Йосеф-Дов га-Леві Соловейчик (Бостон)
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
| ||
| Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять. | |
| Йосеф-Дов Соловейчик | |
|---|---|
Голова Єшива-університету в Сполучених Штатах | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5663 |
| Місце народження | Пружани, Польща |
| Дата смерті | 5753 |
| Місце смерті | Нью-Йорк |
| Країна | Німеччина[В] |
| Місце діяльності | Нью-Йорк |
| Належність | Литва |
| Рід діяльності | філософ, учитель, рабин, викладач університету, талмудист, релігійний філософ[В] |
| Освіта | Варшавський університет, Університет Фрідріха-Вільгельма в Берліні (докторський ступінь, 1932), Рабинська семінарія в Берліні |
| Посада | Голова єшиви «Рабі Іцхак Ельханан» («Єшива-університет»), професор єврейської думки |
| Інші посади | Голова єшиви Юніверсіті в Сполучених Штатах |
| Учителі | Його батько рабі Моше Соловейчик |
| Праці | «Хідушей га-Грід» на трактати Бава кама і Сука |
| Сім'я | |
| Батько | Моше Соловейчик |
| Дружина | Тоня Левіт |
| Брати й сестри | Агарон Соловейчик |
| Родовід | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Рав доктор Йосеф-Дов га-Леві Соловейчик (якого називають Грід та ін.; 12 адара 5663, 11 березня 1903 – 18 нісана 5753, 8 квітня 1993) був головою єшиви «Єшива-університет» у Сполучених Штатах, рабином, мислителем і одним із духовних лідерів ортодоксального юдаїзму в Сполучених Штатах. Був відомий своїми тісними зв'язками з Ребе і своїм бітулем перед ним.
Біографія
Народився в Пружанах, що в Польщі, 12 адара 5663 (11 березня 1903) у рава Моше Соловейчика. У юності ріс у містечку Хиславичі, в якому була велика громада хасидів Хабаду, там навчався в меламеда рава Баруха-Яакова Різберга-Певзнера, унаслідок цього він багато вивчав книгу «Танія» з хасидами Хабаду[1].
У віці 22 років почав навчатися в університеті Берліна, згідно з його власним свідченням, що збереглося в його особовій справі в Берліні, він навчався ще раніше в університеті Варшави. В університеті Фрідріха-Вільгельма в Берліні вивчав філософію, математику, фізику і психологію (за свідченням його шурина проф. Генрі Лісмана). Однак головним чином вивчав філософію, зосередившись на неокантіанстві, і в 1932 році отримав докторський ступінь, дисертацію для якого написав про вчення єврейсько-німецького філософа Германа Когена[2].
У Берлінському університеті удостоївся познайомитися з Ребе, який навчався разом з ним у тому самому університеті. Один рік навчався також у Рабинській семінарії в Берліні, у якій познайомився з методом «Тора ім дерех ерец» німецького єврейства[3].
Гаон рабі Аврагам Шапіро, автор «Двар Аврагам», засвідчив про рава Соловейчика, що він «панує над морем Талмуду до глибин його безодень.. і галаха — за його думкою скрізь». Батько рава Соловейчика, рабі Моше, засвідчив, що «мій пан, батько, вчитель і наставник... (=Грах з Бриська) передрік про нього, що він народжений для великих справ, бо за життя бачив брошуру його хідушів Тори, і його захоплення тоді неможливо описати, і він сказав, що це Тора істини»... Знає він усю Тору цілком від початку і до кінця глибоким і ясним знанням»[4].
У 5691 році (1930/1931) одружився з Тонею Левіт, а в 5692 році (1931/1932) емігрував до Сполучених Штатів. Після відходу з життя свого батька, рава Моше Соловейчика, 3 швата 5701 (31 січня 1941), успадкував його місце голови єшиви «Рабі Іцхак Ельханан», попри протидію кількох сторін, але за підтримки Ребе Раяца[5]. Рав Соловейчик давав уроки протягом понад сорока років у цій єшиві і служив також професором єврейської думки. Став духовним лідером багатьох євреїв у Сполучених Штатах, і багато з її рабинів були його учнями[6].
