Перейти до вмісту

Сила, чуття і талант

Матеріал з Хабадпедії

Сили і чуття — це відсвіт від сутності душі (її шата). Обдарування — це властивість тіла: наскільки очищене тіло і придатне для розкриття душі в ньому, легко чи важко будуть сприйняті в ньому сили душі[1].

Сила

Сили душі поділяються загалом на сили і чуття, які в цілому є двома щаблями в розкритті душі. Сама душа «проста», у ній немає жодного «образу», вона не ділиться ні на які частини; і тому 1. непридатно, щоб вона розкрилася у світі, і 2. тим паче непридатно, щоб вона діяла у світі. Те, що розкривається і діє у світі, — це не сутність душі, а лише аспект її «ноги», відсвіт, що поширюється від неї, — сили і чуття.


Сили душі — це суть відсвіту душі самої (на відміну від чуттів, і див. нижче). Тобто, як світло сонця — не саме сонце, але те, що сонце гріє і освітлює, відбувається лише за допомогою світла, точнісінько так сили душі оживляють тіло: зовнішні сили оживляють зовнішні органи (наприклад, руку і ногу), внутрішніші сили душі оживляють внутрішні органи (наприклад, серце і мозок), а справді внутрішні сили становлять життєвість самої людини (почуття і розум). І як у притчі часто ставляться до сонячного світла так, ніби це саме сонце, так іноді ставляться до сил так, ніби вони — сама душа (наприклад, у книзі «Танія», розділ 3). Загалом сили душі поділяються на десять[2], але конкретніше є багато сил, що утворюються зі взаємовключення цих десяти сил, наприклад сила образного уявлення, сила кидка тощо, а ще конкретніше вони взаємовключаються одна з одної до нескінченності.

Щаблі в силах

Кожна із сил душі охоплює три щаблі, які є етапами її розкриття з потенціалу в дію:

Коах га-гіюлі

Основна стаття – Коах га-гіюлі

Сила така, якою вона є у своєму корені, абстрагована від усякого образу. Сила, якою вона є на цьому щаблі, перебуває в кожної людини завжди і досконало, наприклад сила зору: така, якою вона є у своєму корені гіюлі, вона перебуває в кожної людини досконало. Можливо, щоправда, що людина народиться сліпою і ця сила не розкриється в ній ніколи за всі її дні, але у своєму корені й абстрактному джерелі вона досконала. І доказ цього – і в сліпої людини може народитися син, який зможе бачити своїми очима без жодної проблеми, тобто, хоча в неї сила зору не розкрилася, вона передала її своєму синові в спадок досконало – звідси випливає, що й у батька сила була досконалою, тільки вона не розкрилася з потенціалу в дію.

Реальність сили

Сила така, якою вона вже набула образу в певній конкретній реальності і перебуває в людини в дійсності, але ще не розкривається. Наприклад, у людини, відомої нам як людина, що завжди допомагає ближньому, у реальності є сила хеседу і тоді, коли вона не допомагає і зовсім не займається справою милосердя. Наприклад, у праотця Аврагама сила хеседу світила до такої міри, що коли поруч із ним не було іншої людини, яка дала б йому змогу вивести хесед у дію, — це завдавало йому великого смутку, і з цього доводиться, що не зовнішня щодо нього реальність пробуджувала його поводитися за принципом хеседу, а вона була в ньому сама по собі.

Сила в дії

Коли сила вбирається на ділі в органи тіла, наприклад коли людина бачить на ділі або чує на ділі, це називається «сила в дії».

Чуття

Чуття людини: чуття зору, чуття слуху, чуття нюху, і чуття смаку, і чуття дотику.

Подібно до сил, і чуття — відсвіт від душі, але вони не суть відсвіту душі (як сили), а лише його зовнішній бік і поширення, і називаються лише «випарами»[3], і вони розкриваються не в самих органах, а лише в «щілинах» тіла: очах, вухах, отворах носа тощо[4].

І їхнє розкриття в цих органах — не в самих органах, а за допомогою органів. Подібно до розкриття пари з рота під час мовлення, коли пара не належить до самого мовлення, і мовлення не вбране в пару, а розкривається разом із нею.

