Перейти до вмісту

Шломо Карлебах

Матеріал з Хабадпедії
Шломо Карлебах
Співак, композитор і єврейсько-американський духовний лідер
Основна інформація
Відомий якШлоймеле; рав, що танцює, або рав, що співає
Дата народження18 тевета 5685 (14 січня 1925)
Дата смерті16 хешвана 5755 (21 жовтня 1994)
Місце похованняГар-га-Менухот
КраїнаНімеччина, Сполучені Штати, Земля Ізраїлю
Місце проживанняБерлін, Нью-Йорк, Мево-Модіїм
Рід діяльностірелігійний лідер, співак, композитор, хазан
Освітаєшива «Тора ва-Даат», єшива Лейквуда, Колумбійський університет
УчителіРебе Раяц (у хасидуті), Іцхак Гутнер (сміха), та інші
Сім'я
БатькоГартвіг-Нафталі-Герц га-Леві Карлебах
МатиПася-Паула, дочка рава д-ра Ашера-Міхаеля (Артура) га-Когена
ДружинаНеїла (Айлін Глік)
ДітиНешама Карлебах, Недара (Дарі) Карлебах

Шломо (Шлоймеле) Карлебах (відомий також як танцюючий рав або співаючий рав; 18 тевета 5685, 14 січня 1925 – 16 хешвана 5755, 21 жовтня 1994) — співак, композитор і єврейсько-американський духовний лідер, один із рабинів синагог «Бейт ахава у-тфіла» в Сан-Франциско, Каліфорнія. Карлебаха вважають одним із піонерів оригінальної єврейської музики у XX столітті й оновлювачем сучасного хасидизму.

У юності був одним із перших активістів поширення юдаїзму та уроків у шліхуті Ребе, але з роками звернувся до самостійного шляху й виробив особливий стиль зближення сердець.

Поряд із багаторічною популярністю, яку він здобув, він зазнав критики з боку рабинських кіл і різних адморів за свій спосіб життя і стиль діяльності, що включав відступ від прийнятих норм галахи і скромності.

Біографія

Шломо Карлебах сидить другим справа від Ребе (під вікном), а поруч із ним його брат-близнюк рав Еліягу-Хаїм Карлебах на фарбрейнгені у 5712 році (1951/1952)

Р. Шломо Карлебах народився (разом зі своїм братом-близнюком равом Еліягу-Хаїмом Карлебахом) у Берліні, Німеччина, 18 тевета 5685 року (14 січня 1925) у рава д-ра Гартвіга-Нафталі-Герца га-Леві Карлебаха – сина рава Шломо Карлебаха (з міста Любек), і в Пасі-Паули – доньки рава д-ра Ашера-Міхаеля (Артура) га-Когена, який був рабином і головою рабинського суду у місті Базель у Швейцарії. Його батько був рабином і єврейським лідером у місцевій громаді, а мати була відомою благодійницею. Після приходу нацистів до влади його родина покинула Німеччину, і після короткого перебування в місті Баден поблизу Відня (Австрія) прибула 5699 року (1938/1939) до Нью-Йорка, Сполучені Штати, де його батька було призначено рабином місцевої громади на Мангеттені. Шломо вчився в єшиві «Тора ва-Даат», в єшиві Лейквуда в Нью-Джерсі та в Колумбійському університеті. Він вважався винятковим ілуєм і вже в юному віці (14) вирізнявся серед учнів єшиви «Тора ва-Даат», які були старші за нього. Його вчителі пророкували йому блискуче майбутнє як знавцеві Тори і ламданові. Під час навчання він отримав сміху, прославився як співак і композитор і навіть заробляв на життя як хазан у Грізні дні. У той самий період він разом зі своїм братом равом Еліягу-Хаїмом Карлебахом наблизився до хасидизму Хабад.

На початку 5710-х років був посланий Ребе Раяцем, а потім Ребе, щоб поширювати юдаїзм і хасидут по всіх Сполучених Штатах. Упродовж тривалого часу діяв у шліхуті Ребе.

Але поступово він почав засвоювати поведінку гнучкості в принципах галахи й порушення рамок скромності, вважаючи, що так йому буде легше знайти шлях до сердець євреїв і наблизити їх до юдаїзму. Цей метод був далекий від методу Ребе і навіть протилежний йому, і зрештою його зв'язок із Хабадом обірвався — і він почав поширювати юдаїзм своїм власним шляхом, полегшуючи в законах і використовуючи спів і гру на гітарі як засіб захопити за собою публіку.[потрібне джерело]

Карлебах почав роз'їжджати по всіх Сполучених Штатах — він виступав у клубах, влаштовував концерти й зустрічався з американськими співаками. Його простакувата зовнішність — із відрослим волоссям і з гітарою в руках, — стиль його пісень і сердечна поведінка були зустрінуті з симпатією багатьма євреями, серед них молодими «хіпі», і йому вдалося захопити за собою великий натовп шанувальників. Щоправда, у харедимних колах (і на чолі їх — Хабад, як буде сказано нижче) він вважався суперечливою фігурою через його шлях порушення рамок галахи[потрібне джерело].

