Нохум Тамрін
| Нахум Тамрін | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5726 (1965/1966) |
| Місце народження | Москва |
| Країна | Росія, Україна |
| Місце проживання | Москва, Житомир, Івано-Франківськ |
| Рід діяльності | шаліах |
| Освіта | єшива «Томхей Тмімім» у Мар'їному Гаю |
| Посада | шаліах Ребе в Житомирі, генеральний директор Об'єднання єврейських громад Західної України |
| Сім'я | |
| Батько | Калман-Мелех Тамрін |
| Дід (по батькові) | Меїр-Моше Тамрін |
| Дружина | Стишія-Браха |
| Діти | р. Менахем-Мендл, р. Калман-Мелех, р. Леві-Іцхак, р. Шалом-Дов-Бер, Хая-Мушка |
| Брати й сестри | Меїр-Моше Тамрін |
| Родовід | |
Рав Нахум Тамрін (5726 — 1966) — один зі шлухім Ребе до Житомира і генеральний директор Об'єднання єврейських громад Західної України.
Біографія
Народився 5726 року (1965/1966) в родині батька, р. Калмана-Мелеха Тамріна, у Москві в Росії, за комуністичного режиму. Учився в єшиві «Томхей Тмімім» у Мар'їній Рощі. Під час навчання в єшиві роз'їжджав разом із ще кількома бахурім по всій Росії та дбав про поширення юдаїзму в місцевих єврейських громадах. 5749 року (1988/1989) брав участь разом з іншими учнями єшиви в купівлі «Бейт Любавич» у містечку Любавичі для Ребе, і це місце було куплено на його ім'я[1]. Крім того, він був правою рукою рава Давида Нахшона і р. Аві Тауба в їхніх поїздках шліхуту до Росії і таким чином багато займався ремонтом огелів наших Ребе, провідників поколінь на місці. 5750 року (1989/1990) уперше поїхав на 10 швата до Ребе.
Під час поїздок шліхуту членів «Агудат хасидей Хабад» Росії країною 5751 року (1990/1991) і далі для повернення книжок, що перебувають у Бібліотеці Леніна, допомагав їм у їхній роботі, а вони зі свого боку дали йому кілька посад у поширенні джерел країнами Радянського Союзу. 5 швата 5751 року (20 січня 1991) написав Ребе запитання, чи їхати вчитися до «Томхей Тмімім» Морристаун, і Ребе відповів йому: «За порадою Агудат хасидей Хабад». Думка більшості схилялася до того, щоб він поїхав на кілька місяців. Через кілька днів знову зібралися й вирішили, що він залишиться в Росії вчитися й займатися справами поширення джерел[2].
Після закінчення навчання в єшиві піднявся до Країни, щоб одружитися зі своєю дружиною, пані Стішією-Брахою. 5758 року (1997/1998) вирушив у шліхут Ребе до міста Житомир в Україні. Служить також генеральним директором Об'єднання єврейських громад Західної України, у межах якого координує єврейську діяльність для всіх євреїв сіл і населених пунктів округи.
У 5767 році (2006/2007) зазнав нападу антисемітів біля місцевої синагоги[3].
На початку війни Росії та України, що спалахнула 5782 року (2021/2022), залишився на місці шліхуту, попри становище, і протягом початкового періоду війни був єдиним шаліахом у Житомирі.
5786 року (2025/2026) переніс своє основне місце проживання до Івано-Франківська на заході України.
Родина
- Його син, р. Менахем-Мендл, — Ноф-га-Галіль, керівник видавничого відділу «Ітахадут га-хасидім» і редактор у молодіжному русі «Цівос Гашем» у Святій Землі.
- Його син, р. Калман-Мелех, — шаліах Ребе в кварталі Ткума Петах-Тікви.
- Його син, р. Леві-Іцхак, — Нетанія.
- Його син, р. Шалом-Дов-Бер, — Петах-Тіква.
- Його дочка, пані Хая-Мушка, дружина р. Шнеура-Залмана Кругляка, — Цфат.
- Його брат, р. Меїр-Моше Тамрін, шаліах у містечку Малаховка.
Додаткова література
- Шалом Магідман, Ребе всміхнувся мені величезною усмішкою, у «Кфар-Хабаді», випуск 1949, с. — 36 — 47.
- Інтерв'ю з його братом для тижневика «Кфар-Хабад»
- Менахем Коген, Шліхут на війні у віддалених селах, «Сіхат га-шавуа» рубрика «Єврейське життя»
Зовнішні посилання
- Побив рекорд: надіслав 1000 особистих мішлоах манот поштою на сайті

- Зворушливо: мівцо «Лулав» у віддалених селах України на сайті

- Порятунок літньої пари у Вортурні, Україна на сайті
Примітки
Код особи: № 6372485700