Перейти до вмісту

Херсонська геніза

Матеріал з Хабадпедії
Рідкісний документ від Бешта — святий лист, який він надіслав своїй доньці пані Адель у 5513 році (1752/1753). Рукопис є копією святого рукопису Бешта, оскільки Херсонська геніза містить копії листів, а не самі святі рукописи.

Херсонська геніза — зібрання листів і частини речей Бааль-Шем-Това та його учнів, виявлене за часів Ребе Рашаба у місті Херсоні. Зібрання було надіслане йому в дар і визнане ним достовірним і справжнім. Достовірність і походження текстів викликали велику полеміку в єврейському світі, яка удостоїлася значної уваги з боку провідників Хабаду.

Зібрання перебувало в Ребе Рашаба, Ребе Раяца і Ребе[1], які вивчали його, і всі троє були дуже вражені його змістом. Невідомо ні про кого, крім них[2], хто бачив це зібрання.

Ребе Хабаду висловили думку, що, хоча листи є спотвореною копією, а не оригіналами, зміст більшості з них правдивий.

Небагато листів із зібрання було опубліковано у збірнику «Га-Тамім». Сьогодні частина генізи перебуває в Бібліотеці «Агудат хасидей Хабад»[3].

Геніза[4]

У[5] 5678 році (1917/1918), у період комуністичної революції, було зламано приміщення царської «розшукової поліції» в Росії, і різні торговці викрали звідти старовинний архів хасидських листів, підписаних Бааль-Шем-Товом, Магідом з Межиріча та іншими.

Улітку 5678 року (1917/1918) в Одесі почався продаж. Спершу висувалися різні звинувачення в підробці через підозри щодо продавців, але багато[потрібне уточнення] з тих, хто звинувачував, відмовилися від своїх слів через урядову печатку, що стояла на документах і засвідчувала, що документи були знайдені в домі праведника рабі Ісраеля з Ружина під час обшуку, проведеного розшуковою поліцією в його домі, і конфісковані в нього. Рав Шмуель Гурарі купив значну частину листів і надіслав їх Ребе Рашабу в дар.

Геніза містить:

Зібрання рукописів охоплює період близько ста п'ятнадцяти років і поділяється на чотири частини: а — покоління рабі Адама Бааль-Шема і прихованих праведників його часу [з 5458 по 5494]. б — покоління Бааль-Шем-Това і прихованих і явних праведників його часу [з 5494 по 5520]. в — покоління Магіда з Межиріча і його учнів, «Хевра кадіша» [з 5520 по 5533]. г — покоління учнів Магіда з Межиріча [з 5533 до відходу з життя Алтер Ребе у 5573 році (1812/1813)].

Починаючи з 5678 року (1917/1918) листи почали публікувати в різних виданнях[6].

У місяці мар-хешван 5679 року (жовтень–листопад 1918) Ребе Рашаб, перебуваючи в Ростові-на-Дону, почав перевіряти тексти; згідно з листом Ребе Раяца, він сидів над текстами близько трьох-чотирьох годин на день. Він завершив вивчення взимку 5680 року (1919/1920) і висловив думку, що зміст текстів правдивий, але тексти не оригінальні, а копія, — і різні помилки, знайдені в них, не що інше, як помилки переписувачів.

Публікація генізи в друку, мабуть уперше, була в книжці «Хахмей Ісраель Бешт» рава Давида Шифріна, який був хасидом Ребе Раяца; книжка вийшла друком у 5684 році (1923/1924) у Сполучених Штатах. Як відомо, Ребе Раяц заперечував проти видання книжки[7]; дехто стверджує, що причина — публікація в книжці «чутливих» фрагментів з генізи, але книжку було надруковано раніше, ніж лист Ребе Раяца про його заперечення встиг дійти до Америки.

Тексти генізи перейшли в спадок до Ребе Раяца, і частина з них вийшла разом з ним із Радянського Союзу. У 5695 році (1934/1935) він почав потроху публікувати їх у випусках «Га-Тамім» і висловив свою думку на знак того, що вони справжні.

Генізу в тому вигляді, у якому її було опубліковано в «Га-Тамім», підготував до друку рав Пінхас-Моше Кац разом з Дов-Бером Юдевичем.

Листи Алтер Ребе, що входять до генізи, надруковані в книзі «Ігрот кодеш» (Алтер Ребе)[8].

