Лея Красик
Ця стаття перебуває в процесі тривалої роботи.
Стаття відкрита для редагування. | ||
| Ця стаття перебуває в процесі тривалої роботи. Стаття відкрита для редагування. | |
| Лея Красик | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Відомий як | Дружина рава Хаїма-Еліезера Красика |
| Дата народження | 2 тевета 5657 (7 грудня 1896) |
| Дата смерті | 25 тевета 5734 (19 січня 1974) |
| Місце смерті | Нью-Йорк |
| Місце поховання | Тверія |
| Місце проживання | Тель-Авів |
| Посада | голова організації «Наш Хабад — Хабад шелану» в Тель-Авіві |
| Сім'я | |
| Батько | Натан Гурарі (Кременчук) |
| Чоловік | Хаїм-Еліезер Красік |
| Діти | Двора Ашкеназі, Шейна-Тема Гурарі, Рівка Хітрик |
| Брати й сестри | Єхіель-Цві Гурарі, Моше Гурарі, Хаїм-Шмар'ягу Гурарі, Шнеур-Залман Гурарі |
| Родовід | |
Ребецн Лея Красик (2 тевета 5657 (7 грудня 1896) — 25 тевета 5734 (19 січня 1974)) — дружина рава Хаїма-Еліезера Красика, голови «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі; була однією з помітних жінок Хабаду у Святій Землі.
Біографія
Народилася в батька, рава Натана Гурарі. У юності була однією з небагатьох жінок, які удостоїлися єхідуту в Ребе Рашаба, чого удостоїлася і її двоюрідна сестра Соня Розенблюм. Її хасидське виховання виявилося вже в її дівоцтві: задокументовано її участь у побілці єшиви «Томхей Тмімім» у Кременчуці заради зручності учнів-тмімім[1].
Вийшла заміж 12 тішрея 5682 року (14 жовтня 1921) у Ростові-на-Дону за рава Хаїма-Еліезера Красика. Через тяжке економічне й політичне становище, що панувало в Росії в ті дні, побоювалися, що на весілля прийде мало запрошених, тому Ребе Раяц сказав хасидам, що піти на весілля — це заповідь. Ребе сам був присутній на прийомі, виголосив сіху і провів кідушин.
17 іяра 5695 року (20 травня 1935) разом із чоловіком репатріювалася до Святої Землі, де супроводжувала його на численних посадах — рабина хабадської громади в Тель-Авіві, голови «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі, засновника й директора єшиви «Ахей Тмімім» у Тель-Авіві. Вона надсилала продуктові посилки анаш у Радянському Союзі. Її дім на бульварі Ротшильда, 82, був у ті дні центром діяльності Хабаду у Святій Землі.
Стояла на чолі організації «Наша Хабад — Хабад шелану», створеної в 5702 році (1941/1942) жінками Хабаду в Тель-Авіві; за допомогою організації вони займалися забезпеченням матеріальних потреб єшиви «Ахей Тмімім» у Тель-Авіві, як-от приготування їжі, шиття, турбота про учнів, збір пожертв продуктами та інше.
Розповідає її дочка, ребецн Двора Ашкеназі: «Я пам'ятаю, як мама завжди клопоталася заради тмімім. Наприклад, 19 кислева, у Рош га-Шана хасидуту, прийнято, як відомо, їсти на фарбрейнгені „каше“ — кашу. Кожного переддня 19 кислева мама ставила великі каструлі каші на гасові плитки, які диміли, і коли каше була готова, приходив араб із конем і возом і відвозив каструлі до єшиви».
Вона готувала їжу для фарбрейнгенів у синагозі «Нахалат Біньямін» і водночас намагалася слухати фарбрейнгени. Її онук, рав Хаїм Ашкеназі, розповідав[2]:
«Дитиною я чув історію з вуст мами, ребецн Двори (мир праху її), яка може передати атмосферу тих днів. У той період заробляти на життя було вкрай тяжко; бабуся, ребецн Лея Красик, влаштувала вдома щось на зразок кондитерської — вона пекла торти й продавала їх у крамниці. Тато був тим, хто розвозив торти по кондитерських на продаж, і цим вони годувалися. Тато товаришував із хасидами р. Моше Дубінським, р. Нахумом Гольдшмідом і р. Піне Альтгойзом, хоча був молодший за них. Одного разу тато йшов вулицею з тортом, прямуючи до однієї з кондитерських, і дорогою зустрів р. Моше Дубінського і р. Нахума Гольдшміда, які були добрими друзями. „Моше, що це ти несеш?“ Він сказав їм: „Торт“. „О, чудово! У нас є „машке“, а в тебе торт — це привід для фарбрейнгену“, — сказали вони. Зайшли до синагоги і проводили фарбрейнген кілька годин...»
Кілька разів була на єхідуті в Ребе Раяца — ще в Радянському Союзі, а потім в Отвоцьку заходила зі своїми дочками Темою Гурарі і Рівкою Хітрик.