Їхня діяльність

Відмінність між силами і чуттями помітна і в їхній дії: тоді як сили творять життєвість в органах і впливають навіть на ближнього[5], чуття не оживляють органи і тим паче не здійснюють жодної дії на ближнього.

Перевага чуттів над силами

Перевага чуттів над силами в тому, що саме в них розкривається сама сутність насолоди, яка є внутрішньою стороною душі. Причина цього в тому, що, хоча сили вищі за чуття, корінь чуттів укорінений у саму сутність душі – набагато вище за сили[6], і як кожен відчуває сам, що насолода від зору «захоплює» його набагато більше, ніж насолода від осягнення.

У цьому самому є різні щаблі: попри велич дивовижності насолоди в силі зору[7], насолода від слуху більша за неї[8], а насолода від нюху ще більша, як видно на власні очі, що вона торкається сутності душі, так що навіть коли людина непритомніє, її можна привести до тями тим, що дають їй понюхати щось, а найбільша насолода — це насолода в силі мовлення[9].

Кількість сил і чуттів

Загальна кількість сил — десять (Хохма, Біна, Даат, Хесед, Гвура, Тіферет, Нецах, Год, Єсод і Малхут). Але конкретніше вони включені одна в одну, і є різні окремі сили, що пояснюються у вченні хасидуту як притча для розуміння різних питань. Наприклад: сила кидка наводиться як притча для розуміння Першого цимцуму, сила образного уявлення — притча для Світла Мемале коль алмін, а також у багатьох місцях пояснюється суть сили мовлення та інше.

Кількість чуттів — п'ять (зір, слух, нюх, смак, дотик). Але й тут, як і в силах, це лише загалом. Конкретніше ці п'ять способів є не лише в душі, а в усіх трьох вимірах світу: олам, шана, нефеш (які є загальними визначеннями для місця, часу і духовної сили, що діє й оживляє всяку річ), і в кожному їхньому щаблі. Наприклад, у розумі є чуття зору в розумі, чуття слуху в розумі, і так само інші чуття.

Окремі чуття

Основна стаття – Чуття зору
Основна стаття – Слух
Основна стаття – Запах
Основна стаття – Смак
Основна стаття – Дотик

Шати

Крім сил і чуттів, душа розкривається також за допомогою трьох шат: думка, мовлення і дія. Але відсвіт душі в шатах настільки скорочений, що вони вже не вважаються належними їй, а ніби окремими. І це подібно до одягу: хоча одяг належить людині (і більше того — людина не може без нього), сам одяг зовсім не є частиною тіла людини.

Обдарування

Обдарування — це властивість матерії тіла сприймати сили душі; наприклад, той, у кого матерія мозку груба, розумітиме осягнення повільно, і навпаки. Хоча обдарування набагато нижче за чуття, у ньому є дивовижна перевага – коли людина з грубим розумом трудиться й досягає успіху в розумінні глибокого осягнення, вона доходить ґрунтовнішого розуміння, ніж той, хто народився обдарованим. Цим розкривається перевага тіла – що його існування лише від Ацмуту.

Див. також

Примітки

  1. ^ 5670, Ваїшлах, 14 кислева, «Лікутей дібурім» у перекладі 221, 275, «Івду ет Гашем бе-сімха» 5699
  2. ^ Хохма, Біна, Даат тощо.
  3. ^ У багатьох місцях у хасидуті (наприклад, «Маамарім 5679», с. 80), а також у Каббалі (наприклад, в «Ец хаїм» про випари Адам Кадмона).
  4. ^ Слід зазначити, що спосіб поширення чуттів різний для різних чуттів. Наприклад, тоді як чуття зору виходить з ока, чуття слуху протилежне – входить у вухо.
  5. ^ Сила розуму може спричинити (за допомогою мовлення) зміну розуміння ближнього, сила любові може (за допомогою дії наближення) спричинити зміну в ставленні ближнього до неї, і так далі.
  6. ^ Які є лише відсвітом.
  7. ^ Пов'язане з двейкутом, очі твої голубині.
  8. ^ Яке входить в удна де-ліба.
  9. ^ Яке є лише шатою – ще менше, ніж «чуття». І звідси випливає вказівка промовляти вголос для свого вуха, коли навчаєшся і молишся, бо мовлення пробуджує насолоду, і бажання, і радість у молитві та в навчанні.

Повідомити про помилку на цій сторінці