Перейти до вмісту

Хаїм-Елазар Горелік

Матеріал з Хабадпедії
Запит «Хаїм-Елазар Горелік» перенаправляється сюди. Про вирощувача етрогів у Кфар-Хабаді див. Елазар Горелік.
Хаїм-Елазар Горелік
Хасид Хабаду, людина самопожертви
Основна інформація
Дата народження3 сівана 5632 (9 червня 1872)
Дата смерті9 кислева 5707 (2 грудня 1946)
Місце похованняМалахівка
КраїнаРосія
Місце проживанняЩедрин, Рогачов, Локонія, Стара Русса, Малаховка
Рід діяльностімеламед, рабин
Посадарабин Локонії
Сім'я
БатькоМордехай Резнік
МатиСара-Фейга Резнік
ДружинаХая-Доба, дочка р. Мордехая-Менаше
ДітиЦіпа, Муся Каценеленбоген, Менахем-Мендл Горелік, Фрейда-Меріша Віленкін
Родовід

Рав Хаїм-Елазар Горелік (відомий на прізвисько «Лазер дер меламед», 3 сівана 5632 (9 червня 1872) — 9 кислева 5707 (2 грудня 1946)) — хасид Хабаду, людина самопожертви.

Біографія

Народився в містечку Паричі в Білорусі 3 сівана 5632 року (9 червня 1872) у батьків — рава Мордехая і Сари-Фейги Резнік, і був наречений іменем Елазар. Коли в дитинстві він захворів, йому додали ім'я «Хаїм».

Коли настав час призову до царської армії, він змінив прізвище на Горелік, сподіваючись у такий спосіб звільнитися від військової служби, щоб старанно вивчати Тору. І справді, зміна допомогла, і його було звільнено від військової служби.

Одружився з пані Хаєю-Добою, донькою р. Мордехая-Менаше. Після весілля жив у місті Щедрин, де р. Хаїм-Елазар почав безперервно поширювати Тору.

Р. Хаїм-Елазар вкладав усі свої сили в уроки Тори, аж поки не відчув великої слабкості, і лікарі звеліли йому припинити викладати багато годин і приділяти більше годин відпочинку. Він написав про це Ребе Рашабу, і через деякий час прийшла відповідь Ребе, у якій Ребе звелів йому класти біля ліжка перед сном скибку хліба, намазану маслом. Уранці, вставши з постелі, обмити руки і відразу з'їсти хліб, і так йому стане краще.

Так він і робив понад десять років, і це допомогло йому продовжувати святу роботу з єврейськими дітьми.

У Хаїма-Елазара та його дружини народилося шестеро дітей, три сини і три доньки, але п'ятеро старших померли в ранньому віці, і залишилася лише одна донька. Коли його дружина була вагітна наступною дитиною, р. Елазар поїхав до Ребе Рашаба і на «єхідуті» попросив у Ребе благословення, щоб дитина, яка в нього народиться, удостоїлася довгих днів.

Ребе Рашаб вказав йому кілька особливих практик, серед них — переїхати жити до іншого міста. Також він звелів, що коли народиться донька, її назвуть «Муся», а якщо це буде син, його назвуть Менахем-Мендл.

Р. Хаїм-Елазар не зволікав і відразу після повернення знявся з місця разом із сім'єю і переїхав жити до міста Рогачов.

На початку зими 5668 року (1907/1908) у нього народилася донька, і справді її назвали «Муся» (пані Муся Каценеленбоген). Через рік і три місяці, у свято Пурим 5669 року (7 березня 1909), народився ще син і був названий «Менахем-Мендл».

Через кілька років пані Хая-Доба знову завагітніла, і на прохання р. Хаїма-Елазара Рогачовський гаон прийшов до них додому і благословив жінку і дітей. Він також звелів поставити біля її ліжка посудину з водою як сгулу для легких пологів.

У пані Горелік були ускладнення із серцем, і лікарі зі свого боку застерігали їх від пологів, кажучи, що народжувати їй небезпечно; і на час пологів, у місяці тішрей, р. Хаїм поїхав до Ребе Рашаба; попри побоювання, у розпал місяця тішрей до нього прийшла звістка, що в нього народилася ще одна донька (Фрейда-Меріша Віленкін).

