Ісраель-Пінхас Шрайбер
| Ісраель-Пінхас Шрайбер | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Місце поховання | Оливкова гора |
| Місце проживання | Полтава, містечко поблизу Москви, Самарканд |
| Рід діяльності | шохет-бодек, машпіа |
| Освіта | «Томхей Тмімім» у Любавичах |
| Посада | машпіа єшиви «Томхей Тмімім» у Полтаві, шойхет-бодек міста Полтава |
| Учителі | Єхезкель Гімельштейн, та інші |
| Сім'я | |
| Батько | р. Аврагам-Давид Шрайберк/Шрайберг |
| Мати | Міна |
| Дружина | Нехама, дочка рава Давида Шимановича |
| Діти | р. Хаїм-Яаков-Рафаель Шрайбер, та інші |
| Родовід | |
הרב ישראל פנחס שרייבר (מכונה פינייע ראקשיקער; תרנ"ב–תש"ג) היה שו"ב ומשפיע רוחני בישיבת תומכי תמימים פולטבה. מבכירי תלמידי תומכי תמימים בליובאוויטש שבליובאוויטש, עובד ומשכיל.
Його юність
Народився в батька, р. Аврагама-Давида Шрайберка/Шрайберга, і матері Міни в 5652 році (1891/1892), поблизу містечка Ракішк — Литва. У віці близько 14 років поїхав навчатися в єшиву «Томхей Тмімім» Любавич. Невдовзі після цього його родина емігрувала до Кейптауна в Південній Африці. Його старший брат Зеліг, який був останнім із членів родини, хто емігрував, просив узяти з собою і юнака Пінхаса. Одним із доводів до цього було становище юнаків, які їли хліб милості за чужим столом («їли дні», як це називали), і серед них мав бути й юний Пінхас, якщо залишиться. Коли про це дізнався його вчитель в єшиві, рав Єхезкель Гімельштейн, — який дуже цінував видатного юнака, — він вплинув на керівництво єшиви, щоб йому виділяли грошову підтримку з місяця в місяць, щоб він міг себе утримувати, і він залишився в єшиві. У 5667 році (1906/1907) його рідні виїхали до Сполучених Штатів.
Навчався в єшиві в 5666—5674 роках (1905–1914).
Пінхас з Ракішка поєднував у собі «аводу» і «гаскалу» разом, і в нього було ґрунтовне й глибоке розуміння як у вивченні нігле, так і в ученні хасидуту. У ті роки Ребе Рашаб задумав заснувати хабадську єшиву в Землі Ізраїлю під назвою «Торат Емет». З цією метою Ребе послав групу добірних юнаків із любавицької єшиви до Землі Ізраїлю, щоб вони стали ядром єшиви, що там засновувалася. Спершу Пінхаса теж було включено до списку тих, хто їде. Однак він доклав зусиль, щоб його викреслили зі списку, щоб він міг залишитися поблизу Ребе.
Одруження
У 5674 році (1913/1914) узяв за дружину Нехаму, доньку рава Давида Шимановича, шойхета-бодека міста Полтава, який помер невдовзі після весілля своєї доньки. За вказівкою Ребе р. Пінхас вивчив мистецтво шхіти і бдіки і посів місце свого тестя в місті. Слід зазначити, що ця справа була не до його духу і схильностей, бо він хотів залишитися при Торі та служінні і знаходити в цьому й своє прожиття. Однак вказівка Ребе була для нього законом, і він її виконав. І саме тут виявилася його виняткова хасидськість. Попри зайнятість своїм ремеслом, він установив постійні години, щоб вивчати Гемару, Раші й Тосафот і вчення Хабаду з дня в день. І примножував це на багато годин у ночі на четвер. У Шабат його молитва тривала більшу частину дня; у короткі зимові дні він ледве встигав зробити кідуш на вино до заходу сонця.
Коли відкрилося відділення «Томхей Тмімім» у Полтаві, на початку 5680 року (1919/1920), за вказівкою Ребе Раяца р. Пінхас почав служити духовним машпіа в єшиві.
Через переслідування група хасидів Хабаду в місті Полтава змушена була влаштувати «міньян» для молитви в приватному будинку. Місцем цього «міньяну» був дім р. Пінхаса. Разом із молитвою ним було встановлено й уроки вивчення хасидуту. У місті залишалися ще юнаки, вірні релігії Ізраїлю. Вони згуртувалися в організаційних рамках під назвою «Тіферет бахурім». Їхнім духовним наставником був р. Пінхас, який регулярно вивчав із ними вчення хасидуту і влаштовував із ними хасидські фарбрейнгени в себе вдома. Завдяки йому і його впливу вони залишилися охоронцями святої варти на все своє життя.
Дім р. Пінхаса слугував не лише місцем Тори і молитви, а й гостинності. Його дім був широко відчинений для кожного мандрівного єврея, який потрапляв до його міста, — чи то посланець для виконання заповіді, чи втікач-вигнанець від переслідувань комуністів.
