Перейти до вмісту

Сила сутності

Матеріал з Хабадпедії

Сила Ацмуту, яку називають також силою Ейн Соф/силою Ейн Соф[1] або силою Того, Чиє буття з Його сутності, — це сила приводити до буття і творити нове буття — щось із нічого, сила цієї дії є лише у владі Ацмуту, а не будь-якого щабля, що походить від Нього, навіть не світла Ейн Соф. І це тому, що визначення сотвореного в тому, що в ньому відчувається, що його буття з самого себе. І тому його сотворення з необхідністю відбувається силою Того, Чиє буття з Його сутності, тобто Ацмуту.

Ця сила перебуває лише в самому Ацмуті, оскільки навіть світло, що походить від Ацмуту, не має буття з самого себе, адже в нього є джерело, з якого воно походить, — Ацмут. Тому ця сила називається силою Ацмуту. Проте, оскільки творіння відбувається через порядок сходження, з волі Ацмуту ця сила притягується і в порядку сходження у світло Ейн Соф і в сфіру Малхут. І творіння на ділі відбувається через сфіру Малхут, проте саме силою Ацмуту, що розкривається в ній через світло Ейн Соф.

Завдяки тому, що матеріальне щось сотворене «силою Ацмуту», воно має перевагу над усіма іншими сущими, зокрема найвищими Б-жественними світлами й розкриттями, бо саме воно причетне до істинного щось — Його Сутності, благословенний Він. Ця перевага розкривається через служіння Ізраїлю в Торі і заповідях і розкриється на ділі в прийдешньому майбутньому, коли завершиться вищий намір оселі в нижніх світах.

Окрім сили Ацмуту, що розкривається у сотворенні світу, є сила Ацмуту, яка перебуває в душах Ізраїлю і розкривається в їхньому служінні з перетворення світу з щось на ніщо. Ця сила перебуває в них завдяки їхньому кореню в самому Ацмуті й розкривається саме в їхньому служінні зі з'ясування та очищення нижнього світу, повного кліпот, і перетворення його на оселю для Святого, благословенний Він, через Тору й заповіді.

Суть

Буття Ацмуту відрізняється від буття всіх інших сущих, що постали від Нього, оскільки, позаяк Ацмут — це буття з самого Себе і Він існує Сам по Собі і Він таке буття, що зовсім не має початку. І з цієї причини Ацмут описується визначенням «предвічний». Тому спосіб Його буття такий, що Він «необхідно сущий» і немає в Його буття часу, коли Йому передувала б відсутність, борони Б-же.

Інакше з усіма іншими видами буття, оскільки вони мають джерело і початок, і їхньому буттю передувала відсутність. Тобто перш ніж вони постали і були сотворені (або випромінені), їх просто не було, отже, і після того, як вони сотворені, їхнє буття таке, що воно оновлене, і їхнє визначення — «можливо сущі», і тому самим своїм буттям вони віддзеркалюють те, що їхнє існування відбувається лише завдяки буттю поза ними, яке творить їх і приводить до буття.

Проте буттю матеріального щось притаманна властивість, відмінна від усіх сущих, у тому, що спосіб його буття такий, що в ньому відчувається, що його буття з самого себе, тобто за своїм відчуттям щось відчуває, що існує само по собі і не має джерела, яке приводить його до буття. І причина цього в тому, що джерело і Б-жественне світло, яке приводить його до буття, творить його у вигляді віддаленості, тобто з одного боку здійснює його сотворення, а з другого боку відокремлене від нього, щоб сотворене не відчувало його (бо якби відчувало, то не було б «щось», а було б як буття світла).

(Таке творіння є сотворенням «нової» речі. Тобто якби сотворення щось було «продовженням» світла і сили, що його творить, щось відчувало б джерело і було б цілковито скасоване, і лише оскільки воно сотворене у вигляді «оновлення», щоб створити таке буття, яке не є продовженням буття, що передувало йому, тому воно відчуває своє буття як існуюче буття).

Проте, оскільки всі без винятку творіння і всі розкриття на всіх щаблях, навіть світло Ейн Соф, не мають буття з самих себе, позаяк усі вони мають джерело і більшості[2] з них передувала відсутність і їхнє буття оновлене. Отже, не в їхній силі дати й подарувати іншому буттю, що постає через них, відчуття «буття з Ацмуту», коли в них самих зовсім немає цього відчуття і це відчуття зовсім не в їхніх межах, бо воно лише в межах Ацмуту, Який необхідно сущий (як сказано вище). Тому постання щось відбувається саме силою Ацмуту, і як каже Алтер Ребе в «Танії»:

Сутність і єство Випромінювача, благословенний Він, Чиє буття з Його сутності, і Він не є наслідком будь-якої причини, що передувала Йому, борони Б-же, і тому лише Він один владою і силою Своєю може сотворити щось з аїн ва-ефес, справді абсолютного, без іншої причини й підстави, що передують цьому щось.

— «Танія», «Ігерет га-кодеш», розділ 20 (аркуш 130)

І на це натякають також слова Рамбама[3]: «І все суще з неба і землі і що між ними існує лише завдяки істинності Його буття», тобто істинність сили, що приводить творіння до буття, — це не «слово» Всевишнього, а істинність Його буття — сила Ацмуту[4].

Проте, оскільки Ацмутові не притаманно приводити до буття обмежені творіння, творіння відбувається через світло Ейн Соф, порядок сходження і десять сфірот аж до останньої з них — сфіри Малхут, через яку світ сотворено на ділі. Тому воля Творця в тому, щоб і в них перебувала «сила Ацмуту», щоб у їхніх силах було сотворити світ, проте ця сила перебуває в них не з їхнього власного боку, а з боку «волі» Ацмуту, щоб вона в них перебувала.