Його дитячі спогади про хасидів Хабаду в Росії
Рав Соловейчик написав у переддень Рош га-Шана 5715 (27 вересня 1954) гаонові-хасидові р. Моше-Дов-Беру Рівкіну листа[7], і в ньому розповідає про свої зв'язки з хасидизмом Хабад з дитинства: «Особливу любов плекаю я до руху Хабад, щоразу, як я говорю про нього, згадую його у видінні юності, наповненому враженнями безневинного дитинства... Ще ширяють переді мною патріархальні образи, увінчані давньою величчю. Ось образ мого меламеда, р. Яакова-Баруха Різберга, благословенної пам'яті, переді мною. Ще я бачу вираз його обличчя, що випромінював тверезість серця і пильність ока, а також уяву і політ. Ось образ мого меламеда переді мною», ще я бачу вираз його обличчя, що випромінював тверезість серця і пильність ока, а також уяву і політ. До сьогодні я чую його голос у тиші сутінків, сумний і насичений смутком і тугою, і його слова пробиваються здалеку, слова, сповнені натхнення і захвату про його перебування в Любавичах у юності. Ще ношу я в глибинах своєї душі образ Старого Ребе [=Алтер Ребе], який дивився на нас, маленьких учнів хедера, з побілених стін хедера – той образ, з широким чолом, володар розуму, і великими очима, що вдивлялися в безмежні простори Й-а, прикутими до дивовижного видіння. Борода, що спадала по його мірах, зачаровувала нас, маленьких дітей, своєю величчю і таємничістю. «Ще мої очі бачать портрет Цемах Цедека, вбраного в біле, який у нашій дитячій фантазії набув образу первосвященника, що виходить зі Святая святих. Ще мої вуха вловлюють звуки дивні, але й чарівні і привабливі для серця, уривчасті вислови, розрізнені слова, що лунали з уст „хозрім“ довгими зимовими вечорами при світлі тьмяної свічки, про навколишні світла і відбиті світла, приховання і розкриття, внутрішню любов і єврейську душу, яку висічено з Престолу слави. І ще я мрію і бачу старих хасидів, що танцюють у швидкому ритмі в ніч Шміні Ацерет колом, колом довкола мого батька і вчителя, благословенної пам'яті. Враження такого роду не зітруться з мого серця, і вони вкорінені глибоко-глибоко в схованках мого єства».
А в іншому місці описав: «Я вважаю себе вправі описати таку картину, оскільки в моїх дитячих спогадах, наполовину туманних і наполовину оповитих романтикою, я ще й тепер бачу сильні погойдування громади людей Хабаду в першу ніч Рош га-Шана, „ніч коронації“ (у висловах старих хасидів), коли низька і пригнічена людина, яка сьогодні тут, а завтра в могилі, підносить царський вінець Атіку Йоміну, Ейн Софу, Живому повіки, і називає Його: Святий Цар. Я ще чую шепіт сотень євреїв, натхненних у своїй духовності, що проносився синагогою, коли шац закінчив Кадиш, і громада почала промовляти молитву Аміда. Гул чогось піднесеного і високого, палаючого і живого, якому не потрібні були ні хазан, ні хор, ні театральні прикраси, щоб досягти брам Небес»[8].
Зв'язок із Ребе (і Хабадом)
Ребе — цілковито прихований
Рав Шалом-Дов-Бер Ковальський (див. статтю про нього), який був одним із наближених рава Соловейчика, чув від нього, що, перебуваючи в Берліні, він мав звичай зустрічатися з Ребе в домі гаона рабі Хаїма Геллера. Рав Соловейчик сказав раву Ковальському: «Що ти думаєш? Чому я так захоплююся Любавицьким Ребе, адже я не хасид? Але це тому, що я знаю його з Берліна. Що було в нього на думці тоді в Берліні: пости БаГаБ і занурення в мікві. Ці речі й почали розвивати в мені почуття захоплення цією великою людиною». Також він висловився: «Ніколи я не бачив людини з такою силою пам'яті і настільки дивовижним знанням Тори. Ми, дім Бриськ, не дотримуємося методу пілпуля Польщі, але в Любавицького Ребе гевалдіке розуміння Тори»[9].