У Ребе вперше побувала в місяці адар 5711 року з нагоди весілля її дочки Рівки з равом Цві-Гіршем Хітриком; тоді вона зайшла на єхідут до Ребе. Одного дня її госпіталізували до лікарні через падіння, пошкодивши ноги. Перед госпіталізацією вона отримала благословення Ребе, який дав їй хасидський маамар, сказавши: «Щоб тобі було що вивчати». Починаючи з тішрея 5722 року (вересень–жовтень 1961) вона щороку їздила до Ребе, зупинялася там в однієї з дочок і постійно брала участь в усіх зібраннях і молитвах з Ребе, протискаючись серед молодих жінок у перший ряд, щоб бачити Ребе. Вона постійно просила в свого онука, рава Йосефа-Іцхака Хітрика, різні ганахот сіхот Ребе. Під час перебування в Краун-Гайтс вона супроводжувала ребецн Хану, матір Ребе, до 770 і назад до її дому. Крім того, щороку вона відвідувала ребецн Хаю-Мушку.
Як відомо, вона була єдиною жінкою, яка удостоїлася передати власними руками підйон нефеш у святі руки Ребе в переддень Рош га-Шана. Крім того, вона відповідала за чергу жінок для благословення над чотирма видами Ребе в Гошана раба.
Постійно вивчала учення хасидуту в хавруті зі своєю двоюрідною сестрою Сонею Розенблюм.
Під час трансляцій фарбрейнгенів Ребе вона вставала посеред ночі і їхала слухати трансляції.
Померла 25 тевета 5734 року (19 січня 1974) у Нью-Йорку і похована на кладовищі в Тверії.
Після її відходу з життя члени родини вагалися, що робити з грошима, які вона залишила в спадок. Її дочка, пані Тема Гурарі, запитала Ребе, що робити з грошима, і Ребе відповів: «Лейке (пестливе ім'я, яким її називали члени родини і близькі) „варилася“ в 5670 [= із запалом займалася вивченням «Сефер га-маамарім 5670»], тому варто надрукувати «Сефер га-маамарім 5670» на її пам'ять. А оскільки твоя дочка, пані Сара Лабковська, — директорка «Махон Хана», хай пожертвують бібліотеці там». За вказівкою Ребе книжку було надруковано в її заслугу, а решту грошей пожертвувано «Махон Хана».
Члени її родини
- Її чоловік, рав Хаїм-Еліезер Красик — рабин хабадської громади в Тель-Авіві, голова «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі, засновник і директор єшиви «Ахей Тмімім» у Тель-Авіві.
- Її брат, рав Єхіель-Цві Гурарі
- Її брат, рав Хаїм-Шмар'ягу Гурарі
- Її брат, рав Моше Гурарі
- Її брат, рав Шнеур-Залман Гурарі
- Її дочка, ребецн Двора, дружина рава Моше Ашкеназі, який був рабином хабадської громади в Тель-Авіві.
- Її дочка, пані Шейна-Тема Гурарі, дружина свого двоюрідного брата рава Натана Гурарі, сина рава Хаїма-Шмар'ягу Гурарі.
- Її дочка, пані Рівка, дружина рава Цві-Гірша Хітрика, сина рава Єгуди Хітрика.
- Серед її відомих онуків і онучок: рав Мордехай-Шмуель Ашкеназі — рабин Кфар-Хабаду, рав Хаїм Ашкеназі — машпіа хабадської громади Тель-Авіва, рав Натан Ашкеназі — хазан і шохет-бодек, мешканець Кфар-Хабаду, посланниця Ребе в Цфаті пані Малка, дружина рава Йосефа-Іцхака Вільшанського, голови хабадських єшив у Цфаті, рав Еліягу-Йоханан Гурарі — рабин Холона, пані Сара Лабковська — директорка «Махон Хана» в Краун-Гайтс, дружина рава Шнеура-Залмана Лабковського — голови центральної єшиви «Томхей Тмімім», дружина рава Нахмана-Йосефа Тверського, рав Йосеф-Іцхак Хітрик та інші.
Додаткова література
- Шнеур-Залман Бергер, «Евед Аврагам анохі», історія життя рава Еліезера Красика, інститут «Огалей Шем», 5772
Примітки
- ^ «Зікарон лі-вней Ісраель», розділ 13.
- ^ «Бейт Мошіах», випуск 696.
Код особи: № 5400455400
- Хабадпедія: статті в процесі роботи
- Хасиди часів Ребе Рашаба
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Жінки
- Особистості в Тель-Авіві
- Родина Гурарі
- Родина Красик
- Особистості, поховані на кладовищі в Тверії
- Особистості, що померли в 5734 році (1973/1974)
- Жінки Хабаду в період Любавицького Ребе
- Жінки Хабаду в епоху Ребе Раяца