«Мілта де-бдіхута»
Мілта де-бдихута — назва в мудреців для вислову, що звеселяє й розширює свідомість; він належить до кліпат нога, яка підноситься до святості, коли його використовують для служіння Б-гові.
Визначення поняття
На відміну від слова «бдиха» на івриті, яке іноді вживається й для висловів, що є насмішництвом у прямому сенсі, «мілта де-бдихута» — назва для речей, які приводять до радості, а не для речей, які приводять до розгулу й легковажності, що походять зі сторони кліпи, і не лише це, а вона — сутнісна кліпа, що є коренем усіх кліпот[1]. Наприклад, ми знаходимо написане в «Зогарі»: «Давид-цар був блазнем Царя», і Магід з Межиріча пояснює: «що він звеселяв Його мілта де-бдихута — піснями, і хвалами, і псалмами, якими він підтинав кліпот. І цим відвернув лик гніву й люті від Царя. А коли побачили обвинувачі, що Цар умилостивився в благовоління й радості, закрилися їхні уста, і вони втекли, а заступники здолали, і виходить на світло їхній суд»[2]. Мілта де-бдихута — на зразок «буденної бесіди мудреців»: предмети, що стосуються мудрості й належать до неї, але сказані в жартівливій манері, і тому ця тема належить саме до мудреців, у яких мілта де-бдихута — у категорії опалих плодів Тори, а в інших це справжня глупота[3]. Бо хоча мудрість, що в його бесіді, вкрай мала — як мілта де-бдихута, що називається глайх вертл, — дуже в категорії малості, але саме в цьому глибина сили міці його мудрості в самій сутності сили розумного, яка не може вийти в розкритті в посудині його розуму в словах мудрості, бо що вище в сутності сили мудрості, то більше знайдеться категорії мудрості в опалих плодах його бесіди, а в того, хто не такий високий, немає мудрості й розуму в його бесіді настільки, в опалих плодах саме помітна піднесеність гідності сутності більше, ніж у самому тілі мудрості, що в ньому, і це з вищезгаданої причини — в облаченні глибини розуму, яка не може прийти в мовлення інакше як саме в притчах і загадках тощо[4].
Користь у служінні Б-гові
Коли Алтер Ребе перелічує в книзі «Танія» дії в матеріальному, які, коли їх здійснюють заради служіння Б-гові, підносяться до святості, він наводить як приклад людину, що говорить мілта де-бдихута заради служіння Б-гові, щоб відкрити своє серце, як Рава, який мав звичай робити так перед навчанням, а потім навчався в трепеті.
Бааль-Шем-Тов пояснює, що користь мілта де-бдихута в тому, що коли в людини мохін де-катнут, вона не може служити Б-гові, а тим, що людина говорить мілта де-бдихута, навіть про світські справи, вона входить у стан величі й виходу з тіснин душі, і так може служити Б-гові у величі[5].
В одному місці Мітлер Ребе пояснює, що не лише у святості мілта де-бдихута — добра річ, але є вищий ступінь «бадхей де-малка», який є сутнісною втіхою в самій сутності Царя, і він — корінь усієї святості, і це ступінь вищий, ніж любов з насолодами, і він — навпроти насмішництва в нечистоті, яке — корінь усіх кліпот і всіх гріхів[6].
У прийдешньому майбутньому
Мілта де-бдихута означає сміх і насолоду, що приходять завдяки певній новизні, і тому вона слугує в хасидуті притчею для втіх, які розкриються в прийдешньому майбутньому від усього служіння праведників у дні вигнання[7].
Примітки
- ^ «Торат хаїм» Толдот, маамар, що починається словами «Ве-еле толдот Іцхак»
- ^ «Ор га-Тора» Тегілім 261
- ^ «Дерех міцвотеха» заповідь гоління прокаженого 105а
- ^ «Торат хаїм» тижнева глава «Лех леха» 82г.
- ^ «Кетер шем тов» від імені «Бен порат Йосеф» Толдот 49в
- ^ «Торат хаїм» Бешалах, маамар, що починається словами «Ва-єгі бешалах Паро», 133г
- ^ «Торат хаїм» 125а