Перейти до вмісту

Тижнева глава «Бегаалотха»

Матеріал з Хабадпедії
Ілюстрація, що зображує Агарона-когена, в очах якого відбиваються язички полум'я храмової Менори

Тижнева глава «Бегаалотха» — третя тижнева глава в книзі Бемідбар (від розділу 8, вірша 1 до розділу 12, вірша 16).

Глава коротко

Вступ: глава «Бегаалотха» продовжує розповідь після освячення Мішкану когенами, яке завершилося в попередній главі, главі «Насо».

  • Рішон — Всевишній велить Моше сказати його братові Агарону, щоб той запалював Менору так, щоб Менора горіла сама собою; зроблена вона з одного шматка золота. Вказівки про посвячення левітів у служіння. Процес включає збривання всього їхнього волосся бритвою (за деякими думками, гоління не включає бороду і пейси), а потім занурення в Мішкані, а також принесення жертви. Після цього левіти мають прийти до Намету Зібрання, де решта народу покладе на них руки. Відтепер левіти будуть відокремлені від решти синів Ізраїлю для святого служіння в Мішкані.
  • Шені — Тора повторює, що Святий, благословенний Він, узяв левітів замість первістків усього народу Ізраїлю. Всевишній каже, що первістки стали святими для Нього в день, коли Він убив усіх первістків Єгипту і захистив первістків синів Ізраїлю. Тепер Моше, Агарон і решта народу Ізраїлю провели церемонію посвячення левітів, докладно описану в попередній алії (левіти збрили волосся, занурилися, а потім решта народу поклала на них руки). Після цього Моше підняв кожного з левітів рухом піднесення й опустив назад, причому чудесним чином Агарону вдалося підняти за один день усіх двадцять дві тисячі левітів! У продовження до всього Тора наводить ще одну подробицю про левітів: вони мають виконувати свою службу з двадцятип'ятирічного віку і до п'ятдесяти років. З двадцяти п'яти років протягом п'яти років левіт має вивчати службу, а потім протягом ще двадцяти років служить у Мішкані.
  • Шліші — Святий, благословенний Він, заповідає Моше заповідь свята Песах. Однак були такі, що не могли святкувати свято, оскільки були нечисті, і тому не могли приєднатися до всього Ізраїлю у свято. Ці євреї прийшли до Моше з претензією «Чому ми будемо обділені?», і Моше справді звернувся до Всевишнього, Який повелів дотримуватися «Песах шені» того року, а також постійно: через місяць після Песаху, 14 іяра, дається друга можливість відсвяткувати Песах. Раші зазначає, що третя алія відкривається описом подій місяця нісан другого року після виходу з Єгипту, тоді як книга Бемідбар (що почалася на дві глави раніше) починається місяцем пізніше. Звідси ще раз дізнаємося, що в Торі немає «раніше» і «пізніше».
  • Реві — Тора описує знак Шхіни, за яким сини Ізраїлю знали, коли їм вирушати в дорогу, а коли ставати табором у пустелі. Від дня освячення Мішкану над Наметом Свідчення вдень перебувала хмара, а вночі — вогняний стовп. Коли хмара здіймалася, це було знаком, що їм слід вирушати в дорогу, а коли хмара зупинялася, це було знаком, що тут місце їхньої стоянки. Іноді хмара залишалася лише на кілька днів або навіть на одну ніч, а іноді хмара залишалася на одному місці роками. Далі Тора описує дві сурми зі срібла, які Моше мав виготовити. Сини Агарона сурмили в сурми за повелінням Моше. Кожен звук сурми був для іншого — зокрема для скликання всієї громади або лише скликання когенів, а також для початку переходу. Крім того, коли виходили на війну, був особливий звук сурми, щоб бути згаданими Святим, благословенним Він.
  • Хаміші Трохи менш ніж через рік після Дарування Тори, 20 іяра, коли сини Ізраїлю ще стояли табором біля гори Синай, хмара вперше піднялася над Мішканом, і почався перший перехід відповідно до порядку, який Всевишній заповів у попередніх главах. На цьому етапі всі думали, що вони лише за три дні дороги від входу в Землю Ізраїлю, і тому Моше попросив свого тестя Їтро приєднатися до нього й увійти в Землю разом з усім народом Ізраїлю, але Їтро відмовився від пропозиції.
  • Шіші — починається з перевернутої літери «нун», а потім вірш «І було, коли вирушав...», який промовляють, коли виймають сувій Тори з арон кодеша для читання, а в його кінці — ще одна «нун». Перевернута літера справді написана так у самому сувої Тори, і Раші пояснює, що це знак того, що цей вірш, по суті, не належить до цього місця. Аж до того, що він вважається окремою книгою, крім п'яти книг Тори. Тепер, за три дні до запланованого входу в Землю Ізраїлю, народ почав скаржитися на манну і порівнювати з їжею, яка була в них у Єгипті, а Моше зі свого боку просить у Святого, благословенний Він, допомоги й підтримки в керуванні народом Ізраїлю. На це Святий, благословенний Він, відповів йому, що він має зібрати сімдесят чоловік зі старійшин Ізраїлю, які будуть йому допомагати.
  • Швії — Тора розповідає про те, що Всевишній навів вітер, який приніс із собою перепелів з моря, і були такі, що збирали весь день і всю ніч птицю в їжу, але Всевишній не подивився на це прихильно і вбив багатьох із них. Приблизно в цей час Мір'ям, сестра Моше, почула, що її брат віддалився від своєї дружини Ципори, і говорила проти Моше у вуха Агарону. Святий, благословенний Він, визнав це лихослів'ям і покарав її цараат. Моше молився про її зцілення, але їй усе ж довелося вийти на сім днів за межі табору, і весь народ чекав на неї, поки вона не зцілилася, і лише тоді всі продовжили наступний перехід у пустелю Паран.

Згадування про те, що сталося з Мір'ям, входить до Шести згадувань у контексті остороги від лихослів'я.

У вченні хасидизму

Ребе пояснює[1] вірш «Коли запалюватимеш світильники» стосовно служіння людини Святому, благословенний Він:

Сказано: «Світильник Г-сподній — душа людини»[2], тобто душа називається «світильником», і в цьому є «сім світильників», тобто душі Ізраїлю поділяються на сім видів, які є сімома шляхами в служінні Святому, благословенний Він, відповідно до семи емоційних якостей: Хесед, Гвура, Тіферет, Нецах, Год, Єсод і Малхут[3]. І про це нам заповідано, щоб усі «сім світильників» світили «до лицьового боку Менори». Тобто всі сім видів душ Ізраїлю мають об'єднатися і включитися в одну «Менору», що є «загальним» для семи світильників. І цей шлях служіння — двоякий: через те, що допомагають і підтримують кожного з Ізраїлю матеріальною допомогою, цдакою в прямому сенсі, завдяки чому відбувається об'єднання і взаємовключення всіх синів Ізраїлю, бо «з того, що він робить товаришеві милість своїм тілом, він усвідомлює, що любить його, і приходить до братерства і миру»[4]. А також через те, що допомагають і підтримують кожного з Ізраїлю духовною допомогою, через поширення Тори, завдяки чому відбувається об'єднання і взаємовключення всіх синів Ізраїлю зі Святим, благословенний Він.

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Сефер га-сіхот» 5751, частина 2, с. 614 і далі
  2. ^ Мішлей, 2, 27
  3. ^ «Лікутей Тора», початок нашої глави
  4. ^ Коментар Раші, Брахот, 8а, початок сторінки

Повідомити про помилку на цій сторінці