Перейти до вмісту

Свобода вибору

Матеріал з Хабадпедії

Свобода вибору — вислів, який означає, що вчинки людини і вибір нею свого шляху залежать від її вільного вибору і волі та не були визначені наперед. Це поняття надзвичайно засадниче в юдаїзмі, оскільки на ньому тримаються багато питань віри, як-от нагорода і покарання, тшува і все виконання заповідей. Поняття багато обговорюється в працях єврейської філософії, у книгах великих мудреців Ізраїлю, а також у книгах хасидуту.

У хасидуті поняття «свобода вибору» вживається також для опису вибору, який душа нагорі робить у Святому, благословенний Він, перебуваючи в стані, у якому вибір чогось іншого виключений; а свобода виявляється в тому, що в цього вибору немає раціональних міркувань.

Значення поняття та його джерела

Свобода вибору — це велика відмінність роду людського від решти творіння. Тварини діють за інстинктами і відповідно до того, як вони були створені, і не владні над своїми діями і поведінкою. Людина ж, навпаки, діє згідно зі своїм розумом і бажаннями і владна над своєю поведінкою.

Свобода вибору, дана кожній людині[1], — велика основа вчення Ізраїлю, і деякі з рішонім включили її до числа основ віри[2]. У своїй книзі «Яд га-хазака» Рамбам наводить підстави цього[3]:

Кожній людині дано свободу: якщо вона хоче схилитися до доброго шляху і бути праведником — це в її владі, а якщо хоче схилитися до лихого шляху і бути нечестивцем — це в її владі. Це те, що написано в Торі[4]: «Ось людина стала як один із Нас, пізнавши добро і зло» . . Це те, що сказав Ірміягу[5]: «Не з уст Всевишнього виходить зло і добро» . . І це велика основа, і це стовп Тори і заповіді, як сказано[6]: «Дивись, Я запропонував тобі сьогодні життя», і написано[7]: «Дивіться, Я даю вам сьогодні», тобто свобода у ваших руках, і все, що людина побажає зробити з людських справ, вона робить — чи то добрі, чи то лихі. І з цієї причини сказано: «О, якби це серце було в них», тобто Творець не примушує людей і не постановляє їм робити добре чи лихе, але все надано їм.

— «Мішне Тора», Закони тшуви, розділ 5, закони 1–3

.

У тому самому дусі є і вислови мудреців: «Усе передбачено, але свободу дано[8]». А також «Усе в руках Небес, крім трепету перед Небесами»[9]. До трепету перед Небесами входять усі вчинки людини. А «все в руках Небес» стосується природних речей (таких як зріст людини тощо. А також можливо, що в людини буде природа, яка полегшує їй виконання заповідей або навпаки, але не природа, яка примушує)[10].

Принцип свободи вибору посів широке місце в книгах дослідників і єврейської думки. Расаг[11], Рамбам[12], Раавад I, рабі Йосеф Альбо (автор книги «Сефер га-ікарим»), Рашбац Дуран, Абарбанель, Рамхаль[13], Ребе[14] та інші докладно доводили ідею свободи вибору і її користь — як на підставі джерел Тори, так і на підставі доводів розуму.

Докази свободи вибору

У словах рішонім ми знаходимо, що віра у свободу вибору — поріг і основа всієї Тори і заповідей. Так, наприклад, формулює це Рамбам:

Якби Б-г постановляв людині бути праведником чи нечестивцем, або якби було щось, що тягне людину в самій основі її народження до одного зі шляхів, або до одного зі знань, або до однієї з думок, або до одного з діянь, як вигадують зі свого серця дурні звіздарі, — як би Він наказував нам через пророків: «Роби так і не роби так», «Виправте шляхи ваші і не йдіть за нечестям вашим», коли від початку її створення вже постановлено про неї або природа її тягне її до того, від чого неможливо відійти? І яке місце було б для всієї Тори? І за яким законом і за яким судом стягується з нечестивця або віддається нагорода праведникові? «Суддя всієї землі хіба не вчинить суду?

