Хазака
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
| ||
| Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті | |
Хазака — правило Тори, чинне за будь-якого сумніву, чи то в «Йоре деа» (між людиною і Всюдисущим), чи то в «Хошен мішпат», згідно з яким, коли виникає будь-який сумнів, у сумніві слід чинити відповідно до того стану, який був до виникнення сумніву. Проте в «Хошен мішпат» є особлива хазака, що називається хазакою майна, яка бере гору над усіма хазаками в силу правила «з того, хто вимагає від ближнього, — доказ».
Джерело цього закону — у тому, як Тора приписує чинити з домом, у якому виявилися язви: тоді до дому слід ставитися як до ураженого язвами лише з того моменту, коли язви в ньому були напевно[1].
Хазака де-меікара
Коли виникає сумнів, існує суперечка рішонім: чи перевіряємо ми хазаку в джерелі сумніву, чи в місці, про яке йдеться.
Наприклад, у трактаті «Євамот» є суперечка рішонім у випадку, коли є сумнів, чи є певна жінка розлученою, і, отже, є сумнів також щодо її суперниці, чи є вона суперницею ерви, і якщо так, то як ерва звільнена від заповіді йібуму, так звільнена і друга. Одні вважають[2], що якщо чоловік розлучився зі своєю першою дружиною — забороненою через заборону ерви, і лише після цього одружився з її суперницею, то в сумніві кажуть, що її суперниця не ерва — як вона не була ервою до того, як він на ній одружився, а інші вважають[3], що оскільки ерва була заміжня, кажуть, що вона була заміжня і після цього — як у попередньому стані, який і є хазакою, і тому в сумніві її суперниця — сумнівна ерва[4].
Презумпція кошерності і презумпція достовірності
На 15-му аркуші трактату «Ктубот» є суперечка між раббаном Гамліелем і рештою танаїв про те, чи заслуговує жінка на довіру, кажучи «з кошерним я була близька», і на думку рабі Гамліеля вона заслуговує на довіру. Коментатори розмірковували про причину такої довіри: одні кажуть, що вона через те, що твердження «я впевнена» — сильне твердження проти «можливо»[5], а інші кажуть, що вона в силу правила «один свідок заслуговує на довіру в питаннях заборон»[6].
Ребе Цемах Цедек[7] пояснює, що хоча в справі, яка мала презумпцію заборони, один свідок не заслуговує на довіру, хіба що це в його владі, і «більшість і презумпція — більшість переважає», і якщо так, то, на перший погляд, не було б причини вірити жінці там, де є більшість непридатних, яка суперечить її твердженню «з кошерним я була близька», проте щодо довіри жінці, щоб не заборонити її чоловікові, вона заслуговує на довіру навіть проти більшості, оскільки в такій справі, коли вона вже була з кимось близька, це вважається як постфактум.
Цемах Цедек вагається: можливо, ця довіра — саме щодо дружини ізраїльтянина, яка має дві презумпції: 1) презумпцію кошерності, 2) презумпцію власної достовірності, і разом є дві презумпції на полегшення, але щодо дружини когена презумпція кошерності не вирішує сумніву, адже навіть якщо це було насильство і вона зовсім не згрішила — вона стає забороненою своєму чоловікові. Однак він наводить, що з хідушів Рашби і Рітви випливає, що навіть дружина когена заслуговує на довіру, що не було навіть насильства[8] і на перший погляд це важко, адже вона заслуговує на довіру лише за сумніву в забороні, наприклад коли жінка сама відлічує сім чистих днів, і це тому, що дні відліку настають самі собою, і це подібно до шматка, щодо якого сумніваються, чи це заборонений лій, чи дозволений жир, або в справі, яка в її владі, наприклад якщо вона була встановлена як ніда, вона заслуговує на довіру, кажучи «я занурилася»[9] але якщо встановлено заборону і це не в її владі, жінка не заслуговує на довіру, і «більшість і презумпція — більшість переважає».
Цемах Цедек відповідає, що на думку тих рішонім більшість, яка залежить від волі, і більшість непридатних узагалі не вважаються більшістю, оскільки така більшість залежить від дії (тобто це не постійна реальність у світі, а реальність, що виникає через вибір), і тому в такому випадку взагалі немає більшості, яка суперечила б хазаці достовірності жінки.
Хазака трьох років
Основна стаття – Хазака трьох років
Хазака трьох років — це один із законів хазаки, який говорить, що коли людина проживає на земельній ділянці або користується нею протягом трьох років поспіль, це користування дає їй хазаку володіння, тобто початкове й певне припущення таке, що щодо кожної людини, яка проживає на певній ділянці як власник і проти якої ніхто не протестував, слід припускати «за першим осягненням», що ділянка її, доки не з'ясується інше.
Примітки
- ^ Трактат Хулін, 6а.
- ^ Рамбан.
- ^ Тосафот.
- ^ «Цемах Цедек» с. 171
- ^ Рош там, на аркуш 9.
- ^ Наводиться в Гітин, 2б.
- ^ Шут, «Евен га-езер», розділ 30, 1.
- ^ І як написав «Магід мішне», і навели його «Хелкат мехокек» і «Бейт Шмуель»., і не як «Пней Єгошуа»; і вже заперечив йому «При мегадім» у своїй передмові до «Йоре деа» в «Правилах більшості й хазаки». І написав про це: і так само за законом, що кожна жінка достовірна, кажучи «я дозволена», якщо немає того, хто спростовує.
- ^ Як написали Тосафот і Рашба на початку першого розділу трактату Гітин.