Еліезер Нанес
| Еліезер Нанес | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5 сівана, переддень свята Шавуот, 5657 (5 червня 1897) |
| Місце народження | Херсон |
| Дата смерті | 13 адара II, переддень Пуриму, 5757 (22 березня 1997) |
| Місце поховання | Єврейське кладовище на Оливковій горі[В] |
| Країна | СРСР, Ізраїль[В] |
| Місце проживання | Єрусалим |
| Освіта | «Томхей Тмімім» Любавичі |
| Посада | член керівництва Колель Хабад у Святій Землі |
| Сім'я | |
| Батько | Мордехай-Ар'є-Лейб Нанес |
| Мати | Хая-Рівка |
| Дружина | Рейзл-Шошана |
Рав р. Еліезер Нанес (якого називали Лейзер Нанес[1]) (5 сівана, переддень свята Шавуот, 5657 (5 червня 1897) — 13 адара II, переддень Пурима, 5757 (22 березня 1997)) був хасидом-хранителем переказів, який віддав свою душу за збереження єврейської жарини в Радянській Росії; був засланий до Сибіру на двадцять років ув'язнення і заслання в жахливих умовах і, попри все, зумів зберегти своє єврейство, включно з дотриманням заповідей і свят. Наприкінці своїх днів входив до керівництва Колель Хабад у Святій Землі і був серед учасників заснування синагоги в Шикун Хабад Єрусалим.
Біографія
Народився у святий Шабат, 5 сівана 5657 року (5 червня 1897), у Херсоні, що в Україні, у батьків своїх: батька рабі Мордехая-Ар'є-Лейба Нанеса (мир праху його) і матері пані Хаї-Рівки Нанес (мир праху її). Початкове прізвище його родини, як звали його діда р. Дов-Бера, було Гурарі, і, як відомо, він був пов'язаний із домом Ребе[2].
Коли йому було п'ять років, батько привіз його до Любавичів до Ребе Рашаба; Ребе сказав йому тоді: «Як над Моше Рабейну не мав влади меч фараона, так буде і в тебе — жоден меч не матиме над тобою влади».
Коли він намагався вступити до єшиви «Томхей Тмімім» Любавичі, він зіткнувся з труднощами, які поставили перед ним екзаменаційні комісії єшиви через те, що він був знайомий зі сторонніми книгами; Ребе Раяц, що обіймав посаду виконавчого директора, навіть відмовився прийняти протекцію з боку батька р. Еліезера; зрештою Ребе Раяц запитав р. Еліезера, чи готовий він присвятити себе хасидуту при вступі до «Томхей Тмімім» і повністю змінити своє життя; р. Еліезер відповів ствердно, Ребе Раяц прийняв його до єшиви і сказав йому (за тієї ж нагоди), щоб він не думав їхати до Парижа зараз, але в майбутньому складеться становище, за якого він там побуває. Через роки він справді отримав вказівку від Ребе відвідати свою сестру, яка перебувала в Парижі.
Удостоївся того, що Ребе Рашаб посилав його з особливими дорученнями до батька Ребе, р. Леві-Іцхака Шнеєрсона, і до р. Йосефа Розіна, Рогачовера[3].
Одружився з Рейзл, донькою рава Аврагама-Еліягу Неймарка.
Період його ув'язнення
На першому єхідуті, на який р. Лейзер увійшов до Ребе Раяца, Ребе говорив із ним про Мордехая га-Єгуді, про якого сказано: «не схилиться і не вклониться», — але коли сказано «і сповнився Гаман люті»? Лише після того, як він побачив, що «не встав і не зрушив перед ним». Ребе говорив із ним тоді про виклики, що стоять перед хасидами, і сказав йому, що єдиний шлях протистояти жорстокій комуністичній загрозі — це поведінка за зразком «не встав і не зрушив».
Перш ніж Ребе Раяц покинув Росію після ув'язнення, щоб не повертатися, Ребе проводжали безліч хасидів, які прийшли попрощатися з ним на залізничній станції. Безліч хасидів тіснилися на пероні; коли Ребе піднявся до поїзда, за ним піднявся р. Лейзер, який був молодим і спритним хлопцем, щоб отримати від Ребе його благословення, перш ніж той поїде. Ребе зупинився на сходинках, звернувся до р. Лейзера і запитав його: «Ти пам'ятаєш, про що ми говорили на першому єхідуті?» Р. Лейзер відповів ствердним кивком. «Якщо виконаєш те, про що ми говорили, удостоїшся дістатися до свого місця в Землі Ізраїлю», — благословив Ребе р. Лейзера особливим благословенням.