Коли рав Еліягу Фрідман (мир праху його) з Цфата відвідав рава Соловейчика з нагоди отримання схвалення на свою книгу «Ве-хіпер адмато амо», рав Соловейчик розповів йому, що щоразу, коли в нього в Берліні було питання у справах Тори і галахи або, легавділь, у справах наук, він мав звичай ходити на квартиру Ребе і з'ясовувати в нього ці питання. Ці візити він здійснював часто, а іноді й кілька разів на день, і завжди заставав Ребе за заняттям Торою, нігле чи ністаром. Він ніколи не бачив, щоб Ребе займався світським навчанням, і попри це Ребе був знавцем академічних предметів. Рав Соловейчик підсумував: «Я бачив у цьому знак допомоги Небес тому, всі справи якого — виключно заради Небес, і все життя якого — у святості й чистоті»[10].
Р. Еліягу Райхман, брат членів родини Райхман з Торонто, розповів те, що чув від рава Соловейчика про період, коли він навчався з Ребе в університеті: «Ребе завжди сидів на лекції з книгою Мішни чи Гемари і вивчав її протягом усієї лекції. І ось на одній з лекцій, яка була особливо тяжкою і складною, професор помітив, що студенти не слухають і відволікаються від навчального матеріалу. Щоб розворушити їх, професор почав запитувати їх про матеріал, який він виклав, і ніхто з них не зміг відповісти. І тоді професор сказав з отруйною ввічливістю: „Може, Шнеєрсон зможе повторити пункт, про який ми говорили?» Ребе, хоча й був зайнятий у ті хвилини вивченням трактату «Тмура», підвівся і повторив перед усіма лекцію точно і глибоко. Відтоді, підсумував рав Соловейчик, професор не заважав Ребе на жодній лекції[11].
Одного разу рав Соловейчик сказав[12]: після того як Ребе взяв на себе провід, щоб бути лідером хасидів, і бачать його поведінку на власні очі і публічно, і чують сіхот, маамари і слова Тори на фарбрейнгені, думають хасиди, що тепер нарешті розкрилися його велич і його могутні сили, і що він як джерело, що посилюється, але знайте істину, що й зараз Ребе перебуває на щаблі «прихованого» цілковито. Завжди Ребе був цілковито прихованим, і тепер розкрилася лише дещиця і крихта з його якостей і його суті. Але ніколи немає взагалі жодного уявлення і осягнення глибини його величі, і він воістину ховається серед поклажі. Таким він був завжди, і таким він є зараз[13].
Ребе Раяц пише про рава Соловейчика: «Про рава гаона Ріда, хай живе він: за його сутністю – я знаю його і знайомий з ним уже багато років, ще коли він був у Берліні. І мій зять, рав, істинний гаон, рав-хасид, всебічно обдарована людина, наш учитель рав Менахем-Мендл, шліта, Шнеєрсон, багато розповідав мені про велич його чеснот у навчанні та енергії…»[14].
Судіть самі, чи хасид я Хабаду...
На одному фарбрейнгені[15], розповів рав: я нащадок дому Воложин, і, як відомо, р. Хаїм з Воложина був учнем Гра, який протистояв хасидизму. Але після моєї проповіді судіть самі, чи хасид я Хабаду...: у домі Воложин заведено і розповідається таке передання: коли почалася суперечка про хасидизм, Алтер Ребе і р. Леві-Іцхак з Бердичева поїхали до Вільни, щоб поговорити з Гра. Вони пішли до «Клойзу хасида» — так називалася синагога Гра у Вільні, де Гра сидів і навчався на горищі. Алтер Ребе і р. Леві-Іцхак почали підніматися сходами до кімнати Гра, але щойно він відчув, що хтось хоче увійти, він зачинив двері і вистрибнув через вікно надвір. Причина цього була в тому, що, коли Гра побачив обличчя Алтер Ребе, «і яке прекрасне це було, і яку притягальну силу це мало» (їдиш), він побоявся, що якщо Алтер Ребе увійде до нього і поговорить з ним, він переможе його і зробить його хасидом, так що зрештою вони обидва підуть поширювати хасидут, і тому втік через вікно.
