Рафаель Німотін
| Рафаель Німотін | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5669 |
| Місце народження | Двінськ |
| Дата смерті | 9 нісана 5764 (31 березня 2004) |
| Місце поховання | Гар-га-Менухот |
| Країна | СРСР, Ізраїль |
| Місце проживання | Петербург, Ленінград, Рамот-Алеф, Єрусалим |
| Рід діяльності | шойхет |
| Учителі | Єгошуа Німотін (дід; шхіта) |
| Учні | Олександр Шейнін, Іцхак Коган та інші |
| Сім'я | |
| Батько | Шмуель Німотін |
| Дід (по батькові) | Єгошуа Німотін |
| Дружина | Паша |
| Брати й сестри | Хаїм-Йосеф-Давид Німотін, Хая-Мушка Німотін |
| Родовід | |
Рав Рафаель Німотін (5669 — 9 нісана 5764 (31 березня 2004)) був шойхетом, хасидом Хабаду, який жив у Ленінграді і з самопожертвою готував шойхетів, що дотримуються Тори та заповідей. На схилі літ переселився до Ерец-Ісраель і жив у районі Рамот-Алеф в Єрусалимі.
Біографія
Народився в Двінську в 5669 році (1908/1909) у батька, хасида р. Шмуеля Німотіна.
У його дитинстві родина за вказівкою Ребе Рашаба переїхала жити до Петербурга, і його батько тримав там єврейський кошерний ресторан і готель, щоб ті, хто проїжджав через місто, могли зупинитися в місці, придатному для тих, хто дотримується Тори та заповідей, і їсти кошерну їжу.
Будучи маленькою дитиною, удостоївся спати в одній кімнаті з Ребе, який приїхав у 5684 році (1923/1924) провідати свого майбутнього тестя, Ребе Раяца, що жив у той час у Петербурзі, і він навіть удостоївся того, що Ребе навчив його сліпого методу друку на знак вдячності за те, що він віддав йому своє власне ліжко[1].
З нагоди своєї бар-міцви зайшов на єхідут до Ребе Раяца разом із батьком, і Ребе Раяц вказав йому встановити постійне місце для своєї молитви і не ходити під час молитви по синагозі туди й сюди, граючись руками з ремінцями головного тфіліну (і при цих словах Ребе Раяц показав руками рух тих, хто так робить).
Був частим гостем у домі Рогачовського гаона р. Йосефа Розіна в Ленінграді.
Після того як його батька, рава рабі Шмуеля (хай помститься Всевишній за його кров), було заарештовано в 5697 році (1936/1937) — він був одним із перших серед «Гаругей малхут», був заарештований у місяці менахем-ав 5697 року (липень–серпень 1937), і його вбили в підвалах НКВС через два тижні, в місяці елулі 5697 року (серпень–вересень 1937), — усю його родину було відправлено на заслання з міста Ленінграда до Сибіру, і він був там на засланні понад 20 років; у розпал воєнних років, коли руки НКВС були зайняті справами війни, він вибрався з місця заслання, одружився зі своєю дружиною, пані Пашею, і продовжував жити в місті, поки знову не був заарештований після війни; і коли його вдалося схопити, його було ув'язнено і відправлено на заслання на 17 років; із в'язниці його було відправлено на заслання до Казахстану, в міста Алма-Ата і Костанай. А після того як вийшов на волю наприкінці п'ятдесятих років за їхнім літочисленням, зі смертю Сталіна, — оскільки він опанував ремесло шхіти в юності і прислужував своєму дідові, гаону-хасиду раву рабі Єгошуа Німотіну, в місті Вітебськ і отримав від нього свідоцтво, — то, оскільки в місті Ленінграді не було шойхетів, він узяв на себе роботу забою і з самопожертвою займався шхітою кошерного м'яса під чоботом радянської влади, а також займався підготовкою інших шойхетів до цього ремесла, попри небезпеку. Таємна поліція вела на нього широке полювання.
Тримав у себе вдома мікву, якою користувалися євреї з усього Радянського Союзу. КДБ постійно стежив за його домом, однак завдяки зв'язкам, які йому вдалося зав'язати з представниками місцевої влади за допомогою хабарів, які він їм передавав, йому вдавалося рятуватися знову і знову.
Кілька разів просив у Ребе дозволу залишити Росію, але Ребе вказав йому залишитися і діяти для збереження єврейської іскри[2]. З падінням залізної завіси виїхав за межі Радянського Союзу і переселився до Святої Землі, оселився в районі Рамот в Єрусалимі і помер 9 нісана 5764 року (31 березня 2004) у віці 95 років і був похований на Гар-га-Менухот[3].
На його честь було засновано «Інститут „Ран“» у Москві, що носить його ім'я у вигляді абревіатури і продовжує його шлях — підготовку богобоязливих шойхетів для єврейської громади в Росії та в діаспорі.
Деякі з його учнів
- Р. Олександр Шейнін
- Рав Іцхак Коган
Додаткова література
- М. Елкана, «Я удостоївся спати з Ребе шліта в одній кімнаті впродовж кількох місяців», інтерв'ю з равом Німотіном, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 491, сторінка 46 і далі.

- Повідомлення про його відхід з життя — тижневик «Бейт Мошіах», випуск 459, сторінка 70.

Примітки
- ^ Однак див. свідчення Йосефа-Іцхака Кацмана, що впродовж трьох місяців Ребе спав із ним в одній кімнаті і майже не обмінявся з ним жодним словом, крім окремих ввічливих слів, «Ковец 6 тішрея», видання «Ваад талмідей га-тмімім», 5776. Так само і в інтерв'ю самого р. Рафаеля в тижневику «Кфар-Хабад», випуск 491 (переддень Рош га-Шана 5752 (8 вересня 1991)), сторінка 48: «У той період у нашому домі жив Ребе шліта. Він зупинився в моїй кімнаті, і коли я приходив, ми були обидва в одній кімнаті... Було дуже важко розмовляти з Ребе шліта, коли ми перебували разом в одній кімнаті. Він завжди був дуже замкненою людиною, дуже закритою в собі, і говорив мало... Його шляхетність і його величезна серйозність — це щось неописуване. Він завжди був зайнятий. Ніколи не було навіть однієї секунди, щоб він байдикував, більшу частину часу вчився або писав. Він майже завжди приходив до кімнати останнім і виходив із неї першим. Він був заглиблений у себе, зайнятий своїми справами і майже ні з ким не розмовляв».
- ^ «Кі каров», випуск 117, сторінка 9.
- ^ Рав-хасид р. Рафаель Німотін, благословенної пам'яті
Код особи: № 8111644900