Сімдесят старійшин
Сімдесят старійшин — найменування групи обраних зі старійшин народу, що діяли в поколінні Моше Рабейну та Єгошуа бін Нуна і допомагали в керівництві народом, у передаванні традиції Усної Тори та у винесенні галахічних рішень.
Крім того, і в пізніших поколіннях зберігалося особливе значення групи, що налічувала близько 70 старійшин: члени Синедріону, яких налічувалося сімдесят один мудрець, сімдесят старійшин, що переклали Тору для царя Птолемея, та інші.
Протягом поколінь
Мідраш повідомляє нове: праотець Яаков перед своїм відходом з життя покликав своїх синів і призначив їх старійшинами[1].
Покарані старійшини
Ще до виходу з Єгипту старійшини Ізраїлю мали особливе становище, як випливає з того, що коли Моше було послано до Фараона просити його відпустити синів Ізраїлю, Всевишній велить йому: «Іди і збери старійшин Ізраїлю»[2]. Однак старійшини побоялися постати перед Фараоном і вислизнули один за одним, тож коли Моше прийшов до Фараона, він залишився стояти перед ним на самоті.
Після виходу з Єгипту, в описі Дарування Тори, коли розповідається про сходження Моше Рабейну на гору Синай, старійшин Ізраїлю згадано як владу, до якої сини Ізраїлю зможуть звертатися в разі потреби: «А старійшинам сказав: сидіть тут для нас, у кого буде справа, нехай підходить до них»[3].
І після Дарування Тори, коли Моше Рабейну почав навчати народ Тори, він спочатку навчав Агарона, потім входили сини Агарона, і Моше повторював сказане, а потім входили старійшини, і Моше Рабейну повторював утретє, і лише після цього входив увесь народ[4].
Оскільки старійшини поводилися без достатнього трепету на горі Синай, як написано: «І побачили Б-га, і їли, і пили», Святий, благословенний Він, хотів їх покарати, але оскільки не бажав, щоб під час Дарування Тори була жалоба, вони були покарані лише пізніше, вогнем Тавери[5][6].
Старійшини, що отримали сміху від Моше
Одразу після того, як сини Ізраїлю вирушили від Синаю[7], вони прийшли до Ківрот га-Таава, і коли вони почали нарікати на ман і просити м'яса, Моше Рабейну висловив свою скорботу через їхню поведінку, і у відповідь на це Святий, благословенний Він, звелів йому 21 іяра 2449 року призначити замість себе сімдесят нових старійшин із числа наглядачів, які самовіддано захищали синів Ізраїлю в Єгипті: «І сказав Г-сподь Моше: збери Мені сімдесят чоловік зі старійшин Ізраїлю, про яких ти знаєш, що вони старійшини народу і його наглядачі, і візьми їх до Шатра одкровення, і нехай вони стануть там із тобою» (Бемідбар 11, 16.)[8].
Сімдесят старійшин було обрано з усіх колін Ізраїлю: кожне коліно виставило шістьох кандидатів, і з 72 кандидатів 70 було обрано за жеребом: «І всі вони були записані поіменно і через жереб. Оскільки при розрахунку на 12 колін виходить по шість на кожне коліно, крім двох колін, яким випадає лише по п'ять. Сказав Моше: „Жодне коліно не послухає мене, якщо від його коліна буде на одного старійшину менше“. Що він зробив? Узяв 72 записки і на сімдесяти написав „старійшина“, а дві залишив порожніми. І вибрав із кожного коліна по шість, і було їх 72. Сказав їм: „Витягуйте ваші записки з урни“. Той, кому траплялося „старійшина“, — був освячений, а тому, кому траплялася порожня, він казав: „Всюдисущий не бажає тебе“». (Раші на Бемідбар 11, 26.).
Услід за цим Всевишній уділив від духу пророцтва Моше сімдесяти старійшинам, і вони пророкували.
Головною метою сімдесяти старійшин було допомагати Моше в керівництві народом Ізраїлю, як написано: «І вони нестимуть із тобою тягар народу», і, як каже Раші, Святий, благословенний Він, сказав Моше «візьми їх словами» і поясни їм, яка це заслуга — бути призначеними парнасами над громадою.
Мудреці, благословенної пам'яті, перелічують імена сімдесяти старійшин[9], серед них Бецалель бен Урі і частина насі колін.
