Довгий лист


Довгий лист (їдишем: דער לאַנגער בריוו) — назва листа, який Ребе Раяц написав своїй доньці ребецн Хаї-Мушці Шнеєрсон у 5695 році (1934/1935); у ньому розповідається головним чином про подорож рабі Мордехая-праведника, одного з учнів Бааль-Шем-Това, здійснену, щоб наблизити своїх товаришів — рабі Іссахара-Бера з Любавичів, згодом одного з учителів Алтер Ребе, і рабі Хаїма-відлюдника, який згодом наблизив рабі Аврагама з Каліска до хасидизму, до свого вчителя і до вчення хасидуту.
Ребе Раяц написав його в Австрії взимку 5695 року (1934/1935)[1] на бланках санаторію в курортному містечку Пуркерсдорф, де він перебував у ті місяці для поправлення здоров'я за вказівкою лікарів.
Суть листа
Це послання малює перед нами «живу картину» великого перевороту, який учення хасидизму здійснило в поглядах і прагненнях знавців Тори того покоління. Що далі читач читає послання, то більше він починає відчувати «душевний переворот» перших хасидів Бааль-Шем-Това та їхню велику самопожертву в поширенні шляху хасидизму, відкритого нашим учителем Бештом.
Ребе Раяц згадує цю історію в кількох своїх листах і бесідах, але в цьому посланні історію викладено розлого і докладно.
І так він пише в іншому посланні[2]:
«Троє учнів Сморгонської єшиви, які першими принесли вчення і настанови нашого вчителя Бешта (хай перебуває душа його в раю) приблизно в 5510-5512 роках до Білорусі, і один із них — р. Мордехай (хай перебуває душа його в раю), який був першим серед них, з якоїсь причини вирушив у край Волинь, і там почув про нашого вчителя Бешта (хай перебуває душа його в раю), і пішов до Меджибожа. Пробувши в Меджибожі довгий час і вже, слава Б-гу, навчившись шляхів життя під проводом Бешта, одного дня почув від Бешта такий вислів: Душа сходить у світ і проживає сімдесят-вісімдесят років, щоб зробити євреєві послугу в духовному і особливо в матеріальному. Святі слова нашого вчителя Бешта (хай перебуває душа його в раю) справили величезне враження на р. Мордехая, і він залишив Меджибіж і пішов шукати геніїв р. Іссахара-Дова і р. Хаїма, своїх колишніх товаришів зі Сморгонської єшиви, щоб повідомити їм про новий шлях, який він отримав у бейт-мідраші нашого вчителя Бешта (хай перебуває душа його в раю), і після довгих мандрів знайшов їх, і ними — цими трьома — було насаджено виноградник хасидизму в Білорусі».
Короткий зміст листа
Р. Мордехай, який удостоївся пізнати Бешта і наблизитися до його світла, згадав про своїх добрих друзів юності, р. Іссахара-Дова і р. Хаїма, і йому спало на серце розшукати їх і наблизити до нашого вчителя Бешта. Після довгих мандрів він знайшов р. Хаїма в місті Дубровно і виявив, що з роками той став «відлюдником», який відрікся від усього довкола.
Р. Мордехай сповнився великої скорботи, побачивши поведінку свого товариша, який служить Всевишньому в смутку, із самості й гордині, і відчужений від усіх довколишніх (що протилежне шляху хасидизму).
Поступово р. Мордехаєві вдалося вплинути на р. Хаїма, щоб той змінив свої шляхи. Коли мешканці міста помітили, що р. Хаїм дуже цінує р. Мордехая, вони вирішили призначити р. Мордехая «магідом» міста. Р. Мордехай прийняв пропозицію і відкрився публіці як красномовний проповідник, що дивовижним чином пробуджує до служіння Всевишньому. Вплив р. Мордехая почав даватися взнаки в місті, і особливо це було помітно на р. Хаїмі, який став жвавою людиною, сповненою життєвої сили, і в ньому було видно зміну від краю до краю.
