Світло сутності й сила сутності
Світло сутності й сила сутності — поняття, що виражають два різні аспекти розкриття сутності: світло виходить від самого світила, тоді як сила розкривається лише у відсвіті від нього.
Світло і відсвіт
Щоб зрозуміти це питання, треба попередньо пояснити різницю між «світлом» (ор) і «відсвітом» (гаара). Світло — це те, що виходить від самого світила (як, наприклад, світло сонця від сонця або сили душі від сутності душі), тоді як відсвіт виникає через перерву [як світло місяця або як, наприклад, цар, який своїм слугам не показує скарбів скарбниці (побоюючись, що вони їх украдуть), а показує лише тим, хто стоїть назовні (щоб ті захоплювалися його величчю й багатством. І він не побоюється, адже вони не мають права увійти)[1]].
Сутність світла і сутність сили[2]
Суть сили — здійснювати дію, а всяка дія перебуває поза сутністю. Наприклад, у самій сутності сили первинноматеріального (потенційного) розуму немає (і не може бути) осягнень; матеріальні осягнення розкриваються лише тоді, коли сила розуму вбирається в убрання матеріального мозку. Подібним чином духовна сила зору може здійснювати свою дію — бачити матеріальні предмети — саме тоді, коли вбирається в матеріальне око, — і так само є нагорі, у духовності, і ще вище — у Б-жественності. Світло, навпаки, не відокремлене від світила, і тому воно не «суперечить» існуванню світила.
Виходить, що скрізь, де ще світить «світло сутності», не може діяти «сила сутності»; «місце», у якому діє сила, перебуває саме після перерви, у місці відсвіту.
У служінні Б-гові[3]
Загалом природа світла в тому, що воно розкриває світило, тобто це рух поширення — що є поняттям хесед. А хесед у служінні — це розмірковування, що веде до любові до Всевишнього. Зокрема, тут є три загальні щаблі: 1. «усім серцем твоїм» (любов, подібна до іскор вогню) — любов, що народжується з розмірковування про те, що «Він — життя твоє»[4]. 2. «і всією душею твоєю» (навіть якщо Він забирає в тебе душу) — безмежна любов, що випливає з розмірковування про те, що Б-жественне світло, яке творить і оживлює, — це лише «відсвіт»[5]. 3. «і всім достатком твоїм» (так, і інакше неможливо, любов шляхом заперечення) — випливає з розмірковування про позамежність Ейн Соф, що стоїть вище за рамки світів[6].
Однак усі три названі щаблі належать до світла сутності (адже всі вони належать до «розкриттів»), тоді як '«сила сутності»' розкривається в самопожертві, також і головним чином під час вигнання (тощо), коли Б-жественність не світить і не розкривається.
Див. також
Примітки
- ^ «Мігдаль оз» (Мондшайн), с. 362, з маамарів р. Гілеля з Паричів і Старосільського.
- ^ Питання, що пояснюються в цьому розділі, можна докладно побачити, наприклад, у Гемшеху 5672, розділ 104, і в багатьох місцях.
- ^ Щодо всього цього розділу див. докладно маамар, що починається словами «Ваєгі омен ет Гадаса», 5713, і в багатьох інших місцях.
- ^ Розмірковування про Б-жественне світло, що наповнює світи (і обмежене відповідно до їхнього рівня), оживлює й творить усі світи, і серед них самого того, хто розмірковує.
- ^ Тобто розмірковування про нескінченне, необмежене світло.
- ^ «Я, Г-сподь, не змінився».