Манчестер
Манчестер (англійською: Manchester) — одне з найцентральніших міст Англії, розташоване на північному заході країни.
Місто налічує понад пів мільйона мешканців, і в ньому існує велика єврейська громада, що налічує понад 35 000 осіб, — друга за величиною єврейська громада у Великій Британії (після Лондона).
Історія
Початок місту поклало поселення бригантів на пагорбі в центрі міста, розташованому навпроти берегів річки Ірвелл; і незадовго до початку християнського літочислення, після початку римського завоювання Британії, полководець звелів заснувати римську фортецю, яку збудували в центрі Манчестера, і навколо неї поселення існувало безперервно.
Близько 5100 року в місті почали селитися фламандські ткачі та прядильники, які перетворили його на важливий центр торгівлі вовною, льоном і тканинами та заклали основу тієї зміни, якої місто зазнало через сотні років, перетворившись на головний центр текстильної промисловості під час промислової революції.
У 5595 році (1834/1835) воно стало першим і найбільшим промисловим містом у світі, і внаслідок цього стало центром нововведень у багатьох галузях: так, воно було одним із перших місць, де облаштували станції залізниці, одним із перших у світі місць підключення телефонних ліній тощо. Дійшло до того, що в той період був поширений вислів, що «світ робить завтра те, що Манчестер робить сьогодні».
У роки розквіту в місті діяло понад 100 бавовняних фабрик, і в ньому оброблялося близько 65 % бавовни всього світу.
У період Другої світової війни нацистські сили бомбардували місто внаслідок переведення його промислових підприємств на потреби воєнних зусиль, і під час найбільшого нальоту на місто впродовж 2 ночей поспіль було скинуто 467 тонн бомб і понад 37 000 запальних бомб, які зруйнували більшу частину історичного центру міста і знищили близько 30 000 будинків.
Сьогодні єврейська громада Манчестера налічує близько 35 000 членів, і це друга за величиною єврейська громада в королівстві після Лондона. У 5594 році (1833/1834) у місті було засновано іспано-португальську синагогу, а в 5744 році (1983/1984) було засновано Єврейський музей Манчестера, що документує історію єврейської громади міста.
У хасидуті Хабаду
Серед перших хасидів Хабаду, які емігрували до Англії й оселилися в Манчестері, був рав Аврагам-Сендер Немцов, який учинив за вказівкою Ребе і емігрував до Англії, де оселився в місті Манчестері. Він був одним із перших хасидів Хабаду, що прибули до Англії, і разом з іншими хасидами заснував громаду Хабаду у своєму місті. Щоб заробляти на життя, і далі займався ремеслом шхіти, а в роки, коли рав Аврагам-Іцхак Кук жив в Англії, той мав звичай їсти тільки від шхіти рава Немцова.
У 5683 році (1922/1923) у місті звільнилася посада рабина рава Ісраеля-Яакова Яффе, і за порадою Ребе Раяца та завдяки старанням рава Аврагама-Сендера Немцова рав Менахем-Цві Рівкін узяв на себе рабинство в місті, а слідом за цим був призначений також членом рабинського суду Манчестера.
Перед його від'їздом до Манчестера Ребе Раяц надіслав йому благословення в дорогу і окреслив його місію на місці — діяти серед анаш у справах хасидуту. Коли він повідомив Ребе, що прибув на місце, 24 кислева, Ребе Раяц надіслав йому ще одного листа, в якому благословив його великим успіхом, попри труднощі, які спершу постануть на його шляху, і запевнив, що все місто буде благословенне щедрим благословенням завдяки його діяльності[1]. У тому самому листі Ребе призначив його шадаром, щоб він їздив по всій Англії, повторював хасидут і бесідував з людьми по всій країні. На завершення Ребе просить його щотижня писати детальний і докладний звіт і надсилати його раву Ельханану-Дову Морозову, одному із секретарів Ребе Раяца. Згодом Ребе повідомив хабадським громадським діячам, що рав Рівкін — адреса в усіх справах Хабаду в Англії[2].
