Яаков-Іцхак з Любліна
| Яаков-Іцхак з Любліна | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Відомий як | Учень Магіда з Межиріча |
| Дата народження | 5505 |
| Дата смерті | 9 менахем-ава 5575 (15 серпня 1815) |
| Місце поховання | старий єврейський цвинтар у Любліні |
| Країна | Річ Посполита, Австрійська імперія, Царство Польське[В] |
| Місце проживання | Люблін |
| Рід діяльності | рабин[В] |
| Учителі | Магід з Межиріча, Шмуель-Шмелке з Нікольсбурга, Елімелех з Лиженська |
| Учні | Яаков-Іцхак із Пшисхи, рабі Шалом із Белза, рабі Сімха-Бунім з Пшисхи, Менахем-Мендл з Коцька, рабі Меїр га-Леві з Апти, рабі Давид з Лелова, Цві-Елімелех Шапіро з Динова, р. Калонімус, автор «Меор ва-шемеш», та інші |
| Сім'я | |
| Батько | рабі Аврагам-Еліезер |
| Мати | Мейтл |
| Дружина | Бейла |
Рабі Яаков-Іцхак га-Леві Горовіц з Любліна (прозваний Провидцем з Любліна; 5505 — 9 менахем-ава 5575 (15 серпня 1815)) — учень Магіда з Межиріча, рабі Шмелке з Нікольсбурга і рабі Елімелеха з Лиженська. Прославився прізвиськом Провидець з Любліна завдяки своїй здатності бачити своїм святим духом, у ясному дзеркалі, речі, приховані від можливостей звичайного ока, і тому, що був обізнаний у чудесах.
Біографія
Народився в рабі Аврагама-Еліезера в 5505 році (1744/1745), у місті Щебрешин. Р. Аврагам-Еліезер був нащадком родини, що походила з Іспанії, яка багато років до того оселилася в містечку Горжовиці (Horovic), що в Богемії, і звідси походить назва родини[1].
Замолоду навчався в єшиві рабі Шмуеля-Шмелке з Нікольсбурга і був призначений ним виконувати обов'язок вартового — нагадувати йому, коли йому здасться, що його вчитель надто заглиблюється в глибини Тори, і нагадувати йому про двейкут зі Всевишнім. Рабі Яаков-Іцхак свідчив, що йому жодного разу не довелося йому нагадувати.
Замолоду перебував у тіні Магіда з Межиріча. Про це розповідав Алтер Ребе: звичай його був такий, що кожного переддня Шабату він сам солив собі шматок риби, кажучи, що звичай його — солити в переддень Шабату рибу, яку він їсть у Шабат. На подив учнів, як же риба потрапить саме до нього, він нічого не відповідав. Алтер Ребе зробив собі позначку на рибі, щоб побачити, чим усе обернеться. На суботній трапезі шматок риби потрапив у частку одного з хасидів, що сидів поруч із рабі Яаковом-Іцхаком. Раптом його охопила пропасниця, і він не зміг з'їсти рибу і передав її рабі Яакову-Іцхаку, що сидів поруч із ним. Тоді зрозумів Алтер Ребе, що рабі Яаков-Іцхак — велика людина[2].
Після відходу з життя Магіда з Межиріча прийняв провід рабі Елімелеха з Лиженська разом із багатьма з учнів Магіда. Ще за життя свого вчителя, за вказівкою рабі р. Елімелеха, почав поводитися як адмор, і багато хто з учнів рабі р. Елімелеха з роками стали його хасидами.
Сказав: не прийде син Давида, доки не стане відомим учення рабі Залмана[3].
Відійшов у інший світ 9 ава 5585 року (24 липня 1825) і був похований на старому єврейському кладовищі в Любліні.
Самопожертва заради приходу Мошіаха
Ребе говорить у сіхі, що були великі мудреці Ізраїлю, які пожертвували собою, щоб наблизити кінець Геули, і згадує «р. Йосефа делла Рейну та інших. А дехто каже — Провидець з Любліна»[4].