— «Мішне Тора», там само, закон 4

Крім того, рішонім пишуть, що віра у вибір необхідна і як основа людського способу життя. Рамбам пише[15] «Якби людина була примушена у своїх діях . . це спричинило б скасування навчання, виховання і навчання будь-якого ремесла. І все це було б марно, оскільки для людини неможливо через зовнішню причину — на думку тих, хто так вважає, — не вчинити такої-то дії, не знати такої-то науки і не мати такого-то характеру. І тоді винагорода і покарання були б цілковитою несправедливістю . . Ось Шимон, який убив Реувена: якщо одному постановлено вбити мимоволі, а іншому постановлено бути вбитим мимоволі, — задля чого нам карати Шимона? . . І марними виявилися б усі приготування до кінця: такі як будівництво дому, купівля їжі, втеча під час небезпеки тощо. Бо те, чому постановлено бути, не може не бути». Подібно пише рабі Йосеф Альбо[16]: «Вибір — початок усіх людських дій і домовленостей і суспільних установлень, якими влаштовується державне співжиття».. Расаг[17] навіть додає, що людина сама відчуває і знає, що в неї є свобода вибору.

Складні питання та різні джерела

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

У ТАНАХу розповідається про цілу низку випадків, коли Святий, благословенний Він, свідчить, що певні люди примушені чинити нечестиві вчинки. Наприклад, фараон, серце якого Святий, благословенний Він, ожорсточив, щоб той не випустив народ Ізраїлю з Єгипту; Сигон і кнаанеї, серце яких Святий, благословенний Він, ожорсточив, щоб вони вийшли на війну з Ізраїлем; народ Ізраїлю в дні Еліягу, у якого Святий, благословенний Він, відібрав можливість здійснити тшуву, та інші. Рамбам пояснює, що це не суперечить принципу свободи вибору. У принципі кожна людина може чинити за своєю волею і вибором, але іноді покарання, яке Святий, благословенний Він, накладає на людину за її злочини і лихий вибір, — це позбавлення її можливості обрати від цього моменту і далі здійснити тшуву: «Виходить, що Б-г не постановив фараонові чинити зло Ізраїлю, ні Сигонові грішити у своїй країні, ні кнаанеям чинити гидоти, ні Ізраїлю служити ідолам, але всі вони згрішили самі, і всі вони заслужили, щоб у них була відібрана тшува»[18].

Знання і вибір

Одне з головних питань у темі свободи вибору, яким займалися великі мудреці Ізраїлю, — як вибір не суперечить ще одному важливому принципу: що Святий, благословенний Він, знає все, чому належить бути. Рамбам теж звернувся до цієї теми, і ось що він пише:

Можливо, ти скажеш: хіба Святий, благословенний Він, не знає всього, що буде, ще перш ніж воно буде? Чи знав Він, що цей буде праведником чи нечестивцем, чи не знав? Якщо знав, що він буде праведником, — неможливо, щоб він не був праведником; а якщо скажеш, що знав, що він буде праведником, але можливо, що він буде нечестивцем, — отже, Він не знав цього напевно?

Знай, що відповідь на це питання «довша від землі мірою і ширша від моря», і багато великих основ і високих гір залежать від неї, але ти повинен знати і зрозуміти те, що я кажу: ми вже роз'яснили в другому розділі Законів про основи Тори, що Святий, благословенний Він, не знає знанням, яке поза Ним, як люди, у яких вони самі та їхнє знання — дві речі, але Він, хай буде звеличене Ім'я Його, і Його знання — одне, і розум людини не може збагнути це напевно. І як не здатна людина збагнути і знайти істинну сутність Творця, як сказано: «Бо не може побачити Мене людина і залишитися живою», так не здатна людина збагнути і знайти знання Творця. Це те, що сказав пророк: «Бо не Мої думки — ваші думки, і не ваші шляхи — Мої шляхи». А якщо так, немає в нас сили знати, як знає Святий, благословенний Він, усі створіння і всі справи, але ми знаємо без сумніву, що вчинки людини — у руках людини.