У ніч переддня Йом Кіпуру 5696 року (1935/1936) його заарештували в Ростові-на-Дону, де його помістили в шафу, у якій він простояв протягом усієї доби Йом Кіпуру, доки по виході Йом Кіпуру його не вивели на допит. Через кілька місяців його засудили за статтею 58 за вивчення Тори з дітьми і відкриття «хедерів» до десяти років каторжних робіт у Сибіру.
І там він також продовжував віддавати свою душу за дотримання Тори і заповідей, і навіть за свою бороду і пейси.
Наглядачі називали його на ім'я «Субота» за те, що він був упертим у дотриманні Шабату.
В одне зі свят Песах він не отримав маци, яку його дружина надсилала щороку. І внаслідок цього він нічого не їв усі дні свята. Дбав про те, щоб накладати тфілін і вчити Тору з іншими євреями, яких було заслано туди. Серед його численних справ він подбав про єврейський похорон для рава з Польщі, який помер там.
Коли він дійшов до кінця десяти років, його знову засудили до додаткових десяти років заслання — у покарання за всі релігійні справи, якими він займався, попри те що перебував на засланні... І знову протягом десяти років проходили над ним біди, смертельні небезпеки, сидіння серед злодіїв, злочинців і вбивць, карцер, побої і каторжна праця. «За моїм підрахунком, — сказав якось р. Лейзер, — я провів у карцері близько тисячі п'ятисот Шабатів і свят».
Те, що давало р. Лейзерові сили на всі ці страждання, була віра в слова Ребе Раяца, що він не потрапить до їхніх рук.
Його ув'язнили в 5696 році (1935/1936), у віці 40 років, і він повернувся із Сибіру в 5715 році (1954/1955) у віці 60 років.
Єрусалим
У 5726 році (1965/1966) здійснив алію до Святої Землі разом зі своєю дружиною, де вони оселилися в Єрусалимі.
Його дім був магнітом; він проводив фарбрейнгени і був хасидом для прикладу в очах багатьох; розповідав спогади про минулі дні свого життя — дні світла в Любавичах і дні темряви на тяжкому засланні в Сибіру.
Наблизив багатьох до хасидизму Хабад, серед них рава Йосефа-Аврагама Геллера.
Дружив із найстаршими хасидами, такими як р. Мендл Футерфас і рав Яаков Ланда.
Керував Колель Хабад в Ізраїлі разом із равом Шломо-Йосефом Зевіном.
І після 3 тамуза 5754 року (12 червня 1994) продовжував поширювати віру у вічність життя Ребе і в Бсорат га-Геула, і навіть стежив за тим, щоб у міньяні в нього вдома співали «Єхі адонейну морейну ве-рабейну Мелех га-Мошіах ле-олам ваед».
У Ребе

Удостоївся кілька разів увійти на єхідут до Ребе. Про перший єхідут, на якому він був у Ребе, розповідають: перед ним чекав єврей, вигляд обличчя якого свідчив, що він не з наближених. Без бороди, та й кипа виглядала радше даниною поваги до дому... Єврей увійшов, і р. Лейзер відчув тремтіння в колінах — ще кілька хвилин, і він удостоїться здійснення багаторічного очікування. Але хвилини затягуються, і єврей пробув у Ребе 40 хвилин, і лише після цього р. Еліезер увійшов на єхідут. Через 7–9 хвилин він відчув, що єхідут закінчено, і тоді звернувся до Ребе з питанням: людина, яка була переді мною, пробула так багато часу, а я, прочекавши в Сибіру 20 років, удостоююся такого короткого єхідуту?! Відповів йому Ребе: «Ер от гедарфт ойбн» — йому це було потрібно, щоб піднестися!
Ще розповідають, що одного разу він сказав Ребе, що читає в Тегілім (за числом своїх років) 70-й розділ, і на це Ребе відповів йому: «Роки, які ти просидів у таборах, у мене не рахуються; у мене це рахується 50-м розділом..»