Карлебах виступав і в Землі Ізраїлю, де стиль його співу проник до частини національно-релігійної і харедимної публіки. Наприкінці років комуністичного правління і на початку розпаду Радянського Союзу він виступав і там.

У 5728 році (1967/1968) його прихильники заснували поселення «Мево-Модіїм»[1] поблизу Латруна. Карлебах збудував там свій будинок і ділив свій час між проживанням у мошаві і своїм будинком у Сполучених Штатах.

Ребе спонукав Карлебаха одружитися, і одного разу, коли той проходив на роздаванні кос шель браха, Ребе сказав йому, що треба одружитися, і на обличчі Ребе було видно невдоволення. У віці 48 років він одружився з пані Неїлою (Глік) із Торонто. У подружжя народилися дві доньки — Нешама і Недара.

Зв'язки з Хабадом

Брати Шломо Карлебах (зліва) і рав Еліягу-Хаїм Карлебах (справа) в районі Геула Керем-Аврагам в Єрусалимі

З Ребе Раяцом

Близько 5691 року (1930/1931), коли Ребе Раяц був у Відні з медичних справ, р. Нафталі Карлебах привів двох своїх дітей, близнюків Шломо і Еліягу-Хаїма Карлебахів, отримати благословення від Ребе Раяца. Ребе сказав їм: «Щоб ви були хасидише їдн (хасидами), і щоб ви не були дітьми на манір Німеччини, щоб ви спали в таліт катані і служили Б-гові в радості», — Ребе стояв у цей час у дверях[2].

У 5700 році (1939/1940), з прибуттям Ребе Раяца до Нью-Йорка, р. Нафталі Карлебах прийшов із двома своїми синами зустріти Ребе Раяца [3] і знову отримати благословення з його вуст. Ребе Раяц сказав тоді, що пам'ятає їх із моменту їхньої останньої зустрічі[5]. Карлебах почав тоді навчатися в єшиві Лейквуда в Нью-Джерсі, але мав звичай приїжджати з єшиви разом із братом Еліягу-Хаїмом до 770, і часом вони залишалися на кілька днів, поки їхній батько не потурбувався повернути їх. Зі свого боку, вони завжди просили, щоб їм дали ще один день[6].

Його батько, рав Нафталі Карлебах, служив рабином синагоги «Ісраель га-цаїр» у Краун-Гайтс, і лише 6 хвилин ходьби відділяли його синагогу від 770. Брати воліли молитися в 770 у присутності Ребе Раяца і прив'язалися серцем і душею до хасидизму Хабад[7].

У Рош га-Шана 5710 року (24 вересня 1949) брати Карлебах удостоїлися молитися з Ребе Раяцем у 770. Шломо Карлебах був глибоко вражений молитвою Ребе Раяца і його плачем на вечірній молитві ночі Рош га-Шана, що тривала довгі години. Карлебах сказав, що бачив, як обличчя Ребе Раяца сяяло, подібно до обличчя Моше Рабейну, коли той зійшов із гори Сіная. Згодом Карлебах розповідав про Ребе Раяца: «Коли Ребе дивився на тебе, ти буквально відчував, як його погляд проникає в твою самість, буквально торкається твоєї душі»[8].

19 кислева 5710 року (10 грудня 1949) Ребе Раяц попросив Шломо Карлебаха і його товариша, Залмана-Шломі Шехтера[9], вирушити по кампусах, щоб наближати студентів до юдаїзму і хасидуту. До свята Ханука того ж року ці двоє організували ханукальну вечірку в університеті Брандейса. Вони запаслися 13 парами тфілін і годинами проводили фарбрейнген і співали зі студентами[10][11].

Одного разу, коли Шломо Карлебаха запитали, хто його ребе, він відповів: ребе в нігле — такий-то, ребе в музиці — такий-то, а ребе в хасидуті — це Ребе Раяц.

З Ребе

Ще до прийняття проводу Ребе, коли Шломо Карлебах приїжджав із Лейквуда до 770, він заходив до Ребе і говорив з ним про навчання[12]. Ребе хотів знати, що вивчають в єшиві. Ребе навіть підштовхнув його в 5711 році (1950/1951) отримати сміху на рабинство, щоб у нього було більше впливу, і він справді отримав посвячення від рава Іцхака Гутнера, який був тоді главою єшиви «Рабейну Хаїм Берлін»[13].