— Рамбам, там само, кінець розділу 5

.

Подібно до (простого змісту[19]) слів Рамбама, згідно з якими взагалі немає місця ставити складні питання про знання Творця, писали також рабейну Бах'є ібн Пакуда[20] і р. Йосеф Альбо[21].

Ралбаг пояснив[22], що знання Святого, благословенний Він, лише загальне, і Він знає все, що випливає з природи, але не знає, що обере людина. Багато хто з наших учителів різко нападав на цю думку[23], а згідно з основою особливого провидіння, закладеною Бааль-Шем-Товом, ця думка неприйнятна[24]. З протилежного боку пояснив р. Хасдай Крескас[25], що знання справді примушує і творить реальність, а вибір людини стосується лише її наміру. І цей підхід зазнав нападок[26] Шла[27] написав (почасти подібно до згаданих пояснень), що знання Всевишнього справді примушує, як постанова, але це знання (яке, за його словами, і є воля) містить у собі всі можливі шляхи, і є те, яким чином речам належить бути від початку згідно з відкриттям джерел тощо в той час, і можливо, що потім речі зміняться через вибір, але й це було від початку включено до волі й знання.

Однак багато хто з наших учителів[28] писали просто, що знання Всевишнього не є причиною, яка спричиняє вибір людини, а навпаки — вибір людини є причиною, з якої сходить знання Всевишнього. Як коли людина бачить, що інший біжить, її знання не примушує до вибору, так і Святий, благословенний Він, знає те, що буде, ніби це вже сталося, оскільки Він вище часу, але Його знання сходить із вибору, а не навпаки (ще приклад: провісник майбутнього або людина, яка знає властивості душі свого товариша настільки, що знає на сто відсотків, що той обере в певній справі, — ясно, що причина тут вибір, а не навпаки[29]). Ребе кілька разів пояснював це таким чином людям, які запитували його про це, і роз'яснював це докладно і на детальних прикладах[30].

Підхід Рамбама Ребе пояснював кількома способами, і серед них: правило, що знання спричинене вибором, а не навпаки, випливає із законів розуму, а знання Святого, благословенний Він, вище меж розуму і є «сутнісним знанням», яке ні з чого не сходить. І на цій підставі Ребе пояснив, що Рамбам говорив про знання Святого, благословенний Він, до цімцуму, а рішонім, які дали згадане пояснення, говорили про знання Святого, благословенний Він, після цімцуму[31].

Мішну «Усе передбачено, але свободу дано» одні тлумачать як вказівку на парадокс знання і вибору, а інші тлумачать, що «все передбачено» означає знання в теперішньому, а не знання майбутнього[32].

Знання і вибір у хасидуті

Алтер Ребе розв'язує це питання просто[33], вказуючи на слабке місце в логіці складного питання. Суперечність між знанням і вибором випливає з того, що у нас неможливе знання, яке не спричиняє зміни. Уся суть і визначення розуму, розуміння і знання в нас — це зміна порівняно з тим, що було раніше: після того як людина зрозуміла певну річ, у ній додалося знання, а раніше цього знання в ній не було. Виходить, що визначення знання — зміна в бутті людини. Але у Святого, благословенний Він, це не так[34]. І оскільки це «знання» Всевишнього не є частиною визначення світу (а воно «вище» світу, у категорії «макіф»), воно не примушує людину — адже людина не відчуває цього знання. І за прикладом людини, яка кидає камінь: хіба скаже хтось, що її знання про те, що камінь упаде на землю, і є те, що змушує його впасти? Адже зрозуміло і просто, що камінь зовсім не знає про знання людини, і його падіння ніяк не пов'язане з її знанням ні в якій формі і ні в який спосіб.

Виходить, що слова Рамбама «що розум людини не може збагнути це, як не здатна людина збагнути і знайти істинну сутність Творця... але ми знаємо без сумніву, що вчинки людини — у руках людини» — не є відмовкою й ухилянням, а саме вони і є простою відповіддю на питання.

