Перейти до вмісту

Шоель-Моше Кляйн

Матеріал з Хабадпедії
Шоель-Моше Кляйн
Основна інформація
Дата народження5 тевета 5687 (10 грудня 1926)
Місце народженняПолтава
Дата смерті26 тішрея 5754 (11 жовтня 1993)
Місце проживанняПушкін, Ташкент, Нахалат-Гар-Хабад (Кір'ят-Малахі)
Рід діяльностігромадський діяч
Освітаєшива «Томхей Тмімім» Ташкент
Посадазавідувач соціального відділу ради Нахалат-Гар-Хабаду, помічник рава Моше-Зеєв Ярославський в «Ешель гахнасат орхім»
УчителіШломо-Хаїм Кесельман та інші
Сім'я
БатькоШмуель-Менахем Кляйн
Дід (по батькові)Єгуда-Цві
МатиМір'ям, дочка Шнеура-Залмана Хусидова
ДружинаХая-Ліба, дочка Цві-Айзик Масін
ДітиФейга Гліценштейн, Доба Левін
Брати й сестриШнеур-Залман Кляйн, Ліпа Кляйн
Родовід

Рав Шоель-Моше Кляйн (5 тевета 5687 (10 грудня 1926) — 26 тішрея 5754 (11 жовтня 1993)) працював у раді Нахалат-Гар-Хабада, що в Кір'ят-Малахі, був правою рукою директора «Ешель гахнасат орхім» рава Моше Ярославського й одним зі стовпів хабадської громади в Ташкенті, що в Узбекистані.

Біографія

Справа наліво: рав Іцхак-Єгуда Ярославський, рав Менахем-Мендл Футерфас і рав Хаїм-Шнеур-Залман Козлінер. За ними: рав Ліпа Кляйн і його брат р. Шоель-Моше.

Народився 5 тевета 5687 року (10 грудня 1926) у Полтаві, що в Україні, у батька, рава Шмуеля-Менахема Кляйна, і матері Мір'ям, доньки хасида рава Шнеура-Залмана Хусидова. На урочистості брит міли честь бути сандаком надали рабинові місцевої любавицької громади раву Дов-Беру Грінперсу, а новонародженого назвали на ім'я прадіда, хасида рава Шоеля-Моше Хусидова.

Коли йому було три роки, він разом зі своєю родиною перебрався до передмістя Пушкін, поблизу Ленінграда, де в ті роки розвинулася хабадська громада на чолі з равом Аврагамом-Еліягу Плоткіним[1]. У Пушкіні його родина прожила понад десять років, аж до німецької окупації під час Другої світової війни, коли безліч євреїв тікали від лінії фронту вглиб Росії, і серед них його родина та інші хабадські родини, які пройшли довгий і небезпечний шлях, під час якого їх бомбардували німецькі літаки, аж поки не дісталися віддаленого колгоспу під назвою «Бортюк» поблизу Уральських гір. Після періоду проживання в глухому колгоспі, що тривав цілих два роки, упродовж яких чоловіків, хасидів Хабаду, змушували працювати в сільському господарстві через те, що жителі села поїхали воювати на полі бою, членів родини Кляйн запросив їхній родич, рав Ісраель Хусидов, переїхати жити до Ташкента, і після підробки документів, яких вимагала влада, хасиди, що жили в тому місці, рушили в бік Узбекистану, де зустріли хабадські громади біженців війни[2].

Після прибуття до Ташкента Шоелю-Моше було 16 років, і він вступив навчатися до машпіа р. Шломо-Хаїма Кесельмана разом із ще однією групою юнаків, яка стала основою для створення єшиви «Томхей Тмімім» Ташкент. Водночас на нього вплинув і образ машпіа р. Нісана Неменова, який жив там короткий час, а потім навідувався із сезонними візитами, щоб перевірити стан місцевого відділення єшиви «Томхей Тмімім».

Громадська діяльність

Із закінченням війни Радянський Союз спорожнів від тисяч хасидів Хабаду, які таємно перейшли кордон за допомогою підроблених польських паспортів. Родині Кляйн не вдалося приєднатися до тих, хто переходив кордон, і р. Шоель-Моше залишився в Ташкенті разом зі своєю родиною і почав займатися громадською діяльністю.

Його головною діяльністю було підтримання підпільних молитовних міньянів, що проходили в їхньому домі, причому заради цього він ризикував, виносячи сувої Тори із синагоги, опечатаної комуністами.

15 кислева 5714 року (22 листопада 1953) він одружився зі своєю дружиною Хаєю-Лібою, донькою рава Цві-Айзика Масіна і Раде[3]. Молоде подружжя продовжувало жити після весілля в домі батьків р. Шоеля-Моше, а наречена Хая-Ліба почала працювати на державній посаді бухгалтера в міській поліклініці.

