Перейти до вмісту

Єгошуа Німотін

Матеріал з Хабадпедії
Єгошуа Німотін
Основна інформація
Дата народження5608
Дата смертішват 5702 (січень–лютий 1942)
Місце похованняєврейське кладовище в Ленінграді
КраїнаЛатвія, Білорусь, Росія
Місце проживанняВітебськ, Ленінград
Місце діяльностіРежиця, Вітебськ, Ушачі, Даниловичі, Бешенковичі, Велиж
Рід діяльностірабин, шадар
Посадарабин Режиці (з 5669), рабин Вітебська (з 5685), шадар Ребе Магараша
Сім'я
БатькоЙосеф-Давид Німотін
ДружинаРахель
ДітиШмуель Німотін
Родовід

Рав Єгошуа Німотін (5608 – шват 5702 (січень–лютий 1942)) був одним з видатних рабинів Хабаду минулого покоління.

Біографія

Народився 5608 року (1847/1848) у рава Йосефа-Давида Німотіна з містечка Кобліц, який був з хасидів Ребе Цемах Цедека.

Рав Єгошуа був гаоном і знавцем, обізнаним і у відкритій частині Тори, і в таємній частині Тори. Обдарований промовець і великий мудрець у духовних і матеріальних справах водночас. Багато хто приходив просити в нього доброї поради, і він відповідав і допомагав доброзичливо.

З юних років займався вивченням Тори і старанністю в ній. Він був великим масмідом, мав великі здібності і приблизно у 18 років уже отримав сміху на рабинство. Через роки удостоївся отримати сміху також від Рогачовського гаона. Дехто з найстаріших хасидів, що навчалися в єшиві «Томхей Тмімім» у Вітебську, бачили, що в нього була також сміха від гаона рабі Хаїма-Хізкіягу Медіні, автора «Сдей хемед» (який багато років служив рабином в Україні, і, мабуть, у цей період отримав від нього «сміху»).

5669 року (1908/1909) був затверджений рабином Речиці в Латвії і удостоївся звання «знаменитий рав». 5682 року (1921/1922) був призначений рабином Вітебська в Білорусі; протягом життя служив рабином ще в кількох містечках Росії. Серед них: Ушачі, Даниловичі, Бешенковичі, Веліж.

Р. Єгошуа був відданий Ребе Магарашу і навіть служив для нього шадаром. Його звичаєм було їздити до Ребе двічі на рік: один раз як рабин — на «Хаг га-моцім», тобто свято Шавуот, а вдруге як шадар.

Удостоївся бути відданим нашим Ребе, провідникам поколінь: Ребе Магарашу, Ребе Рашабу і Ребе Раяцу. Ребе Рашаб і також Ребе Раяц спонукали його і намагалися, щоб він прийняв на себе вінець рабинства. Коли 5669 року (1908/1909) помер адмор з Речиці (син адмора Магаріля з Кописі), йому запропонували з пошаною служити рабином міста. Він, як хасид вірний, спитав про це поради в Ребе Рашаба, і у відповіді Ребе Рашаб пише йому, увінчуючи його званням «знаменитий рав»: «Правильно, щоб ви поїхали до Речиці, бо, на мою думку, ви гідні бути прийнятим, бо з вашою допомогою вони будуть задоволені вами в усіх відношеннях»[1].

Приятелював з гаоном Рогачовером, рабином Двінська, і багато листувався з ним з галахічних питань[2].

Рабин Вітебська

5684 року (1923/1924) керівники громади Вітебська вирішили призначити його на посаду рабина міста; Ребе Раяц клопотався за нього і надіслав телеграму громадським діячам міста, у якій рекомендував його з особливими словами визнання:

Я чув, що багато хто говорить про те, щоб просити нашого друга, згаданого вище рава гаона, хай живе він, щоб він зволив прийняти на себе посаду і служіння рабина в їхньому чистому стані. Я думаю і сподіваюся, що з його приходом благословляться справи хасидизму і необхідні виправлення в їхньому чистому стані. Бо він людина, у якій є пробуджувальний дух, щоб пробуджувати й освітлювати словами хасидуту і словами пробудження, на додачу до його любові до миру й дружби та його знання у винесенні галахічних рішень, як відомо. І благий Б-г хай буде на допомогу тим, хто чинить добро і підтримує тих, хто трудиться заради Тори і юдаїзму

— «Ігрот кодеш», частина 1, с. 440

.

І справді, наступного року — узимку 5685 року (1924/1925) — він був призначений рабином Вітебська.

За часів комуністів він отримав припис про вислання до Сибіру. Дивовижним чином рав Єгошуа зумів потрапити на зустріч до начальника НКВС. Рав Німотін, наділений даром слова і переконання, поговорив з ним щиро і зумів умовити його, що у своєму похилому віці він уже не становить небезпеки для влади. І справді, солодкістю своїх слів він подіяв на кам'яне серце, і йому було дано дозвіл замінити Сибір на Ленінград. Там він і прожив до кінця своїх днів.

Відхід з життя

Рав Єгошуа помер від голоду разом зі своєю дружиною, ребецн Рахель, 23 чи 24 швата 5702 року (11 лютого 1942), під час нацистської блокади, хай зітреться ім'я їхнє, міста Ленінграда. Рав Барух Шифрін і його свояк рав Міхаель Ліпскер допомагали і займалися разом з равом Залманом-Шимоном Дворкіним тим, щоб поховати його в окремій могилі на єврейському кладовищі в Ленінграді. І навіть у дні тяжкої блокади Ленінграда він був похований окремо, поряд з дружиною. Через роки знаки, що позначали, де розташована могила, були втрачені.

Родина

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Ігрот кодеш», том 2, с. 478.
  2. ^ Частину листів було опубліковано в книзі «Кітвей р. Айзик» і в тшурот до родинних урочистостей його нащадків.
Єгошуа Німотін згадується ще в 16 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5118644900

Повідомити про помилку на цій сторінці