У період Єгошуа
І в період Єгошуа згадується діяльність старійшин: «І зібрав Єгошуа всі коліна Ізраїлю... і покликав старійшин Ізраїлю». (Книга Єгошуа, розділ 24, 1.) І так само в описі останніх днів Єгошуа, що вони прийняли від нього керівництво«І служив Ізраїль Г-споду по всі дні Єгошуа і по всі дні старійшин... після Єгошуа». (Книга Єгошуа, 24, 31.)
У Мішні сказано про цих старійшин, що вони становлять частину традиції передавання Усної Тори:
Моше отримав Тору на Синаї і передав її Єгошуа, а Єгошуа — старійшинам, а старійшини — пророкам, а пророки передали її мужам Великих зборів.
— Початок трактату Авот.
Остання згадка про старійшин, яку ми знайшли, — у Нехемьї бен Хахальї, який піднявся до Святої Землі після закінчення вигнання, що настало за руйнуванням Першого Храму[10].
І в пізніших поколіннях зберігалося особливе значення групи, що налічувала близько 70 старійшин: члени Синедріону, яких налічувалося сімдесят один мудрець[11], сімдесят старійшин, що переклали Тору для царя Птолемея, та інші.
Ланцюг сміхи
Через те, що Моше Рабейну дав сміху старійшинам і саме вони давали сміху наступним поколінням, ланцюг сміхи названо їхнім ім'ям — «сміхат зкенім»[12]; унаслідок указів римлян упорядкований ланцюг сміхи обірвався наприкінці епохи танаїв і припинився повністю в епоху амораїв.
У вченні хасидизму
Рамбан пише, що сімдесят старійшин відповідають сімдесяти ангелам, що оточують Престол слави Святого, благословенний Він[13].
Мідраш пояснює, що праотець Аврагам удостоївся кількох речей, пов'язаних із числом сімдесят, у заслугу союзу обрізання:
- Сімдесят душ, що зійшли до Єгипту
- Сімдесят старійшин
- Моше, який виклав Тору сімдесятьма мовами
Пояснення цього таке: суть союзу — «амуда де-емцаїта», аспект Тіферет, яка є сукупністю мідот, і аспект «багатого», у якому світить йуд Хохми, і тому вона в гематрії — шістдесят (сама вона — аспект літери вав, бо вона — сукупність шести мідот, і вона в аспекті «багатства», оскільки йуд світить у кожному з її аспектів), і аспект Єсод — «Праведник — основа світу», який є літерою вав у її малому стані, і разом вони становлять число 66, а коли вони простягаються і світять у Малхут, яка є аспектом літери далет (як написано: «Щасливий, хто розумно ставиться до бідного» — аспект Малхут, яка не має нічого свого), вони становлять число 70; і тому Аврагам удостоївся в заслугу союзу — через «амуда де-емцаїта», очищення аспекту Єсод і притягнення цих сил в аспект Малхут — речей, пов'язаних із числом 70.
І наголос у всіх трьох цих речах — на тому, що було притягнуто такі речі, пов'язані з числом 70, які пов'язані зі світлом Хохми, бо вся дія союзу Аврагама — через «амуда де-емцаїта», яка піднімається до Кетера і притягує через Праведника в сфіру Малхут.
Тому і душі нащадків Аврагама, що зійшли до Єгипту, називаються «шівім нефеш» саме в однині, що вказує на силу самоскасування, джерело якої — саме Хохма, сила МА — сила перебувати в стані бітулю, як написано: «А ми — що»[14].
Сила призначення старійшин — саме через взаємовключення, і тому написано «Зберіться, і я повідаю вам»[15].
Дія сімдесяти старійшин, які є Синедріоном, подібна до волосся бороди — притягнення від Атіка Йоміна, і тому їх називають «очима громади», бо вони притягують аспект «очей Всевишнього», щоб він був у явному вигляді внизу[16].
У хасидуті пояснюється двома протилежними способами, як Моше Рабейну міг впливати на старійшин своїм духом, попри те, що він був неспівмірно вищий за них: (1) через ваду в Моше, чия сила ослабла внаслідок гріха нарікачів, і тому він був до них ближчий. (2) через висоту його рівня, бо він був настільки неспівмірно піднесений, що навіть вплив на старійшин не спричинив у нього жодного сходження[17].