Р. Хаїм-Елазар під час арешту

У період комуністичної революції

Після того як у 5677 році (1916/1917) почалася комуністична революція, р. Хаїм-Елазар разом із багатьма іншими хасидами пішов у підпілля, щоб і далі навчати єврейських дітей, а свого сина р. Мендла відправив навчатися до єшиви «Томхей Тмімім» у відділеннях, заснованих у Харкові та в Невелі.

На р. Хаїма-Елазара чинили сильний тиск, і в певний момент він був змушений віддати двох своїх доньок, Ціпу і Мусю, навчатися до школи.

У ті роки економічне становище в Росії перебувало в безпрецедентному занепаді, і попри це р. Хаїм-Елазар, який мізерно заробляв підпільним навчанням дітей, погодився взяти до себе дітей сім'ї свого друга, відомого хасида рава Яакова Маскалика.

З Рогачова р. Хаїм-Елазар переселився до містечка під назвою Локонія, де служив рабином. Приблизно через два роки переїхав жити до містечка Стара Русса, де продовжував своє давнє ремесло — підпільне навчання дітей.

У Старій Руссі було небагато сімей євреїв, що дотримуються заповідей, і р. Хаїм-Елазар побоювався, що оточення погано вплине на його дітей. У 5695 році (1934/1935) він знову взяв посох мандрівника і переїхав жити до Малаховки поблизу Москви, де на той час було скупчення хасидів. Заради заробітку працював нічним сторожем, а вдень продовжував таємно навчати дітей хасидів.

У місяці елул 5695 року (серпень–вересень 1935), коли співробітники НКВС почали широку хвилю арештів, у першій хвилі арештів було заарештовано сімох хасидів, серед них р. Хаїма-Елазара та його сина р. Мендла.

Сімох заарештованих доставили до штабу таємної поліції в Москві — «Луб'янки», де їх катували слідчі НКВС. Після закінчення допитів їх перевели до в'язниці «Бутирка», де вони сиділи до винесення вироку.

Після довгих тижнів очікування їм зачитали обвинувальний висновок, і вирок був — три роки заслання в Казахстані.

Невдовзі після цього в'язнів повезли на залізничну станцію на шляху до місця заслання. Вони прибули до Ташкента, столиці Узбекистану, і там кілька днів перебували у в'язниці. А потім прибули до Алма-Ати, столиці Казахстану, і звідти поїхали до Чимкента, обласного міста в Казахстані, — це була остання зупинка. Горелікам — батькові й синові — дозволили жити в місті Чимкенті.

Щотижня вони мали розписуватися в штабі НКВС, щоб довести, що й далі перебувають у призначеному їм місці і не втекли.

Унаслідок цього Меріша, молодша донька р. Хаїма-Елазара, вирішила поїхати до Чимкента, щоб допомагати батькові та братові. Через пів року до них приєдналася і пані Хая-Доба, дружина р. Хаїма-Елазара, разом зі своїм онуком р. Мордехаєм Козлінером.

Після закінчення трьох років заслання р. Хаїм-Елазар мав бути звільнений, однак документи, що це підтверджували, загубилися. Відповідно, він був змушений залишатися на засланні, доки не знайдуться документи, що підтверджують строк його покарання. Заслання затяглося, аж поки донька Муся не отримала благословення від Ребе Раяца. Невдовзі після цього заслані та їхні сім'ї повернулися додому до Малаховки, у 5699 році (1938/1939).

Через війну р. Хаїм-Елазар і його сім'я втекли до Самарканда в далекому Узбекистані. Там вони пробули кілька років, до кінця війни.

Після закінчення війни стала відома можливість покинути Росію з польськими паспортами («Виїзд із Росії 5706»). І справді, багато хасидів нелегально перетнули кордон через Львів за допомогою підроблених документів. Коли про цю можливість дізнався р. Хаїм-Елазар, він вирішив спробувати виїхати з Росії цим шляхом. Разом із дружиною і донькою Мерішею вони вирушили до Львова, зробивши проміжну зупинку в Москві.

Перебуваючи в Москві, р. Хаїм-Елазар раптово захворів на тяжке запалення легень і в понеділок, 9 кислева 5707 року (2 грудня 1946), помер. Р. Хаїма-Елазара поховали поруч із могилою рава Моше-Лейба Гінзбурга, зятя Ребе Магараша, на кладовищі в Малаховці. Його дружина померла 24 тішрея 5711 року (5 жовтня 1950) у Чернівцях.

Родина

Додаткова література

Хаїм-Елазар Горелік згадується ще в 18 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 4440255100

Повідомити про помилку на цій сторінці