Старість

Старість — це діапазон віку від 60 років і вище; синонімічними назвами, що стосуються конкретніших вікових діапазонів, є назви вік сили, роки сивини, а людина в цьому віці називається старий, літній[1] або дід.
У повсякденному вжитку ставлення до старості може змінюватися від місця до місця й від людини до людини через збільшення тривалості життя та міру активності й залученості людини.
Згідно з Торою, до старих слід ставитися з особливою пошаною й переймати їхню мудрість, причому в хасидів наші Ребе, провідники поколінь, робили на цьому особливий наголос — навчатися й отримувати вплив від найстарших хасидів.
Старість згідно з Торою
У трактаті «Авот»[2] мудреці встановлюють, що вік старості настає, коли людині виповнюється шістдесят, вік сивини — коли виповнюється сімдесят, і вік сили — коли виповнюється вісімдесят.
Коментатори Мішни наводять цьому докази з віршів[3]:
- У шістдесят років — до старості, як написано: «Прийдеш у зрілості до могили»[4]. בכל"ח у гематрії — шістдесят.
- У сімдесят років — до сивини[5], як написано про царя Давида: «І помер у добрій сивині»[6], а днів його життя було сімдесят років.
- У вісімдесят років — до сили, як написано: «А якщо в силі, то вісімдесят років»[7].
Згідно з Гемарою в трактаті «Моед катан» коментатори пояснюють[8], що людина, яка має бути покарана каретом, помирає до 60 років, і вчать це з покоління пустелі: покоління тих, хто вийшов у пустелю, яких було засуджено до смерті, мало двадцять років і більше, коли вийшло, і вони померли, коли досягли 60 років (щороку помирали ті, хто досягав 60 років, і тому їм довелося залишатися в пустелі 40 років, «доки не зникне все покоління»), а той, хто удостоюється врятуватися від Небесного суду й жити й після цього, вважається старим.
Мудреці розповідають, що до праотця Аврагама не було старості у світі, і тлумачать вірші[9] «І ось родовід Іцхака, сина Аврагама: Аврагам породив Іцхака»[10] так, що, оскільки вони були схожі настільки, праотець Аврагам попросив старості, щоб розрізняли між ним та Іцхаком[11].
Ще одним джерелом, у якому можна знайти перехід до старості, є закони ерхін[12], згідно з якими той, хто дав обітницю «ціна такого-то на мені» за людину від двадцяти до шістдесяти років, має дати п'ятдесят шекелів, тоді як за людину, старшу за шістдесят, він має дати лише п'ятнадцять шекелів.
Мислителі пояснили, що так само як у днях тижня сьомий має бути святим для Всевишнього, і так само як у роках і шмітах сьомий святий для Всевишнього, так і в «малому світі» — у людині — вірш каже: «Днів років наших — сімдесят років», і сьоме десятиліття є десятиліттям старості, про яке сказано «цей набув мудрості»: людина має присвятити його служінню Всевишньому й вивченню Тори.
На думку рабейну Йони, намір Мішни, яка вказує вік шістдесят років, пояснюється тим, що це вік, коли сили вже слабшають і навіть розумові чуття починають притуплятися, і помітний послідовний спад фізичних і духовних сил людини, а намір танная полягає в тому, щоб застерегти щодо тшуви: щоб людина звернула увагу на те, що вона наближається до часу, коли їй слід вимагати від себе звіту душі про все своє життя й виправити свої шляхи, бо якщо не зараз, то коли вона це зробить?
Тора особливо заповідає: «Перед сивиною вставай і шануй обличчя старця»[13], і це навіть включено до переліку заповідей[14], але мудреці розійшлися в думках[15]: є ті, хто тлумачив цей вірш саме про знавця Тори, і є ті, хто тлумачить це навіть тоді, коли йдеться про нечестивого старого й ам га-арец, а коментатори пояснили, що причина, з якої слід шанувати старого, навіть якщо він не знавець Тори, у тому, що за багато років він бачив і пізнав діяння Всевишнього та Його дива більше, ніж інші люди, і тому він гідний пошани.
Ставлення наших Ребе, провідників поколінь, до старості
Пенсія
Основна стаття – Пенсія
Вихід на пенсію (який називають також пенсійним забезпеченням) — це вихід із кола праці в похилому віці, коли людина починає жити на кошти, виділені їй для того, щоб вона могла прожити решту життя гідно. Тоді як у минулому людина працювала, доки мала сили, у сучасну епоху поширився звичай, що людина відкладає частину своєї щомісячної зарплати й на цій основі виходить на пенсію за різними встановленими правилами, не беручи до уваги її фізичного й психічного стану та її здатності й далі працювати та робити свій внесок, причому часто навіть змушують людину піти з роботи, хоча вона бажає залишитися.
