Перейти до вмісту

Даф йомі з Єрусалимського Талмуду

Матеріал з Хабадпедії

Даф йомі за Єрусалимським Талмудом — постанова Адмора, автора «Лев сімха», з Гура вивчати щодня по аркушу Єрусалимського Талмуду. Після цієї постанови Ребе сам почав проводити сіюми на Єрусалимський Талмуд, ставився до постанови як до важливої справи і навіть висловився: «Зміцнення у вивченні Єрусалимського Талмуду прискорить прихід Мошіаха».

Постанова

У ті роки у світі Тори та єшив Єрусалимський Талмуд був відкладений убік, і ніхто його не вивчав і ним не займався, а займалися переважно лише Вавилонським Талмудом.

У місяці кислеві 5740 року (листопад–грудень 1979), під час Шостої Кнесії в Єрусалимі, Адмор, автор «Лев сімха», з Гура запропонував постанову вивчати щодня по аркушу Єрусалимського Талмуду. Вивчення мало тривати близько 4,5 року, тож воно починалося 15 швата 5740 року (2 лютого 1980) і завершувалося 11 іяра 5744 року (13 травня 1984).

Після постанови харедимний світ надихнувся постановою Адмора, автора «Лев сімха», оскільки до того лише небагато хто вивчав Єрусалимський Талмуд.

Лист Ребе до завершення розділу «Моед» Єрусалимського Талмуду, опублікований у газетах

Ставлення Ребе

У період після постанови Ребе почав виголошувати гадраним також на трактати Єрусалимського Талмуду, паралельно з гадраним на Вавилонський Талмуд, — нововведення, якого не було в попередні роки.

У місяці тамузі 5742 року (червень–липень 1982), на честь завершення розділу «Моед» Єрусалимського Талмуду, Ребе надіслав особливого листа:

"Учасникам зібрання з нагоди завершення розділу «Моед» Єрусалимського Талмуду.. З радістю я отримав лист, що звіщає добре, а немає доброго, крім Тори, і немає Тори, подібної до Тори Землі Ізраїлю."" Далі в листі Ребе з дивовижною геніальністю пов'язав останній трактат розділу «Моед» — трактат Моед Катан — з першим трактатом розділу «Нашім» — трактатом Тагарот. Наприкінці листа Ребе висловився: "І можна сказати, що згідно з мірою Святого, благословенний Він, яка є мірою за міру, зміцнення у вивченні Єрусалимського Талмуду прискорить здійснення передбаченого, яке провидів Єшаягу: бо з Ціону вийде Тора і слово Г-споднє — з Єрусалима."

Єхідут із равом Пінхасом-Менахемом Альтером

За три місяці до урочистого завершення всього Єрусалимського Талмуду, 13 адара 5744 року (16 лютого або 17 березня 1984), у Ребе на єхідуті побував рав Пінхас-Менахем Альтер, який тоді очолював єшиву «Сфат емет» (а згодом — Адмор із Гура, автор «Пней Менахем»). Більшу частину єхідуту Ребе говорив із равом Альтером про завершення Єрусалимського Талмуду, яке слід провести з якомога більшим розголосом.

- «Як видно, вивчення „даф йомі“ Єрусалимського Талмуду було прийняте», — відповів Ребе.

- «Справді, це дуже добре прийнято», — відповів рав Пінхас-Менахем Альтер.

- «У зв'язку зі згаданим вище про вивчення Єрусалимського Талмуду — було б добре і правильно проводити „сіюми“ з великим розголосом, оскільки завдяки цьому вся справа загалом набуде більшої відомості».

- «Спочатку провели сіюм одного розділу з великим розголосом, а зараз готуються до проведення сіюму всього Єрусалимського Талмуду».

Автор «Пней Менахем» із Гура у гостях у Ребе

- «Чи була також трапеза з нагоди завершення Тори?»

- «Так, була і трапеза. Сіюм провів гаон з Ерлау, шліта, який також виголосив „гадран“, і були присутні ще багато великих знавців Тори, які виголошували „гадраним“, проповіді тощо».

- «Останнім часом світ узагалі любить „рекламу“… і особливо в „Сполучених Штатах“, і тому, коли справі бракує розголосу, це створює враження, що в справі є вада; а оскільки такий „звичай країни“, і сказали мудреці: „Прийшов до міста — дотримуйся його звичаїв“, — то в цій країні, безумовно, „сіюм“ має бути з великим розголосом».

