Заповідь пеа
Заповідь пеа і заповідь олелот пов'язані з полем і виноградником, і вони стосуються залишення частини плодів у полі, щоб вони слугували допомогою бідним і герам цедек. Заповідь записана в Торі в кількох місцях, і вона стосується залишення частини врожаю і плодів у полі, щоб дати нужденним, причому залишення плодів відбувається з добрим наміром допомогти кожному, хто потребує.
Подробиці заповіді
Перша заповідь[1] — заповідь пеа, згідно з якою людина зобов'язана залишити край урожаю в полі після жнив. Для цього треба залишити частину врожаю, особливо наприкінці поля, щоб дати можливість бідним і герам цедек узяти її. Вірш Тори проголошує: «Бідному і приходькові залиш їх» (Ваїкра 19, 10). Міра, встановлена мудрецями, — одна шістдесята частина врожаю, що був у полі.
Друга заповідь[2] — заповідь олелот, що стосується виноградника. Тут людина зобов'язана залишити всі олелот – тобто маленькі виноградини, які не тримаються як слід, наприклад ті, що не мають «плеча» або «краплі». Для цього заповідь олелот гарантує, що бідні не матимуть нестачі в жодній частині плодів. Коли в Торі написано[3] «І виноградника свого не обирай дочиста», мається на увазі залишати олелот задля блага бідних, і так не розграбують увесь плід. Якщо власник виноградника не залишає олелот, він порушує заповідь Тори.
Зі смислів заповіді[потрібне джерело]
Докладніше – Якою мірою людина міряє, такою відмірюють їй
Внутрішній смисл заповіді пеа й олелот — виховання цінностей щедрості й доброго духу. Через дію залишення частини плодів у полі людина створює реальність, у якій бідні й гери цедек можуть насолоджуватися плодами. Заповіді пеа й олелот не лише забезпечують рішення для бідних, а й наповнюють душу людини, яка бачить доброту серця, що розкривається через її дію. Сказали наші мудреці[4], що «якою мірою людина міряє, такою відмірюють їй», тобто що більше людина дасть, то більше благословення вона отримає і то більш благословенним буде її майбутнє.
Також залишення частини плодів не лише сприяє добрій справі, а й допомагає загальному благословенню, коли плоди, що залишаються в полі, передаються тим, хто їх потребує. Залишення пеа символізує розуміння того, що те, що людина дає зі щедрості, повернеться до неї в майбутньому благословенням. Духовний смисл — виправлення і зцілення душі через дар, що дається світові.
Із законів заповіді
Заповідь діє, коли людина жне поле, і як сказано[5] «І коли будете жати жниво землі вашої», тобто кожен, хто жне, зобов'язаний залишити пеа. Також той, хто зриває плоди, зобов'язаний залишити пеа. Мудреці встановили, що разом із тим людина може дати пеа з усіх зібраних плодів, і що вони мають бути віддані бідним, без можливості користуватися ними самому.
Крім того, плоди пеа віддаються бідним не одразу після збору врожаю, а після того, як плоди дозріють і почнуть бути готовими до споживання. Обов'язок залишати пеа діє, лише якщо плоди дозріли на третину врожаю. Коли поле належить кільком людям або компаньйонам, кожен із них зобов'язаний залишити пеа належним чином. Якщо впав «перет» або «олелот» із місця, треба подбати про те, щоб бідні знали, де перебуває пеа, і тому заведено залишати пеа на краю поля.
У хасидуті
«Пеа» в гематрії — «Елокім».
Ім'я «Елокім» представляє якість Гвури і цімцуму (протилежність хеседу і розкриття Б-жественності), силою якої виникає стан бідності – протилежності багатства.
У намірі й меті цімцуму Імені Елокім є дві сторони:
- Намір цімцуму задля розкриття – цімцум призначений для того, щоб зробити можливим розкриття Б-жественного світла в нашому світі, коли цімцум створює місце для нескінченного світла, яке прийде після нього.
- Намір цімцуму задля переваги, що є в самому цімцумі – сам цімцум є перевагою, через яку розкривається нова Б-жественна досконалість. Цімцум не лише слугує силою задля розкриття, а й має власну досконалість, що виражає нескінченні сили Святого, благословенний Він, здатного бути також в обмеженні.
Відповідно до цього, є два способи в заповіді пеа:
- Перший спосіб – за якого залишають трохи пеа наприкінці поля, і це проста заповідь, у якій цімцум — задля розкриття світла. Тут «Ім'я Елокім» другорядне щодо «Імені Гаває» – тобто цімцум є підготовчим етапом до розкриття нескінченного світла.
- Другий спосіб – за якого все поле стає пеа, коли сам цімцум є перевагою сам по собі. Тут «Ім'я Елокім» не лише другорядне щодо Імені Гаває, а є самостійним Іменем, що розкриває досконалі сили Святого, благословенний Він, також і в межах, тобто все поле слугує для пеа.
У служінні Всевишньому
Розуміння двох способів пеа пов'язане із внутрішньою роботою людини. Якщо цімцум — задля розкриття, то робота людини полягає в тому, щоб усі її справи були задля Небес, і так вона дає малу «пеа» – вона дає лише трохи наприкінці поля. Смисл тут у тому, що всі її дії в реальності, включно з матеріальними і зовнішніми речами, чиняться для того, щоб зробити можливим Б-жественне розкриття у світі. Усе поле ще закріплене за особистим користуванням, лише край поля – та маленька частина – залишається як «пеа» задля бідних і задля Небес.
Друга робота, коли сам цімцум розкривається як досконалість, — це коли людина визнає сили межі, що є у Святого, благословенний Він, і розуміє, що кожна деталь у світі – також у світі дозволеного і матеріальності – несе в собі Б-жественну досконалість. Тут мається на увазі рівень «На всіх шляхах своїх пізнавай Його», за якого немає жодної міри для справ людини. Кожна її дія є Б-жественним розкриттям у кожній деталі, і така людина здатна перетворити все своє поле на «пеа», тобто кожен учинок, кожна дія сприймається як діяння задля Небес повністю й абсолютно.
Ця відмінність між двома способами в заповіді пеа показує різницю між рівнями служіння людини. Якщо робота — лише в прагненні задля Небес, людина дасть лише трохи й почне з утвердження наміру в одній дії – трохи пеа наприкінці поля. Але якщо вона бачить в усьому світі місце для Б-жественного вираження, не буде в неї межі тому, що вона дасть, і вона перетворить увесь свій світ на пеа, як вказує «На всіх шляхах своїх пізнавай Його»[6].
Див. також
Примітки
- ^ «Сефер га-хінух» заповідь 216.
- ^ «Сефер га-хінух» заповідь 220.
- ^ Ваїкра 19, 10.
- ^ Сота 8.
- ^ Ваїкра 23, 20.
- ^ Із сіхи Шабату тижневої глави «Ваякгель-Пкудей» 5750.