Ребе посилав його до учнів єшив, щоб він говорив із ними про навчання і про хасидут. Карлебах побував у 5710 році (1949/1950)[14] за дорученням Ребе у вищій єшиві в Чикаго. Ребе передав Карлебаху 200 доларів на дорожні витрати. Карлебах прибув до Чикаго, представився діловою людиною, а в нічні години організовував у єшиві уроки хасидуту в бічній кімнаті. Так само він чинив і в єшивах у Клівленді[15] і в Детройті[16]. Ребе також підштовхував його наближати молодь до юдаїзму. Коли Шломо висловив бажання сидіти й навчатися замість роботи з наближення, Ребе відповів, що нехай він перестане так багато думати про себе. У ті роки він привів до Ребе велику групу студентів, і Ребе навіть виголосив перед ними особливу сіху[17].

Також Карлебах удостоївся в ті дні отримувати листи від Ребе у зв'язку зі своєю діяльністю[18].

Ребе послав Карлебаха до Бостона влітку 5711 року (1950/1951) займатися шліхутом. Карлебах зупинився в хабадської родини Кринських. У ті дні Карлебах відвідував зустрічі «Бней Аківа» в Бостоні й наближав їх до хасидуту [18].

У 5712 році (1951/1952) Карлебах заснував організацію під назвою «Хасидська академічна молодіжна група». Він навчав юнаків «Танії» та інших книг хасидизму Хабад. Як розказано вище, Карлебах привів групу юнаків до Ребе того ж року. Ребе настановив членів групи, що на кожному й кожній із них лежить обов'язок наблизити іншого єврея до Б-га [19]. Ребе також написав листа членам групи з нагоди свята Ханука і просив їх, щоб вони поширювали світло Тори і хасидуту[20].

Карлебах організовував уроки хасидуту в університетах Нью-Йорка. Він стверджував, що йому вдалося привести понад 2000 учнів і учениць на ці уроки хасидуту[21]. Також він розповідав, що між 5711 (1950/1951) і 5714 роками (1953/1954) навчив сотні юнаків з єшив ученню хасидизму Хабад[18].

25 іяра 5712 року (20 травня 1952) Ребе пише листа Карлебаху, в якому відповідає на запитання, звернене до Карлебаха студентом університету Колгейт, Гамільтон, Нью-Йорк. Запитання стосувалося віри народу Ізраїлю в дарування Тори і в Тору з Небес, і Ребе відповідає на запитання студента [22].

Улітку 5714 року (20 червня 1954) відбувся з'їзд від імені «Організації людей науки, що дотримуються Тори» (AOJS) у Філадельфії. Карлебах брав участь у з'їзді за дорученням Ребе, який «цікавився організацією AOJS і питанням поєднання Тори та науки»[23][24].

В інтерв'ю з ним Карлебах розповідав, що спочатку займався наближенням учнів єшив до хасидуту. Коли він висунув перед Ребе ідею наближати студентів, Ребе сказав йому, що треба про це подумати[25], але Карлебах попросив почати діяльність зі студентами негайно, і вже назавтра справді розпочав це[26].

Карлебах розповів одного разу[26]: «Коли я почав наближати євреїв, я опинився в скрутному становищі і говорив про це з Ребе. Я сказав Ребе, що одного разу в мене було сто людей, які прийшли навчатися й співати зі мною, але коли я сказав їм, що жінки й чоловіки зобов'язані сидіти окремо, я втратив 90 людей, а коли я сказав їм, що жінки не можуть співати, я втратив ще 9, і тоді одна людина, що залишилася, відчула себе ідіотом. І ось замість того, щоб провести дві години з людьми, які хотіли дізнатися щось про юдаїзм, я витратив свій час на одного. Припустимо, що це дуже важливо, що чоловікам і жінкам заборонено сидіти разом. І все ж це як манікюр для юдаїзму, який робить його чимось гарним, але якщо в людини серцевий напад, їй не роблять манікюру. Так я не можу наближати євреїв!»

«Ребе тоді сказав мені, що він не може дозволити мені робити це по-моєму. Але, з іншого боку, він також не може не дозволити мені не робити цього по-моєму. Тому, якщо я хочу робити це сам, нехай Б-г буде зі мною. І ми розійшлися»... — закінчив Карлебах. В інтерв'ю на 7-му каналі в Аві Масло[26] Карлебах стверджував, що Ребе сказав йому: «Якщо ти хочеш робити на свій розсуд — роби», і відтоді, закінчив Карлебах, я робив дещо на свій розсуд.

