Перейти до вмісту

Менахем-Цві Рівкін

Матеріал з Хабадпедії
Менахем-Цві Рівкін
Хасид Ребе Магараша, Ребе Рашаба і Ребе Раяца
Основна інформація
Дата народження5629
Дата смерті9 тішрея 5708 (23 вересня 1947)
КраїнаАнглія
Місце проживанняПліса, Кобліц, Бабиновичі, Вільна, Манчестер
Місце діяльностіБабиновичі, Вільна, Манчестер
Рід діяльностірабин, шадар
Посадарабин громади Бабиновичів, рабин анаш у Вільні («двір Апатова»), рабин Манчестера і член рабинського суду Манчестера, шадар єшиви «Томхей Тмімім»
Учителібатько, рав Шауль га-Коген Блох та інші
Сім'я
БатькоЄхіель-Натан Рівкін
ДружинаРахель-Хана, донька Еліягу-Лейб Етигіна
ДітиЗалман, Іцхак Рівкін, Рівка
Родовід
Нагороди
звання «вельми шановний член» від правління «Томхей Тмімім» в Отвоцьку

Рав Менахем-Цві Рівкін (5629 — 9 тішрея 5708 (23 вересня 1947)) — хасид Ребе Магараша, Ребе Рашаба і Ребе Раяца. Народився за благословенням Ребе Магараша і за його вказівкою все життя носив сережку як засіб для довголіття. Рабин хабадських громад у Бабиновичах, Вільні, а пізніше в Манчестері в Англії.

Біографія

Рав Менахем-Цві Рівкін

Народився в родині рава Єхіеля-Натана Рівкіна, хасида Ребе Магараша, у 5629 році (1868/1869). Його батько передчасно втратив усіх своїх дітей і поїхав до Ребе Магараша просити благословення на потомство, яке житиме й існуватиме. Ребе благословив його і дав йому сережку, щоб вдягти у вухо новонародженого як засіб для довголіття. Відразу після народження рава Менахема-Цві батько вдягнув сережку в його праве вухо, і вона не залишала його до останнього дня.

У юності ріс у містечку Пліса, де вивчав Тору у свого батька і в рабина містечка. Коли йому було п'ятнадцять років, він осиротів, і, оскільки він прославився як вундеркінд, багатій містечка Кобліц рав Еліягу-Лейб Етигіна взяв його в зяті для своєї дочки Рахелі-Хани. Після весілля впродовж довгих років сидів і навчався з рабином Кобліца равом Шаулем га-Когеном Блохом, а тесть забезпечував усім необхідним його родину.

У своїй книзі «Лев Еліягу», що зібрала твори його тестя р. Еліягу-Лейба Етигіни, він висловив йому подяку за матеріальну турботу про всі його потреби в роки, коли він осиротів, і також після весілля: «І тут мені місце згадати його благодіяння: він узяв мене до свого дому, коли померла моя мати, моя вчителька, благословенної пам'яті, коли мені було близько 15 років; я їв його хліб і пив його воду, він одягав і взував мене аж до днів мого весілля, і також після цього, до останнього свого дня, не позбавляв своєї ласки мене і мій дім, підтримуючи й опікуючи мене в усьому найкращим чином, щоб я міг постійно перебувати в тіні Тори і служіння перед Всевишнім. Хай згадає його Б-г на добро!»

Опівдні напередодні Йом Кіпуру 5708 року (1947/1948) р. Менахем-Цві пішов до мікви; вийшовши з мікви, він помітив, що сережки, яку він завжди носив у вусі, як розповідалося на початку цього розділу, немає. Менахем-Цві був пригнічений, і всі присутні кинулися шукати загублену сережку; зрештою навіть спустили воду з мікви, намагаючись її знайти, але безуспішно. Через кілька годин, під час вечірньої молитви Йом Кіпуру, Менахем-Цві піднявся сходами арон кодеша, щоб, як заведено, вийняти сувій Тори, раптом упав, і душа його відійшла в чистоті[1].