У роки життя в Ташкенті в р. Шоеля-Моше народилися дві доньки (пані Доба Левін і пані Фейга Гліценштейн), і його дружина наполягла на тому, щоб віддати їх до рук хасидського меламеда, який дасть їм хасидське виховання й навчатиме їх Тори. Попри незвичність такого явища, хасидський меламед у місті р. Йоель Іткін узяв на себе це завдання і навчав їхніх доньок в окремі навчальні години.

Із закриттям відділення єшиви «Томхей Тмімім» у Ташкенті наприкінці 5720-х років унаслідок того, що родин анаш у цьому краї поменшало, він узяв на себе навчання синів хасидів, які були в єшивному віці, і поселив їх у невеликій будівлі на подвір'ї свого дому, де діяло щось на зразок єшиви, у якій у перший період викладав рав Йосеф Воловик.

Окрім молитовних міньянів, що проходили в їхньому домі, р. Шоель-Моше зазвичай влаштовував у себе вдома й інші єврейські заходи, пов'язані з небезпекою заслання до Сибіру, серед них — різання капарот і випікання маци на свято Песах для всіх хасидів Хабаду в місті.

Переїзд до Святої Землі

У 5720-ті роки влада Радянського Союзу пом'якшила можливості еміграції і дозволила виїзд громадян у межах возз'єднання сімей. Для цього потрібно було, щоб до установ з питань еміграції надійшов запит про возз'єднання від родин, які проживали за межами Радянського Союзу. Заради цього Ребе дозволив своєму секретареві раву Біньяміну Кляйну погодитися, щоб його брат з Єрусалима представив себе як родича родини Кляйн із Ташкента, попри те що він не пов'язаний із ними спорідненістю[4].

У місяці хешвані 5732 року (1971/1972) було отримано виїзну візу, і напередодні 19 кислева того самого року р. Шоель-Моше разом із членами своєї родини прибув до Святої Землі й оселився в кварталі Нахалат-Гар-Хабад, що в Кір'ят-Малахі.

У перший період їхнього проживання там він працював на фабриці з виробництва ковдр під назвою «Голготекс» — фабриці, заснованій із благословення і за заохоченням Ребе, — а потім був призначений на роботу в раді Нахалат-Гар-Хабада, у межах якої діяв заради розвитку кварталу, залучення бюджетів і зміцнення установ.

Його офіційною посадою була посада відповідального за соціальний відділ у раді, але поряд зі своєю роботою він діяв у найрізноманітніших галузях на благо всіх жителів кварталу. Водночас він відкрив бейт га-тавшиль, який давав гарячі обіди самотнім і бездітним старим людям.

На додачу до своєї громадської діяльності він із запалом займався мівцо «Тфілін» і щодня їздив на велосипеді на базу ЦАХАЛу — Тувала-Кастіна, що була поблизу місця його проживання, — щоб накласти тфілін із солдатами. Також він займався організацією хасидських фарбрейнгенів у центральній хабадській синагозі кварталу і вважався неофіційним скарбником синагоги.

Від часу своєї алії до Святої Землі він неухильно їздив до Ребе щороку на місяць тішрей і кілька разів удостоївся сам подати Ребе етрог із Землі Ізраїлю. А впродовж часу свого перебування при дворі Ребе стояв поряд із равом Моше Ярославським в управлінні й організації «Ешель гахнасат орхім».

Уперше він побачив Ребе під час своєї поїздки на святкування сімдесятиріччя від дня народження Ребе до 11 нісана 5732 (26 березня 1972), а в ніч на 13 нісана він увійшов на єхідут, під час якого Ребе цікавився становищем євреїв Росії за залізною завісою і дав йому мацу та Пасхальну Агаду. Під час єхідуту р. Шоель-Моше показав Ребе родинну фотографію, і Ребе попросив його залишити її в нього.

Відхід з життя

У першу ніч свята Песах 5742 (7 квітня 1982) після тривалої хвороби померла його дружина, а сам він помер через десять років. В останні свої роки він захворів на злоякісну хворобу і в місяці елулі 5753 року (1992/1993) поїхав до двору Ребе і побував у кількох американських лікарів, які не змогли його вилікувати. Він повернувся до Країни ще до місяця тішрея, був госпіталізований до лікарні і 26 тішрея 5754 року (11 жовтня 1993) помер.

Родина

Його брати:

Його доньки:

Його онук:

Зовнішні посилання

Примітки

Шоель-Моше Кляйн згадується ще в 17 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 8420443300

Повідомити про помилку на цій сторінці