У світлі Ейн Соф

Його причина

Світло Ейн Соф має початок, і йому немовби передувала відсутність його буття, отже, його буття не з самого себе і немає в ньому сили Ацмуту творити. Проте завдяки його прилепленню до Ацмуту, позаяк світло подібне до світила, тому, як воно нескінченне завдяки своєму прилепленню до Ацмуту, попри те що воно ніби обмежене з боку свого початку, так само завдяки своєму прилепленню воно отримує від Ацмуту силу Ацмуту творити творіння.

Хоча сходження світла відбувається від щабля світила, що в Ацмуті, а сила Ацмуту перебуває в самому Ацмуті, і якщо так, то як у світло притягується сила Ацмуту. Оскільки в Ацмуті недоречно розрізняти між світилом, що в Ньому, та іншими речами, що в Ньому, тому при сходженні світла від світила в нього — у світло — притягуються всі речі, що в Ацмуті[5]. А докладніше, світило, що в Ацмуті, означає не те, що світило включене в Ацмут, а те, що Ацмут є (також) світилом, і поняття світила єдине з Ацмутом настільки, що зовсім не має імені світила. І оскільки світло включене у світило в тому вигляді, в якому воно єдине з Ацмутом, і від нього воно походить, тому в ньому розкривається і поняття буття з самого себе — сила Ацмуту[6].

І справді, з цього боку є відмінність між властивістю «Ейн Соф» у світлі та силою Ацмуту в ньому (хоча обидві вони не з боку самого світла, оскільки воно оновлене і «немовби йому передувала відсутність», як сказано), у тому, що нескінченність у світлі перебуває в самому світлі — воно саме по собі нескінченне і вона в ньому в розкритті. Інакше із силою Ацмуту у світлі, адже вона подібна до чогось доданого до нього і перебуває в ньому в прихованні[5].

Її визначення

І сила Ацмуту у світлі не подібна до сили Ацмуту в самому Ацмуті (і в цьому перевага сили Ацмуту в сфірі Малхут, як буде сказано нижче.) оскільки: а.визначення світла — «розкриття», а сила Ацмуту, що в Ацмуті, вища за межі розкриття, тому сила Ацмуту у світлі не така, як у самому Ацмуті[7]. б.оскільки світло розкриває світило, воно, отже, має певне буття щодо світила, і Ацмут не розкривається в ньому по-справжньому. На відміну від світіння і сфіри Малхут, які зовсім не відчувають буття[8]. в.визначення «світла» — розкриття прихованого, і тому і його дія відбувається у вигляді розкриття прихованого, і воно не подібне до сили Ацмуту, суть якої — здійснювати саме оновлення[9].

Її функція

Проте постання на ділі може відбутися саме через світіння світла Ейн Соф у Малхут, оскільки сила Ацмуту в Малхут перебуває в прихованні. А пробуджує силу Ейн Соф у Малхут саме світло, суть якого — розкриття, як сказано вище. І більше того, світло слугує «посередником», щоб притягнути силу Ацмуту і розкрити її в Малхут[7][10].

І так само в щось, що постає, саме буття якого — від сили Ацмуту і сила Ацмуту розкривається в ньому, світло є «посередником», щоб розкрити й передати силу Ацмуту для здійснення постання[11][10]

У сфірі Малхут

Основна стаття – Сфіра Малхут
Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Суть сфіри Малхут — приводити до буття і творити світ як окреме буття, бо серед сил людини сила, що ставиться до іншого як до іншого, — це сила піднесення якості Малхут (бо в інших силах, навіть у мідот, буття іншого не посідає місця, і лише суть Малхут — царювати над чужими, окремими й далекими людьми, і цим постає і підтримується царство). Тому творіння, суть якого: сотворення буття, яке не є «продовженням» буття, що приводить його до буття, а щоб це буття було як щось чуже й окреме (яке за своїм відчуттям існує само по собі), для цього творіння відбувається саме силою сфіри Малхут.

Ця сила творити щось із нічого є саме в силі Ейн Соф — силі Ацмуту, і ця сила перебуває в сфірі Малхут більше, ніж у всіх сфірот, і тому в її силах творити творіння. І з цієї причини Малхут називається алма де-ітгалья, позаяк саме в ній розкривається сила Ейн Соф.

І причина цього в тому, що сфіра Малхут, будучи нижньою сфірою, згідно з правилом «початок їхній встромлений у їхній кінець», саме в ній перебуває і розкривається сила Ейн Соф. Більше того, оскільки корінь Малхут — у РАДЛА, у самому Ацмуті, а її розкриття відбувається у вигляді прихованого притягнення, тому сила Ацмуту в ній така, якою вона є по суті.

Проте розкриття цієї сили та її притягнення відбуваються через посередника — це світло Ейн Соф, що розкривається в Кетері та в інших сфірот[12].

У сотвореному щось

Основна стаття – Єш мі-аїн  •  Сотворене щось

Його причина

Буття матеріального щось відрізняється від буття інших сущих тим, що тоді як інші сущі самі по собі вказують на буття, що приводить їх до існування, і розкривають його (як, наприклад, світло, яке самим своїм буттям розкриває світило), буття щось інакше, позаяк воно само по собі не розкриває свого джерела і в ньому відчувається, ніби його буття з самого себе (а те, що знають, що в нього є джерело, яке приводить його до буття, і що в нього насправді немає жодного буття, — це лише завдяки роздумам розуму, що жодна річ не створює саму себе тощо, але само по собі це в ньому не відчувається).