Іншим разом він розповідав, що прийшов до Ребе і розповів йому, що по закінченні одного зі своїх виступів, коли він тиснув руки публіці, до нього підійшла жінка і попросила потиснути йому руку. Шломо відповів, що він не тисне рук жінкам. Жінка була ображена і відповіла, що думала наблизитися до юдаїзму, але внаслідок цієї образи вона передумала і більше не наблизиться до юдаїзму.

Ребе відповів, почувши цю розповідь, згідно з написаним у Мішні[27]: «Аарон любив створіння і наближав їх до Тори». Звідси видно, що не можна наближати Тору до створінь шляхом відсікання нібито «маленьких» частин від Тори, щоб скоротити розрив між створіннями і Торою; у такому разі — сказав Ребе — створіння зовсім не наближаються до Тори. Тора, яка не така, як вона є, з усіма 613 органами і 365 жилами, що в ній; повне підкорення Торі — це зовсім не Тора. Це річ хороша і красива, навіть дуже мила; але це не Тора. Тому треба любити створіння і наближати їх до Тори — наближати їх до Тори. Карлебах сказав про це, що «відтоді наші шляхи розійшлися... я зрозумів, що наші шляхи різні»[28].

Карлебах припинив діяти як шаліах Ребе в 5715 році (1955). На додаток до причин, зазначених вище, Карлебах також стверджував, що в нього не було заробітку від шліхуту [29]. За його словами, секретар рав Ходаков, який відав «Мерказ ле-іньоней хінух», відмовився фінансувати його витрати в поїздках з наближення (оскільки заперечував проти його змішаних виступів)[30].

Ставлення Ребе до нього

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

В «Ігрот кодеш» наводиться лист, у якому Ребе визначає поведінку Карлебаха як таку, що суперечить галахі і методу хасидуту:

«Бе-ма ше-катав [у тому, що він написав], що в нього є сумнів, яке моє ставлення до поведінки такого-то, який збирає і т. д., — дивовижно і також прикро, що він підозрює мене в такому, я мав на увазі те, щодо чого є ясний псак дін [постанова] у Шулхан аруху, „коль бе-іша" і т. д. або змішання і т. д., а що ще більше збільшує подив — адже я писав і підкреслював кама пеамім [кілька разів], що це з основоположних точок у Торі Б-га і Його заповідях, і особливо в ученні хасидуту, що роз'яснює, що повинно бути „любити створіння і наближати їх до Тори", а не, хас ве-шалом [не дай Б-же], наближати Тору і змінювати її за їхньою міркою; і ще я додав, що взагалі псак дін [постанова], що в Торі, — це воля Святого, благословенний Він, [і адже ясно це в Торатейну га-кдоша [у нашій святій Торі] і особливо в ученні Хабаду в багатьох і багатьох місцях, і зрозуміло і також просто, що не личить басар ва-дам [плоті й крові] робити, хас ве-шалом, торгівлю волею Святого, благословенний Він, і т. д.»[31].

У записі роздавання доларів від 26 мархешвана 5752 року (3 листопада 1991) наводиться так: одна жінка сказала Ребе, що Шломо Карлебах, хай живе він, передає привіт і просить благословення для себе і своєї родини. Ребе: Де він зараз? Вона: Він у Торонто на шляху до Відня, а звідти до Німеччини і потім до Ізраїлю, і повернеться через три тижні. Ребе: Який у тебе зв'язок із ним? Вона: Я належу до його синагоги «Кеїлат Яаков». Ребе: (ще один долар) дати цдаку за нього, щоб він мав успіх у поширенні юдаїзму при правильному здоров'ї і при хорошому заробітку.

Його ставлення до Любавичів

Р. Нахману Гольцбергу, який запитав його, чи правда, що він чув, ніби його вигнали з Любавичів, він відповів: «Мен от мір аройсгеворфн, обер іх об зіх ніт аройсгеворфн» (їдиш: «Хабад вигнав мене, але я ніколи не йшов»)[32][33]; також він одного разу висловився: «Любавичером я був і любавичером залишуся!»[34][35].

Зі свого боку він продовжував шанувати Ребе і хасидів Хабаду [36], а також продовжував усі роки приходити на фарбрейнгени Ребе і стояти ззаду, щоб не надто виділятися. Він продовжував вивчати хасидут, маамарім і сіхот Ребе. Коли він приїжджав до Цинциннаті на виступ і був змушений залишатися на Шабат у готелі[37], він приходив напередодні Шабату до Бейт Хабаду і просив книги. Це завжди були книги хасидуту, і найчастіше це була одна з книг Ребе, наприклад «Сефер га-маамарім» або «Лікутей сіхот»[38]. У кишені в нього лежали маамар і сіха, що вийшли тоді; у нього були всі сіхот і маамарім Ребе до останнього. Також він посилав тих, на кого впливав, до Бейт Хабадів по всьому світу[39].