Коли його призначили рабином в Англії, члени громади вимагали, щоб він змінив російський картуз на рабинський капелюх («циліндр»), як там було заведено. Спершу він рішуче відмовлявся і навіть волів залишити там рабинську посаду. Зрештою він запитав Ребе Раяца, і Ребе відповів йому, щоб він носив циліндр згідно з місцевим звичаєм. Відтоді як він отримав вказівку Ребе, він не знімав цього капелюха з голови.
Ще одним хасидом, що належав до числа видатних і діяльних хасидів у хабадській громаді, яка склалася в місті, і наблизив багатьох молодих людей до світу хасидизму Хабад, які стали головами важливих родин, був рав Іцхак Дубов, який у 5688 році (1927/1928) переїхав з Риги до Манчестера і служив у ньому рабином упродовж п'ятдесяти років.
Після того як Ребе став провідником хасидизму Хабад, він наблизив одного з нащадків хасидів, рава Шнеура-Залмана Яффе; первісний зв'язок був через хабадського шадара р. Бен-Ціона Шем-Това, який спонукав членів родини листуватися з Ребе Раяцем і відновити їхній зв'язок із хасидизмом Хабад. Основний же зв'язок почався після аварії, в яку потрапила його донька, коли вони удостоїлися в 5719 році (1958/1959) особливо довгого і незвичайного єхідуту, що тривав кілька годин і став першою віхою в тривалому зв'язку р. Залмана з Ребе, під час якого Ребе обсипав його численними й рідкісними знаками наближення, а сам р. Залман став шаліахом Ребе і хабадським активістом за місцем проживання, тож Ребе мав звичай любовно називати його «містер Манчестер».
Починаючи з місяця тамуза 5721 року (червень–липень 1961), коли він організував поїздку 120 євреїв з Англії, які перебували при дворі Ребе впродовж двох тижнів поспіль, він почав майже щороку організовувати особливу поїздку з Манчестера до двору Ребе, унаслідок якої багато родин наблизилися до хасидизму Хабад.
На пропозицію р. Аврагама Яффе і р. Берла Періна, які шукали авреха, що діяв би в шліхуті Ребе в місті, Ребе погодився з пропозицією призначити для цього рава Хаїма Фаро, який у 5731 році (1970/1971) виїхав діяти в шліхуті Ребе в місті, причому на єхідуті перед від'їздом Ребе вручив йому сидур, а його дружині — кишенькову «Танію».
До 5743 навчального року в місті було засновано єшиву «Любавич» Манчестер, призначену для учнів віку єшиви гдоли, яка діє від часу свого заснування під керівництвом рава Йосефа-Аківи Когена, що служить головою єшиви, і рава Іцхака Кляйна, що служить машпіа.
У 5766 році (2005/2006) рав Фаро репатріювався до Святої Землі й оселився в Бейт-Шемеші з метою діяти в шліхуті з англомовною громадою, що оселилася в місті, а його місце нині займає його зять рав Перец Хен, який служить також директором торанічного центру «Тора сентер» у місті.
Старійшини хасидів Хабаду в місті
- Рав Менахем-Цві Рівкін
- Рав Аврагам-Сендер Немцов
- Рав Іцхак Дубов
- Рав Шмуель Рейн
Хасиди Хабаду в місті
- Рав Лейбл Турк — шойхет-бодек, книготорговець, займався шліхутом і мівцоїм
- Рав Єхіель Фогель — вихователь, шаліах.
- Рав Мордехай-Цві Суфрін — уродженець міста, вихователь і директор літнього табору «Любавич» у Манчестері.
- Рав Йосеф-Аківа Коген — голова єшиви «Любавич» Манчестер.
- Рав Іцхак-Шалом Кляйн — головний машпіа в єшиві Хабаду в місті.
- Рав Яаков-Моше Вольберг — у минулому один із голів єшиви та рам в єшиві «Любавич» Манчестер в Англії.
- Р. Шалом Вайс — уродженець міста, який наблизився до Хабаду і служив у минулому господарським директором єшиви «Томхей Тмімім» Манчестер.
- Рав Аврагам (син р. Шнеура-Залмана) Яффе — рабин у синагозі «Любавич» Манчестер.
Примітки
- ^ «Ігрот кодеш», т. 14, с. 263
- ^ Див. «Ігрот кодеш», ч. 14, с. 265, у листі раву Раскіну до Варшави, і ч. 1, с. 374, раву Гавліну з Єрусалима