(Однак після всього цього зрештою все ще є місце для «кмітливого учня» запитати[35]: адже зрештою Всевишній наперед знає, що обере людина, — і який сенс у виборі, якщо наперед відомо, що вона обере, невже, Б-же борони, все це вистава? І пояснюється тут, що справжня відповідь полягає в тому, що Святий, благословенний Він, — «німна га-німнаот» і носій протилежностей, і з цього боку можуть бути обидві речі разом: і знання, і вибір. Але якщо така відповідь — чому хасидут так докладно розгортає пояснення, наведене вище? Адже справжнє пояснення в тому, що Святий, благословенний Він, — «німна га-німнаот» і носій протилежностей? І суть пояснення в тому, що це не дві різні відповіді, з яких одна правильна, а друга ні, і навіть не дві відповіді, з яких одна проста, а друга глибша, — але обидві вони одна відповідь. Тобто те, що знання Всевишнього відрізняється від нашого знання, випливає з того, що Він носій протилежностей.)

Постанова «і поневолять їх»

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Вибір у стосунках між людиною і ближнім

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Згідно з викладеним у «Танії»[36], людина не може зашкодити своєму ближньому більше, ніж тому постановлено згори. Однак, попри це, людина, яка шкодить ближньому, карається за свій лихий вибір. Ребе пояснює[37], що все це сказано про людину, яка завдає зла ближньому, але в людини, яка робить добро ближньому, є сила додати йому добра більше, ніж тому постановлено згори.

Внутрішня причина свободи вибору

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Корінь свободи вибору в людини — у вільному виборі Святого, благословенний Він, який є найвищим ступенем нагорі, і він даний людині через її високу гідність[38]. Ще одна причина того, що вибір є саме в людини, — у тому, що вона містить у собі всі ступені й увібрала в себе добро і зло, на відміну від усіх створінь, ступінь яких визначений і ясний[39].

У царя і в народів світу

Виходячи з внутрішньої причини свободи вибору, Ребе пише[40], що в народів світу немає цілком вільного вибору[41], і пояснює це двома способами: а) вибір у них називається так лише в переносному значенні[42]; б) у них є вибір у тому, що стосується семи заповідей синів Ноаха[43].

Щодо царя (про якого написано: «Серце царів і вельмож у руці Всевишнього») Ребе сумнівається, чи є в нього вибір[потрібне джерело].

Вибір і єдність Всевишнього

Рамбам[44] писав, що вибір не суперечить тому, що все відбувається з волі Всевишнього, оскільки саме в цьому і полягає воля Всевишнього — щоб у людини був вибір у її вчинках. А Шла[45] писав, що оскільки і вибір включений до Його, благословенного, знання, він не суперечить єдності Всевишнього. Ребе пояснює[46], що й учинки людини у справах Тори і заповідей здійснюються з волі Всевишнього, але оскільки йдеться про внутрішню волю Всевишнього, яка вища за світи (і більше того — сам Святий, благословенний Він, не охоплюється волею), вона залишається відокремленою від світу так, що не діє примусово.

Вибір добра

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Хоча вибір у наших руках, Святий, благословенний Він, дає нам рекомендацію і пораду, який шлях обрати, — шлях життя, тобто шлях Тори і заповідей, як написано: «Обери життя», і Раші пише на цей вірш: «Це подібно до батька, який каже синові: обери собі прекрасну частку в моїй спадщині, — і ставить його на прекрасну частку, і каже йому: ось її обери собі».

Коли Святий, благословенний Він, каже Ізраїлю: «Обери життя», Він дає кожному євреєві силу обрати правильний бік; хоча зовні іноді здається, що на боці кліпи і ситра ахра більше достатку і блага, все ж єврей завдяки своїй сутності та Б-жественній іскрі в його душі тягнеться до Б-жественності і обирає життя[47]. І головна новизна в цьому те, що й у справах, щодо яких немає явного повеління, у єврея є сила обрати добро, навіть усупереч своїй природі[48]

У виборі життя два етапи: а) розсудливий вибір між двома речами — обрати Б-жественність, бо розумієш, що вона краща для тебе, ніж кліпот; б) більш частковий вибір — чи пробудитися любов'ю і трепетом від Б-жественного осягнення.

