Перейти до вмісту

Угору до нескінченності і вниз до безмежності

Матеріал з Хабадпедії

Світло Ейн Соф угору, угору до нескінченності й униз, униз до безмежності є виразом, що описує нескінченність і поширення світла Ейн Соф у всіх світах, як угору – до найвищих духовних світів, так і вниз – до матеріального світу, найнижчого[1].

У джерелах

«Угору, угору до нескінченності й униз, униз до безмежності», що є виразом «Тікуней Зогар»[2] і Зогару[3] і наводиться в хасидуті.

Тлумачення виразу

«Униз, униз до безмежності» означає, що з боку безмежності розкриття і поширення світла Ейн Соф є в кожному місці, і також унизу – подібно до «Мудрість людини освітлює лице її», де душевна велич мудреця проникає, поширюється й освітлює навіть його матеріальне лице. Натомість «угору, угору до нескінченності» — це така велич, яка зовсім не розкривається – подібно до «прихованого праведника», чия велич зовсім не помітна на ньому, бо вона глибша і стосується самої душі й не поширюється назовні[4].

Два роз'яснення

Загалом пояснення поділяються на 2 загальні пояснення:

1. «Верх» і «низ» говорять про світло — що в ньому є рух «угору» — підйом і приховування, і «вниз» — сходження і поширення.

2. «Верх» і «низ» говорять про світи — і вираз покликаний виразити піднесеність і досконалість світла Ейн Соф, що навіть вищі світи не значущі щодо нього і що воно поширюється і в нижніх світах.

«Верх» і «низ» — у світах

Тлумачення виразу верх і низ — це світи Ацилут і Брія-Єціра-Асія (БЕА), і це те, що світло Ейн Соф розкривається на двох краях: з одного боку, воно сходить униз – щоб приводити до буття й оживляти творіння, що в БЕА, і в цьому самому – униз, униз до безмежності, до світу Асія, а в самому Асія – у цьому матеріальному світі, нижче від якого немає. З іншого боку, також вищі світи, Ацилут і вище за Ацилут, перебувають угорі, угорі до нескінченності – до такої міри, що вони несумірні і вважаються нічим щодо світла Ейн Соф.

Верх і низ – також у кожному світі окремо

Слід додати, що поняття верху і низу є не лише між Ацилут і БЕА, а й усередині кожного світу окремо. Також в Ацилут і вище за Ацилут є поняття низу – у тому, що в них є порядок і градація причини й наслідку, тобто що вони мають певну цінність. А натомість – верх у них є відчуття несумірності, що походить від охопного світла, яке світить у них. І так само навпаки – також у БЕА є верх, адже охопне світло оточує і їх, і тому і в творіннях є рацо і скасування буття, що є їхнім верхом.

Відповідно до цього зрозуміле подвоєння виразу «угору, угору до нескінченності й униз, униз до безмежності», бо поняття верху і низу існують у двох шарах: 1) Ацилут як верх і БЕА як низ; 2) бітуль і рацо (верх) також у БЕА, і буття (низ) також в Ацилут.

«Верх» і «низ» – у самому світлі Ейн Соф

Ці два аспекти – поширення до розкриття (униз) і нерозкривана глибина (угору) – перебувають у самому світлі Ейн Соф. Відомо, що світло, перш ніж розкрилося, було включене в Ацмут Світила воістину. Будучи включеним у Світило, воно не є світлом у дійсності, а лише тим, що в його силах світити. З цього зрозуміло, що в здатності Ацмута світити включена також здатність не світити – і обидві вони — одне.

Оскільки включене світло — результат здатності Ацмута світити, то, коли світло розкривається в дійсності, у ньому є також аспекти приховування і розкриття – вище за зв'язок зі світами і зв'язок зі світами. Ці два — корінь охопного світла і наповнювального світла після цімцуму, і з них випливає аспект верху і низу у світах[5].

Для поглиблення, і джерела для вивчення

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Поняття «верху» і «низу», що у світлі Ейн Соф, пояснено в маамарі «Ва-йолех Гаває» і в маамарі «Адам кі якрів» у гемшеху 5666.
  2. ^ «Тікуней Зогар», кінець тікуна 57.
  3. ^ «Зогар хадаш», Їтро 34, кінець стовпця в.
  4. ^ Див. «Сефер га-маамарім» 5709, сторінка 21.
  5. ^ Маамар «Ве-наха» 5714 (відредаговано й надруковано в «Сефер га-маамарім — Мелукат», частина 2)

Повідомити про помилку на цій сторінці