У дні війни Наполеона з армією царя в Росії дуже зросло очікування приходу Мошіаха. А коли армію Наполеона було розбито в 5574 році (1813/1814), багато хто повірив, що настав час Геули. І рабі Яаков-Іцхак, Провидець з Любліна, у якому очікування Геули горіло завжди, вважав, що тепер — слушний для цього час.
Провидець пам'ятав, що кількома роками раніше, у 5570 році (1809/1810), коли помер рабі Леві-Іцхак з Бердичева, той обіцяв, що не заспокоїться і не стихне у вищому світі, доки не приведе Геулу. Тому в роки, коли земля здригалася від наполеонівських воєн, Провидець бачив у цьому знак зусиль, які докладає р. Леві-Іцхак з Небес. Кілька соратників приєдналися до Провидця, щоб допомогти йому. Серед них були його учні: «Святий Єврей», р. Калонімус, автор «Меор ва-шемеш» і р. Нафталі з Берзана. До них долучився важливий соратник — Магід із Козениць.
Провидець також визначив слушний час для Геули, яка прийде, — ніч Сімхат Тори 5575 року (1814/1815). Цей день, який настане після того, як у Грізні дні вже прощено гріхи народу Ізраїлю, буде слушним для радості приходу Геули. Ще раніше помер Святий Єврей — і це для того, щоб він міг допомагати з Небес зусиллям, які докладатимуться в цьому світі.
Коли наблизився строк, Ребе сказав своїм хасидам: «Знайте, що якщо цього разу свято Сімхат Тора буде добрим, то й Дев'яте ава — день руйнування — обернеться з дня жалоби на день радості». Ще одне сказав Ребе своїм хасидам — щоб вони залишалися разом у великій кімнаті в домі, а якщо він усамітниться у своїй особистій кімнаті, вони повинні добре стерегти його. Однак, хоча він і казав їм, хасиди стали наче глухі й не почули, що він їм сказав. Тоді звернувся Ребе до своєї дружини, Бейли, і попросив її, щоб вона стерегла і наглядала за ним цієї ночі. Але з Небес було так, що ця охорона не допомогла.
І ось як провалився їхній задум: уже в переддень свята Сукот помер Магід із Козениць, але Провидець нічого про це не знав. Пізніше Провидець сказав, що якби він знав, що Магіда з Козениць уже немає в цьому світі, він не став би ризикувати і намагатися наблизити кінець. Коли настала ніч Сімхат Тори, р. Калонімус, автор «Меор ва-шемеш» і учень Провидця, перебував у своєму домі в Кракові. Раптом камінь ударив у його вікно і розбив скло. Відразу сказав р. Калонімус: «Хто знає, що відбувається зараз у Любліні, у Провидця…» — і вибухнув плачем.
Також у домі іншого учня, р. Нафталі з Ропшиць, сталося страшне. Коли він танцював і радів зі своїми учнями в бейт мідраші, вогонь охопив його дім. Поки р. Нафталі стояв і співав пісні та славослів'я і спрямовував каванот за вченням таємного, домашні його втекли від вогню, а одна служниця, яка не зуміла втекти, загинула в тій пожежі.
Тим часом у Любліні Провидець усамітнився у своїй особистій кімнаті на другому поверсі. На вікні в його кімнаті стояли порожні пляшки, з яких хасиди пили медову воду з нагоди свята. Раптом почула Бейла, дружина Провидця, голос дитини, що плакала біля входу до її дому. Вийшла ребецн із кімнати й пішла відчинити двері, але, відчинивши, не побачила надворі ані душі. Відразу повернулася вона до кімнати чоловіка, але Провидець зник із кімнати. Не знала ребецн, що з ним сталося, але зрозуміла, що, мабуть, він вийшов через вікно і був схоплений. Однак не може бути, щоб Провидець виліз на вікно, бо вікно надто високо, і порожні пляшки все ще стояли там, на підвіконні відчиненого вікна. На додачу до цього п'ятнадцять років прожив Провидець у цій кімнаті й жодного разу навіть не виглянув назовні через вікно.
