Перейти до вмісту

Шмуель Софер

Матеріал з Хабадпедії
Шмуель Софер
Основна інформація
Дата смерті5675 (1914/1915)
Місце діяльностіЛюбавичі
Рід діяльностіписар, переписувач творів хасидуту
Освітахедер меламеда р. Дов-Бера, сина р. Песаха, у Любавичах
Посадаголова переписувачів у Любавичах, особистий писар Ребе
Учителір. Дов-Бер, син р. Песаха

Р. Шмуель Рабінович, якого називали р. Шмуель дер Шрайбер, або р. Шмуель Софер (писар), був писарем, що переписував твори хасидуту, і багато років був головою переписувачів у Любавичах, «який найкращий, як відомо»[1].

Більшість книг Ребе Магараша, які починаючи з 5705 року (1944/1945) віддавав до друку Ребе, що відповідав тоді за друкування книг «Кегот», вийшли фотокопією його почерку.

Про нього

У дитинстві р. Шмуель навчався за однією лавою з Ребе Раяцем у хедері в меламеда р. Дов-Бера, сина р. Песаха, у Любавичах. Так Ребе Раяц описує своє дитинство[2]: «У р. Дов-Бера, сина р. Песаха, я навчався з великою старанністю разом із кількома добірними товаришами — р. Шмуелем-писарем і р. Бенціоном Мешоретом, дітьми на рік-два старшими за мене. Вони приходили щодня на міньян о восьмій годині, приносили свою їжу, а о пів на одинадцяту ми сідали вчитися».

Подорослішавши, він почав працювати платним писарем, що переписував твори. І став особистим писарем наших Ребе, провідників поколінь, і отримував від них багато роботи з переписування[3]..

Ребе Рашаб висловився, що «святі писання і святі рукописи — це саме життя моєї душі». Це виявилося в багатьох його листах, у яких він намагається знайти й придбати святі рукописи, що залишалися ще розпорошеними по світу. Іноді він отримував святі рукописи на певний час і доручав своєму писареві, р. Шмуелю, переписати їх для нього[4]. Так він пише йому в понеділок тижневої глави «Ваякгель» 5651 року (1890/1891): «Посилаю йому доданий тут список: що переписати неодмінно і що переглянути, і хай надішле мені друшім, які переписав досі... Я надіслав до нього додому десять рублів сріблом і надішлю ще, якщо захоче Всевишній, і хай повідомить мені, скільки він розраховує за роботу».

У листі, датованому 12 тамуза 5703 року (15 липня 1943)[5], Ребе Раяц розповідає своєму зятеві, Ребе Мелех га-Мошіаху, про 5661 рік, у якому «додалося — з милості Всевишнього, благословенний Він, — багато учнів в усіх відділеннях єшиви „Томхей Тмімім“, і з багатьох місць проживання анаш надійшли вимоги надіслати їм книги „Танія“, маамари 5659 року (1898/1899), і особливо маамар „Гехалцу“, „Кунтрес га-тфіла“ і сіху Сімхат Тори 5661 року (1900/1901); і р. Шмуель-писар був перевантажений роботою і скаржився, що не може встигнути виконати всі вимоги, і взяв собі за помічників р. Мордехая-Пінхаса, р. Шломо Фрадейсона і р. Аківу-Реувена Заречера».

У передмові Ребе Мелех га-Мошіаха до гемшеху «Ве-гехерім» Ребе Магараша Ребе зазначив, що «згадані книги — крім гемшеху „Маїм рабім — 5636“ — є фотографією рукопису р. Шмуеля Софера — голови переписувачів у Любавичах протягом багатьох років»[6].

Помер 5675 року (1914/1915), і останні маамари, які, як відомо, він переписав, — це перші маамари гемшеху 5672[7].

Друкування хасидуту почерком переписувача

Рав Мордехай Шустерман[8] розповідає про друкування книг хасидуту почерком переписувача: «Як відомо, з книг хасидуту „Торат Шмуель“ Ребе Магараша (хай перебуває душа його в раю) частину було заново набрано й надруковано квадратним шрифтом, а частину надруковано фотокопією почерку р. Шмуеля-писаря — якого називали „Шмуель дер Шрайбер“, — і той, хто не звик читати рукописи, насилу їх розшифровує.

І розповів мені Ребе , що одного разу його тесть висловився такими словами: „Гінуг цу фірн дем брунен цум ферд, мен дарф онгейбн фірн дем ферд цум брунен!“ (= досить підводити корито до коня, треба почати підводити коня до корита), і мораль зрозуміла».

Разом із тим відома думка Ребе про важливість і необхідність друкувати книги хасидуту квадратним шрифтом і в найкрасивішому вигляді.

Примітки

Шмуель Софер згадується ще в 19 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 8451691700

Повідомити про помилку на цій сторінці