Рабин у різних громадах

У 5655 році (1894/1895), у віці 25 років, він залишив утримання тестя і був призначений рабином громади Бабиновичів, розташованих неподалік від Любавичів. Живучи в Бабиновичах, він незмінно їздив щороку до Любавичів на свято Шавуот.

Кілька разів Ребе Рашаб залучав його до збирання коштів на різні потреби. Крім того, він був шадаром єшиви «Томхей Тмімім».

У 5665 році (1904/1905) Ребе Рашаб звернувся до нього і попросив узятися за організацію збирання коштів на мацу для єврейських солдатів, які перебували на фронтах війни[2]. У 5674 році (1913/1914), під час однієї з поїздок для збирання коштів для єшиви, у розпал Першої світової війни, він прибув до Варшави, де застряг через воєнні дії. Перебуваючи там, він узяв на себе рабинську посаду в анаш, що жили у Вільні, у «дворі Апатова». Під час перебування у Вільні він домігся відкриття хабадської єшиви у дворі Апатова — єшиви, що діяла аж до Другої світової війни.

Рабин Манчестера

У 5683 році (1922/1923) у Манчестері в Англії звільнилася рабинська посада рава Ісраеля-Яакова га-Когена Яффе, і за порадою Ребе Раяца та завдяки старанням рава Сендера Неміцова з Манчестера рав Рівкін узяв на себе цю посаду. Слідом за цим його було призначено також членом рабинського суду Манчестера.

Перед його від'їздом до Манчестера Ребе Раяц надіслав йому благословення в дорогу і окреслив його місію на місці — діяти серед анаш у справах хасидуту. Коли він повідомив Ребе, що прибув на місце, 24 кислева, Ребе Раяц надіслав йому ще одного листа, в якому благословив його великим успіхом, попри труднощі, які спершу постануть на його шляху, і запевнив, що все місто буде благословенне щедрим благословенням завдяки його діяльності[3]. У тому самому листі Ребе призначив його шадаром, щоб він їздив по всій Англії, повторював хасидут і бесідував з людьми по всій країні. На завершення Ребе просить його щотижня писати детальний і докладний звіт і надсилати його раву Ельханану-Дову Морозову, одному із секретарів Ребе Раяца. Згодом Ребе повідомив хабадським громадським діячам, що рав Рівкін — адреса в усіх справах Хабаду в Англії[4].

Коли його призначили рабином в Англії, члени громади вимагали, щоб він змінив російський картуз на рабинський капелюх («циліндр»), як там було заведено. Спершу він рішуче відмовлявся і навіть волів залишити там рабинську посаду. Зрештою він запитав Ребе Раяца, і Ребе відповів йому, щоб він носив циліндр згідно з місцевим звичаєм. Відтоді як він отримав вказівку Ребе, він не знімав цього капелюха з голови.

У 5686 році (1925/1926) керівництво «Томхей Тмімім» в Отвоцьку надіслало йому ошатну грамоту, якою йому присвоювалося звання «вельми почесного члена» за «його величезну справу і велику роботу на благо підтримки єшиви».

Наприкінці 5700 року (1939/1940) німці бомбардували Манчестер, і одна бомба впала на його будинок, коли він був занурений у навчання. Половина будинку обвалилася, двері й одвірки вирвало з місця, і частина їх полетіла в його бік. Циліндр, який, як завжди, був у нього на голові, зім'явся і врятував його від удару. Рав Рівкін розповів Ребе Раяцу про диво свого порятунку, і Ребе благословив його, щоб Всевишній беріг його й надалі[5].

Його гіткашрут із Ребе Хабаду

Рав Рівкін був усім своїм єством пов'язаний з «домом Ребе». Окрім доручень, які покладали на нього Ребе Рашаб і Ребе Раяц, між ним і Ребе Раяцем велося широке листування. Крім того, секретар Ребе Раяца рав Єхезкель Фейгін мав звичай докладно повідомляти йому про стан здоров'я Ребе.

Рав Рівкін був одним із хасидів, яких Ребе Раяц просив оголошувати, «що події часу — це родові муки Мошіаха і треба пробуджувати народ до тшуви та готуватися до зустрічі Мошіаха, праведника нашого, „а зустріч має бути в чистих шатах, тобто у виконанні заповідей з ретельністю, і зі світлим і сяйливим обличчям, тобто у вивченні Тори“»[6].