Пізніше Провидець розповів, що з Небес вийшов вирок проти нього за те, що він намагався наблизити і пришвидшити Геулу. Вищі сили скинули його з вікна, щоб умертвити його, але Магід із Козениць поспішив і прийшов із вищого світу, і розстелив полу свого одягу і тим пом'якшив падіння. По суті, саме так Провидець дізнався тієї миті про смерть Магіда з Козениць.
Після падіння хасиди шукали Провидця кілька годин і не знаходили його. Нарешті один з учнів, який шукав на відстані кількох десятків кроків від дому, почув стогін. Коли учень запитав: «Хто тут?» — він почув голос Провидця, який назвав своє ім'я: «Яаков-Іцхак бен Мейтл». Відразу знялася метушня, і учні зібралися, щоб віднести свого пораненого вчителя до дому. Поки вони обережно несли його, учень, який удостоївся підтримувати голову Провидця, почув, що вуста Ребе шепочуть молитву «Тікун хацот», яку він завжди промовляв саме в цю годину — об одинадцятій ночі.
Через тяжкі рани Ребе його противники були певні, що смерть його близька. Оскільки вони ненавиділи Провидця, вони поспішили пити вино і радіти. Коли почув про це Провидець, він сказав: «Коли я піду зі світу, ці не вип'ють навіть води». І так справді й було. Приблизно десятьма місяцями пізніше помер Провидець у день посту Дев'ятого ава, у який заборонено навіть пити воду. На його надгробку написано: «радість обернулася на скорботу, в гіркий день Дев'ятого ава, в рік „земля здригнулася“» (порівняй із числом року — 5575).
Учні
- Рабі Яаков-Іцхак з Пшисухи — засновник династій Гур, Бяла
- Рабі Шалом з Белза — засновник династії Белз
- Рабі Сімха-Бунем з Пшисухи — один із глав династії Гур
- Рабі Менахем-Мендл з Коцька — засновник коцького хасидизму
- Рабі Меїр га-Леві з Апти — засновник хасидизму Апта
- Рабі Давид з Лелова — засновник хасидизму Лелов
- Рабі Цві-Елімелех з Динова
Його книги
- «Зот зікарон»
- «Зікарон зот»
- «Дівре емет»
- «Хідушим аль га-Шас»
Додаткова література
- «Праведник, який пожертвував собою заради приведення Геули», Агарон Рубін, журнал «У-веото га-зман», місяць ав 5781 (липень–серпень 2021), с. 26–37
Зовнішні посилання
- Єгошуа Кеніг, «Праведник, який пожертвував собою, щоб привести Геулу», тижневик «Бейт Мошіах», 11 нісана 5769 (5 квітня 2009), сторінка 42, на сайті
(посилання не працює) - Рав Шломо-Залман Гехт, «Сіпурей цадікім: гостинність Провидця з Любліна міт але гідурім», на ютуб-каналі «Хасидут Chassidus» на сайті «Сінун Хабад» для відеороликів YouTube
(їдиш)
- Рав Менахем-Мендл Глуховський, «Особливий годинник, який дав нам Ребе — історія годинника Провидця з Любліна, урок і розповідь для життя з тижневої глави „Шмот“», на ютуб-каналі «Рав Менахем-Мендл Глуховський — Rabbi MM Gluvkowsky» на сайті «Сінун Хабад» для відеороликів YouTube
| Попередній: рабі Елімелех з Лиженська |
Династія дому Лиженська 5505- 9 ава 5575 (15 серпня 1815) |
Наступний: Святий Єврей з Пшисухи |
Примітки
- ^ «Мі цадік».
- ^ Рав Шломо-Йосеф Зевін, «Сіпурей хасидім» (Тора), с. 141. Див. також у примітці рава Іссахара-Давида Клойзнера, «Чому Алтер Ребе перев'язав ниткою порцію риби Провидця з Любліна», «Гаарот га-тмімім ве-анаш», єшива «Томхей Тмімім Любавич» Центральна 770, випуск до Рош ходеш тевета 5770 (грудень 2009 – січень 2010), с. 51.
- ^ «Несіей Хабад у-вней дорам», с. 26.
- ^ «Шаарей Геула», «Га-емуна ве-га-ціпія», видання 5752, частина 1, с. 274, і в примітці 1.
Код особи: № 5162602200