І отже, необхідно, щоб сила приводити сотворене щось до буття з нічого в щось була лише силою Ацмуту, оскільки буття всіх сущих залежить від буття поза їхнім власним буттям. І тому не в їхніх можливостях приводити до буття сотворене так, щоб у цьому сотвореному відчувалося, що воно не має причини (коли в них самих немає цієї переваги, а вони залежать від іншого), і лише Святий, благословенний Він, у Своїй Сутності, Який не є наслідком будь-якої причини й підстави, борони Б-же, а Його буття з Його сутності, лише Він один владою і силою Своєю може привести до буття щось з аїн ва-ефес, абсолютного[13].

І тому буття щось причетне до Ацмуту як у способі його «постання», так і в способі його «буття»:

  • а. Його постання — «з нічого в щось» саме силою Ацмуту, позаяк у його постанні шляхом «оновлення і стрибка» немовби виражається і розкривається Ацмут, адже його постання може відбутися лише силою Ацмуту[14].
  • б. У його бутті — воля Творця в тому, щоб спосіб його буття був подібний до буття Ацмуту, і це у двох речах:[15]
  • У тому, що воно відчуває своє буття так, ніби його буття з самого себе. На відміну від інших сущих, що постають від причини, які відчувають свою причину і скасовані перед нею, щось не відчуває свого джерела і відчуває, ніби його буття з самого себе.
  • Буття Ацмуту відрізняється від буття інших сущих тим, що буття всіх сущих — у «бутті сущого», тоді як буття Ацмуту — у «бутті, що не є буттям сущого»[16], і оскільки буття щось зовсім не буття і тим не менш його буття має найбільшу силу, це подібне до поняття буття в небутті сущого.

З боку наміру Ацмуту

Причина того, що сотворення матеріального щось відбувається силою Ацмуту, — у намірі Ацмуту, закладеному в ньому, позаяк кінець діяння постав у задумі спочатку і головний намір розкривається саме в кінці й завершенні діяння, і тому головний намір — саме в матеріальному бутті, через яке завершиться вищий намір оселі в нижніх світах, і тому в ньому є сила Ацмуту, щоб через служіння з притягнення Б-жественності в нього розкрився в ньому його істинний корінь, який є силою Ацмуту, і розкрилося, що буття «сотвореного щось є істинним щось» і що буття «матеріального є Б-жественністю» [17]

Те, що саме матеріальне буття походить від сили Ацмуту, доводить, що саме в ньому головний намір, оскільки вищі світи, позаяк їхнє буття відбувається через розкриття Його світла, отже, є «сходженням від світла Його лику, благословенний Він»[18]. І тому неможливо сказати, що в них намір Ацмуту, бо неможливо сказати, що Ацмут існує заради розкриттів[19]. Інакше з буттям щось, позаяк його буття від Ацмуту (і саме воно не «розкриття», а «сутнісне») і через служіння в ньому розкривається Ацмут, доречно сказати, що намір Ацмуту — у ньому[20].

Його розкриття

Розкриття цієї сили відбувається через служіння Ізраїлю в Торі й заповідях і притягнення Б-жественності загалом, спочатку через скасування буття світу до ніщо і відсутності його буття, а потім через притягнення Б-жественності у світ і розкриття Ацмуту в тому, що розкривається, що істина його буття — це буття Ацмуту[21][22].

І справді, це розкриється в майбутньому, коли світ стане оселею для Нього, благословенний Він, у нижніх світах, коли Його Сутність розкриється у світі, бо розкриється, що матеріальне буття є Б-жественністю.

Те, що притягнення Ацмуту через служіння є розкриттям кореня буття щось, а не новим притягненням у нього, є причиною кількох особливостей способу розкриття

  • а. Притягнення Ацмуту в нижні світи відбувається з боку «суті» самих нижніх світів. Тобто притягнення Ацмуту в них — їхня суть, позаяк, оскільки вони буття щось, їхнє буття — це буття Ацмуту (і служіння полягає в тому, щоб розкрити їхню суть) [23]
  • б. Святість заповідей, що постає через служіння Ізраїлю в Торі й заповідях, є оновленням у світі, адже світ сам по собі протистоїть святості, і тим не менш святість утверджується в матеріальних речах так, що вони піднімаються «самі собою», тобто вони самі по собі стають хефцей святості, і причина цього в тому, що у світі є сила Ацмуту, і тому після служіння Ізраїлю, які розкривають цю силу, святість піднімається сама собою[24].
  • в. У прийдешньому майбутньому в душах Ізраїлю розкриється розкриття Ацмуту внутрішнім чином і «в осягненні», і можливість цього буде через матеріальні творіння, сотворені силою Ацмуту, і тому матеріальне слугуватиме притчею про Ацмут, і тим, що душа сходить і вбирається в матеріальне тіло в цьому матеріальному світі, в якому вона розуміє й осягає матеріальне буття, завдяки цьому осягненню вона зрозуміє потім Ацмут в осягненні[25].

У душах Ізраїлю

Основна стаття – Душі Ізраїлю

У душах Ізраїлю, завдяки свободі вибору в них та їхньому служінню, є сила Ацмуту, через яку вони діють і роблять для Святого, благословенний Він, оселю в нижніх світах. Суть сили Ацмуту в них — перетворити й оновити буття нижніх світів, що протистоять Б-жественності, щоб вони стали посудинами для Б-жественності, а також саме цією своєю силою вони можуть оновити й розкрити у світі нове світло.

Саме завдяки тому, що в них є ця сила, через них завершується вищий намір оселі в нижніх світах, оскільки суть оселі — це оселя для Ацмуту, бо саме тому, що душі в тілах мають силу Ацмуту, вони розкривають своїм служінням Ацмут. І більше того, саме завдяки цьому Ацмут розкривається в них.