Критика і ставлення Ребе

Рав Давид-Цві Гільман навів у своїй книжці «Ігрот Бааль га-Танія у-вней доро» довгий ряд аргументів, які доводять, на його думку, що документи не є копіями оригінальних документів, а являють собою підробку листів великих хасидських учителів. Це внаслідок схожого стилю всіх листів, попри те що авторів було близько тридцяти, і певних помилок у датах і місцях проживання кореспондентів тощо. Також рабі Аврагам-Мордехай Альтер з Гура написав своєму шуринові Пінхасу-Яакову Левіну: «Напевно тобі відомо, що листи, заново надруковані з печаткою Бешта, благословенної пам'яті, усі підроблені, і оскільки видавництво „Сгула“ збирається перевидати їх, добре було б повідомити їм[9][10]».

Пан Цві Гаркаві та ще кілька дослідників історії хасидизму принесли Ребе аргументи рава Гільмана та його однодумців, які вважають, що це зібрання підроблене і не походить від Бааль-Шем-Това чи його учнів, і на це Ребе відповів їм у двох листах; Ребе передував відповіді заявою, що він сам, який бачив близько трьохсот цих листів у Ребе Раяца (лише на публікацію частини з них не було дано дозволу), не сумнівається, що листи справжні; Ребе[11] коротко роз'яснив деякі зі своїх аргументів:

  • З усіх відомих знавців хасидуту на півдні Росії [тобто в околицях Одеси та Херсона] немає жодної людини, яка могла б висмоктати з пальця і підробити таку кількість листів [близько 300].
  • У той період [підробки, за їхнім твердженням] було неможливо дістати такий папір.
  • Саме помилки в датах є доказом того, що тексти — копія, оскільки в переписувачів, які працюють швидко, зазвичай трапляються помилки [переважно в датах]. Навпаки, якби тексти були підробкою, фальсифікатор перевірив би й вивірив усі тексти, аж поки вони не очистилися б від помилок, щоб можна було продати їх знавцям хасидуту.
  • Ще один пункт, про який Ребе сказав, що він, судячи з усього, є й основою, на яку спирався Ребе Раяц: фальсифікатор не став би продавати тексти хасидам, які бачать, що все на одному й тому самому папері, і можуть запідозрити підробку, а продав би їх тим, хто на цьому не розуміється; отже, тексти не підробка, а копія з оригіналу.
  • У текстах були подробиці, що передавалися за переказом від Ребе до Ребе, про які стороння людина не могла знати.
  • Переважна більшість рукописів написана на пергаменті, а не на папері, а пергамент завжди можна було дістати.
  • Що стосується листів, надрукованих у збірнику «Га-Тамім», складач (зецер) копіював з копії, а не з оригіналу, і до того ж не був точним (оскільки взагалі хасиди не були точними в таких речах), і цілком можливо, що вкралися помилки в датах і тому подібне; тому не можна нічого виводити з надрукованого в «Га-Тамім».
  • Не можна сказати, що всі тексти читаються в однаковому стилі, оскільки серед текстів були різні види листів (історії, заповіти, підйонот тощо). По-друге, частину з них було опубліковано ще до виявлення генізи, і стиль у них однаковий. А листи, стиль яких однаковий, такі тому, що всі автори були хасидами Бааль-Шем-Това і, за звичаєм хасидів, наслідували стиль письма свого Ребе.
  • У збірнику «Га-Тамім» не були наведені листи з питань каббали, тому не можна за публікацією в «Га-Тамім» визначати зміст текстів; ще одна причина того, що бракує тораїчного змісту, — у тому, що Ребе мало записували своє учення і передавали його загалу.
  • Щодо аргументу, що в усіх листах підпис стоїть також з іменем матері: хасиди мали звичай підписуватися з іменем матері у своїх листах до свого Ребе не тільки в підйонот нефеш, а й у звичайних листах.

Ребе додав, що припущення, ніби помилка показує, що весь зміст неправильний, нерозумне, оскільки в такому разі ми забракуємо будь-яку книгу, у якій знайдеться друкарська помилка, — її буде негайно забраковано, адже немає книги без помилки (наприклад, Гемара, яку виправляли савораї).

Ребе в «Ігрот кодеш»[12] припускає, що копії було зроблено для того, щоб викупити оригінальне зібрання, а замість нього поклали копії, схожі на оригінал, і тому в копіях є помилки. Цікаво, що в листі від 14 іяра 5714 року (17 травня 1954) Ребе наводить доказ справжності генізи зі слів «Мінхат Ельазара», спрямованих проти Херсонської генізи, на підставі точності його формулювань: «Мукачівський Ребе рабі Хаїм-Ельазар Шапіро, автор книг „Мінхат Ельазар“ та ін., — чий шлях був у бурі й урагані і який не зупинявся перед різкими висловами тощо, — коли пише про листи цієї генізи загалом, пише з відомою (=певною) обережністю: „руки чужих фальсифікаторів панували над ними“, „стережися і бережися вірити їм“, „ці листи, підозрювані в підробці“ („Діврей Тора“, випуск 5, 69)».