Перший вибір (розсудливий вибір) потрібен через тваринну душу, яка приховує Б-жественну душу, і тоді можливе існування вибору всупереч Торі. А другий вибір потрібен через саму Б-жественну душу, у якої теж має бути розум, щоб із його розсудливого осягнення на ділі народжувалися почуття[49].

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Формулювання в основному тексті подано в загальному вигляді і так, як це випливає з книг рішонім. Див. нижче про питання вибору в неєвреїв
  2. ^ Р. Хасдай Крескас у своїй книзі «Ор Гашем» та інші. Але переважна більшість не включили вибір до числа основ віри з різних причин (див., наприклад, у «Сефер га-ікарим», розділ 9: він написав, що вибір — основа суспільних установлень, а не лише Тори, і тому не слід включати його до числа основ).
  3. ^ І див. додаткові джерела в ТАНАХу для принципу свободи вибору в «Емунот ве-деот» Расага, трактат 4, розділ 4).
  4. ^ Берешит, 3:22.
  5. ^ Ейха, 3:38.
  6. ^ Дварім, 30:15. І там само, 20: «Обери життя». І цей вірш навів Рамбам у «Шмона праким», а також Расаг
  7. ^ Дварім, 11:26.
  8. ^ Авот, 3:15.
  9. ^ Вавилонський Талмуд, Брахот, 33б.
  10. ^ Див. «Шмона праким» Рамбама, розділ 8
  11. ^ У своїй книзі «Емунот ве-деот», трактат 4, і див. також трактат 9.
  12. ^ «Мішне Тора», там само; «Шмона праким», там само; і див. також «Море невухім», ч. 3, розд. 17 і далі.
  13. ^ У своїй книзі «Дерех Гашем».
  14. ^ Див. збірку в книзі «Шаарей емуна», с. 225 і далі.
  15. ^ «Шмона праким», там само.
  16. ^ «Сефер га-ікарим», трактат 1, розділ 9.
  17. ^ «Емунот ве-деот», трактат 4, розділ 4.
  18. ^ «Мішне Тора», там само, розділ 6. «Шмона праким», там само.
  19. ^ Але див. у «Мідраш Шмуель» нижче, що р. Моше Альмошніно тлумачив підхід Рамбама інакше.
  20. ^ «Ховот га-левавот», розділ 3, глава 8
  21. ^ «Сефер га-ікарим», трактат 4, розділ 4, де він процитував згадані слова Рамбама
  22. ^ «Мілхамот Гашем», трактат 3
  23. ^ Див., наприклад, у коментарі Абарбанеля до Тори, Берешит, 18:20 (там наведено також слова р. Хасдая Крескаса, що «ця думка — цілковита єресь»).
  24. ^ І див. «Ігрот кодеш», т. 3, с. 40, у листі, що стосується цього питання, де Ребе цілком відкидає це пояснення.
  25. ^ Трактат 2, правило 5, розділ 3 (і див. нижче, з чого випливає, що він допускав і ще один варіант пояснення)
  26. ^ Див. у «Сефер га-ікарим», трактат 4, розділ 1, і в Абарбанеля там само.
  27. ^ У «Толдот Адам», «Бейт га-бхіра».
  28. ^ Див. «Емунот ве-деот», трактат 4, розділ 4. Заперечення Раавада Рамбамові там само (який написав це як «почасти відповідь», але підсумував: «і все це нічого не варте»). Реканаті, Дварім, 31:20 — і там від імені Рокеаха в його коментарі до «Сефер Єціра». «Кузарі», трактат 5, пункт 20. «Ор Гашем» (р. Хасдая Крескаса), трактат 2, правило 5, розділ 3 (там видно, що він допускав такий варіант пояснення). Респонси Риваша, розділ 118. «Мідраш Шмуель» на Авот там само (наведено в «Тосафот Йом-Тов» там само) — і навів так від р. Моше Альмошніно (який розумів, що такий і намір Рамбама).
