Аврагам-Шимон Енгель-Гурвіц
| Аврагам-Шимон Енгель-Гурвіц | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5636 |
| Дата смерті | 5703 |
| Країна | Польща |
| Місце діяльності | Цанз, Кшанув, Столін, Варшава, Люблін, Краків |
| Рід діяльності | магід шіур, машгіах |
| Посада | магід шіур (фактично голова) єшиви «Томхей Тмімім» Варшава, магід шіур і духовний машгіах єшиви «Хахмей Люблін» |
| Учителі | рабі Зеліг-Ельазар Епштейн із Козениць, рабі Александр, автор «Імрей емет» із Гури, та інші |
| Учні | Моше-Натан (Йосеф) Шершевський та інші |
| Сім'я | |
| Батько | рабі Меїр |
| Дружина | донька р. Моше Фейгенбойма з Гарволіна |
Гаон рабі Аврагам-Шимон га-Леві Енгель-Гурвіц, або, як він був відомий за своїм прізвиськом, «р. Шимеле Желеховер» (5636 — 5703), був великим гаоном у Відкритій Торі і в таємному вченні Тори, мав величезну пам'ять і був дивовижним знавцем усіх святих книг. Кілька років служив магід шіуром в єшиві «Томхей Тмімім» Варшава, а потім машгіахом в єшиві «Хахмей Люблін».
Біографія
Р. Шимонеле народився в 5636 році (1875/1876) у Желехові в Польщі в сім'ї свого батька рабі Меїра, який походив від «Шла» святого.
Коли померла його мати, він поїхав до рабі Зеліга-Ельазара Епштейна — адмора з Козениць, до якого був прив'язаний усім своїм єством усі свої дні, так що про нього свідчили: «він весь цілком був Козениці»[1].
У віці вісімнадцяти років познайомився з рабі Александром, онуком праведників дому Любліна, Белза і Жидачова, який указав йому шлях у служінні Всевишньому без спонук пихатості[2].
Одружився з донькою багатія р. Моше Фейгенбойма з Гарволіна.
В ухваленні галахічних рішень
Після весілля отримав кілька пропозицій посісти посаду у викладанні й відмовився. Спершу намагався заробляти на життя виробництвом оцту, без успіху, аж поки, не маючи вибору, не переїхав до Галичини, де почав давати уроки в єшиві Цанз.
Близько 5677 року (1916/1917) жив якийсь час у містечку Гарволін, де жили батьки його дружини.
Після цього перейшов давати уроки в єшиві для молодших у Кшанові, а потім в єшиві «Бейт Ісраель» у Століні.
У «Томхей Тмімім» Варшава
У 5683 році (1922/1923) прибув до «Томхей Тмімім» у Варшаві, почав давати уроки старшому класу і став фактично рош-єшивою за згодою Ребе Раяца.
У період його служби в «Томхей Тмімім» рав Шмуель Залманов, член правління єшиви, надіслав Ребе Раяцу листа, в якому розповідає про його глибокі уроки, про переваги й недоліки в них: «.. Не такий урок р. Ш., хай живе він... його вивчення — на своєму місці, уточнювати слова Раші і Тосафот, і він майже не минає важких речей у самому простому сенсі слів Гемари, Раші й Тосафот, не вникаючи в них, але він не відповідає й не розв'язує цього якимись міркуваннями та умоглядним розумінням, а лише просто. І його шлях — говорити новий простий сенс (не завжди прийнятний) у словах Гемари, Раші й Тосафот усупереч коментаторам, таким як Магарша і Магарам Шіф, а іноді робить у Раші й Тосафот пропуск або зайве, кажучи, що це помилка переписувачів, не пояснюючи учням, чому він залишає простий сенс... за величі його гідності в його дивовижній ерудиції, так що жодна таємниця не важка для нього тощо, говорити з ним про якесь питання, щоб він пояснив їм якесь міркування і тому подібне, неможливо... І що мають учні з його ерудиції».
Його відхід із «Томхей Тмімім»
У книзі «Толдот Хабад бе-Полін» робиться висновок, що він давав уроки в «Томхей Тмімім» до кінця 5687 року (1926/1927).
Причина, з якої рабі Шимеле залишив свою посаду в «Томхей Тмімім», є спірною:
У книзі «Еле езкера» розповідається, що, за словами одних, р. Меїр Шапіро з Любліна зустрів його в «Томхей Тмімім», коли той давав урок, і у великому захваті підійшов до нього й запропонував йому перейти в єшиву «Хахмей Люблін». Інші кажуть, що р. Шимонеле нагодою приїхав до Любліна і зайшов до єшиви. Під час трапези в єшиві було заведено говорити про навчання, і рабі Шимонеле відкинув пілпуль одного з учнів, сказавши, що це не що інше, як порожній пілпуль. Р. Меїр Шапіро вступив з ним у розмову про навчання і попросив його залишитися ще на кілька днів в єшиві, щоб він міг випробувати його особистість. Через кілька днів попросив його дати урок перед учнями, після чого вмовляв його залишитися й викладати в єшиві.
У часописі «Єшурун» розповідається, що рабі Меїр Шапіро опублікував оголошення про посаду рош-єшиви, в якому просив кандидатів написати, що вони знають у навчанні. Рабі Шимонеле у своїй простоті написав, що він знає Шас Вавилонський і Єрусалимський, Мідраш, Зогар, книги Магараля, писання Арізаля, книги хасидуту та інше. Рабі Меїр Шапіро подумав, що хтось насміхається з нього, але коли порадився з Гаоном із Чебіна, той сказав, що це лише мала частина його чеснот.