Безсумнівно, суперечка поширилася головним чином через розпалювачів розбрату, я не приймаю того, що кажуть, ніби Гра бачив книгу «Танія», бо, безсумнівно, якби він бачив, усі його претензії відпали б. Алтер Ребе був дивовижним мислителем у питаннях віри, від часу зруйнування Храму не було жодного з великих Ізраїлю, такого ж глибокого мислителя, як він, крім Рамбама...
Після всієї суперечки факт у тому, що зрештою вчення хасидуту перемогло і поширилося в усіх розсіяннях Ізраїлю...
Близькість дому Бриськ до Хабаду
З тієї ж нагоди сказав: мій дід р. Хаїм з Бриська був ближчим до хасидизму, ніж думають. Я пам'ятаю, що він сказав одного разу про одного з хасидських адморів, що коли чують, як він промовляє благословення, не можна не почати плакати від сильного хвилювання.
І справді, якщо ви запитаєте мене, чого хотів хасидизм загалом і що прийшов оновити хасидизм Хабад зокрема, то відповідь у тому, що хасидизм хотів, щоб єврей умів промовляти благословення. Гемара каже[16]: «Той, хто хоче бути хасидом, хай виконує слова Брахот». Намір Гемари не лише в тому, щоб знали закони благословень, адже це має знати і дитина в «хедері». Намір у тому, щоб єврей промовляв благословення як хасид…
На мою думку, в цьому таємниця Хабаду, що і в простих повсякденних речах можна відчути святий дух. Я пам'ятаю ніч Шабату в хасидській синагозі в Хиславичах. Перед Мінхою в переддень Шабату приходили хасиди, коли вода з мікви ще капала з їхніх борід, і ходили синагогою з натхненням і казали: Дякуйте Г-сподові, бо Він добрий, бо навіки милість Його. Я відчував, що це не просто капітл (глава) Тегілім, а що їхня особиста Геула справді прийшла зараз. Вони були вкрай бідні, і заробіток їхній увесь тиждень був у селах довкола Хиславичів, і ось тепер вони вийшли з буденних турбот і прийшли до Шабату і спокою для життя вічного, вони були для мене прикладом «хасидів і людей діла», що черпали святий дух.
Ніколи не було такого лідера
На фарбрейнгені в Ребе[17] сказав про Ребе:
Крім дивовижної геніальності Ребе, адже від часів автора «Танії» і до сьогоднішнього дня не було лідера руху, у якого був би вплив такого великого масштабу на весь Ізраїль... Ребе не лише ламдан він також насі[18].
Ребе — сама істина
У 5725 році (1964/1965) Грід прийшов утішити Ребе у зв'язку зі відходом з життя його матері ребецн Хани, і між ними зав'язалася бесіда з галахи про закони жалоби, що тривала довгий час. Стиль бесіди полягав у підкиданні посилань на джерела в повітря майже без згадування самих речей.
Серед іншого йшлося про думку, що анінут закінчується похованням, а не на виході дня смерті. По ходу бесіди Ребе згадав, що і Рамбам пише так. Коли Грід почув це, він сказав з великим подивом: «Любавічер Ребе, Любавічер Ребе, мені здається, що немає такого Рамбама!» (мені здається, що це не трапляється в книзі Рамбама). Ребе відповів: «Правильно, цього немає в книзі «Яд га-хазака» Рамбама, я маю на увазі книгу Рамбама Коментар до Мішни». По закінченні «шиви» Ребе написав листа Грідові і на полях аркуша зазначає, що «на продовження сказаного», ось, Рамбам — це «в Коментарі до Мішни до Дмай[19], що не їв я в жалобі своїй означає до поховання». Водночас, зазначає Ребе, в Коментарі до Мішни, який видав рав Кафіх, він написав, що Рамбам відмовився від цього тлумачення і своєю рукою викреслив слова «доки він не похований».