Про один із них пише у своєму щоденнику рав Аврагам-Іцхак-Барух Герліцький, у ніч на п'ятницю, переддень Йом Кіпуру 5727 року (1966/1967):
«Учора входили євреї з Русланду [= нещодавно виїхали з Росії]. Також входив р. Еліезер Нанес, хай живе він, і рабі Менахем-Мендл Шнеєрсон (його святість Адмор шліта) звелів йому провести фарбрейнген . . Ребе шліта (Адмор шліта) сказав йому щодо того, про що той запитав стосовно поради для кількох євреїв у Росії — що робити, щоб вони звідти виїхали. І відповідь була така: «М'дарф гарніт тон, аз зей велен ді йор але аройсгейн, вібалд аз ді йор із дох шнат „Гакгель“, вет зайн Гакгель коль га-анашім ве-га-нашім ве-га-таф ве-ху. [= нічого не треба робити, напевно вони всі виїдуть цього року, оскільки цей рік — рік Гакгель, здійсниться «Гакгель — усіх чоловіків, і жінок, і дітей» і т. д.]. (Тобто Ребе висловив свою відому думку проти демонстрацій за вивезення євреїв із Росії, які, на думку Ребе, були шкідливими).
«Також Ребе побажав йому здоров'я і довголіття, і добрих років — дедалі більше й більше („бесер ун нох бесер“). Згаданий передав Ребе шліта (Адмору шліта) лист від його батька, р. Левіка, благословенної пам'яті, який передала йому одна людина з Росії».
Одного разу р. Лейзер проводив фарбрейнген у другій кімнаті Малого залу, і секретар р. Лейбл Гронер прийшов і дав йому записку, у якій було написано, щоб він припинив говорити; мабуть, це було тому, що в той період агенти КДБ ходили в 770[4].
Його книжка

Коли він був на єхідуті, сказав Ребе, уперше після того, як він виїхав із Росії, Ребе вказав йому записати свої спогади.
Згодом р. Лейзер записав події свого життя в радянській Росії у шаліаха в Мілані, що в Італії, рава Єгуди Ельхарара. Протягом тривалого періоду — від часу його ув'язнення і заслання в радянських концентраційних таборах до його алії до Землі Ізраїлю. Ці записки вийшли друком на їдиш і називалися «Майне цванцик йор ін советіше турмес» під іменем автора Аврагам Нецах (через страх перед росіянами).
Через роки вийшли друком у перекладі івритом зусиллями «Гейхал Менахем», Єрусалим, за редакцією рава Нафталі-Цві Готліба і рава Мордехая Шейнера) у книзі (2 томи) «Га-іш ше-ло ніхна»; книгу було перекладено також англійською («Субота») та іншими мовами.
Перед друком книги він надіслав примірник Ребе; Ребе зауважив йому щодо кількох історій, що варто прибрати їх із книги, оскільки вони здаються дещо далекими від дійсності[2].
Є претензії до частини історій у книзі — що вони неточні або що він розповідав про себе те, що сталося з іншими. Коли запитали про це машпіа р. Мендла Футерфаса, р. Мендл (сам просидів 8 років в ув'язненні) відповів: коли людина сидить у карцері в тих жахливих умовах, які були в Сибіру, її розум може затьмаритися, і можливо, що р. Лейзер помилився в кількох місцях. Але про загальний зміст цих речей і про чудеса, які вони пережили в трудових таборах, р. Мендл сказав: я можу засвідчити, що це правда.
Відхід з життя
У роки його життя в Єрусалимі р. Біньямін Зільберштром дбав про всі його потреби і доглядав його, як рідного сина.
Крім того, у ці його роки, коли він не був при доброму здоров'ї, д-р р. Гдалья Мазаль надавав йому велику медичну допомогу[5].
Прожив майже сто років і помер у Шабат тижневої глави «Ваїкра», 13 адара II 5757 року (1996/1997).
Його похорон відбувся наступного дня, у день свята Пурим, і він був похований на кладовищі на Оливковій горі.
Особисте життя і родина
Одружився з Рейзл-Шошаною, донькою рава Аврагама-Еліягу Неймарка. У р. Лейзера та його дружини не було дітей. Вони присвятили своє майно «Гейхал Менахем — Єрусалим», що міститься в кварталі Геула на вулиці Єшаягу 22, поблизу центру міста. Його дружина Рейзл померла 10 сівана 5758 року (4 червня 1998).
