Світло семи днів
Світло семи днів — це світло, створене в перший день реченням Всевишнього «хай буде світло»; його й називають мудреці світлом семи днів. І це те світло, яке світило в сім днів творення, коли було створено світ, а після гріха було приховане для праведників у прийдешньому (і називається «прихованим світлом»[1]).
Його джерело в мудреців
Сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: світло, створене в перший день, — людина дивилася ним від краю світу й до краю його; побачив Він, що світ недостойний його, — приховав його для праведників. А де приховав його Святий, благословенний Він? У Торі.
В одному місці в мідраші [2] випливає, що це світло служило весь тиждень до виходу Шабату, але в інших місцях[3] сказано, що його було приховано вже в четвертий день (перш ніж було підвішено світила), а в «Зогарі»[4] — що воно служило лише в перший день[5].
У вченні хасидизму
У мідраші та в Єрусалимському Талмуді наводиться, що Він приховав його для праведників у прийдешньому. Але з розповіді, наведеної в «Зогарі», про рабі Елазара, який сказав: «і я бачу» і так далі, — випливає, що в його силах було, щоб розкрився йому — через Тору — аспект того світла, прихованого в ній, яким людина дивиться від краю світу й до краю його. Тобто і в нинішній час існує можливість розкриття цього світла в душі людини. Але за умови, що вона розкриє у своїй душі аспект великої любові до Гаває, яка вища за ступінь вічної любові — тієї, що обмежена рамками світу.
А пояснення цього — оскільки «Ізраїль, Тора і Святий, благословенний Він, — усе єдине», то, подібно до того як у Святого, благословенний Він, було, є і буде приходять як одне, так само й у Торі: і в теперішньому приховане в ній світло, яке світитиме в прийдешньому; і так само в Ізраїлі — у тих, хто прилеплений і з'єднаний із Всевишнім і зветься іменем праведників, світить у них уже в теперішньому світло, яке світитиме в прийдешньому. Тому лише ті, хто має високий духовний ступінь, здатні бачити це світло й користуватися ним.
Суть
Світло, створене в перший день, яким воно є в самій своїй суті, — це світло надзвичайно високе й незрівнянно дивовижніше за матеріальне світло, що світить у світі тепер — для користування людини. І тому матеріальним світлом, яке світить тепер від сонця, людина може бачити лише на дуже обмеженій відстані, як-от на відстані міля чи парси, і не більше, і до того ж — лише матеріальні предмети; а крім того, є предмети, що перешкоджають проникненню й проходженню світла.
Але світлом, створеним у перший день, людина дивилася від краю світу й до краю його — без обмеження місця, і навіть у вищих світах — Алма де-іткасья та Алма де-ітгалья.
Ба більше, не тільки з боку місця немає жодного обмеження для цього світла, а й з боку часу: людина може бачити те, що станеться наприкінці днів, без жодного обмеження.
І ще: також і якість бачення за допомогою світла, створеного в перший день, незрівнянна з баченням за допомогою нинішнього світла, яким людина бачить лише зовнішній бік видимої речі та її матеріальність, тоді як за допомогою світла, створеного в перший день, людина бачить у ньому і її духовність — саму суть речі.
Його ступінь
Це світло — хоча воно й виявлялося в дії також і в матеріальному зорі, адже Адам га-Рішон дивився ним і так далі, і, як відомо, також Бешт, і рав Магід з Межиріча, і Алтер Ребе користувалися ним для бачення матеріальних речей і предметів від краю світу й до краю його, — проте в самій своїй суті воно є аспектом Кетер, тобто Б-жественним світлом, яке вище за світло, що світить у низходженні світів. І не тільки це, а й у самому аспекті Кетер — воно є світлом, що передує цимцуму, і ще — і це головне — воно є найвищим ступенем у світлі, що передує цимцуму, а саме сутністю світла, увесь зміст якого лише «розкрити Його сутність», і не в тому його зміст, щоб світити світам, бо воно незрівнянно вище за них.
Згідно з поясненим у «Танії», життєвість, що походить із десяти речень у Торі, якими було створено світ, дуже велика щодо окремих створінь, і немає в них сили прийняти цю життєвість інакше, ніж через те, що життєвість низходить і спускається зі ступеня — на нижчий за нього ступінь, через заміни й перестановки літер і гематрії, зміст яких — цимцум і приховання « літер » — Б-жественних світел, — доки вона не зможе вдягнутися в створіння, обмежене й матеріальне, та оживити його.
І тому й Б-жественне речення «Хай буде світло» — як і решта речень — високе і всеосяжне й творить усю тему світла на найвищих ступенях, і лише його заміни та скорочення можуть вдягатися в окремі ступені світла й оживляти їх, аж до його матеріальної форми. Тобто на початку свого виникнення з Б-жественного речення воно духовне й високе, тоді як його матеріальна форма спричинена згаданими замінами й перетвореннями.
Однак до світла, створеного в перший день, додалася чудесна властивість — що й перебуваючи в матеріальності, у своїй внутрішній суті воно є світлом, яке стоїть вище від порядку сходження світів тощо, і тому людина бачить ним від краю світу до краю.
Мета прихованого світла
Мета виникнення світла — в тому, щоб світити світові, тобто розкриття світла — аспекту Ейн Соф, благословенний Він, — у всіх створіннях, щоб була в Нього, благословенного, оселя в нижніх світах, тобто щоб і у світі, створеному шляхом приховання й утаєння Творця від створіння, було розкриття світла Ейн Соф, благословенний Він.
І це буде в прийдешньому, через служіння праведників у Торі, і тому було приховане світло в Торі — для праведників у прийдешньому.
Див. також
Додаткова література
- «Лікутей сіхот», частина 2, 444
- «Лікутей сіхот», частина 4, 1138
- «Лікутей сіхот», частина 10, 7
- «Шаар га-їхуд ве-га-емуна», розд. 1
- «Сефер га-маамарім» (Магараш) 5626 що починається словами «Ім бе-хукотай»
- «Сефер га-лікутім», стаття «Ор»; «Сефер га-ерхім» у відповідній статті.
Примітки
- ^ Берешит, частина перша, аркуш 174а.
- ^ Берешит раба, розд. 11, 2.
- ^ Хагіга 12а. Берешит раба, розд. 3, 6.
- ^ Ч. 2, 148, кінець 2-го боку.
- ^ А згідно з двома останніми думками треба сказати, що написане там, ніби «людина дивиться ним від краю світу й до краю його», стосується не Адама га-Рішона (якого ще не було створено), а сказано в порядку «якби можна було уявити»: якби людина дивилася ним, вона бачила б так. — Примітка Ребе в «Лікутей сіхот», частина 10, с. 8.