Суть

Сила Ацмуту в них — для того, щоб через своє служіння вони могли оновлювати на зразок оновлення, притаманного силі Ацмуту творити щось із нічого, проте в них це головним чином у зворотному вигляді — піднести й перетворити щось на ніщо, і в цьому оновленні кілька подробиць:

Оновлення в служінні

Причина того, що їхнє служіння відбувається у вигляді оновлення, — у кількох причинах: з боку буття світу, що суперечить буттю святості, з боку того, що буття кліпи — це відсутність, та ін.:

а. З боку буття самих творінь: служіння Ізраїлю зі створення оселі для Святого, благословенний Він здійснюється на найнижчому щаблі, у світі, «повному кліпот і ситра ахра, які справді проти Всевишнього, щоб сказати: я, і немає нікого, крім мене»[26], і оскільки їхнє буття цілковито протистоїть Б-жественності настільки, що вони «посудини» для кліпи, отже, служіння Ізраїлю з розкриття в них Б-жественності відбувається не так, що Б-жественність розкривається зсередини них, тобто розкриває добро, що в них. Адже, як сказано, усе їхнє буття — протистояти Всевишньому, і вони також не посудини для отримання Б-жественного світла, бо вони «повні» кліпи, вони посудини для кліпи. І їхнє з'ясування відбувається через їхнє скасування та розбиття, а притягнення Б-жественності в них — це «оновлення» на зразок оновлення творіння щось із нічого[27].

(У сказаному про те, що їхнє буття протистоїть Б-жественності і Ізраїль здійснює їхнє з'ясування, є кілька подробиць:
а. Їхнє протистояння Б-жественності — істинне буття, позаяк, оскільки «усе суще існує лише завдяки істинності Його буття»[28], а Він — Святий, благословенний Він, — істинне буття, отже, і все суще від Нього істинне, і буття того, що протистоїть, теж істинне. І це з можливостей Святого, благословенний Він, Який «неможливе з неможливих», як у тому, щоб оживляти щомиті сотворене, так і в тому, щоб при цьому воно було буттям, що протистоїть (і істинним!).
І виходить, що служіння єврея зі з'ясування того, що протистоїть, — це війна проти істинного буття, сила й міць якого в «протистоянні» походять від Святого, благословенний Він, Який неможливе з неможливих і в Чиїх можливостях сотворити істинне буття, яке протистоятиме Йому. І отже, сильніше підкреслюється велич «оновлення» в цьому служінні з перетворення істинного протилежного на святість[29][30].
б. Також те, що Ізраїль з'ясовує щось через те, що розкриває в ньому силу Ацмуту, що в ньому (і, як сказано вище в статті, буття матеріального щось — від істинного щось, а служіння Ізраїлю — розкрити це), є «оновленням» у матеріальному щось, хоча сила Ацмуту — головне в його бутті. Оскільки те, що матеріальне щось є буттям Ацмуту, перебуває в щось у повному прихованні й не призначене до розкриття само по собі, і тому щодо служіння це вважається повним оновленням[31][32]

б. З боку визначення самого буття кліпи: (окрім того, що кліпа протистоїть святості, і тому саме перетворення темряви кліпи на святість є «оновленням») буття кліпи — «відсутність»[потрібне уточнення], і якщо так, буття світу, яким воно є з боку кліпи, — це буття відсутності, і через служіння, яким перетворюють буття на святість, «оновлюють» його буття[33].

в. З боку притягнення світла окрім служіння зі з'ясування нижніх світів, для якого потрібна сила Ацмуту, потрібна також сила «оновлення» з боку притягнення «світла», оскільки в служінні бірурім сини Ізраїлю притягують нове світло від аспекту Ацмуту Ейн Соф, і це притягнення відбувається у вигляді оновлення, оскільки сотворення світу відбувається лише через світіння[34], а щоб притягнути Ацмут, для цього є сила Ацмуту[35] (а зі зв'язку тем у «Лікутей сіхот»[36] випливає, що це саме (-притягнення нового світла) відбувається через розкриття сили Ацмуту, що в Ізраїлі (і що у творінні), завдяки чому Ацмут притягується у світ).

Її головна дія

І оскільки головна дія сили Ацмуту — в «оновленні» (як згадано вище (у розділі «Оновлення в служінні», пункт а) тому ця сила розкривається головним чином у тих бірурім, суть яких — оновлення:

  • Ця сила розкривається в душі головним чином під час її сходження і вбрання в тіло та в грубу тваринну душу, позаяк саме в її сходженні вниз, у самий низ, тоді в ній є сила Ацмуту, щоб з'ясувати тваринну душу і зробити її посудиною для Б-жественності[37].
  • У з'ясуванні саме шляхом вбрання, а не у вигляді притягнення світла згори вниз. Бо це з'ясування відбувається головним чином у душах, служіння яких — у вигляді простого раба, у яких буття їхнього тіла й тваринної душі та всі матеріальні речі грубі й матеріальні, і тому саме в їхньому служінні є оновлення, і тому саме в них розкривається сила Ацмуту[37].
  • І тому головне «оновлення» теж — у служінні в тих місцях і речах, які «повні кліпи та ситра ахра», інакше з місцями, які не є по-справжньому нижніми, як Мішкан і Храм, вони не є повним оновленням[38].
  • З усіх творінь головна дія оновлення — у тілі й тваринній душі людини, позаяк лише вона здатна бути справді проти Всевишнього, оскільки інші тварини і творіння, хоча їхнє буття від кліпи, не порушують волі Всевишнього, «і Його, благословенного, опіка берегла їхній дух», і тому, коли людина перетворює тіло людини, яке є прахом від «землі», щоб воно було на ім'я «уподібнюся Всевишньому»[39], це оновлення[40].