Його надгробок
На надгробку р. Еліезера Нанеса написано: «Тут похований рав-хасид, тамім р. Еліезер Нанес, благословенної пам'яті, син р. Мордехая-Ар'є-Лейба і пані Хаї-Рівки, мир праху їхньому. Навчався в єшиві «Томхей Тмімім» у Любавичах і удостоївся діяти із самопожертвою за дорученням наших святих Ребе — його святості Ребе Рашаба (хай перебуває душа його в раю), його святості Ребе Раяца (хай перебуває душа його в раю) і його святості Любавицького Ребе, провідника нашого покоління. Займався поширенням святої Тори в радянській Росії і за це просидів у таборах Сибіру близько двадцяти років, і з піднесеною твердістю душі зберігав там кашрут, Шабат і свята. Виховав багатьох учнів на шляху Тори і хасидуту. Народився у святий Шабат, 5 сівана 5657 року (5 червня 1897), у місті Херсоні в Росії. Повернув душу свою в чистоті у святий Шабат, 13 адара II 5757 року (22 березня 1997), в Єрусалимі, хай буде він відбудований і утверджений»
Увічнення пам'яті
У хешвані 5765 року (2004/2005) зібралася «комісія з назв» у мерії Єрусалима, яка вирішила увічнити 31 людину, назвавши на їхню честь вулиці в місті. Серед списку людей, чиї імена було вирішено увічнити, був рав Еліезер Нанес — і це після багатьох зусиль і клопотань з боку р. Біньяміна Зільберштрома. В елулі 5767 року (2006/2007) відбулися відкриття і церемонія присвоєння імені сходовому переходу, що веде від Шикун Хабад і єшиви гдола до синагоги Хабаду та малої єшиви, що містяться на вулиці Хана, — «Маале га-Рав Нанес». На заході, влаштованому мерією, були присутні громадські діячі, рабини і багато мешканців околиць, які прийшли і згадали людину самопожертви.
Крім того, нижній зал «Гейхал Менахем — Єрусалим» на вулиці Єшаягу 22 названо його ім'ям.

Також зал бейт-мідрашу в синагозі Хабаду — 770 у Рамат-Шломо (на другому поверсі), що використовується також для урочистостей і фарбрейнгенів, названо його ім'ям та ім'ям його дружини: «Зал Нанес».
Додаткова література
- «Хасиди і люди діла», Рафаель Бахар, книга «Дмуто шель хасид», с. 115–120.
- Залман Рудерман, книга «Га-іш ше-ло ніхна», с. 167–181.
- Менахем-Мендл Ярославський, «Муль міштар га-еума» (3 частини) — про самопожертву р. Лейзера.
Зовнішні посилання
- Рав Біньямін Зільберштром, «Спогади та розповіді про рава-хасида р. Еліезера Нанеса (мир праху його)» на ютуб-каналі «Хасидут Chassidus» на сайті «фільтр Хабаду» для відеороликів ютуба
(їдиш) - Фоторепортаж і відеокліп з церемонії присвоєння імені переходу «Маале га-Рав Нанес» на честь людини самопожертви рава Еліезера Нанеса

- Не встанеш і не зрушиш • р. Шнеур Хавів прощається з р. Лейзером

- У п'ять з половиною років Ребе пообіцяв мені на «єхідуті»: «Меч фараона не матиме над тобою влади», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 492, с. 27 і далі.
Примітки
- ^ І якого називали «Субота», тобто людина Шабату, а додаткове його прізвисько в його книгах — Аврагам Нецах-Нецах
- ^ 1 2 Зі слів Єхезкеля Гольда
- ^ Див. також розповідь про доручення р. Е. Нанеса до Хафец Хаїма, надруковану в «Гаарот га-тмімім ве-анаш», Оушен-Парквей, випуск 91, 22 швата 5750 (17 лютого 1990), с. 14-12..
- ^ Зі слів рава Нахмана Шапіро, який був там присутній.
- ^ «Га-іш ше-ло ніхна», с. 10.
Код особи: № 1627648000
- Хасиди часів Ребе Рашаба
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Випускники «Томхей Тмімім» у Любавичах
- Персоналії Єрусалима
- Члени «Колель Хабад»
- Хасиди, заарештовані в Радянському Союзі
- Хасиди, що виїхали з Росії в 5680-ті роки
- Хранителі переказів
- Особистості, поховані на Оливковій горі
- Родина Неймарк
- Особистості, що народилися 5657 року (1896/1897)
- Особистості, що померли в 5757 році (1996/1997)
- Хасиди, що померли бездітними