Часом він брав участь у хасидських фарбрейнгенах. Так, наприклад, він з'явився спонтанно на фарбрейнгені 12 тамуза 5739 року (7 липня 1979) у хабадській громаді в Сіднеї і брав участь у фарбрейнгені[40].

Його брат, р. Еліягу-Хаїм Карлебах, потурбувався згадати його в «Сефер га-хасидім».

В інтерв'ю, взятому в нього наприкінці його днів[41], Карлебах висловився про Ребе: «Нинішній Ребе — теж величезний і грізний гаон. Ребе і глибокий, і обізнаний до небесних висот. Буквально кожне слово Тори сяє перед його святими очима»[42].

Про свій гіткашрут до Ребе після прийняття проводу Карлебах розповідав: «Ребе буквально вдихнув у мене нову душу. Кожного, кого я бачив, мені хотілося схопити і закричати: „Гевалд, хіба ти не знаєш, що у світі є Ребе?" Я вирішив, що, коли буду сидіти в метро, не рушу звідти, поки не знайду єврея і не навчу його Тори»[43].

У місяці менахем-ав 5754 року (липень–серпень 1994) він виступив із промовою про Ребе на хабадському заході на Мангеттені[44].

В останні свої дні він з'явився в одній із хабадських єшив і сказав: «що він шкодує про те, що пішов проти вказівки Ребе».

Одного разу він із болем висловився, говорячи про становище сьогоднішньої молоді: «Як це так, що більше людей знають Мартіна Лютера Кінга, ніж [легавділь] Ребе?».

У перші роки проводу він одного разу висловився про Ребе, що Ребе може бути Мошіахом[45].

Відхід з життя

Надгробок Шломо Карлебаха, на якому написано «довірена людина дому Ребе Раяца з Любавичів, хай захистить нас його заслуга»

Карлебах помер 16 хешвана 5755 року (21 жовтня 1994) від серцевого нападу в літаку, що перебував у процесі зльоту. В ніч перед поїздкою він сидів і проводив фарбрейнген протягом ночі з тмімім хабадської єшиви в Манчестері[46].

Карлебах помер без гроша, хоча його виступи приносили йому заробіток у достатку, оскільки він роздавав свої гроші на цдаку без рахунку щедрою рукою понад звичне, до такої міри, що його учням довелося збирати пожертви на його похорон. У похоронній процесії співали частину його пісень і нігунів. Похорон відбувся назавтра після його відходу з життя, 17 хешвана) і він був похований на Гар-га-Менухот в Єрусалимі, поруч із могилою Хіди. На його надгробку написано, серед іншого: «довірена людина дому Ребе Раяца з Любавичів, хай захистить нас його заслуга».

Пісні Карлебаха

Основні статті – Ві вонт Мошіах нау (Карлебах), Ше-їбане бейт га-мікдаш (Карлебах)

Шломо Карлебах — один із видних виконавців у хасидській музиці. Його пісні були прийняті в релігійній публіці і в значній частині харедимної публіки, і їх співають у синагогах по всьому світу. Серед іншого, Карлебах склав мелодії на уривки молитви, які були прийняті в певних місцях і відомі як «нусах Карлебах».

Іноді Карлебах співав нігуни Хабаду на своїх виступах[47].

Дві мелодії, прийняті в Хабаді

Дві з мелодій Карлебаха були прийняті в хасидизмі Хабад; одна з них на слова "Підіймаючий із пороху бідного" ("Мекімі ме-афар даль") співається в Хабаді зі словами "Я вірю повною вірою в прихід Мошіаха, я вірю, ми хочемо Мошіаха, ми хочемо Мошіаха зараз" ("Ані маамін бе-емуна шлема бе-віат га-Мошіах ані маамін, ві вонт Мошіах, ві вонт Мошіах нау"), а друга на слова "Зрадіють царству Твоєму . . Євреї, кричіть: Шабат" ("Ісмеху ве-мальхутха . . Іделах, шрайт: Шабес") співається в Хабаді зі словами "Хай буде відбудований Храм незабаром, у наші дні, євреї, кричіть: доколи" ("Ше-їбане бейт га-мікдаш бі-мхера ве-ямейну, Іделах, шрайт: ад матай"), і Ребе навіть заохочував її спів[48].

Загальне відмежування

Разом із тим було й застереження щодо слухання його пісень.