Переслідування
Навіть у роки економічних труднощів він відділяв від своєї мізерної платні десятину на цдаку. Ім'я р. Пінхаса було відоме в місті не лише серед хасидів Хабаду і не лише через його хасидськість, а й як людини розважливої, такою мірою, що й люди, які віддалилися від єврейства, приходили питати його поради в різних особистих справах, як-от установлення миру між чоловіком і дружиною тощо. Наприкінці двадцятих років і на початку 5690 року (1929/1930) дедалі посилювалися переслідування релігії та служителів святині: рабинів, шойхетів та інших. Популярність р. Пінхаса в місті обернулася для нього бідою. Комуністи в місті почали стежити за ним і вести щодо нього дізнання. Він змушений був певний час переховуватися, щоб із ним не сталося лиха. Зрештою він покинув місто Полтаву і переїхав жити до містечка поблизу Москви. Його ремеслом тепер була не шхіта, а ручна праця — то одне, то інше, а головне, що це була надомна робота, яка дозволяла берегти святість Шабату. І в цих умовах він суворо дотримувався свого звичаю встановлювати постійні години для Тори й хасидуту і для молитви в Шабат тощо.
І в Москві р. Пінхас був відомий серед хасидів Хабаду. На хасидських фарбрейнгенах, які час від часу влаштовувалися в різних місцях, він був першим серед промовців. НКВС почав ним цікавитися. Однієї ночі співробітники таємної поліції з'явилися до квартири, де він жив, і попросили господиню дому (росіянку-неєврейку) показати їм «будинкову книгу» (у кожному домі в Росії є особлива книга зі списком мешканців). Вони не знайшли в цьому списку імені «Пінє Ракішкер», як їм було передано донощиком, а знайшли «Пінхас Шрайбер», і вони подумали, що він увів їх в оману. Коли співробітники НКВС покинули це місце, р. Пінхас поспішив покинути дім і спрямував свої кроки до дому хасида р. Шмуеля-Лейба Левіна, який жив на краю містечка поблизу Москви. З приходом р. Пінхаса до дому р. Шмуеля-Лейба домашні зрозуміли, що цієї ночі відбуваються арешти всіх голів хасидів (як воно й було насправді), і вони почали стежити за кожним підозрілим рухом ззовні. І справді, вони вловили звук кроків, що наближалися до дому, і р. Пінхас і Рашаль утекли через вікно, і обидва врятувалися.
Через переслідування покинув Москву і переховувався близько пів року в Гадячі. Зрештою повернувся до своєї родини і змінив квартиру на інше село поблизу Москви.
Злидні й нестатки
Улітку 5701 року (1940/1941) Німеччина вторглася до Радянського Союзу. Коли німці наблизилися до воріт Москви, він із родиною перебрався до міста Самарканд, що в Середній Азії, далекій від фронту війни, де перебували деякі з його колишніх знайомих, і серед них бухарський єврей на ім'я рабі Моше га-Коген Єхубов, праведної пам'яті, — один з обраних серед бухарських євреїв; той здобув для нього кімнату в чотири лікті (в умовах, що панували тоді, і це вважалося великим досягненням). Через кілька місяців у місті поширився голод. Ті, хто мав хліба досхочу, вважалися щасливцями. І в цих умовах голоду, нужди й тісноти дух р. Пінхаса не був зламаний. Його шлях у святості не змінився ні на волосину. Він поводився так само, як у добрі роки.
Коли його впізнали бухарські євреї, які дотримувалися Тори й заповідей, довкола нього зосередилася група з них, яка просила його бути для них учителем і наставником в єврействі, і він відгукнувся на їхнє прохання. Вивчав із ними книгу «Танія» і влаштовував із ними фарбрейнгени. Їхнє шанування його було безмежним, вони бачили в ньому свого безсумнівного вчителя.
Відхід з життя
כעבור שנה של חיים בתנאים של סבל, מצוקה ורעב, נשבר גופו של ר' פנחס. הוא חלה 3 פעמים במשך פחות משנה, ונאסף לבית עולמו בכ"ב בחשוון תש"ג, כשהוא רק בן חמישים שנה.
Родина
Його сином був р. Хаїм-Яаков-Рафаель Шрайбер, який багато років служив педагогом і директором талмуд-тори в Кфар-Хабаді, а коли залишив свою роботу, служив скарбником і габаєм синагоги «Бейт Менахем» у Кфарі; помер 17 сівана 5762 (28 травня 2002), спочиває з честю на Оливковій горі в Єрусалимі; помер бездітним. Його дружина Мінда Шрайбер померла 15 швата 5764 (7 лютого 2004).
Його зятем був р. Агарон-Еліягу Гершоні.
Додаткова література
- А. Е. Гершоні, Мій учитель і тесть, рабі Пінє Ракішкер, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 445, переддень Рош га-Шана 5751 (19 вересня 1990)
- Йосеф Ашкеназі, «Оцар га-хасидім» — особистість і хасидське вчення машпіїм Хабаду в Радянському Союзі та Польщі, видавництво «Хазак», 5775
Код особи: № 5377854200