Шнеур-Залман Тайбл
| Шнеур-Залман Тайбл | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 19 кислева 5649 (23 листопада 1888) |
| Дата смерті | 12 кислева 5748 (3 грудня 1987) |
| Країна | СРСР, Франція, Марокко, США |
| Місце проживання | Добринка, Ленінград, Париж, Касабланка, Нью-Йорк |
| Місце діяльності | Ленінград, Покінг, Касабланка, Нью-Йорк |
| Рід діяльності | громадський діяч, вихователь, шадар |
| Освіта | єшива «Томхей Тмімім Любавич» |
| Посада | керівник мікви в Ленінграді, директор «Бейт Рівка» у Касабланці, шадар «Бейт Рівка» у Франції |
Р. Шнеур-Залман Тайбл (19 кислева 5649 (23 листопада 1888) – 12 кислева 5748 (3 грудня 1987)) був хабадським громадським діячем і одним з учасників хабадського підпілля в Росії, після закінчення Другої світової війни служив вихователем, а в пізніші роки директором «Бейт Рівка», а потім у Франції та в Нью-Йорку, де служив шадаром для «Бейт Рівка» у Франції.
Він був людиною приємних манер, тонкої душі, мав добрі якості, відданий хасид, бааль тфіла і знавець нігунів, який умів навіть грати на скрипці, і приніс Ребе відому пісню «Ана авда де-Кудша бріх Гу», і удостоївся багатьох знаків наближення від Ребе, і деякий час служив батькові Ребе.
Біографія
Народився у свято Геули 19 кислева приблизно 5649 року (1888/1889) і був названий на честь Алтер Ребе.
У дитячі роки жив разом із батьками в містечку Добринка, яке було однією з колоній, заснованих Мітлер Ребе.
Одного разу під час візиту рабі Леві-Іцхака Шнеєрсона до містечка він помітив р. Залмана і за першої нагоди, коли поїхав до Любавичів, узяв його із собою.
Р. Залмана було прийнято до єшиви «Томхей Тмімім Любавич», і він навчався в ній кілька років.
Після весілля переїхав жити до Ленінграда. Там, зі справжньою самопожертвою, узяв на себе керівництво міквою в місті.
Громадський діяч Хабаду
Завдяки опікуванню міквою він мав зв'язки з багатьма хасидами та з громадськими діячами, яких посилав Ребе Раяц зміцнювати анаш у дотриманні Тори і заповідей загалом і в питаннях чистоти сімейного життя зокрема. Оскільки так, люди проклятої Євсекції поклали на нього око і вирішили, що він зможе служити їм ідеальним «донощиком», і оскільки він людина слабка, то напевно не буде їм опиратися, і також ніхто його не запідозрить.
Р. Залмана кілька разів таємно викликали до НКВС у надії завербувати його. Спочатку йому обіцяли добру платню та вигоди, а потім погрожували засланням і стражданнями. Р. Залман боявся розкрити будь-кому цю вимогу, щоб не постраждали ні він, ні вони, але ще більше боявся, що не витримає випробування і зрештою дасть себе переконати і стане їхньою людиною.
За допомогою близького друга (р. Хайкла Ханіна, який врятував його від шибениці) йому вдалося втекти до іншого міста на кілька місяців, де він перечекав, доки мине гнів, і лише тоді повернувся до Ленінграда.
У Франції та в Марокко
У 5707 році (1946/1947) р. Залман виїхав разом із багатьма з анаш у ході великого виїзду з Росії. Уже в транзитному місті Покінг хасиди відкрили хедер і єшиву, але чомусь було занедбано навчання юнаків старшого віку, які зі зрозумілих причин знали святі предмети лише поверхово. За віком вони підходили для єшиви, але за своїми знаннями не могли зрівнятися навіть із дітьми хедера. Р. Залман із найвищою самопожертвою не шкодував ні часу, ні зусиль, щоб навчити їх алеф-бет, Хумаша, Раші, Мішни, а через деякий час йому навіть вдалося дивовижним чином навчити їх Гемари, і ці юнаки здебільшого з часом стали знавцями Тори.
З Покінга р. Залман переїхав з іншими хасидами до Парижа у Франції.
У 5710 році (1949/1950) р. Залман отримав вказівку від Ребе поїхати до Касабланки в далекому Марокко, щоб керувати там закладом для дівчат «Бейт Рівка».
Через кілька років захворів і через це був змушений залишити Марокко і повернувся до Франції. У 5721 році (1960/1961) поїхав до Нью-Йорка, де жив до останнього дня.
У США
Перебуваючи в США, р. Залман займався збиранням коштів для закладу «Бейт Рівка» у Франції, куди переїхала більшість його учениць.
Один із важливих адморів у Нью-Йорку щороку давав йому кілька тисяч доларів для закладу «Бейт Рівка» у Франції.
Попри похилий вік, р. Залман брав участь в усіх фарбрейнгенах Ребе і не погоджувався пропустити навіть один фарбрейнген.
Удостоївся багатьох знаків наближення від Ребе: так, наприклад, він постійно брав участь у трапезах, що проводилися в квартирі Ребе Раяца, а 19 кислева 5738 року (29 листопада 1977) Ребе звернувся до нього в розпалі фарбрейнгену і вказав йому сказати лехаїм на честь свого дня народження, а одного разу Ребе навіть висловився перед ним: «Ви мій ребе, ви навчили мене нігуну „Ана авда“...»[1].
12 кислева 5748 (3 грудня 1987) помер, за кілька днів до свого 99-го дня народження.
Додаткова література
- Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», документація діяльності Хабаду в Марокко, хешван 5777 (листопад 2016). Розділи 3, 54.
Зовнішні посилання
- Лев Лейбман, «Ана авда»: нігун, що став відомим за 48 годин
- «Ана авда» Ребе, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 525, с. 48
- Рав Айзенбах, Неймовірне сталося

- Розкрито рідкісні записи: сіха, яку Ребе виголосив перед «Кос шель браха»


Примітки
Код особи: № 8477465100