Перейти до вмісту

Хаїм-Йосеф Мочкін

Матеріал з Хабадпедії
Хаїм-Йосеф Моцкін
Хасид, який виявляв самопожертву
Основна інформація
Дата народження5679
Дата смерті11 елула 5763 (8 вересня 2003)
КраїнаСРСР, США
Місце проживанняСеменівка, Сімферополь, Ленінград, Самарканд, Краун-Гайтс (Нью-Йорк)
Рід діяльностібізнесмен (трикотаж, ткацька фабрика)
Учителібатько, Перец Мочкін, р. Ісраель-Ноах Беліницький
Сім'я
БатькоПерец Мочкін
ДружинаХая, дочка Залман-Лейб Астулін
Брати й сестриШмуель Мочкін, Єгуда-Лейб Мочкін, Шалом-Дов-Бер Мочкін
Родовід

Р. Хаїм-Йосеф Мочкін (5679 — 11 елула 5763 (8 вересня 2003)) — хасид, який виявляв самопожертву і який був заарештований за поширення юдаїзму.

Біографія

Дитинство і юність

Народився 5679 року (1918/1919), невдовзі після початку комуністичної революції. Ріс і виховувався в домі свого батька, відомого машпіа рава Переца Мочкіна, у містечку Семенівка, поблизу Гомеля.

Хасидське виховання отримав від батька, а окремий меламед, якого найняв йому батько, навчав його Тори. У пізніші роки навчався в Кременчуці в машпіа р. Ісраеля-Ноаха Бєлініцького.

5685 року (1924/1925) родина переїхала до Сімферополя в Криму. Р. Перец, який цілковито присвятив себе шліхуту Ребе Раяца, займався святою працею — підтримкою юдаїзму в Сімферополі та навколишніх містечках.

У його юності батьки перенесли місце проживання до міста Ленінграда. Подорослішавши, він пішов працювати заради заробітку в трикотажі разом зі своїм старшим братом р. Мулею (Шмуелем) і р. Міхоелем Блінером (онуком відомого хасида р. Міхоеля Блінера). Вони принесли ткацькі машини додому, щоб не доводилося працювати в суботи, а потім продавали продукцію на місцевому ринку. На зароблені гроші він допомагав багатьом хасидам. І тоді прославився щедрістю в цдаці.

Коли німці почали обстрілювати Ленінград, анаш тікали з міста. Разом із десятками анаш р. Йосеф поїхав потягом до Самарканда. У Самарканді рав Мочкін багато діяв для зміцнення юдаїзму на місці.

Його арешти

Перший арешт

5703 року (1942/1943), коли одного дня співробітники Н.К.В.С. заарештували р. Мулю Пруса і посадили його за ґрати. Коли про це стало відомо р. Нісану Неменову, він передав відомості р. Йосефу і попросив його діяти задля звільнення р. Мулі. Р. Йосеф пішов до начальника поліцейської дільниці в Ташкенті. Він поклав йому на стіл велику суму грошей, просячи звільнити р. Мулю. Начальник зрадів, отримавши гроші. Однак, як виявилося, співробітники К.Д.Б. підозрювали начальника в'язниці в тому, що він час від часу бере хабарі, і підслуховували, що відбувається за дверима. Коли р. Йосеф вийшов, вони дали йому піти, і одразу ввійшли та впіймали начальника в'язниці «на гарячому», коли гроші ще лежали на його столі.

Після того як його заарештували, вони взялися шукати р. Йосефа, але він уже був у потязі, що прямував до сусіднього містечка, де мав підписати величезну угоду з владою. Після короткої погоні агентам К.Д.Б. вдалося натрапити на його слід і заарештувати його.

Через деякий час його судили разом із р. Мулею Прусом. Останнього засудили до десяти років ув'язнення, а р. Йосефа — до п'яти років. Обох, на їхнє щастя, відправили разом до трудового табору Ялганч у Сибіру, приблизно за двадцять км від Ташкента. Спільне перебування полегшило їм проходження важкого періоду.

Попри тяжке становище в трудовому таборі, вони робили все, щоб дотримуватися Тори і заповідей. Ці два хасиди славилися своєю сміливістю і винахідливістю, і це допомогло їм у тяжкі роки.

Перебування р. Йосефа в трудовому таборі припало на останні роки Другої світової війни. Тим часом війна наблизилася до кінця, і багато хасидів Хабаду виїхали з Росії під час «Великої втечі» за допомогою ешелонів через Львів, причому його брат, рав Єгуда-Лейб (Лейбл) Мочкін, був одним із головних організаторів утечі.

У той період р. Йосеф працював за межами території табору і лише вночі мав повертатися до табору. Перед тим як вийшов останній ешелон, члени родини запропонували йому скористатися цією обставиною, утекти з табору і встигнути на останній ешелон. Р. Йосеф рішуче відмовився, сказавши, що якщо він утече, то одразу почнуться широкі пошуки, включно з посиленням перевірок на кордонах, і може статися, що через нього впіймають усіх пасажирів ешелону. Він волів відмовитися від свободи перед побоюванням, що, можливо, через нього постраждають євреї.

Члени родини і більшість його знайомих і друзів покинули Радянський Союз, однак його брат р. Муля не був у змозі виїхати з Росії, коли брат залишився у вигнанні. Він вирішив залишитися в Радянському Союзі й чекати на брата.