Коли рав Хаїм-Яаков Шламе, директор «Бейт Рівка» Франція, запитав Ребе на єхідуті, чи можна слухати платівки Шломо Карлебаха, Ребе відповів (зміст, не дослівно): адже є достатньо єврейської музики і без нього.[потрібне джерело]

Коли шлухім в Австралії захотіли організувати вечір єврейської музики, секретар Ходаков багато разів просив упевнитися, що там не будуть співати пісень Шломо Карлебаха[49][50].

Коли Цеїрей Агудат Хабад організували вечір Хабаду, рав Хаїм-Мордехай-Айзик Ходаков попросив р. Ефраїма Вольфа, щоб той не давав музикантам вільної руки (у виборі пісень), щоб вони не грали пісень Карлебаха.

Особисте життя і родина

У віці 48 років р. Шломо зустрів біля Західної стіни жінку на ім'я Ейлін Глік. Карлебах змінив її ім'я на «Неїла». Вони одружилися 21 тевета 5733 року (26 грудня 1972).

У подружжя народилися дві доньки:

  • Нешама Карлебах (повне ім'я: «Естер-Нешама-Теора-Шлуха), співачка.
  • 'Недара (Дарі) Карлебах (повне ім'я: Хана-Недара-Омра-Нафші), заміжня і мешкає в Зіхрон-Яакові.

Увічнення пам'яті

Його іменем названо вулицю «Шір лі-Шломо» в районі Рамат-Данія в Єрусалимі, а також його іменем засновано школу «Карлебах» у Нетанії в районі Ір-Ямім.

Зовнішні посилання

Додаткова література

  • Рабі Хаїм Дельфін, The Real Shlomo («Справжній Шломо») — про його ставлення і його внутрішній світ, 5775 (англійською).