Коли Грід отримав листа, він вигукнув з натхненням: «Ер із емес алейн!» (він — сама істина!). І одразу пояснив, що захопився тим, що, з одного боку, Ребе справді мав рацію, адже так прямо сказано в надрукованому перед нами Коментарі до Мішни, а з другого боку, потрудився повідомити йому, що за версією рава Кафіха правда на його боці, тобто на боці Гріда[20].
Приходить до Ребе
Напередодні великого фарбрейнгену, що відбувався 10 швата 5740 (28 січня 1980), у тридцятирічний ювілей проводу Ребе, на Гріда чинився сильний тиск, щоб він ушанував захід своєю присутністю. Оскільки з протилежного боку на нього чинився тиск у зворотному напрямку, рав Соловейчик вирішив прийти з коротким візитом на фарбрейнген, який триватиме лише чверть години.
Насправді, коли Грід прийшов на фарбрейнген, Ребе підвівся на його честь і не сідав, доки Грід не знайшов свого місця. Ребе почав виголошувати глибокий і дивовижний гадран на трактати «Банаїх»[21], і перебування Гріда на фарбрейнгені тривало понад дві години (!).
У Шабат після цього Ребе продовжив роз'яснювати додаткові питання у зв'язку з гадраном, виголошеним під час фарбрейнгену. У неділю рава Аврагама Шем-Това було викликано до кімнати секретаріату, і він отримав вказівку піти до Гріда і повторити перед ним продовження гадрану. Коли рав Шем-Тов закінчив повторення гадрану, Грід був сам не свій від величезного захоплення і засипав Ребе дивовижними похвалами.
Його книги і думка
- Деякі з його книг з думки:
- «Іш га-галаха» — «Галуй ве-ністар».
- «Іш га-емуна га-бодед» — про скрутне становище сучасної людини (особливо єврея) і його розв'язання.
- «Аль га-тшува» — усні бесіди: записав і відредагував рав Пінхас Пелаї.
- Деякі з його книг з нігле:
- «Шіурім ле-зехер аба марі» — уроки, дані в річницю смерті його батька, дві частини.
- «Гаререй кедем» — за усним переданням, частини 1 і 2 про свята Ізраїлю, частина 3 про Шабат.
- «Ковец хідушей Тора» — статті, які опублікували його батько Грам і Грід за свого життя
- «Седер аводат Йом га-Кіпурім» — уроки про перші сім розділів трактату Йома.
- «Шіурей га-Грід» — видавництво «Мосад га-Рав Кук», за редакцією рава Яїра Кана. 3 томи: розширене видання кунтресу «Седер аводат Йом га-Кіпурім», питання тфілін, СТАМ і ціціт, і про трактат Крітот.
Зовнішні посилання
- «Любавичі потоптали закони природи» у «Бейт Мошіах», випуск 293.
- Литовський гаон на фарбрейнгені 10 швата

- «Шемен сасон ме-хаверейха», частина 3, с. 173–193. (Ціла стаття про зв'язки рава Соловейчика з Ребе, а також про його зв'язки з Ребе Раяцем).
