Давид Гейсинський
Стаття без джерел
| ||
| Стаття без джерел | |
| Давид Гейсінський | |
|---|---|
Хасид Ребе Раяца і Ребе, один із людей самопожертви в Росії | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 2 швата 5677 (25 січня 1917) |
| Дата смерті | 8 адара II 5757 (17 березня 1997) |
| Місце проживання | Київ, Самарканд, Ташкент, Нахалат-Гар-Хабад |
| Освіта | підпільна єшива «Томхей Тмімім» у Бердичеві |
| Учителі | Хаїм-Шауль Брук |
| Сім'я | |
| Батько | Зеев-Вольф |
| Мати | Сара |
| Дружина | Хая-Люба |
| Діти | Зеев (Велвл) Гейсинський, Йосеф-Іцхак Гейсинський та інші |
Рав Давид Гейсинський (2 швата 5677 (25 січня 1917) — 8 адара II 5757 (17 березня 1997)) — хасид Ребе Раяца і Ребе, один із людей самопожертви в Росії.
Біографія
Народився в містечку Лубни в Україні, 2 швата 5677 року (25 січня 1917), у р. Зеєва-Вольфа і Сари (доньки р. Ісраеля-Дова Гольдшміда, прозваного «Берл дер хазн».)
Р. Давид був у сьомому поколінні по батькові нащадком «Діда зі Шполи», рід якого сходить до Магараля з Праги, нащадка царя Давида з коліна Єгуди.
Коли йому було 16 років, його родина переїхала до Києва.
Виховання в дусі самопожертви, яке він увібрав удома, він продовжував вбирати і в підпільній єшиві «Томхей Тмімім» у Бердичеві, де навчався протягом року і зазнав сильного впливу р. Хаїма-Шауля Брука. Р. Давид навчався там до 5695 року (1934/1935), коли єшиву закрила комуністична влада, яка влаштувала облаву на єшиву і заарештувала всіх учнів і викладачів у ході відомої справи.
Через небезпеку р. Давид повернувся до Києва і там навчався та діяв у межах організації «Тіферет бахурім».
У ніч на 21 адара 5699 року (12 березня 1939) на хасидів, які діяли заради зміцнення юдаїзму в Києві, обрушилася сокира таємної поліції; серед хасидів був заарештований р. Давид і ув'язнений у тюрмі в місті Києві. Перебуваючи там, він зазнавав допитів і катувань протягом довгих годин, щоб видав відомості про інших хасидів, але р. Давид зі справді внутрішньою силою тримав рот на замку і нічого не відкрив. Після катувань і великих страждань його засудили до десяти років заслання до Сибіру.
Після довгих днів виснажливої дороги р. Давид прибув до трудового табору в районі міста Челябінськ, де був самотній серед злочинців-неєвреїв, частково кримінальних, частково політичних. Р. Давида направили на виснажливу роботу — розпилювання товстих дерев. Щоранку він виходив з групою інших в'язнів, під конвоєм охоронців, з табору до далекого лісу. Завдяки явним чудесам р. Давид вижив у роки свого ув'язнення і всіма правдами й неправдами діяв заради дотримання Тори і заповідей у таборі.
Крім того, у роки війни він відповідав за весь процес виготовлення куль для зброї, і його хотіли забрати звідти у вантажівки гарматного м'яса на війну, але оскільки він був єдиним, хто знав увесь процес, начальник того місця побіг до потяга перед відправленням у район боїв і наполіг, щоб його звільнили, і його справді звільнили.
Після Песаху 5708 року (24 квітня 1948) р. Давид прибув до Самарканда. Там з'ясувалося, що його родина загинула в долині плачу, у Бабиному Яру, разом з десятками тисяч євреїв Києва. Р. Давид залишився один з усієї своєї родини.
13 елула 5708 року (17 вересня 1948) він одружився з Хаєю-Любою, донькою р. Шмуеля Гітліна. Весілля відбулося в Самарканді за участю багатьох хасидів.
З часом він з родиною переїхав до Ташкента.
П'ятеро дітей у родині отримали хасидське виховання, і р. Давид доклав багато зусиль у кількох напрямах, щоб його діти справді отримали єврейсько-хасидське виховання, яке не поступається вихованню, що його отримують хасидські діти в демократичних країнах, і в цьому він досяг успіху.
Щодня р. Давид навчав своїх дітей читання і письма святою мовою та їдишем, Хумашу та іншим предметам юдаїзму. А коли вони трохи підросли, він запросив для них меламедів — серед них і родичів родини, — які приходили навчати за пристойну плату.
Після прибуття до Країни в місяці елул 5731 року (серпень–вересень 1971) він оселився в Нахалат-Гар-Хабаді, поруч зі своїм тестем. Р. Давид був хасидом, пов'язаним із Ребе, і одразу після прибуття — на свято Сукот 5732 року (4 жовтня 1971) — поїхав до Ребе. У той період він був хворий і отримав від Ребе благословення на добре життя і довголіття, і благословення справді збулося: він одужав і прожив ще десятки років.
Помер 8 адара II 5757 року (17 березня 1997).
Родина
- Його брат, р. Ісраель-Бер Гейсинський навчався в єшиві «Томхей Тмімім» у Бердичеві, загинув у Голокості разом зі своєю родиною, хай помститься Всевишній за його кров
- Його сестра, Хана, дружина р. Хаїма-Гдальї Ліпшиця, загинула в Голокості, хай помститься Всевишній за її кров
- Його сестра, Голда, дружина р. Шмуеля Брухштата, загинула в Голокості, хай помститься Всевишній за її кров
- Його сестра, Бейла, дружина р. Єшаягу Краснолукера. Дві її доньки були забрані в матері проти її волі під час німецької блокади Ленінграда, і відтоді їхні сліди зникли
- Його зять, рав Йосеф-Цві Воловик — служив рабином синагоги «ФРІ» у Краун-Гайтс
- Його зять, рав Йосеф-Іцхак Лісон, Нахалат-Гар-Хабад
- Його син, рав Зеєв (Велвл) Гейсинський — рабин синагоги «ФРІ» у Краун-Гайтс
- Його син, рав Йосеф-Іцхак Гейсинський — шаліах Ребе у Грейт-Нек, Нью-Йорк
Код особи: № 2600249300