Примітки

  1. ^ У 5744 році (1983/1984), після відходу з життя рабі Меїра Каліша — адмора з Амшинова — назву поселення було змінено на «Маор-Модіїм», але цю назву не було прийнято комісією з найменувань держави.
  2. ^ З інтерв'ю журналу «Тікун», Michael Lerner, "Practical wisdom from Shlomo Carlebach", Tikkun Magazine, Sept/Oct 1997, vol. 12, issue 5, pp. 53-56.
  3. ^ Карлебах сам розповідав про це. Натан Офір (Оффенбах), «Шломо Карлебах: хаяв, мішнато ве-ашпаато», (видавництво «Машкаль», 2017), стор. 40 і в примітці 9 там само.
  4. ^ У цій його книзі, стор. 239
  5. ^ Розповідають, що коли брати Шломо і Еліягу-Хаїм Карлебахи прийшли до Ребе Раяца, вони сказали йому на єхідуті, що хочуть виголосити благословення «Шегехеяну» за те, що удостоїлися пізнати хасидут. Ребе Раяц рішуче це відкинув, а після того, як вони вийшли, сказав р. Еліягу Сімпсону, що він побоюється, що в другого брата — Шломо — це буде марним благословенням... (за усним переданням). Крім того, в листі, написаному в сівані 5704 року (1943/1944) («Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 8, стор. 310, лист 2402), Ребе Раяц пише єврею, який разом із синами зустрічався з Ребе Раяцем у Відні, а згодом переселився до Сполучених Штатів, і вимагає від нього і від його дружини виховувати їхніх синів у «Томхей Тмімім»: «І цим я повідомляю мого друга, що я вимагаю від нього і від його дружини-ребецн, хай живе вона, мою частку, що належить мені за Торою, а саме: відтоді як привели своїх синів .. хай живуть вони, до мене, коли я був у Вієн (=Відні), щоб благословити їх, і я благословив їх, щоб вони старанно навчалися і поводилися в богобоязності, і певною мірою виконав Всевишній, благословенний Він, моє благословення, і хвала Б-гові, вони старанно навчаються і поводяться в богобоязності, і Всевишній, благословенний Він, обдарував їх розумінням, щоб пізнати повну істину, що справжній успіх у навчанні і в богобоязності — з милості Всевишнього, благословенний Він, і заслугою наших батьків, наших святих Ребе, хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа його у вищих скарбницях, хай захистить нас його заслуга, — здобуває учень, який навчається тільки й виключно в єшиві «Томхей Тмімім», і з усією силою потуги закону нашої святої Тори — за моє благословення — я вимагаю, щоб учні, прив'язані до мого серця, п. .. хай живуть вони, навчалися віднині в моїй єшиві «Томхей Тмімім».
    - в «Ігрот кодеш» лист наводиться без імені адресата, але в книзі «Адморей Хабад ве-яадут Острія» (стор. 140, примітка 48) наводиться, що, можливо, лист був написаний раву Нафталі Карлебаху про його синів Шломо і Еліягу-Хаїма Карлебахів, яких Ребе Раяц благословив, перебуваючи у Відні приблизно за десятиріччя до того. Останнім часом були надруковані спогади Шломо Кораха з Бней-Брака в книзі «Єхідей сгула» (Бней-Брак, 5782), і він свідчить[4], що, перебуваючи в США, де навчався в єшиві Лейквуда, він провів деякий час у будинку родини Карлебах, і вони показали йому лист Ребе Раяца, в якому був написаний зміст, подібний до вищенаведеного (у своїх спогадах, з відстані багатьох років, Корах не був точний у деталях і не пам'ятав добре змісту листа. Він пише, що в листі Ребе Раяц написав, що «Шломо Карлебах належить йому», оскільки Ребе благословив його, «коли він був немовлям». Ці деталі зовсім не вірні, як можна бачити у вищенаведеному листі Ребе Раяца, де слова написані в іншій редакції, але сам факт, що Ребе Раяц благословив Карлебаха і його брата в дитинстві, — вірний). Корах також зазначає, що члени родини Карлебах не дозволили йому сфотографувати лист. Отже, досить ясно і з цього свідчення, що вищенаведений лист був написаний про братів Карлебах. Останнім часом була знайдена копія листа [але не оригінал листа], і в ній наводяться імена братів Карлебах. Див. на сайті Tiferet Auction House: «Рукописна копія листа Ребе Раяца з вимогою дозволити р. Шломо Карлебаху і його брату навчатися в єшиві „Томхей Тмімім". Бруклін, 5704 [1944]». (наводиться на зазначеному сайті під датою понеділок, 10 січня 2022. Лот 39).
  6. ^ З фільму про нього.
  7. ^ «Га-Рав Шломо Карлебах: хаяв, мішнато ве-ашпаато», Натан Офір (Оффенбах), стор. 41
  8. ^ «Га-Рав Шломо Карлебах: хаяв, мішнато ве-ашпаато», Натан Офір (Оффенбах), стор. 42, і див. джерела там у примітках 16, 15, 14
  9. ^ Єврей, що зблизився з Хабадом у сорокових роках. Отримав сміху в 5707 році (1946/1947) під час навчання в центральній «Томхей Тмімім» 770, володар великого обдарування і привабливої харизматичної особистості, випустив багато книг, побудованих за моделлю хасидуту. На початку п'ятдесятих років віддалився від юдаїзму і створив нову течію. Він вважається одним із творців «Єврейського оновлення».
  10. ^ Юта Гальберштам-Мандельбаум, «Га-Ребі мі-керен га-рехов» (переклад з англійської — Давід Гілель), 5770, видавництво «Решімо», стор. 23–35. Див. також: «Га-Рав Шломо Карлебах: хаяв, мішнато ве-ашпаато», Натан Офір (Оффенбах), стор. 44-43.