- «Ігрот кодеш» Ребе Раяца частина 12 (165) лист від Ребе Раяца раву Соловейчику
- «Любавицький Ребе — рабі Ханіна бен Доса нашого покоління!» — промова рава Соловейчика на святкуванні сорока п'яти років єшиви «Томхей Тмімім», у переддень Рош ходеш тамуза 5702 (червень–липень 1942) — на сайті «Хабад Лайв»

- «У-шеавтем маїм бе-сасон» — квінтесенція хасидського вчення — з надгробної промови, яку він виголосив після відходу з життя свого друга рава Моше-Дов-Бера Рівкіна, у квартальнику «Маянотеха» тішрей 5772 (вересень–жовтень 2011) сторінка 21
- «Адже сьогодні 19 кислева, і треба влаштувати фарбрейнген», розшифровка його промови на фарбрейнгені 19 кислева 5729 (10 грудня 1968) у Бостоні, на сайті «Торат Хабад лі-вней га-єшивот»
- «Іш га-емуна га-клалі» у збірнику видання «Ваад хаялей Бейт Давид» 10 швата 5781 (23 січня 2021)

- Що сказав рав Йосеф-Дов га-Леві Соловейчик Ребе у свято Пурим?

- «Ребе і рав» розшифровка відеоінтерв'ю медіакомпанії jem у якому рав Шалом-Дов-Бер Ковальський розповідає про свою участь у зв'язку між Ребе і равом Соловейчиком
- «Чашка кави в Берліні» • «Рав Соловейчик і Ребе» — рав Шалом-Дов-Бер Ковальський в інтерв'ю хабадській медіакомпанії jem
Примітки
- ^ «Меор га-хасидут».
- ^ З сайту «Га-Міхлол», у статті про нього
- ^ Там само.
- ^ «Шемен сасон ме-хаверейха», частина 3, с. 173. Див. там ще.
- ^ Вікієшива. І див. також: «Шемен сасон ме-хаверейха», частина 3, с. 174–175. Див. також у:[1]
- ^ За Вікіпедією, у статті про нього.
- ^ Наводиться в «Шемен сасон ме-хаверейха», ч. 3, с. 189. Надруковано також у «Людина на чолі громади», вибрані листи, інтерв'ю і заяви, рав Йосеф-Дов га-Леві Соловейчик, с. 301.
- ^ «Мі-пнінєй га-Рав», Єрусалим 5765 (за редакцією рава Цві Шехтера), с. 35. Переклад статті, яку Грід написав їдишем у «Тог Морген журнал».
- ^ «Шемен сасон ме-хаверейха», частина 3, с. 180–181. І див. нижче в посиланнях, в інтерв'ю рава Ковальського для jem
- ^ «Ємей мелех», частина 1, с. 357. «Шемен сасон ме-хаверейха», частина 3, с. 180.
- ^ «Шемен сасон ме-хаверейха», частина 3, с. 180.
- ^ Рав р. Хаїм Ціменд, директор Любавицької єшиви і навчальних закладів у Бостоні, розповідає в «Кфар-Хабад» (випуск 657) про зустріч, яка була в нього і в рава Хаїма-Цві Волосова, хай живе він, з равом Йосефом-Довом Соловейчиком улітку 5743, і тоді він сказав ці слова.
- ^ Опубліковано в «Кфар-Хабад», випуск 657, і в тижневику «Бейт Мошіах», випуск 121.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 5, с. 368
- ^ 19 кислева 5729 (10 грудня 1968)
- ^ Бава кама, 30а.
- ^ 10 швата 5740 (28 січня 1980).
- ^ Опубліковано в тижневику «Бейт Мошіах», випуск 121
- ^ Розд. 1, мішна 2.
- ^ Рав Шалом-Дов Ковальський, учень гаона рава Й.-Д. Соловейчика, який був присутній на описаній нижче зустрічі, розповів раву Ісраелю Ельфенбейну.«Торат Хабад лі-вней га-єшивот».
- ^ Трактати Брахот, Недарім, Йома, Крітот. Ці чотири трактати закінчуються одним і тим самим висловом мудреців, і Ребе роз'яснив відмінності і зміни в кожному з трактатів та їхню вказівку для служіння Всевишньому. Гадран було відредаговано і надруковано в книзі «Гадраним аль га-Шас», а також у «Сефер га-маамарім — Мелукат» і в «Сефер га-сіхот».
Код особи: № 5295682201