Шнеур-Залман Вільшанський
| Шнеур-Залман Вільшанський | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Місце народження | Париж |
| Місце проживання | Моррістаун |
| Місце діяльності | Морристаун, Нью-Джерсі |
| Рід діяльності | рабин, голова єшиви |
| Освіта | «Томхей Тмімім» у Брюнуа, «Томхей Тмімім» Центральна |
| Посада | голова єшиви «Томхей Тмімім» Морристаун, рабин хабадської громади Морристауна |
| Сім'я | |
| Батько | Рафаель Вільшанський |
| Дід (по батькові) | Бецалель Вільшанський |
| Мати | Злате, дочка рава Олександр-Сендер Менкін |
| Дружина | Естер, дочка рава Цві-Йосеф Котлярський |
| Діти | Леві-Іцхак, Яаков-Давид, Меїр, Бецалель, Олександр-Сендер, Менахем-Мендл, Злате Беньямінсон, Ада Кунін та інші |
| Брати й сестри | Йосеф-Іцхак Вільшанський |
| Родовід | |
Рав Шнеур-Залман Вільшанський (14 кислева 5710 (5 грудня 1949) — 17 адара II 5784 (27 березня 2024)) десятки років обіймав посаду голови єшиви «Томхей Тмімім» Морристаун і рабина хабадської громади Морристауна.
Біографія

Народився в Парижі у Франції первістком у рава Рафаеля Вільшанського, секретаря Європейського бюро Любавич, і матері, пані Злате, доньки рава Олександра-Сендера Менкіна. У рава Залмана два брати: рав Йосеф-Іцхак Вільшанський, голова хабадських єшив у Цфаті, і рав Хаїм-Еліягу Вільшанський з Краун-Гайтс.
У дитинстві ріс у хабадській громаді в Модерні поблизу Парижа і перебував під покровом великих хасидів, таких як р. Ісраель-Ноах Беліницький.
5722 року (1961/1962), ще хлопцем до віку бар-міцви, поїхав навчатися до єшиви «Томхей Тмімім» у Брюнуа, де навчався до 5730 року (1969/1970), коли поїхав навчатися до єшиви «Томхей Тмімім» Центральної при дворі Ребе в 770.
5732 року (1971/1972) поклав слова «Як диво став я для багатьох, але Ти — мій надійний притулок» з нового розділу Ребе — розділу 71 у Тегілім — на мелодію нігуну «Ке-огель га-німтах»; цей нігун був одним із чотирьох нігунів, прийнятих Ребе того року, і ввійшов до репертуару хабадських нігунів.
У юнацькі роки допомагав своєму братові, равові Йосефу-Іцхаку Вільшанському, у його роботі у «Ваад ле-гафацат сіхот».
Досягнувши шлюбного віку, одружився з Естер, донькою рава Цві-Йосефа Котлярського і сестрою рава Моше Котлярського.
Наприкінці 5739 року (1978/1979) був призначений очолити єшиву «Томхей Тмімім» Морристаун у Нью-Джерсі і обіймав цю посаду десятки років, до своїх останніх років.
Був відомий як обдарований промовець і виступав на центральних хабадських заходах; так, наприклад, виголошував промови на центральних фарбрейнгенах у 770.
Підписав постанову про те, що Ребе — Цар Мошіах.
נפטר בגיל 74 ביום רביעי י"ז באדר שני תשפ"ד[1].
Родина
- Його син, рав Леві-Іцхак, — рам для тих, хто розмовляє англійською, в єшиві «Хасидей Хабад Любавич» (Цфат).
- Його син, рав Яаков-Давид, — директор офісів системи кашруту OK.
- Його син, рав Меїр, — у минулому машгіах в єшиві «Огалей Тора».
- Його син, рав Бецалель, — шаліах Ребе у Вісконсині.
- Його син, рав Олександр-Сендер, — директор хедера «Любавич» Аризона.
- Його син, рав Менахем-Мендл, — шаліах Ребе в Північній Кароліні.
- Його донька, пані Злате Беньямінсон, її чоловік рав Барух Беньямінсон — шаліах Ребе в Морристауні.
- Його донька, пані Ада Кунін — Сенчурі-Сіті. Її чоловік, рав Цемах-Єгошуа Кунін (мир праху його), був шаліахом Ребе в Сенчурі-Сіті (син рава Шломо Куніна).
- Його донька, пані Хая Ройтблат, її чоловік рав Давид Ройтблат — Краун-Гайтс.
Додаткова література
- Менахем-Мендл Бронфман, Голова єшиви, який «горів» хасидутом, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 2054, с. 31
Зовнішні посилання
- מנחם כהנא, גאון בלימוד – גאון בחסד, שבועון בית משיח גליון 1405

- הרב וילשאנסקי התוועד עם המחנכים בשמחת בית השואבה, באתר

Примітки
Код особи: № 8477363800
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Персонал «Томхей Тмімім» Морристаун
- Родина Вільшанських
- Родина Котлярських
- Особистості, що народилися в 5710 році (1949/1950)
- Особистості, що померли в 5784 році (2023/2024)
- Родина Менкін
- Голови хабадських єшив у минулому
- Рабини, що підписали псак дін про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах
- Особистості в Нью-Джерсі
- Рабини Хабаду в період Любавицького Ребе