Її корінь

Сила Ацмуту, що перебуває в Ізраїлі, — тому, що «Ізраїль і Святий, благословенний Він, — усе єдине»[41] і вони вкорінені в самому Ацмуті настільки, що буття Ацмуту — це їхнє власне буття[42]. І їхній корінь вищий за корінь світів, позаяк вони вкорінені в Ацмуті Ейн Соф, і тому в їхніх можливостях завершити намір перетворення світів із щось на ніщо[43], а також, оскільки служіння Ізраїлю зі створення оселі в нижніх світах вкорінене в сутнісній насолоді Святого, благословенний Він, тому в цьому їхньому служінні є сила Ацмуту[44][45].

І в цьому сила Ацмуту в них вища за силу Ацмуту в сотвореному щось, бо причетність сотвореного до сили Ацмуту лише в постанні — усе його постання (у вигляді оновлення) від Ацмуту, проте саме воно не Ацмут і не причетне до Ацмуту. Інакше з душами Ізраїлю: те, що в них є сила Ацмуту, — тому, що вони одне ціле з Ацмутом (і тому в душах є справді сутнісні речі, як в Ацмуті, які не є засобами ні для чого, і вони можуть відчувати насолоду Творця[46].)

І з цієї причини головний намір оселі в нижніх світах — саме в душах Ізраїлю. Бо оскільки служіння Ізраїлю — розкрити буття сотвореного щось, яке походить від сили Ацмуту, через це саме служіння розкривається сила Ацмуту, що в них самих, так що в їхніх можливостях з'ясувати темряву світу й оновити в ньому силою Ацмуту, і в них розкривається Ацмут, і завершується намір, так що оселя — у них самих[47].

Його розкриття

Розкриття цієї сили загалом відбувається саме при сходженні душі вниз, оскільки:

  • а. З боку її служіння саме в служінні зі з'ясування темряви світу душі здійснюють «оновлення», яке відбувається силою Ацмуту і розкривається завдяки тому, що для душ Ізраїлю немає жодної речі, що розділяє[37][48].
  • І випливає, що розкриття сили Ацмуту, що в душах унизу, пов'язане з тим, що у своєму служінні вона розкриває силу Ацмуту, що у світах[49].

Дира ба-тахтонім

Основна стаття – «Діра ба-тахтонім»

Завершення наміру сотворення світу створити для Всевишнього оселю в нижніх світах — відбувається саме завдяки тому, що в ньому є сила Ацмуту, і воно у вигляді «оновлення», оскільки:

  • З боку служіння нижнього одне з головного в намірі оселі в нижніх світах — те, щоб оселю було створено через служіння людини і її силою, і ця подробиця стосується як самого служіння і створення оселі, так і щабля притягнення, що притягується при створенні оселі, — притягнення Ацмуту (як пояснюється в статті Оселя в нижніх світах), і обидва вони залежать від того, що у владі синів Ізраїлю оновлювати своїм служінням силою Ацмуту.
  • Оскільки завдяки тому, що у владі синів Ізраїлю оновлювати і їхнє служіння відбувається саме з оновлення, тоді оселя і розкриття у світі стосуються їх, їхнього служіння. Інакше зі служінням, суть якого — розкрити світло, коли той, хто отримує, є посудиною і придатний для розкриття світла, тут немає оновлення, і в такому вигляді розкриття в тому, хто отримує, не стосується повністю служіння людини (бо вони нічого не оновили, а лише розкрили наявне світло). Проте намір Ацмуту в тому, щоб розкриття в нижньому було через нижнього (душі в тілах), і це завершується саме завдяки тому, що служіння відбувається у вигляді оновлення, бо саме при цьому вся оселя стосується їх. Бо лише коли буття нижнього цілковито відокремлене від Б-жественності і нижня людина «оновлює» свою причетність до Б-жественності, виходить, що вся сутність оселі й розкриття в нижніх світах відбувається через нижнього — служіння людини[50].
  • І так само щодо щабля притягнення, яке притягується, — притягнення Ацмуту (як пояснюється в статті Оселя в нижніх світах, що намір у тому, щоб Ацмут розкрився саме у світі), позаяк, оскільки служіння творінь саме по собі пробуджує (і притягує) лише щаблі Б-жественності, причетні до світу, а на вищих щаблях, які вищі за причетність до світів, служіння творінь не посідає місця. Виходить, якщо так, що притягнення Ацмуту, яке притягується у світ через служіння творінь, відбувається не через них, а у вигляді дару після завершення служіння, і виходить, що головне в оселі насправді не через служіння творінь.
Проте завдяки тому, що служіння відбувається у вигляді оновлення через силу Ацмуту, що в душах Ізраїлю, виходить, що у своєму служінні вони розкривають силу Ацмуту, що в них, завдяки чому в їхніх силах розкрити й притягнути «Ацмут» у світ[51][52][53].
  • Оселя в душах Ізраїлю головний намір оселі в нижніх світах — «перебувати й оселятися в душах Ізраїлю», і цей намір завершується через це служіння оновлення у світі, позаяк у цьому розкривається гідність Ізраїлю, у яких завдяки їхньому єднанню з Ацмутом немає зовсім жодного обмеження, і також буття світу стає через них оселею для Нього, благословенний Він[54][55].