Хоча р. Йосефові присудили п'ять років трудового табору, його звільнення було прискорено, і він вийшов на волю лише через три з половиною роки.

Другий арешт

Через деякий час владі стало відомо, що його брат і члени родини були по вуха замішані у справі втечі з Росії, і вона вирішила помститися братам. Коли про це стало відомо р. Йосефу та його братові р. Мулі, вони втекли до іншого міста. Співробітники Н.К.В.С. не відступилися і почали масштабну погоню за р. Йосефом, .багатьох хасидів було заарештовано і допитано, причому метою допитів було встановити місце, де переховується р. Йосеф. Одним із цих хасидів був р. Рафаель Німотін. Якимось чином слідчим стало відомо, що р. Рафаель знає, де він перебуває, і впродовж довгого року його допитували знову і знову. Але він мовби води в рот набрав.

Р. Йосеф і р. Муля продовжували тікати з міста до міста і з місця на місце. Після поневірянь Радянським Союзом обидва брати дісталися до Кутаїсі в Грузії. Влада підозрювала, що він утік туди, і послала туди донощика. Одного дня вони зустрілися в Грузії. Р. Йосеф, який уже знав про справи донощика, знав, що його слід убити, оскільки на ньому закон переслідувача. Р. Йосеф, який мав при собі пістолет, думав його вбити, але той помітив таємних агентів, які весь час його супроводжували.

Невдовзі агенти Н.К.В.С. прийшли заарештувати р. Йосефа в його квартирі. Він поспішив вистрибнути з вікна другого поверху в останній спробі втекти, однак його окуляри впали, і без них він погано бачив, і так був упійманий. Обох допитали і віддали під суд за звинуваченням у тому, що вони любавицькі хасиди.

Судді засудили їх до 25 років заслання і каторжних робіт у Сибіру. Невдовзі після цього їх відправили до Сибіру в арештантському потязі. Братів розлучили і відправили до двох різних трудових таборів. Р. Йосефа відправили до табору у Воркуті. За весь час ув'язнення брати зустрілися лише двічі: один раз із дозволу, а вдруге р. Йосефові вдалося пробратися до табору, і дивом із див його не покарали за цей «гріх».

Його добрий друг р. Муля Прус та його сини р. Берл і р. Зуша, які вже жили в Ризі, подбали про те, щоб надсилати йому поживні продуктові посилки.

Через дев'ять років, 5720 року (1959/1960), р. Йосефа було звільнено під тиском ізраїльських кіл — і це замість двадцяти п'яти років, до яких його було засуджено.

Увесь цей час Ребе стежив за становищем братів р. Мулі та р. Йосефа, як видно і з листів, які він надсилав їхньому батькові р. Перецу, що перебував у Монреалі. Ребе благословляв і підбадьорював його родину і висловлював радість із приводу кожної доброї звістки в підготовці до їхнього звільнення.

Після довгих років страждань і нестатків обидва виїхали з Радянського Союзу. Їхній виїзд пов'язаний із втручанням, яке ініціював Ребе в угоду про продовольство, підписану між Канадою і Росією, і справа була так:

Уряд Росії звернувся до уряду Канади з проханням дозволити угоду про закупівлю великої кількості пшениці. Коли про це стало відомо Ребе, Ребе звелів раву Лейблу Крамеру, директору єшиви «Томхей Тмімім Любавич» у Монреалі, використати свій вплив в урядових колах Канади, щоб ті вимагали додати до угоди пункт про виїзд двох братів Мочкіних із Радянського Союзу. Тиск допоміг, і Росія погодилася звільнити обох братів.

Дозвіл прийшов швидко, і 5726 року (1965/1966) обидва виїхали з Росії і прибули до Канади. Приїзд братів до Монреаля наповнив серця хасидів великою радістю, і найближчого Шабату відбувся великий фарбрейнген у присутності всіх анаш і тмімім Монреаля. Невдовзі брати удостоїлися ввійти до Ребе на єхідут, що тривав довгий час. Ребе цікавився, серед іншого, становищем євреїв і юдаїзму в Радянському Союзі. На наступному єхідуті Ребе сказав р. Йосефу, що роки, які він провів у радянській в'язниці, -не будуть зараховані йому до числа років його життя.

Усі роки, що він жив у Радянському Союзі, р. Йосеф не міг знайти собі пару , тим паче що довгі роки він був зайнятий виживанням. Після виходу на волю, будучи вже в зрілому віці, він заручився з пані Хаєю, дочкою відомого хасида, рава-гаона Залмана-Лейба Астуліна. За вказівкою Ребе весілля відбулося в Кфар-Хабаді. Після весілля подружжя поїхало до Нью-Йорка, де оселилося в кварталі Краун-Гайтс.

Облаштувавшись у Сполучених Штатах, р. Йосеф відкрив текстильну фабрику; більшу частину чималих грошей, зароблених на своїх справах, він роздавав на цдаку.

11 елула 5763 року (8 вересня 2003) р. Йосеф помер у віці 84 років.

Родина

  • Його зять, р. Зеєв Каневський.
  • Його зять, р. Йосеф Гарелік.
  • Його зять, р. Мендл Коген.

Додаткова література

Іншу версію розповіді про план убивства донощика див. у книзі спогадів р. Мулі (Пруса) .

Хаїм-Йосеф Мочкін згадується ще в 5 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 4440612800

Повідомити про помилку на цій сторінці