  11. ^ Yaakov Ariel, "Hasidism in the Age of Aquarius: The House of Love and Prayer in San Francisco, 1967–1977," Religion and American Culture, Summer 2003, Vol. 13, no. 2, pp. 139–165.
  12. ^ Дехто каже, що це було за вказівкою Ребе Раяца. Карлебах розповідає про цей період у: «Інтерв'ю зі Шломо Карлебахом на 7-му каналі в Аві Масло — YouTubehttps://www.youtube.com › watch»
  13. ^ У книзі «Га-Рав Шломо Карлебах: хаяв, мішнато ве-ашпаато» Натана Офіра (Оффенбаха), стор. 50, написано, що Ребе вказав Карлебаху отримати сміху, і було це в Хануку, «у грудні 1953». І там само наводиться також опис отримання сміхи від рава Гутнера.
  14. ^ У період після 10 швата
  15. ^ Ймовірно, в єшиві Тельз
  16. ^ «Га-Рав Шломо Карлебах: хаяв, мішнато ве-ашпаато» Натана Офіра (Оффенбаха), стор. 45.
  17. ^ «Торат Менахем — Ітваадуйот», частина 6, 5712, том 3, стор. 174
  18. ^ 1 2 3 «Га-Рав Шломо Карлебах: хаяв, мішнато ве-ашпаато», Натан Офір (Оффенбах), стор. 47. Фотокопії листів наводяться в книзі "the real shlomo" р. Хаїма Дельфіна, стор. 89 і стор. 131.
  19. ^ Офір, там само, стор. 48, за свідченням Брахи Лебтов, якій було тоді 18 років і яка брала участь у навчальній групі. І див. у сіхі Ребе, наведеній у примітці 17.
  20. ^ Офір, там само, стор. 48. А також The real shlomo, стор. 97-98
  21. ^ Офір, там само, стор. 48, з інтерв'ю Карлебаха газеті «Герут», 9 вересня 1960, стор. 4.
  22. ^ «Море ле-дор навох», частина 2, стор. 66–68. Лист, написаний в оригіналі англійською, надрукований там у перекладі на лашон га-кодеш.
  23. ^ Ребе також зустрічався ще до того, в 5712 році (1951/1952), з двома релігійними вченими з цієї організації, і вони представили Ребе плани організації.
  24. ^ Натан Офір (Оффенбах), «Га-Рав Шломо Карлебах: хаяв, мішнато ве-ашпаато», стор. 51 і в примітці 42 там само.
  25. ^ З інтерв'ю, переданого по радіо 7-го каналу, уривки з якого були перероблені й опубліковані в статті в газеті «Бе-шаа това», і опубліковані згодом на сайті «Шторем» קובץ תמונה
  26. ^ 1 2 3 З: інтерв'ю зі Шломо Карлебахом на 7-му каналі в Аві Масло
  27. ^ Авот 1:12.
  28. ^ Зі слів рава Йосефа-Іцхака Палтіеля.
  29. ^ З інтерв'ю Карлебаха газеті «Герут», 9 вересня 1960, стор. 4
  30. ^ Див.: Натан Офір (Оффенбах), «Га-Рав Шломо Карлебах: хаяв, мішнато ве-ашпаато», стор. 52 і в примітці 45 там само.
  31. ^ Частина 19, лист 7200. (У листі не наводиться ім'я Карлебаха, але в різних хабадських публікаціях написано, що він стосується його, наприклад: тижневик «Бейт Мошіах», випуск 307, стор. 52)
  32. ^ Сказав це р. Нахману Гольцбергу, коли зустрівся з ним у Єрусалимі у 5721 році (1960/1961).
  33. ^ В інтерв'ю 7-му каналу, взятому в нього за лічені тижні до того, як він пішов із цього світу, і переробленому в газеті «Шаа това».
  34. ^ Зі слів одного з видних представників анаш (посилання не діє).
  35. ^ Одного разу висловився: «Я завжди поруч із Ребе, Ребе в 770, а я в 747 (Шломо багато літав на літаках «Боїнг-747» по всьому світу)
  36. ^ В інтерв'ю Карлебаха газеті «Герут», 9 вересня 1960, стор. 4, він говорить: «Я перестав працювати на Любавицького Ребе, хоча продовжую підтримувати з ним зв'язок».
  37. ^ Без міньяну
  38. ^ (Зі слів шаліаха Ребе в Цинциннаті, рава Шалома-Бера Кальменсона).
  39. ^ У статті в газеті «Гаарец» за два тижні до його відходу з життя він сказав одному, хто їхав навчатися на два місяці до Непалу, щоб той не забув, що є Бейт Хабад у Катманду, і продовжив з усмішкою: «Ти знаєш, що, коли Колумб відкрив Америку, він виявив, що Хабад вже був там?»...
  40. ^ «Га-Рав Шломо Карлебах: хаяв, мішнато ве-ашпаато», Натан Офір (Оффенбах), стор. 225
  41. ^ І було надруковано роки потому в газеті «Шаа това»
  42. ^ Газета «Шаа това». У зазначеному інтерв'ю Аві Масло на 7-му каналі.
  43. ^ Книга «Га-Рав Шломо Карлебах: хаяв, мішнато ве-ашпаато» Натана Офіра (Оффенбаха), стор. 46, з промови, виголошеної Карлебахом у місяці тамуз 5754 року (червень–липень 1994) на Манхеттені.
  44. ^ Див. на YouTube: Rabbi Shlomo Carlebach - Eulogy for Lubavitcher Rebbe
  45. ^ Зі слів рава Сіторського, який чув це від нього самого
  46. ^ Зі слів одного з тмімім, який брав участь у фарбрейнгені. Свідчення, що приєднується до інших про тшуву, яку він зробив перед своїм відходом з життя
  47. ^ Див. на YouTube: Rabbi Shlomo Carlebach — «Даркеха Елокейну» — Хабад — рабі Шломо Карлебах. Rabbi shlomo Carlebach — «Елу ва-елу» — Хабад — рабі Шломо Карлебах. . Rabbi Shlomo Carlebach - Eulogy for Lubavitcher Rebbe (співає «Елі Ата ве-одека» на початку ролика).
  48. ^ Наприклад, на вихід Шабат Шува 5748
  49. ^ «Ємей тмімім», т. 4, с. 285.
  50. ^ За усним переданням розповідають, що одного разу почали співати його нігун у 770 перед Ребе, і Ребе сказав, що ця пісня «не від святості».
Шломо Карлебах згадується ще в 19 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 8432455100

Повідомити про помилку на цій сторінці