Її новизна порівняно із силою Ацмуту в сотвореному щось

Сила Ацмуту в душах Ізраїлю вища за силу Ацмуту в сотвореному щось, і це як у її причетності до сили Ацмуту, так і в самій силі, як буде сказано нижче:

  • а. З боку «її причетності до Ацмуту» — причетність сотвореного щось до сили Ацмуту не з боку його суті (бо воно сотворене, обмежене, є засобом та ін.), а з боку його постання, яке відбувається у вигляді «оновлення», і тому необхідно, щоб воно відбувалося через силу Ацмуту (і тому в ньому також є речі, відмінні від Ацмуту). Інакше з душами Ізраїлю, їхня причетність до сили Ацмуту — з боку самого їхнього буття, позаяк вони буття, єдине з Ацмутом, і тому в них є від властивостей Ацмуту (сила оновлення, насолода Творця та ін.)[56].
  • б. Сила Ацмуту, що творить сотворене щось, діє шляхом світіння, адже щабель «ніщо», що приводить щось до буття, — лише світіння. На відміну від сили Ацмуту в душах, яка розкривається в них такою, якою вона є в Його Сутності, немовби, оскільки розкриття цієї сили в душах відбувається завдяки сутнісній насолоді Святого, благословенний Він, від служіння Ізраїлю[43].
  • в. В «оновленні», яке вона здійснює, — оновлення, яке здійснюють душі Ізраїлю в служінні бірурім з перетворення щось на ніщо, більше, ніж оновлення сотворення світу з нічого в щось, і це на зразок вислову мудреців:[57]«З Небес дати дають, зважити не зважують». [потрібне уточнення][58]
І доказ цього — з того самого, що намір Ацмуту при сотворенні світу з нічого в щось у вигляді «оновлення» був заради Ізраїлю, щоб у своєму служінні вони «оновили» й перетворили щось на ніщо. Отже, необхідно, щоб оновлення, яке здійснює Ізраїль своїм служінням, було оновленням вищим, ніж оновлення у творінні, бо тому воно й було зроблене заради цього оновлення[59].
  • г. Оскільки сила Ацмуту в сотвореному щось розкривається через Ізраїль у вигляді оновлення, це доказ того, що сила Ацмуту в них вища за силу Ацмуту в сотвореному, тому вона розкривається через них.[потрібне уточнення][60]

Натяк у віршах і висловах мудреців

Закон про людину викладено останнім

І згідно з цим зрозумілий також вислів мудреців, що пояснює причину того, що закон про людину записаний у Торі пізніше, після звірів і птахів[61]: «Як людину сотворено після звірів і птахів, так і закон про неї викладено після звірів і птахів»[62], бо причина пізнішого сотворення людини пояснюється заперечно, що вона нижча за всіх звірів і худобу в тому, що вони не прагнуть повставати проти веління Всевишнього. Інакше з тілом людини, яке прагне і забороненого, що проти волі Всевишнього. Тому сказали мудреці[63]: коли людина грішить, їй кажуть «Комар випередив тебе»[64].

Проте, правду кажучи, у пізнішому записі закону про неї в Торі натякається і на її гідність. Бо, оскільки її тіло нижче за тіло інших творінь, тому служіння зі з'ясування тіла звірів і худоби легше, ніж з'ясування тіла людини, оскільки вони не порушують волі Всевишнього, інакше з тілом єврея, яке може повстати проти Всевишнього. І отже, у перетворенні їхнього тіла немає такого вже оновлення. Інакше з перетворенням його тіла, що прийшло із землі, щоб воно було на ім'я «уподібнюся Всевишньому», — це справді «оновлення», і в ньому розкривається сила Ацмуту, і в цьому справжня причина запису закону про неї в кінці, після звірів і худоби, оскільки саме в цьому служінні розкривається сила Ацмуту (оскільки кінцева мета наміру приходить саме в кінці діяння — «кінець діяння постав у задумі спочатку»)[65].

Великі діяння праведників

Витлумачили мудреці:

Витлумачив Бар Капара: Великі діяння праведників більше, ніж діяння неба й землі. Бо про діяння неба й землі написано (Єшаягу 48) І рука Моя заснувала землю, і правиця Моя розпростерла небеса. А про діяння рук праведників написано (Шмот 15) Місце для перебування Твого сотворив Ти, Г-споди, Святилище, Г-споди, заснували руки Твої.

— Вавилонський Талмуд, Ктубот 5, а.

Пояснення цього вислову згідно з хасидутом у тому, що у своїх діяннях зі з'ясування та очищення світу праведники підносять життєвість світу й перетворюють його на ніщо, і їхнє оновлення в цьому вище за оновлення Святого, благословенний Він, при сотворенні світу[58][66][43].(Попри те що і там була сила Ацмуту. Оновлення в їхньому служінні вище за оновлення у творінні, як пояснено вище).

Співучасник Святого, благословенний Він, у Діянні творіння

Мудреці тлумачать

Кожен, хто молиться напередодні Шабату й промовляє «Ва-єхулу», Писання зараховує йому, ніби він став співучасником Святого, благословенний Він, у Діянні творіння

— Шабат 119, початок сторінки б.

І на перший погляд важко: правда, що через промовляння «Ва-єхулу» єврей проголошує і звіщає у світі буття Творця і Діяння творіння[67], проте чому лише за це він описується висловом «співучасник», адже буття світу існує і без цього проголошення.

Але істина в тому, що буття світу, яким воно сотворене, зовсім не є посудиною для того, щоб у ньому розкрилася Б-жественність, і розкриття Б-жественності в ньому — це оновлення[68], тобто промовлянням «Ва-єхулу» єврей робить і здійснює нову річ, і тому він вважається співучасником у тому, що створює й оновлює. Проте, попри це, це саме — силою Ацмуту, що перебуває в ньому, у його душі, і тому вислів мудреців такий: «Писання зараховує йому», бо сама ця сила дана йому від Ацмуту[33].

