Світло, вода, небозвід
Світло, вода, небозвід (в абревіатурі: АМАР) — три ступені виникнення будь-якої реальності, від її першого кореня й до її фактичного виникнення.
Джерело поняття
«Зогар» у тижневій паршії «Трума»[1] розповідає, що коли рабі Йосі зупинився на одному заїжджому дворі, він побачив дочку господаря дому і сказав на її честь короткі слова Тори на вірш «Бо заповідь — світильник, а Тора — світло»[2]. Господар заїжджого двору та його дочка почали плакати, бо слова Тори стосувалися гідності Тори, а їхній наречений навіть Біркат га-мазон не знає[3], — але, на загальний подив, молодий наречений почав говорити глибокі таємниці про цей вірш.
І, підсумовуючи сказане там[4], наречений пояснює, що утворення людини[5] відбувається в три етапи (три ступені), що називаються «світло, вода, небозвід», які є хесед, гвура, тиферет (а в днях Творіння — перший, другий, третій).
У хасидуті
У вченні хасидуту пояснюється[6], що «світло» — це лише духовний корінь і джерело, «вода» — первинна матерія, з якої утворюється реальність, а «небозвід» — сама відчутна реальність. У світах ці три ступені такі: світло — це Хохма стімаа (яка є коренем і джерелом світів), вода — Хохма де-Ацилут (яка є початком існування світів), а небозвід — Біна (у якій існування світу вже «відчутне»[7]).
Причина назв трьох ступенів у тому, що світло зовсім не є відчутною матеріальною річчю, вода — відчутна матеріальна реальність, але вона не має ні кольору, ні форми (а отримує свою форму й колір від посудини, у якій перебуває), а форма небозводу постійна й остаточна — як вода, що замерзла в лід (і так Писання[8] уподібнює ступінь над «святими хайот» до «небозводу, подібного до грізного льоду»).
Три притчі
Притча про зерно — з виникнення рослин: «світло» — це духовність рослинної сили в землі (яка лише загальне джерело й корінь, у ній немає жодної форми й жодної причетності до форми, і вона джерело всіх рослин узагалі), «вода» — це зерно (яке містить усі властивості окремої рослини, але в ньому ще немає жодної відчутності гілок, листя, плодів тощо, і воно може розвинутися в нескінченну множину різних форм), а «небозвід» — це рослина, якою вона вже виросла й розвинулася, — що отримала свою остаточну форму й уже не здатна змінитися.
Притча про краплю — із народження людини[9]: джерело й корінь тіла — у духовній краплі в мозку батька (вона — «світло»), «вода» — це матеріальна крапля (що утворилася через сходження духовної краплі в мозку і спинному мозку, яка ще може змінитися різними способами і навіть у чоловічу чи жіночу стать), а «небозвід» — це сам плід, коли його органи фактично формуються в утробі матері, — тоді він отримав свою остаточну форму й уже не може змінитися.
Притча про розум – з виникнення розумової ідеї. «Світло» в цій притчі — це джерело й корінь розуму, що називається «передвічністю розуму», тобто сила осягати осягнення. У цій силі не лише немає розуму в дійсності, але більше того — вона повністю позбавлена існування й сутності розуму[10]. «Вода» — це точка осягнення в хохмі, яка ще є потенційною первинною матерією, яку можна пояснювати різними способами[11] і з безліччю розгалужень в осягненні й розумінні, у довжину і в ширину, з безліччю пояснень і безліччю питань, що з неї випливають; і один осягає точку осягнення таким чином, а інший осягає її іншим чином, — як судження «бо помисли серця людини злі від юності її» можна витлумачити і на виправдання, і на осуд[12], а «небозвід» — це судження, яким воно розгорнулося в дійсному осягненні й розумінні, і схилити його в інший бік уже неможливо.
Примітки
- ^ «Шмот», 166, 1.
- ^ Мішлей 6, 23. У продовженні «Зогару» там пояснюється також закінчення вірша: «і шлях життя — настановчі докори».
- ^ Насправді, оскільки він щойно прийшов із Вавилону (а також був молодий), він соромився говорити перед великими й постановив собі два місяці не говорити слів Тори — і ці два місяці закінчилися саме того дня. У продовженні там розповідається, що цей наречений був сином рава Сафри.
- ^ 167, 1.
- ^ В усіх 3 ступенях: 1. вища людина (Зеїр Анпін де-Ацилут), 2. душі людей, 3. нижня, матеріальна людина.
- ^ Дуже докладно — у «Сідур ім ДАХ» на псалом 150 наприкінці «Псукей де-зімра», а також пояснюється в «Лікутей Тора», «Тазріа» 22, 4, «Сефер га-маамарім 5635», частина 1, с. 28, «Гемшех 5666», с. 493, «Сефер га-маамарім 5667», с. 176, «Гемшех 5672», частина 3, с. 1233 та ін.
- ^ Бо в ній уже є певне поширення в довжину, ширину й глибину. Тобто, хоча йдеться про цілком духовні речі, яких ми зовсім не можемо осягнути, Біна — це вже щось визначене «скінченним» чином щодо самої суті Б-жественності.
- ^ Єхезкель 1, 22.
- ^ Слід зазначити, що джерело цієї притчі — у самому «Зогарі», але три ступені, про які там ідеться, — у народженні душ. Тобто третій, найнижчий ступінь (небозвід) — це народження душі в Ацилуті.
- ^ «Сефер га-маамарім 5644», с. 197, 5651, с. 58, 5657, с. 204 і далі, с. 271. «Маамарім 5659», с. 213, «Гемшех 5666», с. 109 і далі, 5669, с. 62 і далі, 5671, с. 5-6, 5672, частина 1, с. 186, 246, частина 2, с. 656, 660 та ін.
- ^ «Маамарім 5654», с. 197.
- ^ «Тора ор», «Ваєра» 15, 2.