Ребе надіслав копію своїх листів на тему генізи редакторові журналу «Га-Сефер» (видання з питань літератури) панові Цві Гаркаві, і той опублікував у ньому ці листи. Після цього протягом років дослідники обговорювали слова Ребе в різних виданнях (слід зазначити, що частина дослідників, які займалися цією темою, є міснагдім[13], і їхньою метою було нападати на хасидизм Хабад[14] і зухвало виступати проти наших Ребе, провідників поколінь).

В елулі 5737 року (1976/1977) д-р Іцхак Рафаель опублікував статтю під назвою «Генізат Херсон», у якій підбиває підсумок полеміки про достовірність листів. У ній Рафаель пише, що «Адмор рабі Менахем-Мендл, шліта, який перебуває нині в Брукліні, дотримується думки своїх попередників і твердий у своєму переконанні, що тексти „генізи“ справжні... Так само непохитним він був у цій думці у своїх вражаючих словах у бесіді зі мною 5 тамуза 5727 року (13 липня 1967), у якій ми тривалий час розмовляли в його резиденції, не погоджуючись прийняти навіть помірковану проміжну думку»[15].

Див. також

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Ребе написав, що бачив із неї 300 листів.
  2. ^ Крім, звісно, переписувача листів для збірника «Га-Тамім», про якого Ребе засвідчив, що він був зовсім не точним [див. «Ігрот кодеш», том 9, лист 2648].
  3. ^ Яку було викуплено після падіння залізної завіси (див. статтю р. Моше Орнштейна). Зі слів рава Шалом-Дов-Бера Левіна, директора бібліотеки; див. також «Гаарот у-віурім», випуск 471 — зі слів рава Йосефа-Іцхака Келера
  4. ^ Докладно, з усіма деталями, див. у передмові до «Херсонської генізи» в «Ігрот» Алтер Ребе, написаній р. Шалом-Дов-Бером Левіним, головним бібліотекарем бібліотеки «Любавич».
  5. ^ Згідно з листом Ребе Раяца у збірнику «Га-Тамім», ч. 1, с. 8 (10).
  6. ^ [il.bidspirit.com/ui/lotPage/kedem/source/catalog/auction/29598/lot/164677/%D7%92%D7%A0%D7%99%D7%96%D7%AA-%D7%97%D7%A8%D7%A1%D7%95%D7%9F-%D7%90%D7%95%D7%A1%D7%A3-%D7%A4%D7%A8%D7%A1%D7%95%D7%9E%D7%99%D7%9D?lang=he Огляд десяти місць, у яких було опубліковано листи, на сайті аукціонного дому «Кедем»].
  7. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 1, с. 398.
  8. ^ «Ігрот кодеш» Алтер Ребе, с. 435.
  9. ^ Цві-Іцхак Абрамович, «Гурський Адмор — видатний бібліограф», у «Тагім», тораїчно-науковому бібліографічному збірнику за редакцією Меїра Вундера, Бней-Брак, 5729, с. 95
  10. ^ Фотокопія листа, написаного його рукою, «Рош голат Аріель», частина перша, с. 363.
  11. ^ Наприкінці книги «Га-Тамім», ч. 2, наводяться два листи Ребе з «Ігрот кодеш», том 8, лист 2494.
  12. ^ «Ігрот кодеш», том 8, лист 2497.
  13. ^ Наприклад, дослідник Шломо-Залман Гавлін, який походить з роду хасидів Хабаду, але належить до литовського табору і є племінником Ханоха-Гендла Гавліна, що боровся проти Ребе [див. статтю: Ханох-Гендл Гавлін]. Шломо-Залман Гавлін пише зі зневагою і полемічним запалом проти Херсонської генізи. Так само й р. Д.-Ц. Гільман [див. статтю про нього], який залишив хасидизм Хабад і перейшов до литовського табору, писав проти Херсонської генізи з почуття полемічного запалу.
  14. ^ Див. лист Ребе на цю тему від 11 нісана 5716 року (23 березня 1956); лист не надруковано в «Ігрот кодеш», але він з'являється в різних виданнях і надрукований у «Ємей мелех», частина 1, с. 430.
  15. ^ Див. його статтю: «Генізат Херсон», «Сінай», том 81, елул 5737 (серпень–вересень 1977), с. 144 і далі. Наводиться в: «Кфар-Хабад», випуск 1767, с. 60.

Повідомити про помилку на цій сторінці