Перейти до вмісту

Причина і наслідок (нігле)

Матеріал з Хабадпедії

Сіба у-мсовав — дослідницьке питання в поглядах юдаїзму: коли є певна реальність, згідно з якою треба чинити певним чином, чи слід наголошувати на причині, що спричинила цю реальність, чи на самій реальності.

З цього питання Ребе наводить кілька доказів у Шасі.

Сугія про Шапура Малку

Наприкінці трактату «Авода зара»[1] наводиться щодо кошерності трефного ножа, яким хочуть скористатися, щоб їсти кошерну річ:

Сказав рав Укба бар Хама, і встромляє його десять разів у землю. Сказав рав Гуна, син рава Єгошуа, і в землю незорану. Сказав рав Кагана, і ножем добрим, у якому немає щербин. Навчали також так, ніж добрий, у якому немає щербин, встромляють десять разів у землю, сказав рав Гуна, син рава Єгошуа, щоб їсти ним холодне.

Щодо цього Гемара наводить випадок: «як у тому випадку, коли рав Єгуда і Баті бар Тові сиділи перед Шапуром Малкою, принесли їм етрог, він відрізав, з'їв, відрізав і дав Баті бар Тові, знову встромив десять разів у землю, відрізав і дав мар Єгуді, сказав йому Баті бар Тові, а та людина хіба не син Ізраїлю, сказав йому, щодо пана я певен, а щодо пана не певен. Є такі, що кажуть, що він сказав йому, згадай, що ти зробив учора ввечері».

Переклад: рав Єгуда і його раб Баті бар Тові сиділи перед Шапуром Малкою, який був неєврейським царем. Їм принесли етрог для їжі. Цар відрізав шматки від етрога і взяв собі кілька шматків, потім цар відрізав від етрога своїм ножем і дав Баті. А після цього встромив ніж десять разів у землю і тоді дав раву Єгуді поїсти. Запитав його Баті бар Тові: а хіба я не єврей? Відповів йому цар: про рава Єгуду мені відомо, що він дотримується цього закону, а про тебе мені невідомо. (І згідно з коментарем Раші:) «Мар кім лі бе-гавей — рава Єгуду я знаю як стриманого, який не їстиме нічого забороненого, але тебе я не вважаю таким стриманим». Згідно з другою версією, він сказав йому, що йому достеменно відомо, що Баті не дотримується заповідей Тори, і згідно з коментарем Раші — «Май авадт бе-урта — у персів був звичай надавати жінок постояльцям, і коли він надіслав їх їм минулої ночі, Баті прийняв, а рав Єгуда не прийняв».

Щодо двох думок про те, що сказав йому Шапур Малка, Ребе пояснює, що вони розходяться в тому, чи головне — причина, завдяки якій він дізнався, як той вчинив, чи наслідок — те, що той вчинив.

Сугія про заборону торгівлі з неєвреєм у його свято

Сказано в Мішні[2]: «Перед святами ідолопоклонників — три дні заборонено торгувати з ними, позичати їм речі і позичати в них, давати їм у борг і брати в них у борг, повертати їм борг і отримувати від них борг». А в Гемарі там розійшлися в думках Рав і Шмуель: один навчав «їхні лиха», а інший навчав «їхні свідчення». І пояснюється в Гемарі, що обидва праві; той, хто навчав «їхні лиха», не помиляється, бо написано «Бо близький день лиха їхнього», а той, хто навчав «їхні свідчення», не помиляється, бо написано «Хай представлять свідків своїх і виправдаються».

І пояснює Гемара[3], у чому корінь суперечки: а той, хто навчав «їхні лиха», чому не навчав «їхні свідчення»? Скаже тобі: крах важливіший! А той, хто навчав «їхні свідчення», чому не навчав «їхні лиха»? Скаже тобі: хто спричинив їм крах? Свідчення, яке вони засвідчили про себе! Тому свідчення важливіше. І коли ми уточнимо слова Гемари, виявиться, що Гемара ставить головне в залежність від причини — хто спричинив їм крах свідчення, яке вони засвідчили про себе, тому свідчення важливіше», тобто вони розходяться в тому, чи важливіша причина — причина, чи наслідок.

Див. також

Примітки

  1. ^ Аркуш 76б..
  2. ^ Авода зара, аркуш 2, а
  3. ^ Аркуш 2 сторона а.

Повідомити про помилку на цій сторінці