Зовнішні посилання

У душах Ізраїлю

Примітки

  1. ^ Книга «Танія», «Ігерет га-кодеш», розділ 20, і див. пояснення цього в маамарі «Баті ле-гані» 5722.
  2. ^ Бо про світло Ейн Соф, що до цимцуму, недоречно казати, що йому передувала відсутність, борони Б-же, а лише що «немовби» йому передувала відсутність(див. у статті про нього, і див. «Сефер га-маамарім» 5659, маамар, що починається словами «Цеена у-реена», і «Сефер га-ерхім», стаття «Світло Ейн Соф»).
  3. ^ «Гілхот єсодей га-Тора», розділ 1, галаха 1.
  4. ^ «Торат Менахем Гітваадуйот» — 5746, том 1, с. 347 та ін.
  5. ^ 1 2 Маамар, що починається словами: «Зе га-йом» 5725 («Торат Менахем — Гітваадуйот», том 41, на його початку).
  6. ^ «Торат Менахем», «Сефер га-маамарім — Мелукат». том 3, с. 112, примітки 27, 28.
  7. ^ 1 2 «Сефер га-маамарім 5666», сторінка 528 (нове видання — сторінка 696).
  8. ^ Маамар, що починається словами «Тодіені» 5708, розділ 24
  9. ^ Маамар, що починається словами «Зе га-йом» 5725. («Торат Менахем» «Гітваадуйот», том 41, с. 6.
  10. ^ 1 2 «Лікутей сіхот», том 16, с. 441, примітка 57.
  11. ^ Маамар, що починається словами «Єхаєну мі-йомаїм» 5694 («Сефер га-маамарім» 5711, с. 38 і далі), кунтрес «Іньяна шель торат га-хасидут» примітка 131
  12. ^ Див. про все це «Танія», «Ігерет га-кодеш», розділ 20, і див. у місцях, зазначених у «Сефер га-ерхім», стаття «Світло Ейн Соф», що наводиться в зовнішніх посиланнях, та ін.
  13. ^ «Танія», «Ігерет га-кодеш», розділ 20.
  14. ^ Див. «Дерех міцвотеха», аркуш 128, кінець сторінки б.
  15. ^ Див. про обидва в «Сефер га-маамарім» 5707, маамар «Маца зу», розділ 2.
  16. ^ Див. «Море невухім», частина 1, розділ 57.
  17. ^ Книга «Біурей га-Зогар» Мітлер Ребе 43, 3. «Сефер га-маамарім» 5678, с. 113, «Торат Менахем Гітваадуйот» 5713, том 1, с. 235, маамар, що починається словами «Нер Ханука» 5738 («Сефер га-маамарім — Мелукат», том 2, с. 27 і в примітці 36 там.
  18. ^ «Танія», розділ 36.
  19. ^ Окрім того, що неможливо, щоб намір був заради сходження.
  20. ^ «Сефер га-маамарім» 5678, там само. Маамар «Баті ле-гані» 5711, розділ 4 («Сефер га-маамарім Мелукат», том 1, с. 6) та ін.
  21. ^ Див. «Біурей га-Зогар», там само, «Сефер га-маамарім» 5678, там само, і див. «Торат Менахем — Гітваадуйот» 5749, том 1, с. 293 і в примітці 20.
  22. ^ Його розкриття через «отрока» катнуту. Див. докладно в маамарі, що починається словами «Кі наар Ісраель» 5666.
  23. ^ «Лікутей сіхот», том 12, с. 74, примітка 30.
  24. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Бегаалотха» 5751 («Гітваадуйот» 5751, том 3, с. 340, примітка 69), і див. там ще одну причину цього.
  25. ^ Маамар, що починається словами «Кі наар Ісраель» 5666 («Сефер га-маамарім» 5666, с. 575 і далі (нове видання — «Сефер га-маамарім» 5666 — 5667, с. 28 і далі)).
  26. ^ Книга «Танія», розділ 36
  27. ^ «Лікутей сіхот», том 6, с. 73 і далі, том 12, с. 74 і далі.
  28. ^ «Мішне Тора» Рамбама, «Гілхот єсодей га-Тора» 1, 1.
  29. ^ Див. про все це сіху тижневої глави «Кі теце» 5749 («Торат Менахем — Гітваадуйот» 5749, том 4, с. 268).
  30. ^ Простіше кажучи, якби це не було істинним буттям (а лише уявою, істинне буття якої — Б-жественність), очевидно, не було б потреби саме в силі Ацмуту, бо тоді служіння полягало б у тому, щоб розкрити істинне буття сотвореного, і саме тому, що його буття справді протистоїть Б-жественності, отже, його з'ясування є повним оновленням щодо його буття і воно подібне до справді нового буття
  31. ^ Див. «Сефер га-маамарім Мелукат», том 3, с. 5, примітка 23 (нове видання —том 1, с. 43), і див. також «Торат Менахем Гітваадуйот» 5749, с. 727, примітка 60.
  32. ^ Див. «Лікутей сіхот», том 12, с. 75, примітка 30. Де він пояснює новизну в розкритті Його єдності у світі, і, можливо, так само і в цьому випадку, що сила Ацмуту в ньому не з боку самого буття щось, яке саме протилежне Б-жественності, а з боку Ацмуту, Який усемогутній і поєднує протилежності і може нести також буття, що протистоїть Б-жественності. А причетність сотвореного щось до Ацмуту — у тому, що від Нього все його буття, але не за змістом, адже, навпаки, за змістом воно протилежне Б-жественності.
