Пушкін
Пушкін (Царське Село, село царя) — селище поблизу Петербурга; за часів проводу Ребе Раяца там існувала хасидська громада.
Історія
Селище спочатку називали Царське Село, що означає «село царя»; після комуністичної революції комуністи змінили назву селища на ім'я «Пушкін». Селище розташоване близько до Петербурга, на відстані близько 25 кілометрів.
Наші Ребе, провідники поколінь, у селищі

Ребе Магараш відвідав улітку 5622 року (1861/1862) селище, щоб розшукати онука дослідника, який намалював Алтер Ребе. Ребе Магараш знайшов його, і онук вагався віддати портрет; лише після внесення застави в розмірі десяти тисяч карбованців він погодився віддати портрет Ребе Магарашу на місяць. Через роки, 5640 року (1879/1880), Ребе Магараш знову приїхав до селища, щоб трохи відпочити від громадської діяльності, яку він провадив у сусідньому Петербурзі.
Ребе Раяц відвідав Петербург 5662 року (1901/1902), щоб зустрітися з генералом Кутовим, — і це щоб отримати рекомендаційного листа до певного міністра і тим скасувати заборони й лиха для євреїв; оскільки хасид, з яким Ребе Раяц діяв, щоб налагодити зв'язок із генералом, — р. Еліезер Еліянський — жив у селищі, Ребе Раяц поїхав потягом до селища, і вже під час поїздки Ребе Раяц з особливого провидіння зустрів генерала; рекомендаційного листа генерал написав на залізничній станції селища, Ребе Раяц переночував у селищі в р. Еліезера[1], а наступного дня повернувся до Петербурга[2].
Громада хасидів у селищі
Унаслідок переслідувань комуністів кілька хасидських родин прибули до селища; вони сподівалися знайти там трохи спокою для душі від переслідувань, оскільки йшлося про тихе й маленьке селище.
Мін'ян у домі рава Шмуеля-Менахема Кляйна

Хабадський мін'ян існував у домі родини рава Шмуеля-Менахема Кляйна, а по суботах там проводилися навіть фарбрейнгени; крім того, там відбувалися й весілля хасидської громади. Дім родини Кляйн був у житловій квартирі, що складалася з однієї великої кімнати, більша частина якої була відведена під синагогу, а за розвішаними завісами жили члени родини. На свято Сукот єдину суку в Пушкіні будували біля дому родини Кляйн, і всі хасиди приходили до суки виконати заповідь свята[3]
Оскільки мін'ян проводився в домі рава Шмуеля-Менахема Кляйна, р. Шмуеля-Менахема кілька разів викликали на виснажливі допити й не раз погрожували йому різними і дивними погрозами, але р. Шмуель-Менахем не піддавався тиску[4].
Рав Плоткін — рабин громади

Рабином громади був рав Аврагам-Еліягу Плоткін. Рав Плоткін, який до того служив рабином у кількох містечках Радянського Союзу, через переслідування влади переїхав жити до Пушкіна. Зовні він займався різними ремеслами заради прожитку, але насправді служив рабином і поширював Тору як серед дорослих, так і серед дітей. Таємна поліція знала про його дії й переслідувала його, але рав Плоткін продовжував свою діяльність зі зміцнення єврейства та хасидизму в Пушкіні[5].
Хасиди Хабаду в Пушкіні
- Рав Аврагам-Еліягу Плоткін — рабин любавицької громади в Пушкіні
- Рав Шмуель Гальперін — відомий як шохет, що удостоївся різати для наших Ребе, провідників поколінь. Двічі був заарештований комуністами, і коли вдруге звільнився, 15 швата 5699 року (4 лютого 1939), вирішив покинути місто свого проживання Вітебськ і переїхати з родиною до Пушкіна [6].
- Рав Калман Хусидов
- Рав Шмуель-Менахем Кляйн — який приймав у себе мін'ян Хабаду в Пушкіні
- Рав Шнеур-Залман Калменсон — з ветеранів громади Хабаду Пушкіна
- Рав Ісраель-Шимон Калменсон

- Рав Берке Хен — зять р. Шнеура-Залмана Калменсона, згодом знаменитий хасид.
- Рав Шмуель Морозов, з діячів «Тіферет бахурім» у Ленінграді
- Рав Аврагам Каповський, тесть рава Мордехая Козлінера
- Рав Ісраель-Давид Каповський
Громада Хабаду в Бортюку
Під час Голокосту хасиди Хабаду в Пушкіні втекли разом потягом і після поневірянь і лих прибули до селища Бортюк і жили хасидським громадським життям у маленькому селищі впродовж двох років.
Втеча громади Хабаду почалася влітку 5701 року (1940/1941), коли нацисти просувалися до Ленінграда[7]. На пероні вокзалу в Ленінграді перед виїздом групи стояли двоє з хасидів громади — рав Шимон Гальперін і рав Аврагам Каповський; обох було призвано до армії, і тому їм не вдалося приєднатися до втечі. Після війни рав Гальперін щасливо повернувся з фронту, куди був посланий, а рав Каповський не повернувся.
Втеча потягом супроводжувалася лихами, і на початку шляху нацистські літаки обстріляли потяг, і частина пасажирів загинула.
Після поневірянь, зупинок і поїздок різними видами транспорту група прибула до маленького селища «Бортюк», де вони побудували хабадське громадське життя впродовж двох років, поки не перебралися до Узбекистану, де приєдналися до хасидів-біженців у Самарканді і Ташкенті [8].
У період Голокосту нацисти захопили Пушкін і вбили євреїв, які в ньому залишилися.
Див. також
Додаткова література
- Рав Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Голокості», «Громада Хабаду в Пушкіні», «Громада Хабаду в Бортюку», тижневик «Бейт Мошіах» 586, с. 42–48
- Рав Шнеур-Залман Бергер, «Толдот Хабад бе-Петербург», розділ 24 — Пушкін
- Рав Шмуель Плоткін, «Писання рава Аврагама-Еліягу Плоткіна» (книжка)
- Рав Шалом-Бер Фрідланд, «Діяльність через кордони», частина 1 — про родину рава Залмана Калменсона, його синів і його зятя р. Берке Хена.
Примітки
- ^ Ніч на 9 кислева
- ^ «Бейт Мошіах», 586, с. 44. Див. «Кунтрес у-мааян», с. 12 і далі.
- ^ «Толдот Хабад бе-Петербург», с. 208–209
- ^ «Бейт Мошіах», 586, с. 43–44. «Толдот Хабад бе-Петербург», с. 210–211
- ^ «Толдот Хабад бе-Петербург», с. 211
- ^ «Толдот Хабад бе-Петербург», с. 212
- ^ Група біженців складалася з таких хасидів: рав Аврагам-Еліягу Плоткін із дружиною та двома їхніми дітьми. Рав Шнеур-Залман Калменсон і його дружина, два його сини рав Єкутіель і рав Ісраель-Шимон Калменсони та їхні діти, його донька пані Фейга та її чоловік рав Берке Хен з їхніми синами. Рав Шмуель-Менахем Кляйн, його дружина та їхні діти. Рав Калман Хусидов (брат дружини р. Шмуеля-Менахема) з дружиною та місячним сином, пані Сара Каповська (сестра дружини р. Шмуеля-Менахема) та її донька пані Зельда (згодом дружина р. Мордехая Козлінера). Рав Шмуель Гальперін, його дружина та його невістка пані Блюма з її сином
- ^ «Толдот Хабад бе-Петербург», с. 234