Йосеф Томаркін
| Йосеф Томаркін | |
|---|---|
Рабин міста Кременчука, один із наближених Ребе Цемах Цедека | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 18 тевета 5579 (15 січня 1819) |
| Дата смерті | 23 тамуза 5634 (8 липня 1874) |
| Місце поховання | Київ |
| Місце діяльності | Сураж, Кременчук |
| Рід діяльності | рабин |
| Посада | Рабин Суража, Рабин і голова рабинського суду Кременчука |
| Учителі | Нехемья Бірах з Дубровно |
| Сім'я | |
| Батько | Еліягу Томаркін |
| Дід (по батькові) | Єгуда-Лейб Пінскер |
| Мати | Гута-Естер, дочка рабі Іссера зі Шклова |
| Чоловік | Цві Томаркін |
| Діти | Еліезер-Шимон Томаркін, Шалом Томаркін, Еліягу та інші |
| Брати й сестри | Дан Томаркін |
| Родовід | |
Рав Йосеф (Залман?) Томаркін (18 тевета 5579 (15 січня 1819) — 23 тамуза 5634 (8 липня 1874)) — рабин міста Кременчука, один із наближених Ребе Цемах Цедека.
Біографія
Народився 18 тевета 5579 року (15 січня 1819) у р. Еліягу Томаркіна в місті Дубровно і праведної матері Гуте-Естер, доньки гаона і праведника рабі Іссера зі Шклова (р. Іссера Кішеса). Батько, великий знавець Тори, хасид Хабаду і вихідець зі знатної родини, виховував свого сина Йосефа, який ще в дитинстві вирізнявся дивовижними здібностями, на шляхах Тори і хабадського хасидуту.
Ще в юному віці ім'я р. Йосефа прославилося як ім'я великого знавця Тори; він був видатним учнем знаменитого у своєму поколінні гаона р. Нехемьї Біраха з Дубровно, автора книги «Діврей Нехемья», і в цій книзі надруковано багато хідушів Тори його учня р. Йосефа[1].
Окрім величі в Торі, він був також палким хасидом, власником великої душі, і був наближений до Ребе Цемах Цедека, який, попри його юний вік, питав його думки в питаннях галахи, особливо в питаннях агун. Майже всі великі люди його покоління, і серед них також Адмор рабі Ісраель-Ноах із Ніжина, поспіхом надсилали йому свої листи з питань практичної галахи. Його відповіді завжди були глибокими й геніальними, викладені з дивовижною ясністю розуму, і він вважався останнім законовчителем свого покоління. Його хідуші Тори зберігаються в рукописі і з різних причин досі не удостоїлися побачити світ.
Разом із великими і знаменитими людьми свого покоління, р. Перецом Хеном з Чернігова і р. Шнеуром-Залманом з Любліна, він також дав своє схвалення (гаскаму) на видання книги «Лікутей Тора» Алтер Ребе.
Також на книгах «Кав ве-накі», «Тав Єгошуа» та «Ейлима» Рамака є схвалення рава р. Йосефа.
У 5780 році (2019/2020) вийшла друком книга «Шеелот у-тшувот Магарі Томаркін».
Його рабинство
Перше рабинське місце він обіймав у місті Сураж, а після відходу з життя рава Агарона Заславського — зятя Мітлер Ребе і онука Алтер Ребе, — який був головою рабинського суду в місті Кременчуці, відомому великими знавцями Тори й хасидами Хабаду, що жили в ньому, його було прийнято на його місце за порадою і зі згоди Ребе Цемах Цедека як рабина і голову рабинського суду поряд із равом Мешуламом-Зусею-Агароном Яавецом, другим рабином міста від чорнобильських хасидів, а після його відходу з життя — поряд із його сином, равом Ісраелем-Яаковом Яавецом [2]. Після відходу з життя рава Йосефа Томаркіна рабинами служили його брат рав Цві Томаркін, а після нього Іцхак-Йоель Рафалович (зять р. Йосефа).
