Ребе, чи подавати заяви на виїзд, і якщо так, то, мабуть, варто просити про це в іншому місті, оскільки місто, в якому вони жили, було яскраво вираженим комуністичним містом, де майже не давали дозволів на виїзд. Ребе відповів, що треба просити, і саме в їхньому місті. У ніч перед тим, як вони отримали дозволи на виїзд, р. Шалом-Дов-Берові наснилося, що до нього підійшов чоловік зі шляхетним обличчям, подає йому записку і каже йому: з цим ви вийдете звідси». Наступного дня він отримав дозвіл на виїзд для всіх членів родини.
Коли вони прибули до Країни, до дому Вишедського, він побачив на стіні великий портрет Ребе і виявив, що це той чоловік, який був у нього уві сні.
До місяця тішрея 5728 (жовтень–листопад 1967) Ребе оголосив, що запрошує всіх репатріантів з Росії приїхати до нього на місяць свят за двох умов: а. Той, хто ще не був у Ребе. б. Від віку 20 і старше.
Рав Раскін попросив включити також свого сина рава Єгошуа, якому мало виповнитися 20 років у середині місяця, прохання було передано до секретаріату, і рав Ходаков затвердив. Також його син рав Шломо Раскін поїхав того року до його святості Адмора, але на власні гроші й позики. Коли він увійшов на єхідут, його святість Адмор запитав його, як він заплатив за квиток, щоб приїхати? А коли він відповів, що заплатив із власних грошей і позик, його святість Адмор сказав йому, що секретаріат оплатить половину квитка.
Того тішрея репатріанти з Росії удостоїлися багатьох знаків наближення, як, наприклад, під час сурмління в шофар, коли Ребе зачекав, доки всі піднімуться на біму, і тільки тоді почав сурмити.
Через два роки він удостоївся авіаквитка разом із дружиною, і вони ввійшли на єхідут. На єхідуті він попросив благословення на міцне здоров'я, оскільки через постійний тиск, під яким він перебував у Росії, страждав від сильних болів у серці. Ребе відреагував: «Це не серце, це нервн» [=нерви], і після цього Ребе благословив його довголіттям.
Шалом-Дов-Бер помер у доброму сивому віці 92 років, у день 7 сівана 5773 (16 травня 2013), і був похований на Оливковій горі.
Родина
- Його брат, р. Єгуда-Лейб
- Його брат, р. Шауль Раскін — один із перших хліборобів у Кфар-Хабаді
- Його сестра, пані Ліба-Міхла, дружина рава Аврагама-Меїра Зархі — Краун-Гайтс
- Його сестра, пані Доба-Рейза, дружина рава Агарона-Лейба Лейна
- Його сестра, пані Цвія, дружина рава Бецалеля Рубашкіна
- Його сестра, пані Сіма-Хаше, дружина рава Моше Вишедського
- Його син, рав Єгошуа Раскін (Кір'ят-Малахі)
- Його син, рав Шломо Раскін — голова закладів «Бейт Хана» у Цфаті і член «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі
- Його зять, рав Йосеф-Іцхак Камінецький — історик і хабадський дослідник, Кфар-Хабад
- Його зять, рав Шломо Вишедський, Кфар-Хабад
Додаткова література
- Менді Арад, Нарис-портрет р. Шалома-Дов-Бера, «Бейт Мошіах», 5773.
- Пані Рівка Раскін та її роки поряд з її великим батьком, «Світло в темряві», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1917, сторінка 41.
Примітки
- ^ Його батько помер у віці 60 унаслідок подій, які він пережив під час Другої світової війни
- ^ Померла 30 сівана 5781 (10 червня 2021).
- ^ Крім дітей родини, в домі жила також бабуся, мати його батька.
Код особи: № 8432808802