Паралельно він часто листувався з Ребе Мелех га-Мошіахом, ще коли той був зятем Ребе Раяца, до того як прийняв на себе провід хасидизму Хабад. Ребе діяв через нього для поширення книг «Кегот», а також роздавання і заучування мішнайот напам'ять[7].

8 тішрея 5708 року (22 вересня 1947) він почав писати Ребе черговий лист, але не встиг його закінчити. Наступного дня, 9 тішрея, ввійшовши до синагоги для читання «Коль нідрей», він упав і помер. Його дружина померла 10 нісана 5716 року (22 березня 1956) і похована на кладовищі Кінерет в Ізраїлі.

Нігуни

Він був особливим знавцем нігунів і пам'ятав давні нігуни. Нігуни, яких він навчав, запам'ятали його син р. Іцхак Рівкін і онук р. Еліягу-Лейб, і їх було записано з їхніх слів у «Сефер га-нігуним», частина третя.

Нігун радості з Кобліца — крім того, рав Рівкін склав власний нігун радості — нігун радості з Кобліца «Айнс, цвай, драй», це нігун 340 у «Сефер га-нігуним».

Нігун «Леха доді» з Ломжі — нігун «Леха доді» з Ломжі (в оригіналі їдишем — ломжер «Леха доді») — нігун на піют «Леха доді», який хасид р. Менахем-Цві Рівкін почув, опинившись під час однієї зі своїх поїздок як шадар (посланець рабинів) у місті Ломжа в Польщі. Нігун йому сподобався, і він привіз його з собою, повернувшись до Любавичів. У Хабаді не (було) заведено співати піют «Леха доді» на мелодію — його лише проказують особливим наспівом. Тому перейняли тільки мелодію. Цей нігун — нігун 217 у «Сефер га-нігуним».

Його молитви були дуже тривалими, супроводжувалися старовинними нігунами і сильним плачем. З відомих нігунів, з якими він молився, — нігун «Дер овед», що приписується р. Гілелю з Паричів (нігун 86 у «Сефер га-нігуним»), і особливо він молився з ним до благословення «Барух ше-амар»[8].

Родина

  • Його син, Залман Рівкін, навчався в «Томхей Тмімім» у Любавичах, де помер на початку Першої світової війни
  • Його син, рав Іцхак Рівкін
  • Його дочка, Рівка. Дружина Аврагама Бен-Дова. Народилася 24 тішрея 5662 року (7 жовтня 1901). Померла й похована на кладовищі в Кінереті 29 елула 5748 року (11 вересня 1988)
  • Його онук, р. Еліягу-Лейб Рівкін, Кфар-Хабад

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Розповів рав Єгуда-Лейб Дубов, який чув це від свого батька, рава Іцхака Дубова.
  2. ^ «Ігрот кодеш», т. 1, с. 321–324
  3. ^ «Ігрот кодеш», т. 14, с. 263
  4. ^ Див. «Ігрот кодеш», ч. 14, с. 265, у листі раву Раскіну до Варшави, і ч. 1, с. 374, раву Гавліну з Єрусалима
  5. ^ У листі від 5 нісана 5701 року (2 квітня 1941)
  6. ^ Див. «Ігрот кодеш» (Ребе Раяца), т. 6, с. 338 і с. 394
  7. ^ «Ігрот кодеш», т. 1, с. 128
  8. ^ Збірник [derechaim.info/wp-content/uploads/2025/06/ניגוני-הכנה-לתפלה_שלח_4.pdf Нігуни-підготовка до молитви] (збірник, що виходить у межах проєкту «Рав надіслав тобі нігун-підготовку до молитви» рава Іцхака Гінзбурга) на тиждень глави «Шлах», 19–25 сівана 5785 (21 червня 2025), с. 3.
  9. ^ Хасид, якому адмори звеліли носити циліндр і сережку קישור לאתר אנ"ש (англійською)
Менахем-Цві Рівкін згадується ще в 25 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 6068784800

Повідомити про помилку на цій сторінці