Кожна річ у світі складається з «олам, шана, нефеш», і подібно до того, як є аспект Атіка Йоміна в старійшинах, які є аспектом «нефеш», так само є також аспект сімдесяти й Атіка Йоміна в часі, бо протягом днів року є сімдесят субот і свят, у які заборонено працю[18], у які світить світло Атіка Йоміна, яке є аспектом сімдесяти в «часі»; і розкриття цих двох аспектів пов'язане одне з одним, і тому, поки існував Синедріон, був можливий аспект насолоди й радості, пов'язаний із розкриттям Атіка Йоміна, але відтоді, як було зруйновано Храм і скасовано Синедріон, немає розкриття аспекту Атіка навіть у суботи і свята, і лише про майбутнє сказано: «Тоді веселитиметься дівчина в хороводі, і юнаки, і старці разом», бо в майбутньому навіть у юнаках світитиме подібність світла, яке в старійшинах, і тому радість буде властива всім[19].
Рабі Леві-Іцхак Шнеєрсон пояснює, що для винесення рішення серед старійшин потрібна щонайменше більшість, причому мінімальне число — 36, що відповідає 12 колінам, оскільки кожне з них — син трьох праотців: Аврагама, Іцхака і Яакова[20].
Див. також
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ «Мідраш раба», «Ваєхі», параша 99: «Що призначив їх старійшинами», і виводять це з вислову «Зберіться, і я повідаю вам», подібного до вислову, де сказано: «Збери Мені сімдесят чоловік зі старійшин Ізраїлю».
- ^ Шмот 3, 16.
- ^ Шмот 24, 14.
- ^ Трактат Ерувін, аркуш 54, сторона б.
- ^ Шмот 24. І в Раші на Бемідбар 11, 16.
- ^ А в «Ялкут Шимоні», тижнева глава «Бегаалотха», ремез 736, мудреці, благословенної пам'яті, навели ще одну причину: коли вони намагалися відмовити синів Ізраїлю від виготовлення тельця, ті накинулися на них і вбили їх (і через це Агарон побоявся затримувати їх і лише зумів відкласти їх на наступний день, даючи їм зрозуміти, ніби він їм допоможе).
- ^ На 13-й стоянці синів Ізраїлю в мандрах пустелею, перший перехід після того, як вони вирушили від Синаю, через рік після того, як отримали там Тору, і затрималися, поки Моше Рабейну піднімався на гору Синай удруге і втретє просити прощення, а потім — щоб побудувати Мішкан.
- ^ Див. Раші на цей вірш і в попередньому абзаці.
- ^ «Ялкут Шимоні», тижнева глава «Бегаалотха», ремез 736.
- ^ Коментар Мальбіма на Нехемью 10, 2: «Якщо порахуєш, знайдеш, що підписалися 83 чоловіки, і вони відповідають сімдесяти членам Синедріону і 13 посадовцям, яких перелічив Рамбам у розд. 4 законів про храмове начиння, крім первосвященника (який не згаданий серед тих, що підписалися): заступник, і два катікаліни, і 7 амаркалів, і 3 скарбники».
- ^ Справді, їх мало бути сімдесят, але щоб суд не був рівним за кількістю голосів і завжди міг дійти рішення більшістю, призначали сімдесят одного, за зразком покоління Моше або Єгошуа, які самі приєднувалися і доповнювали до 71.
- ^ Стаття «Сміхат зкенім» у «Талмудичній енциклопедії».
- ^ «Бо личить цьому повному числу, щоб на них перебувала слава Шхіни, як вона перебуває у Вищому стані .. щоб на них перебувала Шхіна на землі, як вона перебуває Шхіною на небесах».
- ^ «Ор га-Тора», «Бегаалотха», стор. 387–397 і далі.
- ^ «Ор га-Тора», там само, стор. 388.
- ^ Там само, стор. 392.
- ^ «Лікутей сіхот», том 8, стор. 75.
- ^ 52 суботи, сім днів Песаху, вісім днів свята Сукот, Рош га-Шана, Йом Кіпур і Шавуот.
- ^ «Ор га-Тора», там само, стор. 391.
- ^ 22 «Лікутей Леві-Іцхак — Ігрот кодеш», стор. 415 і далі. І там докладно роз'яснюються додаткові деталі переваги цього числа.