- «Є такі, хто ставить запитання зі слів Мідрашу: „Перші Скрижалі, оскільки були дані привселюдно, ними заволоділо лихе око, і вони розбилися; а тут сказав йому Святий, благословенний Він: немає в тебе нічого кращого за скромність“. Але з іншого боку, ми знаходимо, що у справі святості має бути розголос, і як відома відповідь Рашби: „Заповідь — оголошувати тих, хто виконує заповідь“».

Ще одне, що Ребе запропонував на тому єхідуті, — доповнити трактати, на які немає Гемари, вивченням Мішни. А також, оскільки Єрусалимський Талмуд завершується «не на доброму», то, якщо додадуть до вивчення мішни, так «завершать на доброму» Єрусалимський Талмуд.

Ребе також сказав:

«Що стосується вивчення „даф йомі“ Вавилонського Талмуду — так чинили вже багато разів, понад 3 рази, і взагалі — у подібному випадку досить одноразової постанови, оскільки справа здійснюється привселюдно і з розголосом; однак, що стосується вивчення „даф йомі“ Єрусалимського Талмуду, оскільки перебувають у „першому циклі“, ще до того, як усталився звичай у цьому, — можна встановити зараз звичай так, як забажають, як щодо доповнення мішн у трактатах, у частині яких немає Гемари, так і щодо доповнення мішн у трактатах, на які немає Гемари взагалі, і навпаки — завдяки цьому встановиться цей звичай на покоління!»

Під час єхідуту рав Пінхас-Менахем Альтер запитав Ребе: «Що стосується проведення сіюму трактату у зв'язку із „сеудат міцва“ (у Дев'ять днів і подібне) — є ті, хто суворо проводить сіюм лише на трактати Вавилонського Талмуду, оскільки всі трактати Єрусалимського Талмуду не цілком досконалі, адже є кілька питань, що лишилися під питанням тощо, і текст не вивірений тощо, а отже — вони побоюються, що сіюм трактату Єрусалимського Талмуду не є „завершеним трактатом“».

Ребе відповів йому: «Це для мене велике нововведення — адже багато ахаронім виявляють поблажливість щодо сіюму, аж до — сіюму на „Авот де-рабі Натан“, і є ахаронім, які пішли далі й дозволяють проводити сіюм навіть на один розділ! І тим паче, коли йдеться про цілий трактат — навіть про малі трактати, і особливо „Авот де-рабі Натан“ — трактат, у якому багато розділів, а якщо так, то, як видно, напевно можна проводити сіюм на трактат Єрусалимського Талмуду!»[1]

Додаткове висловлювання

На сіюмі Єрусалимського Талмуду на трактат Ніда Ребе назвав причину, чому потрібно додати до трактату Ніда мішни в розділах, у яких немає Гемари, і взагалі в трактатах, у яких немає Гемари:

«Думка додати у виданнях Єрусалимського Талмуду решту мішн трактату Ніда до закінчення трактату — пробудилася в мене з додаткової причини: закінчення Єрусалимського Талмуду, який перед нами (у трактаті Ніда), — у темі, протилежній чистоті, і з давніх-давен це завдавало мені смутку, і, на мою скромну думку, потребує великого розгляду те, що Єрусалимський Талмуд не завершується на доброму! „Зрозуміло, коли немає ради — тоді немає вибору, і як пишуть друкарі, що закінчення Єрусалимського Талмуду не дійшло до нас, але в нашому випадку є проста рада: так само як у трактаті Шабат додали мішни останніх 4 розділів, так і в трактаті Ніда можна додати решту мішн до закінчення трактату, і тоді закінчення буде принаймні на слові „тлуїм“, а якщо додадуть і решту трактатів, що йдуть після Ніди, — закінчення буде на доброму.»

Пізніше того самого року, за кілька тижнів до першого сіюму, у холь га-моед Песаху 5744 року, Ребе запропонував у листі автору «Пней Менахем» вивчити мішни розділу «Тагарот», щоб сіюм був не 11 іяра 5744 року (13 травня 1984), а в дні доповнення свята Шавуот, поблизу йорцайту автора «Імрей емет» з Гура.