Ребе виступив із публічним закликом проти цього звичаю й закликав молоде покоління й далі отримувати користь від старшого покоління, доки воно здатне залишатися в колі праці, а також закликав літніх не підкорятися суспільним і культурним диктатам і старатися знайти місце для свого впливу, причому саме це сприятиме їхньому здоров'ю.
Ребе також заснував особливі навчальні програми для літніх людей, які вийшли на пенсію.
Заняття в пенсійні роки

Основна стаття – Колель «Тіферет зкеним»
Ребе висловлював своє невдоволення тим, що діти віддають своїх батьків до будинку для літніх людей, що ніби дає їм зрозуміти, що вони — тягар і обуза для них і що в них більше немає потреби[16].
Щоб дати єврейську відповідь людям, які перебувають на цьому етапі життя, Ребе в 5729 році (1968/1969) виступив з ініціативою створення навчальної структури: секретар Ребе рав Хаїм-Мордехай-Айзік Ходаков надіслав листа голові Цеірей Агудат Хабад у Святій Землі, в якому пише: ""Цим нагадую йому про те, про що говорилося, коли він був тут, — про мівцо із запровадження уроків посеред дня для тих, хто звільнився від роботи (отримує пенсію тощо). І прошу повідомити мені, чи зроблено вже в цьому щось, і що саме?"", а в 5740 році (1979/1980) Ребе заснував це, створивши мережу колелів «Тіферет зкеним — Леві-Іцхак», щоб вони найкращим чином використали свої «золоті» роки.
Індивідуальні настанови
Ребе Раяц і Ребе вказували літнім людям установити час для вивчення мішнайот і завчати їх напам'ять[17].
Найстарші хасиди

Основна стаття – Найстарші хасиди
Найстаріших любавицьких хасидів називають титулом найстарші хасиди або старійшини анаш, і вони слугують зразком для молодих хасидів у втіленні шляхів хасидуту та його настанов і енергійно плекають єдність, любов і братерство між хасидами.
Наші Ребе, провідники поколінь, заохочували молодих шанувати старих і старатися перебувати під впливом їхньої мудрості й поведінки, а з іншого боку, вимагали від найстарших хасидів присвячувати себе наставлянню молодих аврехім.
У минулому в хасидів суворо стежили за тим, щоб не вживати вислову «старий хасид», а казали «літній хасид» («а ельтерер хосид»). І одного разу розповіли перед Ребе Раяцем, що його вірний секретар, хасид р. Єхезкель Фейгін, висловився: «Хасид ніколи не старіє», і Ребе дуже сподобався цей вислів.
У вченні хасидизму
У вченні каббали роз'яснюється різниця між титулом «старість» і «сивина»: старість відповідає 13 виправленням бороди Зеїр Анпіна, тоді як сивина відповідає 13 виправленням бороди Аріх Анпіна, і тому в мідраші написано, що під час дарування Тори Святий, благословенний Він, відкрився синам Ізраїлю в образі «старця», оскільки те, що притягується під час дарування Тори, відбувається шляхом притягнення й розкриття відсвіту в Зеїр Анпіні, тобто лише того, що стосується мідот і потрібне для них, а це обмежений вплив на рівні малості.
Сивина ж, навпаки, є рівнем Моха стімаа, і тому «ішиш» у гематрії дорівнює Кетер, і в цьому також натяк у написаному «Набувай мудрості, набувай розуміння»: двічі слово «кне» в гематрії дорівнює «єш», яке є нижньою половиною Кетеру, а рівень «ішиш» указує на те, що людина підіймається також до верхньої половини Кетеру, Моха стімаа, і це також гематрія слів «єкар аль єкар»[18].
Мудреці пояснюють, що вірш «Молодим я був і постарів» було сказано не царем Давидом, який не удостоївся старості[19], а «його сказав Сар га-олам», яким є Матат, що є рівнем сфіри Малхут[20], оскільки до Самого Святого, благословенний Він, зовсім не застосовний рівень старості й сивини, адже Він вічний і вищий за час, і лише щодо якості Малхут, яка є коренем часу[21], можна вживати вислови старості й сивини[22].
Розум старця прихований
У Зоарі сказано «Саба де-даатой стім ве-шахіх»[23], а в хасидуті роз'яснюється, що різниця між юнаком і старим у тому, що в юнака, навіть якщо він великий мудрець, усе відбувається зі збудженням, і він не може витримати того, що проти його розуму й волі, а на противагу йому той, хто «старий», — його розум спокійний, і він не збуджується й не змінюється ні від чого, що проти його волі, і тому це називається, що його розум «прихований», бо з даат не притягується в мідот, щоб збуджуватися від цього[24].
А в Зоарі роз'яснюється, що це рівень семи нижніх Хохми, оскільки кожна містить у собі десять, і як пояснює про це Алтер Ребе, у цьому натяк у числі сімдесят, яке є часом старості, і «закен» — це той, хто набуває й притягує Хохму з прихованості в Хохмі до розкриття, що є тлумаченням слів вірша «Набувай мудрості, набувай розуміння»: суть набуття полягає в тому, щоб вивести це з прихованості до розкриття.
