Перейти до вмісту

Шапур Малка

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю слід спростити: статтю сформульовано в торанічній манері та надто високою мовою, і її важко зрозуміти широкій публіці.
Необхідно додати інтуїтивно зрозумілий вступ, який пояснить ідеї та поняття простіше, бажано з прикладами. Якщо ви вважаєте, що стаття недостатньо ясна або в ній є незрозумілий вам момент, вкажіть це на її сторінці обговорення. Слід зазначити, що багато статей, які пояснюють поняття хасидуту, потребують попередньої підготовки.
Цю статтю слід спростити: статтю сформульовано в торанічній манері та надто високою мовою, і її важко зрозуміти широкій публіці.
Необхідно додати інтуїтивно зрозумілий вступ, який пояснить ідеї та поняття простіше, бажано з прикладами. Якщо ви вважаєте, що стаття недостатньо ясна або в ній є незрозумілий вам момент, вкажіть це на її сторінці обговорення. Слід зазначити, що багато статей, які пояснюють поняття хасидуту, потребують попередньої підготовки.

Шапур Малка був вавилонським царем за часів покоління рава Єгуди і до покоління Абає і Рави. Згадується в Талмуді переважно в позитивних контекстах.

У трактаті «Брахот»[1] згадується у зв'язку із суперечкою, яку він мав із Равою, який довів йому, що сни людини йдуть за її денними думками. У трактаті «Таанит»[2] він згадується у зв'язку з історією, коли він хотів завдати страждань Раві, але удостоївся сну від своєї матері, яка застерегла його, що не варто завдавати страждань євреям, бо всі їхні молитви приймаються. Унаслідок цього Шапур Малка зажадав від Рави, щоб той низвів дощ, учинок, який викликав на нього звинувачення на Небесах.

Натомість у трактаті «Моед катан»[3] він згадується в поганому світлі, як жорстокий масовий убивця, який убив дванадцять тисяч євреїв. Попри це, він хвалився перед Шмуелем, що ніколи не вбив жодного єврея просто так, і в Гемарі справді пояснюється, що вони накликали це на себе, бо повстали проти нього. Крім того, Шапур згадується як той, хто взяв багато податків із Рави[4].

У трактаті «Санедрин»[5] згадується у зв'язку із запитанням, яке він поставив раву Хамі, яке джерело поховання з Тори.

У вченні Ребе

Наприкінці трактату «Авода зара»[6] наводиться: сказав рав Укба бар Хама, і встромляє його десять разів у землю. Сказав рав Гуна, син рава Єгошуа, і в землю незорану. Сказав рав Кахана, і ножем добрим, у якому немає щербин. Вчили також так: ніж добрий, у якому немає щербин, встромляють десять разів у землю. Сказав рав Гуна, син рава Єгошуа, щоб їсти ним холодне, як у тому випадку, коли рав Єгуда і Баті бар Тові сиділи перед Шапуром Малкою, принесли їм етрог, він відрізав, з'їв, відрізав і дав Баті бар Тові, знову Встромив десять разів у землю, відрізав і дав мар Єгуді. Сказав йому Баті бар Тові: а той чоловік — хіба не син Ізраїлю? Сказав йому: щодо пана я певен, а щодо пана не певен. Є такі, що кажуть, що він сказав йому: згадай, що ти зробив учора ввечері.

Переклад: рав Єгуда і його раб Баті бар Тові сиділи перед Шапуром Малкою, який був царем-неєвреєм. Їм принесли етрог для їжі. Цар відрізав шматки від етрога і взяв собі кілька шматків, потім цар відрізав від етрога своїм ножем і дав Баті. А після цього встромив ніж десять разів у землю і тоді дав раву Єгуді поїсти. Запитав його Баті бар Тові: а хіба я не єврей? Відповів йому цар: про рава Єгуду мені відомо, що він дотримується цього закону, а про тебе мені невідомо. (І згідно з коментарем Раші:) «Мар кім лі бе-гавей — рава Єгуду я знаю як стриманого, який не їстиме нічого забороненого, але тебе я не вважаю таким стриманим». Згідно з другою версією, він сказав йому, що йому достеменно відомо, що Баті не дотримується заповідей Тори, і згідно з коментарем Раші — «Май авадт бе-урта — у персів був звичай надавати жінок постояльцям, і коли він надіслав їх їм минулої ночі, Баті прийняв, а рав Єгуда не прийняв».

Ребе[7] ставить запитання: чому Шапур Малка встромив ніж у землю саме після того, як дав Баті бар Тові, адже немає жодного зайвого клопоту в тому, щоб встромити ніж у землю перед цим, а тому, навіть якщо він не був певен, що Баті стриманий, чому він не встромив ніж у землю перед цим? І ще: навіть якщо він був певен, що той не стриманий, це не причина вводити його в заборонене.

Ребе пояснює, що з цього випадку випливає, що Шапур Малка був обізнаний у законах. І тому він не встромив ніж до того, як він поїв, бо не в звичаї мудреця робити щось без потреби. І ще: оскільки він не був неєвреєм, адже неєвреям не дозволяють запроваджувати закони на власний розсуд[8], навіть якщо вони зробили це, щоб отримати нагороду[9]

А причина того, що він не встромив ніж, коли давали Баті, у тому, щоб не ввести в оману тих, хто бачить, які подумали б із цього вчинку, що він повноцінний єврей, хоча насправді він був рабом рава Єгуди, а якщо він отримав вільну грамоту — то й тоді він не призводить його до гріха, адже він не змушує його їсти цю їжу.

Однак слід запитати, чому він не остерігався заборони перед сліпим не клади перешкоди, що Табі з'їсть із поваги до царя, адже йдеться про «два боки річки», адже він не їв би, якби не з поваги до царя[10] і Ребе відповідає, що йдеться лише про сумнів, і особливо згідно з думками, що сфека де-орайта ле-хумра є лише постановою мудреців, і звісно, що неєврей цим не зобов'язаний.

Про дві думки, що сказав йому Шапур Малка, Ребе пояснює, що вони розходяться в тому, чи головне причина, через яку він дізнався, яким чином той раб, чи наслідок — що той раб.

Примітки

  1. ^ 56б
  2. ^ 24б
  3. ^ 26б
  4. ^ Хагіга, 5б
  5. ^ 46б
  6. ^ Аркуш 76б.
  7. ^ «Гітваадуйот» 5744 частина 4.
  8. ^ Рамбам, «Закони царів», розділ 10, галаха 9.
  9. ^ Рамбам там, закон 10.
  10. ^ Див. Хагіга 5.

Повідомити про помилку на цій сторінці