Рав Мордехай Ментлік передає благословення Ребе на завершенні Єрусалимського Талмуду

На початку листа Ребе пояснює, чому він пише саме в холь га-моед:

«Адже це справа, яка, на мою скромну думку, є справою, що може бути втрачена і залежить від часу, і тому я пишу в холь га-моед, — дійшла до мене звістка про намір призначити день сіюму Єрусалимського Талмуду на 11 іяра (з додаванням лише одного розділу), і ось, згідно з цим, — більша частина розділу „Тагарот“ не буде охоплена — ні у вивченні аркуша Вавилонського Талмуду, ні — Єрусалимського; якщо „перенесуть“ сіюм на сприятливий день — дні доповнення свята Шавуот (а також день гілули в домі Гура), — це час, щоб охопити все згадане вище; принаймні, якщо перенесуть на Лаг ба-Омер — включать до сіюму трактат, яким завершується Шас; і прошу вибачення в його шановної Тори — за те, що висловився, не будучи запитаним (а оскільки я вже почав цю розмову віч-на-віч — на мою скромну думку, я змушений завершити згадане вище).»

До урочистої церемонії першого сіюму Ребе передав для публікації сіху в збірнику, що вийшов на честь сіюму від учнів Інституту Єрусалимського Талмуду, під назвою «Ор Єрушалмі» — збірнику нових тлумачень Тори на Єрусалимський Талмуд «за участі наших панів і вчителів, наших рабинів і учнів єшив».

Церемонія першого завершення Єрусалимського Талмуду

Лист Ребе до першого завершення Єрусалимського Талмуду зі святим підписом Ребе

У неділю, 11 іяра 5744 року (13 травня 1984), у Боро-Парку відбулася урочиста церемонія першого завершення Єрусалимського Талмуду. Згідно з вказівкою Ребе, на сіюм поїхали анаш і багато юнаків. Раву Мордехаю Ментліку випала честь зачитати лист Ребе, у якому був короткий гадран на Єрусалимський Талмуд і зв'язок між закінченням Єрусалимського Талмуду та його початком. У листі Ребе процитував слова Мітлер Ребе і Ребе Рашаба: «що світить у ньому Хохма ясно, як вона нагорі в розкритті». При цьому Ребе наголосив, що Єрусалимський Талмуд — це тема миру, як він і почав лист: «вивчення Єрусалимського Талмуду, яке приведе також до дії (і до поведінки), подібної до поведінки вчителів Єрусалимського Талмуду, — які виявляють приязність одне до одного... любов і дружбу виявляють одне до одного, виконуючи сказане: „Істину й мир любіть“». І Ребе завершив закінченням трактату Тагарот Мішни: «Не знайшов Святий, благословенний Він, посудини, що вміщує благословення для Ізраїлю, крім миру».

Ребе пояснює відмінності між Вавилонським і Єрусалимським Талмудом

Відтоді як було запроваджено «даф йомі за Єрусалимським Талмудом», Ребе з того часу незмінно проводив порівняння відмінностей між Вавилонським Талмудом і Єрусалимським Талмудом. І як Ребе сам говорив про це в багатьох гадраним. І взагалі в той період Ребе виголосив десятки сіхот, що стосуються Вавилонського Талмуду та Єрусалимського Талмуду.

У йорцайт ребецн Хани, 6 тішрея 5743 року (23 вересня 1982), Ребе виголосив гадран і сказав, що вивчення Єрусалимського Талмуду сьогодні — справа, яка залежить від часу, «і як заведено останнім часом — зупинятися на відмінностях між Вавилонським Талмудом і Єрусалимським Талмудом, тим паче що вивчення Єрусалимського Талмуду — справа, яка залежить від часу, бо ось-ось ми виходимо з „Вавилону“ — усього стану вигнання — і приходимо до „Єрусалима“, в істинному і повному Визволенні через нашого праведного Мошіаха».

І на сіюмі трактату Сота, який Ребе провів напередодні свята Шавуот 5742 року (27 травня 1982), Ребе в рідкісний спосіб завершив також трактат Сота Єрусалимського Талмуду і пояснив підхід Вавилонського Талмуду та Єрусалимського Талмуду до якості скромності в них.

Зовнішні посилання

Див. також

Примітки

  1. ^ Повний текст єхідуту див. у книзі «Сіах сарфей кодеш», сторінки 113-134.

Повідомити про помилку на цій сторінці