  33. ^ 1 2 «Лікутей сіхот», том 6, с. 23, примітка 73.
  34. ^ «Лікутей сіхот», том 21, с. 66.
  35. ^ «Сефер га-маамарім» 5666, с. 355 (нове видання — кінець с. 468).
  36. ^ Том 12, с. 75 і в примітці 31.
  37. ^ 1 2 3 4 «Сефер га-маамарім» 5666, с. 354 і далі (нове видання — с. 467 і далі).
  38. ^ «Лікутей сіхот», том 6, с. 23, примітка 74.
  39. ^ Єшаягу 14, 14. І див. книгу «Асара маамарот», маамар «Аках», розділ 33, «Шла», частина «Письмова Тора», кінець драші «Цон Йосеф».
  40. ^ «Лікутей сіхот», том 7, с. 79. (І див. «Лікутей сіхот», том 15, с. 247, примітка 38, і потребує вивчення)
  41. ^ Див. книгу «Зогар», частина 3, аркуш 73, сторінка а, і там аркуш 93, початок сторінки б, і див. також слова мудреців на вірш (Пісня пісень 5, 2.)таматі — теуматі, і див. «Лікутей Тора», Пісня пісень (34, г 39, а.)
  42. ^ «Лікутей сіхот», том 12, с. 75, у примітці 30 на полях.
  43. ^ 1 2 3 «Сефер га-маамарім» 5685, с. 153 (маамар, що починається словами «Гдолім маасе цадикім»).
  44. ^ «Сефер га-маамарім Мелукат», том 3 (звичайне), с. 93.
  45. ^ Див. «Лікутей сіхот», том 23, с. 222: оскільки Ізраїль — «сини» Святого, благословенний Він, у них розкривається від сутності батька те, що не розкривається з боку самого батька (сила сина перевершує силу батька), тому в них є речі, які не розкриваються у світах.
  46. ^ Див. «Лікутей сіхот», том 5 із с. 246
  47. ^ Див. «Лікутей сіхот», том 16, с. 478.
  48. ^ «Лікутей сіхот», том 6, там само, і том 12, там само, та ін.
  49. ^ Див. «Лікутей сіхот», том 30, с. 138, примітка 55.
  50. ^ Див. «Лікутей сіхот», том 6, с. 23, примітка 74, у її кінці, і потребує вивчення, чи це мається на увазі.
  51. ^ «Лікутей сіхот», том 12, с. 73 і далі, (і зі сказаного там (у тексті й у примітці 31) випливає, що в притягненні Ацмуту тут 2 речі: а.сила Ацмуту, що розкривається в оновленні, яке вони здійснили у «світі». б.сила Ацмуту, що розкривається «в них» через оновлення, і завдяки цьому в їхніх силах притягнути Ацмут у світ.).
  52. ^ Проте, на перший погляд, це потребує вивчення, у чому додаток сили Ацмуту в душах до сили Ацмуту в постанні щось у зв'язку з цим питанням («притягнення Ацмуту» в оселі в нижніх світах) у зв'язку зі з'ясуванням світу див. вище, що сила Ацмуту у світі перебуває в повному прихованні, так що її розкриття є оновленням, проте для притягнення світла чому не допомагає сила Ацмуту в сотвореному? І, можливо, для того, щоб притягнення Ацмуту було через «служіння творінь», і потребує вивчення.
  53. ^ Проте все ж притягнення не з боку суті творінь, суть яких — обмеження тощо, і тому притягнення приходить у два етапи, спочатку притягнення світла, причетне до їхнього служіння, і лише потім розкривається Ацмут через служіння. (Там само у сіхі)
  54. ^ «Сефер га-маамарім» 5666, с. 468 (нове видання — с. 617)
  55. ^ «Лікутей сіхот», том 16, с. 478.
  56. ^ «Лікутей сіхот», том 12, с. 75, примітка 30 на полях, том 16, с. 478 і том 5 246.
  57. ^ Таніт 25, а.
  58. ^ 1 2 «Ор Тора» розділ 13 і розділ 500.
  59. ^ У книзі «Торат Менахем — Гітваадуйот» 5749, том 1, с. 293 і далі, і в примітці 23.
  60. ^ «Торат Менахем — Гітваадуйот» 5749, том 4, с. 272, примітка 60.
  61. ^ Раші, початок «Тазріа», з «Мідраш раба», там само.
  62. ^ Бо закони про звіра й птаха викладено в тижневій главі «Шміні» (Ваїкра 11 і далі), а закони, пов'язані з народженням людини, — у главі після неї, тижневій главі «Тазріа» (Ваїкра 12).
  63. ^ Згаданий мідраш, Вавилонський Талмуд, Санедрин 38, а.
  64. ^ Див. «Танія», розділ 29 (аркуш 36, початок сторінки б).
  65. ^ «Лікутей сіхот», том 7, с. 74 і далі.
  66. ^ «Тора ор», Шмот, маамар, що починається словами «Легавін шорашей га-дварім» (54, б).
  67. ^ Згідно з поясненням Магарші там у Гемарі: «Бо той, хто промовляє Ва-єхулу, свідчить про Діяння творіння, і ось він стає співучасником Святого, благословенний Він, бо без його свідчення не було б відоме Його діяння».
  68. ^ І згідно з цим можна пояснити згаданий вислів Магарші «що не було б відоме Його діяння» не лише в тому сенсі, що на ділі не відоме, а що з боку світу «недоречно», щоб було відоме Його діяння, лише силою єврея.

Повідомити про помилку на цій сторінці