В єшиві «Хахмей Люблін»
На літо 5692 року (1931/1932) був прийнятий в єшиву «Хахмей Люблін» магід шіуром. Спершу давав уроки з трактату «Хагіга», а потім з Рамбама, закони «Псулей га-мукдашин». Через деякий час був призначений духовним машгіахом. Рабі Меїр Шапіро дуже цінував його відданість учням і єшиві і в листі, який написав йому влітку 5693 року (1932/1933), висловився: «І за твоїм словом керуватиметься весь мій дім, і навіть престолом я не буду більшим за тебе»[3]
Після відходу рабі Меїра Шапіро переїхав до Кракова.
Приблизно за рік до початку Другої світової війни опублікував відозву, в якій застерігає від лих, що можуть прийти, якщо євреї вчитимуться в діянь неєвреїв.
В одному з літніх місяців 5703 року (1942/1943) рабі Шимонеле був вивезений разом з євреями Кракова до таборів знищення, де був убитий нацистами.
Його вчителі
Рабі Шимоле не належав до певної хасидської течії, але багато перебував у тіні адморів Польщі. Серед них були: автор «Імрей емет» з Гура, рабі Іцхак Ліпшиц з Вельополя — Брігель, рабі Елімелех Рабінович з Любартова, рабі Пінхас Тверський з Остили, рабі Агарон з Козениць, рабі Єгошуа-Гешель Гурвіц з Олькуша та інші.
Часто згадував засновників хасидизму — Бааль-Шем-Това, Магіда і Алтер Ребе.
Його геніальність
У віці трьох років почув урок з Пісні пісень і після уроку повторив усе напам'ять.
У віці шести чи семи років складав іспит у рабі Єгошуа Трунка з Кутна з усіх шести розділів Мішни і був знавцем усього Танаху.
У віці п'ятнадцяти років був знавцем усіх книг Магараля.
У віці вісімнадцяти років у нього вже був на вустах увесь Вавилонський Шас з усіма «рішонім[4].
Коли автор «Шевет га-Леві» відвідував єшиву «Хахмей Люблін», йому випало побувати у Відні, і він зайшов до Ребе Раяца. Коли він розповів Ребе Раяцу про свого вчителя, рабі Шимоле, Ребе висловився про нього: «Кілька сотень років не було у світі мозку з такою пам'яттю, як у р. Шимоле з Желехова»[5].
Автор «Імрей емет» з Гура висловився про нього: «У всій державі Польща немає такого впорядкованого ламдана, як він, у всій Торі цілком»[6].
Коли він відвідував Гаона з Чебіна, той висловився про нього: «Крім Рогачовського гаона, немає такого гаона, як р. Шимоле», а після цього сказав, що, можливо, навіть більший, ніж Рогачовський гаон[7].
Р. Меїр Близинський розповідає[8], що коли рабі Шимоле приїжджав до містечка Гарволін (де жили батьки його дружини), діти знаходили порвані аркуші святих текстів з різних книг і приходили спитати його, з якої книги ці аркуші. Рабі Шимоле відповідав точно, яка книга і сторінка.
У період його служби в єшиві «Хахмей Люблін» один з учнів попросив його подивитися модель Храму, над якою учні єшиви працювали протягом двох років. Рабі Шимоле сказав йому, що йому немає потреби дивитися модель, оскільки в його голові в усіх подробицях, ніби стоїть перед ним, зображена будівля Першого Храму, Другого Храму і будівля Храму майбутнього, як пояснюється в Книзі Єхезкеля.
Ще розповідають про нього, що в перші дні його перебування в єшиві рабі Меїр Шапіро попросив його сказати, скільки разів Равіна і Рав Аші трапляються в трактаті «Брахот». Рабі Шимоле відповів йому: «Коли я вивчав цей трактат, я не звернув на це уваги, але дайте мені короткий час, і я повторю трактат подумки й скажу вам»[9].
Його метод вивчення
Його метод був такий, що Тору треба вивчати за порядком і не можна вивчати Гемару раніше, ніж ґрунтовно знають Мішну.
Він рішуче вважав, що немає жодної потреби в пілпулі просто так, а лише в пілпулях, спрямованих на дослідження істини. У цьому методі він розходився з рабі Меїром Шапіро, який вважав, що головне — пілпуль з учнями з метою, як і мета єшиви, піднести й посилити учнів, аж поки вони самі не стануть рабинами.
Даючи уроки з нігле, він пояснював хід Гемари за двадцятьма вісьмома методами «рішонім». Його шлях був тлумачити методи рішонім, а методів «ахаронім» він зовсім не торкався.
Його метод щодо вивчення таємного вчення Тори був як метод Хабаду — що не слід приховувати це вчення, і він багато давав уроків, особливо з вчення хасидуту і книги «Танія». Також у свої уроки з нігле він часто включав слова хасидуту.
Видання його вчення
- «Гегйонот діврей хахамім». Добірка з його вчення, укладена його учнем, р. Моше-Натаном (Йосефом) Шершевським
- «Нагарей еш»
Додаткова література
- Шнеур-Залман Бергер, Гаон, який увів хасидут до єшиви «Хахмей Люблін», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 817, с. 32 і далі.
Примітки
Код особи: № 1457334201