Того року, коли р. Мордехай перебував у місті Дубровно, Грізні дні добре закарбувалися в пам'яті людей. Молитви р. Мордехая на Рош га-Шана і Йом Кіпур, що тривали багато годин, пробудили всю громаду. Особливо це подіяло на р. Хаїма, який прийшов на виході Йом Кіпуру до р. Мордехая і бачить, що той усе ще стоїть у самому розпалі молитви.
Після вечірньої молитви і освячення місяця р. Мордехай і р. Хаїм пустилися в полум'яний танець, а потім р. Мордехай почав бесіду про «заповідь без наміру» і про правильний і бажаний спосіб служіння Всевишньому, а закінчивши свої слова, навчив усю велику публіку, що зібралася довкола нього, нігуну, який називають «Шукай і знайди», — нігуну, який було заведено співати в присутності Бешта, — і пояснив зміст усіх рухів нігуну.
Наступного дня все місто вирувало через те, що сталося на виході святого дня, особливо коли стало відомо, що зараз магід стоїть у самому розпалі ранкової молитви у великому бейт-мідраші. Одразу між великими знавцями Тори зав'язалася вчена бесіда, в якій обговорювали поведінку магіда, який, хоча вже настав час мінхи, усе ще перебуває посеред молитви «Шмоне есре» ранкової молитви. Природним чином продовжили говорити про Бешта.
Один із великих знавців Тори згадав історію про Бешта, яку розповів їм магід р. Мордехай. Потім продовжили розповідати речі та історії, які чули від р. Мордехая.
Віднайдення послання
Лист було написано Ребе Раяцем, який, мабуть, не закінчив його писати, але передав його своїй доньці ребецн Хаї-Мушці; оригінал листа зберігається в Любавицькій бібліотеці.
Копії листа ходять серед хабадських хасидів уже багато років (ще до видання серії «Ігрот кодеш»); є чутки, що лист було викрадено з дому Ребе[3]. З іншого боку, розповідають[потрібне джерело], що ребецн дала його прочитати одному з хасидів, а він зробив копію листа і повернув оригінал ребецн.
Різні видання послання
- Послання надруковано в «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 3.
- Послання надруковано видавництвом «Гейхал Менахем» Боро-Парк у 5771 році (2010/2011) під назвою «Хасиди Бешта на початку їхнього шляху», причому на одному боці сторінки міститься оригінал[4], а навпроти — переклад лашон га-кодеш.
- У книжці «Шмуот ве-сіпурім» і в «Оцар сіпурей Хабад» надруковано два різні переклади послання.
- У «Тшурі» під назвою «Ке-моце шалаль рав» з весілля родин Коген — Акбашев, у ніч на 24 тевета 5781 року (8 січня 2021), лист надруковано мовою лашон га-кодеш і їдишем із додатком фотокопій святого рукопису майже всього листа, з додаванням розлогої передмови, а також кількох фрагментів, пропущених у різних виданнях.
- У книжці «Дархей га-хасідім» видавництва «Ваад хаялей Бейт Давид» (770).
Додаткова література
- Лист на покоління, додаток «Неші» до тижневика «Кфар-Хабад», випуск 1896, сторінка 24
- Моше Вайншток, Зв'язок, якому немає рівних, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 2053, сторінка 71
Зовнішні посилання
- «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 3, Бруклін, 5743, лист 750, на сайті HebrewBooks
- Фотокопія листа на сайті Любавицької бібліотеки
- «Хасиди Бешта на початку їхнього шляху», «Гейхал Менахем» — Боро-Парк, Нью-Йорк, 5771, на їхньому Google Диску
- «Ке-моце шалаль рав», фотокопія листа, написаного святою рукою Ребе Раяца
Примітки
- ^ Згідно з написаним у листі
- ^ 8 тамуза 5699 (25 червня 1939).
- ^ За свідченням р. Шалома-Бера Бутмана
- ^ Видавці пропустили кілька фрагментів на початку послання.