Перейти до вмісту

Шнеур Пінський

Матеріал з Хабадпедії
Шнеур Пінський
Основна інформація
Дата народження5658
Дата смерті11 адара II 5749 (18 березня 1989)
Місце похованняДілянка Хабаду на Оливковій горі
КраїнаРадянський Союз
Місце проживанняМосква (Таганка), Малахівка, Єрусалим
Місце діяльностіМосква, Малахівка, Єрусалим
Рід діяльностіпідпільний викладач Тори, ремісник
Освіта«Томхей Тмімім»
Посадачлен правління Колель Хабад
Сім'я
БатькоЦві-Гірш Пінський (Озаричі)
ДружинаСара, донька Хаїм-Ісраель Пінський (Озаричі)
ДітиІсраель Пінський, Нета-Бер Пінський, Хая Моцкін
Брати й сестриЄгуда Пінський, Моше-Мордехай Епштейн, Еліезер Пінський
Родовід

Рав Шнеур Пінський (5658 — 11 адара II 5749 (18 березня 1989)) був одним з учнів єшиви «Томхей Тмімім» і з активістів підпілля в Радянському Союзі, а в останні роки життя — в Єрусалимі.

Біографія

Народився 5658 року (1897/1898) в Озаричах у Білорусі в сім'ї рава Цві-Гірша Пінського (Озаричі).

5673 року (1912/1913) вступив на навчання до єшиви «Томхей Тмімім» і навчався в різних відділеннях до 5678 року (1917/1918).

Протягом 48 років викладав у підпіллі в Москві та в сусідньому передмісті Малахівка.

5685 року (1924/1925) одружився з донькою своєї тітки, Сарою, у дівоцтві Пінською, донькою свого дядька рава Хаїма-Ісраеля Пінського (Озаричі).

Якими б важкими не були умови – а вони завжди були важкими – хоч би де він працював, він продовжував навчатися і навчати Тори.

Він мав добру голову і золоті руки. Він працював шевцем, слюсарем, електриком, палітурником, покрівельником, механіком швейних машин тощо.

А вечорами, після робочого дня, він займався найулюбленішою для себе справою – вивченням Тори з молодими і старими.

Жив на Таганці, за пів години ходи від центральної синагоги на вулиці Архипова.

Його гостинність не знала меж. Кімната в його домі площею дев'ять кв. м завжди була повна людьми різного віку і різних поглядів.

Приходили хасиди, місцеві євреї, яких він знав, і такі, яких не знав, кожен знаходив у нашому домі тепло.

Кожен отримував склянку чаю і шматок гефілте фіш, який він їв, можливо, востаннє давним-давно у своєму містечку.

Багато хто з гостей залишався ночувати – на підлозі, на столі, на стільцях, присунутих одне до одного. Ковдр і подушок вистачало на всіх.

У свята в кімнатці тіснилося до двадцяти п'яти осіб, а на Песах навіть більше.

Місць за столом на всіх не вистачало.

Дітям іноді доводилося спати в коридорі або в сусідів, часом разом із кимось із гостей.

Після того як Ребе Раяц був звільнений зі свого відомого ув'язнення 5687 року (1926/1927), він оселився в Малахівці, і протягом шести тижнів удостоївся прислуговувати Ребе, причому одним з його обов'язків було наглядати за доїнням і забезпечувати Ребе молоком халав Ісраель мегадрін.

5732 року (1971/1972) йому вдалося виїхати за межі Радянського Союзу, і він оселився в Єрусалимі, де, попри похилий вік, продовжував займатися поширенням Тори.

5737 року (1976/1977) Ребе затвердив його включення до правління Колель Хабаду[1].

Протягом 17 років діяв у Єрусалимі, до свого відходу з життя в Шабат Захор, 11 адара II 5749 (18 березня 1989), і похований на цвинтарі на Оливковій горі.

На його надгробку, серед іншого, викарбувано, що він був «хаїль»: «Хасид Любавичів з покоління в покоління, богобоязливий і людинолюбний, учився сам і навчав багатьох».

Родина

Додаткова література

Примітки

Шнеур Пінський згадується ще в 17 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 8477727400

Повідомити про помилку на цій сторінці