Калман-Мелех Тамрін
| Калман-Мелех Тамрін | |
|---|---|
Один із головних активістів громади хасидів у Москві за радянської влади | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 6 кислева 5701 (6 грудня 1940) |
| Місце народження | Москва |
| Дата смерті | 7 ава 5746 (12 серпня 1986) |
| Місце поховання | Малахівка |
| Країна | Радянський Союз |
| Місце проживання | Москва |
| Рід діяльності | громадський активіст, інженер, фотограф |
| Освіта | комп'ютерна інженерія в університеті |
| Посада | начальник відділу в Головному статистичному інституті Росії |
| Учителі | р. Менахем-Мендл Маскалик |
| Сім'я | |
| Батько | Меїр-Моше Тамрін |
| Мати | Нехама (з родини Коган) |
| Дружина | Голда |
| Діти | Меїр-Моше Тамрін, Нахум Тамрін, Берл Тамрін |
| Родовід | |
Рав Калман-Мелех Тамрін (6 кислева 5701 (6 грудня 1940) — 7 ава 5746 (12 серпня 1986)) — один із головних активістів громади хасидів у Москві за радянської влади.
Біографія
Народився 6 кислева 5701 року (6 грудня 1940) у Москві в родині Меїра-Моше Тамріна[1] і матері, пані Нехами (з родини Коган), третьою дитиною в родині[2].
Коли він був немовлям кількох місяців, німецька армія вторглася в Радянський Союз і почала швидкий і масований наступ, що спричинило широкомасштабну військову мобілізацію, під час якої до армії забрали його батька і старшого брата[3], а мати втекла з ним і його сестрою в глиб російської території; лише через п'ять років родина знову возз'єдналася, але невдовзі батько помер у віці лише 45 років[4].
Коли він став підлітком, його дядько р. Берл Коган подбав про те, щоб він таємно отримав єврейське виховання в хасида р. Менахема-Мендла Маскалика, але через погрози КДБ він перестав ходити до синагоги і був у розгубленості щодо свого подальшого життєвого шляху.
Після відходу з життя матері одружився зі своєю двоюрідною сестрою, пані Голдою, і вступив вивчати комп'ютерну інженерію до університету, суворо дотримуючись кашруту; успішно закінчив навчання й отримав посаду за фахом, і з роками просувався, доки не був призначений начальником відділу в Головному статистичному інституті Росії.
Протягом багатьох років він таємно зберігав своє єврейство: у Шабат замикався у своїй кімнаті і подовгу молився, приховуючи це від дітей через побоювання, що вони прохопляться в місцях, звідки це може дійти до влади, і його звільнять із роботи. Лише після трагічної загибелі його сина Берла він почав регулярно брати участь у молитвах у синагозі на вулиці Архипова в Москві, щоб мати змогу читати кадиш за сином; там, завдяки новій зустрічі з його другом р. Гече Віленським, зміцнилися його єврейська ідентичність і зв'язок із Ребе, і поступово він почав виявляти це й публічно.
Коли настав місяць свят з особливим розташуванням «трьох святих днів поспіль», простим розрахунком він дійшов висновку, що не зможе вигадувати відмовки на стільки днів протягом місяця, і вирішив звільнитися з роботи, яка щедро його забезпечувала, і зайнявся фотографією, оскільки самостійна професія дозволяла йому з більшою суворістю дотримуватися заповідей.
Завдяки рідкісній у хабадській громаді того часу обставині, що в нього був автомобіль, він став виконавцем справ громади і багато допомагав у всьому необхідному, а також почав наближати до єврейства інших молодих людей, вивчав із ними книгу «Танія» і приймав їх у себе вдома на шабатні трапези, а також протягом тижня, і удостоївся наблизити до єврейства багатьох молодих людей.
Одного разу, коли шлухім Ребе приїхали до Росії ще до падіння залізної завіси і знімали хасидів на відео, щоб показати це Ребе, він сказав Ребе, що, оскільки в нього немає можливості увійти на єхідут, він просить, щоб Ребе вказав йому, який нігун він може співати щоразу, коли захоче увійти на єхідут; і коли Ребе побачив це, він дуже плакав, а потім звелів відповісти йому, щоб він співав нігун «Арба бавот».
На прохання рава Берла Леві сфотографувати для Ребе святі могили наших Ребе і побачивши матеріальний стан довкола надгробків, він почав займатися їхнім ремонтом і відновленням, причому в частині робіт йому допомагав його син р. Моше Тамрін.
Із послабленням залізної завіси він думав виїхати з Росії, але, почувши послання, яке Ребе передав через рава Леві, — щоб хасиди-активісти, які живуть у Росії, залишилися займатися своїм шліхутом, — скасував свої плани і залишився жити в Москві.
В останні роки страждав від діабету, але відмовлявся приймати інсулін, оскільки до нього входить речовина, отримувана з «давар ахер», і не піддавався вмовлянням друзів; і хоча Ребе кількома способами просив з'ясувати, чому він не приймає ліків, він утримувався від приймання ліків.
Помер 7 менахем-ава 5746 року (12 серпня 1986) і похований на єврейській ділянці кладовища в Малахівці в передмісті Москви; за вказівкою Ребе, даною в порядку «ітарута ді-лейла», надгробок було встановлено швидко, попри правила кладовища, за якими перед встановленням надгробка треба чекати рік. Члени родини також отримали від Ребе лист зі співчуттями, надісланий на аркуші білого паперу без бланка, причому в підписі стояло лише перше особове ім'я Ребе — через небезпеку, пов'язану з цим.
Родина
- Його син, р. Моше Тамрін — шаліах Ребе в Малахівці, Росія.
- Його син, р. Нохум Тамрін — шаліах Ребе в Житомирі, Україна.
- Його син, Берл Тамрін — помер у дитинстві
Додаткова література
- Ребе! Я хочу увійти до тебе на єхідут, тижневик «Бейт Мошіах», 10 менахем-ава 5780 року (31 липня 2020), сторінка 18
Зовнішні посилання
- Останні на передовій, у тшурі з весілля його нащадків, 12 адара 5781 року (24 лютого 2021)
- «Усі ми — Калман-Мейлех Тамрін»: зворушливе інтерв'ю з нагоди 3 тамуза

Примітки
- ^ Народився в містечку Климовичі. За родинним переказом, прізвище «Тамрін» походить від прізвища «Томаркін» — знатного роду, близького до наших Ребе. Дід, р. Єхіель-Міхл, був одружений із Малкою з дому Рабинович і помер молодим, ще до того як йому виповнилося п'ятдесят років.
- ^ Після його старших брата і сестри — Єхіеля-Міхла і Шейни.
- ^ Його брат загинув на війні за два тижні до її закінчення.
- ^ Під час поїздки потягом, коли частина його тіла звисала із зовнішнього боку вагона, до нього притиснулася машина і скинула його; його переїхало і поранило, і наступного дня, 11 швата 5706 року (13 січня 1946), він помер від ран.
Код особи: № 4432485700