Усі свої дні він керував громадою і рабинатом твердою рукою і брав участь в усіх справах і потребах міста. Він дбав про членів своєї громади і багато займався доброчинністю та безвідсотковими позиками. Він був гостинним, і його дім був широко відчинений для кожного перехожого. Коли до його дому приходили гості — знавці Тори, він дуже радів і сам їм прислуговував.
Заповідь викупу полонених була йому дорога аж до справжньої самопожертви. Усі роки, що він служив рабином у Кременчуці, єврейських юнаків міста не забирали на військову службу. Рав р. Йосеф завжди дбав про те, щоб викупити юнака за повну суму і звільнити його. З цією метою він заснував товариство «Підйон швуїм», яке займалося збором коштів у багатіїв міста, і сам керував цим товариством. Мешканці міста, бачачи самовідданість свого рабина в цій заповіді, допомагали йому настільки, що коли він призначав суму, яку потрібно дати, той, на кого її було призначено, віддавав її без роздумів.
Його молитва завжди була винятково зосередженою і палкою — з глибини серця й душі, і великий трепет охоплював людей, які були поруч із ним під час молитви.
Коли Хабад розколовся після відходу з життя Ребе Цемах Цедека, рав р. Йосеф був серед тих, хто пішов за Ребе Магарашем.
Відхід з життя
У дні свята Шавуот 5634 року (22 травня 1874) рав р. Йосеф відвідав Ребе Магараша в Любавичах. Прощаючись із Ребе, він сказав йому, що їде додому через Київ, бо бажає побачитися з матір'ю. Ребе Магараш попросив його їхати прямо до Кременчука, а не через Київ, і повторив своє прохання кілька разів. Навіть коли рав р. Йосеф уже сидів у возі, готовий до від'їзду, Ребе вийшов надвір і ще раз попросив його не їхати через Київ. Але заповідь шанування матері, дуже важлива в його очах, переважила прохання Ребе, і він поїхав через Київ, і 23 тамуза 5634 року (8 липня 1874), перебуваючи в Києві, раптово помер у домі своєї сестри; місце його спочинку — у місті Києві. В одному джерелі згадується, що на момент відходу з життя йому було 52 роки («Га-Коль», 26 вересня 1879).
Його книжка
- «Шеелот у-тшувот Магарі Томаркін», Бруклін, 5780, на сайті «Оцар га-хохма»
Родина
- Його брат, р. Дан Томаркін — хасид Ребе Цемах Цедека і Ребе Магараша.
- Його син, рабі Еліезер-Шимон Томаркін.
- Його син, р. Шалом Томаркін.
- Його син, р. Еліягу.
- Його зять, р. Яаков-Алтер Златопольський.
- Його зять, р. Мордехай-Дов-Бер Ліпшиц-Шнеєрсон.
- Його зять, рав Іцхак-Йоель Рафалович — його наступник на посаді рабина Кременчука починаючи з 5 тевета 5639 року (31 грудня 1878).
- Його дід, р. Єгуда-Лейб Пінскер, чоловік пані Батьї.
- Його дід, р. Іссер Кішес.
Додаткова література
- Дан Томаркін, «Га-Єгуді», тішрей 5696 (вересень–жовтень 1935), с. 73.
- Ісраель Ельфенбейн, «Перші хасиди», частина 2, с. 83–92.
Примітки
- ^ Також наводиться його слово Тори в книзі «Барух Гашем», Бердичів, 5671, «Орах хаїм», розділ 71.
- ^ Як докладно написано про це в листі рава Моше Трещанського до гаона рава Моше-Нахума Єрушалимського з Кам'янки, а також у книзі «Аль авотейну ве-аль їхусам» рава-хасида р. Хаїма-Озера Маріновського з Кфар-Хабада.
Код особи: № 5295485700