І хоча зараз «юнак» указує на скорочення Моха стімаа, у прийдешньому майбутньому він підніметься навіть вище за рівень старця, як написано: «Юнак ста років помре», що буде на рівні самої сутності Кетеру, яка вища навіть за Моха стімаа, і про це сказано, що в прийдешньому майбутньому «юнаки обличчя старців вибілять»: піднімуться до рівня Вищої білизни і притягнуть відсвіт білизни в Хохмі — старцям[25].
Див. також
- Юність
- Сиве волосся
- Сімдесят старійшин
- Пенсія
- Колель «Тіферет зкенім»
- Борода
- Найстаріші хасиди
- Посох
Зовнішні посилання
- Статті в «Сефер га-лікутім — ДАХ» Цемах Цедека: Старість, старі (сторінка 245) • Старець (сторінка 409, 413) • Сивина (сторінка 212, 216)
- Захопливий урок: старість у вченні Хабаду

- Рав Шеар-Яшув Коген, зі статті «Старість в юдаїзмі» в журналі «Асья», розділ 4 — Заповідь шанування старця й поваги до нього
- Радість моєї старості
- Альте захн, альте захн...
- Довголіття, книжка на ідиші про довгі дні й добрі роки
| Життєвий цикл | |
|---|---|
|
Примітки
- ^ Як написано «У старців мудрість», і наші мудреці витлумачили це, що це нотарикон «бен шишім».
- ^ Розділ 5, мішна 21.
- ^ Рабейну Овадья з Бартенури.
- ^ Йов 5.
- ^ Див. добірку джерел про сивину на сайті «Аспакларія».
- ^ Діврей га-ямім I 29.
- ^ Тегілім 90.
- ^ Див. «Мідраш Шмуель» та інші.
- ^ Вавилонський Талмуд, трактат «Бава меція», аркуш 87, сторона а, і трактат «Сангедрін», аркуш 107, сторона б.
- ^ Берешит, розділ 25, початок тижневого розділу «Толдот».
- ^ Хоча йдеться про старість Аврагама, можна знайти зв'язок із віком 60 років, оскільки цей розділ говорить про час, коли праотцю Іцхаку було шістдесят років: «А Іцхакові було шістдесят років, коли вони народилися».
- ^ Книга Ваїкра, розділ 27, вірші 1–8.
- ^ Ваїкра, розділ 19, вірш 32.
- ^ Рамбам, «Сефер га-мада», «Ілхот талмуд Тора», розділ 6. «Шулхан арух», «Йоре деа», розділ 244. «Сефер га-міцвот», заповідь-повеління 209. «Сефер га-хінух», заповідь 257.
- ^ Трактат «Кідушин», 32б.
- ^ Фарбрейнген 1 елула 5740 (13 серпня 1980). Наводиться в зовнішніх посиланнях до цієї статті.
- ^ «Ігрот кодеш» [https://www.chabadlibrary.org/books/1200870436 том 13, лист 4704], лист, надрукований у доповненнях до кунтресу «Гітваадут» від «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш» до Шабату тижневого розділу «Емор» 5786, с. 15.
- ^ «Сефер га-лікутім — ДАХ» Цемах Цедека, літера «заїн», сторінка 247.
- ^ Євамот 16б. І Раші на вірш (Тегілім 37:25). І слід зазначити, що хоча в книзі Мелахім (Мелахім I, 1:1) сказано «А цар Давид старий», і також Давид молився, коли вже був старим, «Не відкинь мене під час старості» (Тегілім 71:9), вислів мудреців у Гемарі звучить як «Хіба він настільки старий», тобто він справді почав роки старості, але не пасує, щоб він сказав «Молодим я був і постарів», що говорить про роки старості в минулому часі як глибокий старець.
- ^ Це не звичайне пояснення сутності Матата, у якому є також вищий рівень.
- ^ Г-сподь царює (теперішнє), Г-сподь царював (минуле), Г-сподь царюватиме (майбутнє).
- ^ «Ор га-Тора», Тегілім, сторінки 140–142.
- ^ Зоар, частина 3, 128б. А в календарі «Гайом йом» Ребе розповідає, що під час виголошення хасидуту Мітлер Ребе панувала цілковита тиша, і попри це він мав звичай казати: «Тихо! Тихо!», і Ребе Рашаб пояснив, що це було для того, щоб заспокоїти вирування мохін, і пояснив цим вислів Зоару: «Саба де-даатой стім де-штік ве-шахіх» («Гайом йом», 4 адара II).
- ^ «Тора ор», Ваера 58в. «Ор га-Тора», Бешалах, сторінка 400. Ваєхі, сторінка 361.
- ^ «Сефер га-маамарім» Алтер Ребе 5570, сторінка 75.