  29. ^ Цей приклад наведено в листах Ребе, згаданих нижче
  30. ^ «Ігрот кодеш», т. 3, с. 40 і далі; с. 49 і далі. «Емуна у-мада», 19. Та інші
  31. ^ «Гадран на Рамбам» 5746, примітка 13 («Лікутей сіхот», т. 27, с. 251), і див. ще одне пояснення підходу Рамбама в сіхі Песах шені 5744 («Гітваадуйот», с. 1701 і далі).
  32. ^ Див. Бартенуру, «Мідраш Шмуель», «Тосафот Йом-Тов» та інших до мішни там само.
  33. ^ «Тора ор», «Ваера», 14, 4 і далі, і див. також «Торат хаїм», «Берешит», маамар, що починається словами «Ве-їтен леха га-Елокім», с. 13 (154); «Лікутей сіхот», т. 27, с. 251–252, примітка 14; «Ігрот кодеш» Ребе, т. 3, лист 442, с. 49–50; і роз'яснюється в багатьох інших місцях
  34. ^ Адже Він «Єдиний простий», і в Ньому немає змін, як написано: «Я, Всевишній, не змінився», — тож навіть усе створення світів і всього, що в них, не є для Нього жодною зміною (як докладно роз'яснено в «Танії», у «Шаар га-їхуд ве-га-емуна», див. там).
  35. ^ Щодо роз'яснення цього питання і відповіді на нього див. у тшурі з весілля Нохума-Менахема-Мендла га-Когена і Хави-Тови Кахани (5778, збірка уроків рава Гопіна) і зазначене там.)
  36. ^ «Ігерет га-кодеш», розділ 25
  37. ^ «Лікутей сіхот», т. 7, с. 15, у примітці
  38. ^ «Лікутей Тора», глава «Емор», аркуш 38, с. 2. Та інші
  39. ^ Див. маамар, що починається словами «Квод малхуха», 5660, «Сефер га-маамарім», с. 10 і далі. Та інші.
  40. ^ «Лікутей сіхот», т. 16, с. 574. І див. також «Сефер га-маамарім — Мелукат», ч. 1, с. 37.
  41. ^ Див. замітку рава Аврагама Лауфера, «Свобода вибору в народів світу», «Гаарот у-біурім — Огалей Тора», випуск 1287, «Тецаве» 5786, с. 26 і далі; замітку рава Моше Марковича, «Свобода вибору в неєвреїв (випуск)», «Гаарот у-біурім — Огалей Тора», випуск 1288, «Ваякгель — Пкудей» 5786, с. 22; і замітку рава Аврагама Лауфера, «Свобода вибору в народів світу (випуск)», «Гаарот у-біурім — Огалей Тора», випуск 1289, 11 нісана 5786 (29 березня 2026), с. 74.
  42. ^ Про це пояснення Ребе пише: «І потребує ще трохи розібратися — з Рамбама, Закони тшуви, кінець розділу 5».
  43. ^ Оскільки за всякого повеління виникає зв'язок між тим, хто повелює, і тим, хто отримує повеління, то через повеління Святого, благословенний Він, синам Ноаха у справі цього повеління в них виникає зв'язок зі Святим, благословенний Він, і в них здійснюється ідея «за Його подобою».
  44. ^ Закони тшуви, там само, закон 4.
  45. ^ Там само
  46. ^ «Лікутей сіхот», т. 5, с. 65.
  47. ^ Див. «Лікутей сіхот», т. 19, с. 271.
  48. ^ «Сефер га-сіхот» 5749, ч. 2, с. 462.
  49. ^ «Ве-ядата га-йом» — «Сефер га-маамарім» 5703, с. 83.

Повідомити про помилку на цій сторінці